Рішення

від 23.11.2022 по справі 161/12615/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/12615/22

Провадження № 2/161/4035/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2022 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №10 в м. Луцьку цивільну справу № 161/12615/22 за позовною заявою адвоката Фурманюка Сергія Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Фурманюк Сергій Валерійович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з вказаним позовом.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 58913,41 гривень, моральну шкоду в розмірі 10000,00 гривень та понесені судові витрати.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, представник позивача подав до суду спільну заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві..

Розгляд справи проводиться судом на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

14 серпня 2021 року, о 13.55 годин водій ОСОБА_2 , в селі Дерно, в напрямку села Звірів, Волинської області, керував транспортним засобом «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, при виконанні маневру перестроювання не надав перевагу в русі транспортному засобу «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в тій смузі, в яку мав намір перестроюватись ОСОБА_2 , та здійснив з ним зіткнення.

14 серпня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 7). ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні вказаної ДТП (а.с. 7).

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 0147149 (а.с. 7).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Саме такий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 755/18006/15-ц.

У встановленому законом порядку ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта».

ПАТ «НАСК «Оранта» було визнано подію ДТП, яка сталася 14 серпня 2021 року за участі транспортних засобів «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1 , та «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 страховим випадком, визначено та виплачено страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 50000,00 гривень (в порядку статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до звіту № 359.21К від 28 вересня 2022 року оцінювача ОСОБА_3 було визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 за наслідками пошкодження у ДТП, яка сталася 14 серпня 2021 року, в сумі 170262,08 гривень.

Відповідно до звіту № 525.21К від 28 вересня 2022 року оцінювача ОСОБА_3 було визначено ринкову вартість транспортного засобу «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 з врахуванням пошкодження у ДТП, яка сталася 14 серпня 2021 року, в сумі 61348,67 гривень.

У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Внаслідок зазначених обставин, у відповідача ОСОБА_2 виник обов`язок щодо сплати різниці між розміром збитку (з урахуванням залишкової вартості транспортного засобу) та страховим відшкодуванням в сумі 58913,41 гривень, які підлягають стягненню безпосередньо з ОСОБА_2 особи, винної за заподіяння матеріальної шкоди.

При цьому, судом не приймаються до уваги твердження сторони відповідача щодо неналежності доказу звіту № 359.21К від 28 вересня 2022 року та звіту № 525.21К від 28 вересня 2022 року. Суд звертає особливу увагу, що стороною відповідача, за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 103 ЦПК України, не подано до суду клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи. Крім того, стороною відповідача не реалізоване процесуальне право на подання до суду висновку експерта, складеного на його замовлення.

А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Щодо позовної вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди, то вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги пошкодженням належного йому майна, завданням душевного болю, порушенням нормальних життєвих умов і звичок.

В суду не виникає сумніву, що внаслідок вищевказаних обставин, позивачу ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п.105 Рішення Європейського суду з прав людини по справі по справі «Смірнова проти Росії» від 24.07.2003 вказано, що «Суд зауважує, що деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п. 96). Але це не заважає Суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Позивачем на засадах змагальності сторін належним чином мотивовано та доведено суду заподіяння йому моральної шкоди, що не викликає в суду будь-яких сумнівів.

Однак, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, частковим визнанням стороною відповідача позовних вимог в цій частині, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10000, гривень є завищеними, та їх розмір не знайшов свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи.

А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 1000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 гривень (а.с. 1). А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 992,40 гривень.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів..

Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем було понесено та документально підтверджено судові витрати у зв`язку з підготовкою експертних висновків на замовлення сторони, в загальній сумі 3 900,00 гривень. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача понесених і документально підтверджених судових витрат у зв`язку з підготовкою експертних висновків на замовлення сторони, в сумі 3 900,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 22, 1194 ЦК України, ст. 12, 22, 33, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст.ст. 10-18, 81, 141, 263-268 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву адвоката Фурманюка Сергія Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН невідомий) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 58913,41 гривень матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН невідомий) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 1 000,00 гривень моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН невідомий) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН невідомий) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 понесених і документально підтверджених судових витрат у зв`язку з підготовкою експертних висновків на замовлення сторони, в сумі 3 900,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Ковтуненко