Постанова

від 09.10.2007 по справі 20-4/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-4/274

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"09" жовтня 2007 р.  14:59                                                                                          м. Севастополь

За адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Севастопольський завод шампанських вин” (проспект Перемоги, 39-47, місто Севастополь, 99046;вул. Портова, 8, місто Севастополь, 99009)

до відповідача: Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя

(вул. Героїв Севастополя, 74, місто Севастополь, 99001)

про визнання недійсними податкових рішень-повідомлень №0000732310/0 від 06.08.2007 та №0000742310/0 від 06.08.2007,

суддя Остапова К.А.,

при секретарі Філонович Є.Д.

За участю представників:

Від позивача: Жежель О.О., довіреність б/н від 16.08.2007;

Хлобистова І.В., довіреність б/н від 16.08.2007;

Від відповідача: Корзун Г.М., довіреність №7852/10-0 від 27.08.2007;

  Савельєва В.В., довіреність №3708/17-к від 08.06.2007;

      Стукалова К.М., заступник начальника, наказ № 166-0 від 27.07.2007;

      Коротков А.Б., довіреність № 4601/9/10-036 від 05.09.2007,

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Севастопольський завод шампанських вин” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя про визнання податкового повідомлення-рішення №0000732310/0 від 06.08.2007 недійсним частково на суму 799536,38 грн., податкового повідомлення-рішення №0000742310/0 від 06.08.2007 –повністю.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог діючого законодавства України.

Ухвалою суду  від 17.08.2007 відкрите провадження у справі, призначене попереднє судове засідання на 27.08.2007.

Оскільки протягом проведення попереднього судового засідання судом не встановлено можливості  врегулювання даного спору до судового розгляду, суд ухвалою від 27.08.2007 в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України закінчив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду на 12.09.2007.

В розгляді справи оголошувалась перерва до 09.10.2007.

Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін в судовому засіданні, роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

В період з 18.06.2007 по 24.07.2007 співробітниками ДПІ в Нахімовському районі м.Севастополя та ДПА у м.Севастополі проведена комплексна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 по 31.03.2007.

Висновки перевірки містяться в акті № 416/10/23-123/32629084/108 від 26.07.2007.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя прийняти податкові повідомлення-рішення №0000732310/0 від 06.08.2007 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 591632,55 грн. та застосування штрафних санкцій  в розмірі 295816,28 грн., всього в сумі 887448,83 грн. та № 0000742310/0 від 06.08.2007 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38374,07 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 19187,04 грн., всього в сумі 57561,11 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням № 0000732310/0 від 06.08.2007 частково та з податковим повідомленням-рішенням № 0000742310/0 від 06.08.2007 - повністю,  позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000742310/0 від 06.08.2007 та частково недійсним на суму 799536,38 грн. податкового повідомлення-рішення № 0000732310/0 від 06.08.2007.

Суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

При вивченні установчих документів позивача та Акта перевірки № 416/10/23-123/32629084/108 від 26.07.2007, судом встановлено, що у числі інших, позивач здійснює таку діяльність, як експорт товарів за договорами комісії, операції з нематеріальними активами, у тому числі у зовнішньоекономічній сфері, роздрібну торгівлю, комісійну торгівлю алкогольними напоями, надання маркетингових послуг та послуг з просування ігристих вин.

Перевіркою встановлено, що позивач укладав з суб'єктами підприємницької діяльності – фізичними особами та з юридичною особою – ТОВ “Донецьке промислове постачання” договори на одержання консультаційних та інформаційних послуг, а саме:

- договір про інформаційне та консультаційне обслуговування № 18/10/05 від 18.10.2005, відповідно до якого виконавець - приватний підприємець Классов Р.В. зобов'язувався надати позивачеві консалтингові послуги, надано послуг на суму 425700,00 грн.;

- договір про надання послуг № 01/10/05 від 01.10.2004, відповідно до якого виконавець - приватний підприємець Жежель А.О. надає позивачеві послуги по консультації з питань організації та ведення комерційної діяльності підприємства, управління персоналом, з питань податкового законодавства та ведення зовнішньоекономічної діяльності, послуги з розробки питань стратегічного розвитку підприємства та окремих бізнес-напрямків його діяльності, аналізу результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, виробітки рекомендацій з підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, консультації з питань організації і ведення роздрібної торгівлі, надано послуг на суму 510000,00 грн.;

- договір про надання послуг б/н від 01.06.2006, відповідно до якого виконавець –приватний підприємець Ачкурін А.Р. зобов'язувався розробити та використовувати об'єкти інтелектуальної власності, надавати інформаційно-консультаційні послуги у сфері інтелектуальної власності, управління підприємством, менеджменту та фінансів, надано послуг  на суму 150000,00 грн.,

- договір про надання послуг № 3 від 01.09.2006, відповідно до якого виконавець –приватний підприємець Римський О.В. зобов'язувався надати позивачеві послуги по дослідженню ринку та вивченню суспільної думки, вивчення цільових сегментів ринку на предмет лояльності по основним сферам діяльності підприємства, вивчення  впізнанності  торгівельних марок ігристих вин, надано послуг на суму 35000,00 грн.

- договір б/н від 03.01.2006, відповідно до якого виконавець –ТОВ “Донецьке промислове постачання” зобов'язувалось надати позивачеві інформаційне та консультаційне обслуговування з питань комісійної торгівлі, зовнішньоекономічної діяльності та контролю якості товару, що поставляється, надано послуг на суму 212324,41 грн.;

- договір про надання послуг № 10 від 01.09.2006, відповідно до якого виконавець –приватний підприємець Шаріпов В.Н.. зобов'язувався здійснити маркетингові дослідження, оцінку ефективності збутової політики, аналіз якості продукції, надано послуг  на суму 313000,00 грн.,

- договір про надання послуг № 01/10/06 від 01.10.2005, відповідно до якого виконавець –приватний підприємець Пестов П.С. зобов'язувався надати позивачеві консультації з питань менеджменту в області комерційної діяльності підприємства, керування персоналом, роботи з  розробки питань стратегічного розвитку підприємства та окремих бізнес-напрямків його діяльності, аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, розробки рекомендацій з підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, виконано робіт на суму 607900,00 грн.

Вказаними договорами передбачено, що факт виконаних послуг підтверджується оформленням актів здачі-приймання виконаних послуг.

В ході розгляду справи позивачем надані суду документи, підтверджуючі сплату за надані інформаційні та консультаційні послуги (арк. справи 31-150 том 2, арк. справи 1- 69 том 3).

Перевіряючи зробили висновок про необґрунтованість віднесення до складу валових витрат понесених витрат, оскільки з наданих до перевірки актів здачі-приймання послуг не можливо встановити зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 вказаного Закону визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якого це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704  первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, нормами Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” не передбачений такий реквізит первинного документу, що фіксує факт здійснення господарських операцій, яким в даному випадку є акт здачі-приймання послуг,  як  зазначення на те, у чому виражений результат наданих послуг.

Усі реквізити, що передбачені вищевказаним Законом, містяться в актах здачі-приймання послуг. В актах здачі-приймання послуг приведений перелік послуг, що надавалися та їх вартість, що на думку суду, враховуючі неможливість вираження цих послуг у будь-який одиниці виміру у зв'язку з характером послуг, не суперечить вимогам діючого законодавства.

Таким чином, твердження відповідача, про те, що у позивача відсутні будь-які документи з яких можливо встановити, що фактично послуги по вказаним договорам здійснювались, є неправомірним, оскільки надані до перевірки акти відповідають вимогам діючого законодавства України і є первісними документами.

В ході розгляду справи позивачем наданий ряд аналітичних матеріалів, маркетингові дослідження, звіти про дослідження, що проведені, рекомендації для підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності, отриманих ним від виконавців інформаційних та консультаційних послуг.

Твердження відповідача про обов'язковість надання таких документів на підтвердження взаємозв'язку наданих послуг із господарською діяльністю підприємства, як звіти по наданим послугам, а також пред'явлення до таких звітів вимог щодо повноти їх реквізитів не ґрунтується на законі.

Посилання перевіряючих на вимоги Положень (стандартів) бухгалтерського обліку  суд вважає також неправомірним, на підставі того, Положенням (стандартів) бухгалтерського обліку визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Таким чином, вивчивши надані позивачем документи, враховуючи предмет та мету діяльності підприємства, суд вважає, що інформаційні та консультаційні послуги, що надані контрагентами позивача на виконання вищезазначених договорів, пов'язані із діяльністю ТОВ “Торговий дім “Севастопольський завод шампанських вин”, а тому висновок, зроблений перевіряючими у акті перевірки, щодо відсутності можливості підтвердити понесені витрати по сплаті цих послуг із господарською діяльністю позивача, не є обґрунтованим.

В акті перевірки також зроблений висновок про порушення позивачем  підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При цьому перевіряючими зазначено, що позивачем до складу податкового кредиту безпідставно включено суму податку на додану вартість –38374,00 грн. по консультаційним послугам, що отримані позивачем від ТОВ “Донецьке промислове постачання”, у тому числі по періодам: лютий 2006 року –4737,48 грн., березень 2006 року –14066,59 грн., червень 2006 року –8583,33 грн., жовтень 2006 року –10986,67 грн., без документального підтвердження зв'язку вказаних послуг із господарською діяльністю підприємства за наступними податковими накладними: № 06/05 від 06.05.2006 на суму 26000,00 грн. (ПДВ –4333,33 грн.), № 02/06 від 01.06.2006 на суму 25500,00 грн. (ПДВ –4250,00 грн.), № 1/03 від 01.03.2006 на суму 18133,98 грн. (ПДВ –3022,33 грн.), № 22/03 від 21.03.2006 на суму 26560,56 грн. (ПДВ –4426,76 грн.), № 11/01 від 31.01.2006 на суму 39705,00 грн. (ПДВ –6617,50 грн.), № 1/2 від 01.02.2006 на суму 28424,87 грн. (ПДВ –4737,48 грн.), № 04/08 від 04.08.2006 на суму 24000,00 грн. (ПДВ –4000,00 грн.), № 17/07 від 17.06.2006 на суму 24000,00 грн. (ПДВ –4000,00 грн.), № 22/09 від 22.09.2006 на суму 17920,00 грн. (ПДВ –2986,67 грн.).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ “Донецьке промислове постачання” надало позивачеві інформаційно-консультаційні послуги, які були сплачені позивачем. ТОВ “Донецьке промислове постачання”, яке є платником податку на додану вартість, видало позивачеві податкові накладні на суму оплачених послуг.

Суд вважає висновки податкового органу про непідтвердженність зв'язку між наданими послугами та діяльністю підприємства такими, що не ґрунтуються за законі з підстав, викладених вище.

На підставі вищезазначеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя № 0000732310/0 від 06.08.2007 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Севастопольський завод шампанських вин” податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій в загальному розмірі 799536,38 грн.

3.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя №0000742310/0 від 06.08.2007 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Севастопольський завод шампанських вин” податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій в загальному розмірі 57561,11 грн.

4.          Копії постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                          К.А. Остапова

          Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

15.10.2007