Постанова

від 30.08.2007 по справі 14/107-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/107-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.08.07                                                                                       Справа №14/107-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Зубкова Т.П.  , Колодій Н.А.

при секретарі: Лола Н.О.

За участю:

представника позивача: не з'явився;

представника відповідача: не з'явився;

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу “Південенерго” м. Нова Каховка Херсонської області

на рішення господарського суду Херсонської області від 03.05.2007 року

у справі № 14/107-07

про стягнення суми

встановив:

                 Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.05.2007 року у справі №14/107-07 (суддя Гридасов Ю.В.) позовні вимоги Приватної фірми “Форест” м. Херсон про стягнення з ТОВ “Південенерго” м. Херсон 86409грн.00коп. основного боргу, пені в сумі 7388грн.56 коп. та  3% річних в сумі 1903грн.36коп. задоволені в повному обсязі. Крім того з відповідача на користь позивача стягнено 957грн. 01коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем порушено умови договору підряду від 10.03.2006р. № 126 ( з додатковими угодами до нього) щодо сплати виконаних в період з травня по липень 2006р. підрядних робіт. Оскільки, роботи виконані позивачем загальною вартістю 201411грн. сплачені відповідачем частково в сумі 115002грн., позовні вимоги позивача, з врахуванням їх уточнень в порядку ст. 22 ГПК України, суд визнав законними, обґрунтованими, а розрахунок основного боргу вірним в сумі 86409 грн.00коп., по 3 % річних  позов задовольнив у сумі 1903грн.36 коп. та стягнув пеню передбачену умовами договору в сумі 7388грн.56коп.

             Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТОВ “Південенерго” м. Нова Каховка – відповідач у справі, звернувся з апеляційною скаргою. Заявник вважає, що рішення суду ,прийняте за неповно з'ясованих обставин, що мають значення для справи. На думку заявника апеляційної скарги при винесенні рішення суд повинен був звернути увагу на те, що підрядні роботи були виконані позивачем з прострочкою їх виконання в 40 днів, чим порушено умови договору самим позивачем. На підставі  п. 6.3 договору за порушення підрядчиком строків виконання робіт, передбачених п.1.1 договору, останній сплачує замовнику неустойку в розмірі 20% від суми договору, за кожен день прострочення. Таким чином, констатує відповідач, розмір неустойки, яку заборгував позивач складає 188714грн. Отже, відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання зі сплати основного боргу  в сумі 86409грн. зараховується за рахунок штрафних санкцій, які зобов'язаний сплатити позивач.

            До того ж, позивачем самим не виконано зобов'язання за договором, тому на думку заявника у позивача не має законних підстав вимагати сплати штрафних санкцій, оскільки, підрядні роботи на об'єкті не були виконані своєчасно, що призвело до порушення графіку будівництва.

          За таких обставин, на думку заявника,  суд повинен був відмовити в позові.

          За вказаних обставин Заявник апеляційної скарги просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 03.05.2007 року по справі  № 14/107-07, в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

           Апеляційна скарга ТОВ “Південенерго” м. Нова Каховка прийнята Запорізьким апеляційним господарським судом та призначена до розгляду на  30.08.2007 року.

Розпорядженням Заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2426 від 29.08.2007 року справа № 14/107-07 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Коробка Н.Д. , судді: Зубкова Т.П., Колодій Н.А.

             В судове засідання представники сторін не з'явились, незважаючи на те, що про день та місце розгляду скарги були належно повідомлені завчасно направленими на їх адреси ухвалами суду апеляційної інстанції.

             Телеграмою  від 30.08.2007р.  за № 1244 позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи на інший день в зв'язку з тим, що юрисконсульт підприємства знаходиться у відрядженні.

            Колегія суддів порадившись на місці відхилила клопотання позивача виходячи з наступного. Представляти інтереси підприємства в судовому засіданні від імені позивача міг сам керівник підприємства або інша довірена особа, до того ж на думку колегії матеріалів справи достатньо для її перегляду. Крім того, згідно ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Таких письмових клопотань до суду не надходило, відзив на апеляційну скаргу суду також не надано.

             30.08.2007 року  у судовому засіданні колегією суддів прийнято постанову.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

               Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів не  знаходить  підстав, передбачених  ст.104 ГПК України  для зміни чи скасування рішення господарського суду, з таких підстав.                                                                                                                                                                                             

          Сторони у справі перебували в договірних відношеннях підряду за договором №126 від 10.03.2006р. ( з додатковими угодами до нього № 1-3 від 20.03.2006р.та  27.04.2006р.),  згідно якому  позивач зобов'язався  виконати фасадні роботи по реконструкції  гуртожитку, розташованому за адресою: м. Херсон, вул. Миру, 35.

            Відповідно до п. п. 1.1, 2.1 та 3.2 підрядник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в договорі, на свій ризик виконати за завданням замовника та з його матеріалів роботи, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи за договірною ціною та здійснити кінцевий розрахунок протягом 5 (п'яти ) банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання фактично виконаних робіт.

           Роботи, передбачені договором підряду, були виконані 20.05.2006р. про що свідчить акт №1 приймання виконаних робіт на загальну суму 188714грн. та 29.05.2006р., що підтверджується актом приймання виконаних робіт №3 на загальну суму 12697грн.

           Як зазначає позивач, та не спростовує і сам відповідач, виконані роботи сплачені відповідачем частково у сумі 115002грн. Таким чином залишок боргу відповідача становить 86409грн.

           Спор по суті зводиться до того, що відповідач вважає, що зазначена сума основного  боргу не підлягає стягненню з відповідача у відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України, оскільки підлягає зарахуванню, як  зустрічні однорідні вимоги в рахунок штрафу за несвоєчасне виконання підрядних робіт позивачем на підставі п. 6.3 договору.

          Зобов'язання згідно ст.193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

            Всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав суду доказів, як не виконання позивачем робіт за договором, так і їх оплати відповідачем.

            Враховуючи вищевикладене, вимоги Приватної фірми “Форест”, м. Херсон про стягнення 86409грн. основного боргу слід визнати обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

            Відповідно до п.6.3 договору , за порушення замовником строків розрахунку за виконані роботи, останній сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми боргу за кожен день прострочення. Розрахунок пені виконаний позивачем за період з 05.06.06р. по 05.12.06р. на суму боргу вірно,  сума пені згідно розрахунку позивача складає 7388грн.56коп.

            Окрім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

           Сума 3% річних за період з 05.08.06р. по 28.02.07р. становить 1903грн.36 коп.

           Заперечення відповідача щодо безпідставності стягнення судом основного боргу та штрафних санкцій не приймається колегією суддів до уваги виходячи з такого.

           Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений  або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

            При цьому зарахування можливе при наявності таких умов:

1)          зустрічність вимог,

2)          однорідність вимог,

3)          “дозрілість” вимог,

4)          ясність вимог.

            Щодо останньої умови, припускається, що між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання і т. д. Якщо одна сторона звернулася із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду.

            Як встановлено в судовому засіданні апеляційної інстанції  відповідач з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог до позивача не звертався. Крім того, між сторонами по справі існує спір, щодо редакції пункту 6.3 договору. Таким чином, відсутня наявність такої умови, як ясність вимог. Зустрічну позовну заяву про зарахування зустрічних позовних вимог відповідач не заявив.

           Враховуючи зазначене та з огляду на відповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду Херсонської області обставинам справи та чинному законодавству, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог відповідача щодо скасування рішення господарського суду.

Відповідно до ст.49 ГК України судові витрати по апеляційній скарзі відносяться на заявника –ТОВ “Південенерго” м. Нова Каховка Херсонської області.

               На підставі викладеного, керуючись ст. ст.89, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

                 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Південенерго” м. Нова Каховка Херсонської області залишити без задоволення.

                 Рішення господарського суду Херсонської області від 03.05.2007 року по справі               № 14/107-07 залишити без змін.

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Зубкова Т.П.  Колодій Н.А.