Постанова

від 06.12.2022 по справі 616/733/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 616/733/20 Номер провадження 22-ц/814/2871/22Головуючий у 1-й інстанції Риков М.І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Лобов О.А.,

розглянувши у місті Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поданою в їх інтересах представником- адвокатом Прасоловим Ігорем Вадимовичем,

на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 вересня 2021 року, постановлене суддею Риковим М.І.,

по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: фермерське господарство «Вікторія 777», про припинення права часткової власності та виділення в натурі часток земельних ділянок,

в с т а н о в и в:

08.12.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді двох земельних ділянок, а саме: земельна ділянка, площею 6,2156 га, кадастровий номер 6321481000:02:000:0105, та площею 6,2156 га, кадастровий номер 6321481000:02:000:0106, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли її діти, сторони у справі. Зокрема, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку спадкування на праві спільної часткової власності набули по 1/10 частині кожен від указаних земельних ділянок, про що їм 21.07.2020 видано свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 1080, 1082, 1084, 1086 та у встановленому законом порядку зареєстрували своє право спільної часткової власності на успадковані ними частини земельних ділянок.

Відповідачу по справі належить на праві спільної часткової власності по 8/10 частини указаних земельних ділянок.

Унаслідок непорозумінь та суперечок із приводу користування земельними ділянками та відсутності угоди про виділення в натурі часток, що є у спільній частковій власності, для отримання можливих варіантів виділу в натурі належних їм частин земельних ділянок вони звернулися до ФО-П ОСОБА_5 . Як убачається зі схем поділу спірних земельних ділянок можливим є їх поділ між співвласниками без втрати цільового призначення з одночасним припиненням права спільної часткової власності та виділенням в натурі позивачам по 0,6216 га кожному в кожній земельній ділянці.

Із метою реалізації права на виділ в натурі належних їм часток, просять суд:

- виділити в натурі ОСОБА_1 1/10 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що становить площу 0,6216 га, позначену як запроектована земельна ділянка № НОМЕР_1 на схемі поділу земельної ділянки 6,2156 га, кадастровий номер 6321481000:02:000:0105, що розташована на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, належної йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1080, виданого 21.07.2020 Великобурлуцької державної нотаріальною конторою Харківської області, припинивши при такому виділі право спільної часткової власності на вказане нерухоме майно;

- виділити в натурі ОСОБА_1 1/10 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що становить площу 0,6216 га, позначену як запроектована земельна ділянка № НОМЕР_1 на схемі поділу земельної ділянки 6,2156 га, кадастровий номер 6321481000:02:000:0106, що розташована на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, належної йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1082, виданого 21.07.2020 Великобурлуцької державної нотаріальною конторою Харківської області, припинивши при такому виділі право спільної часткової власності на вказане нерухоме майно;

- виділити в натурі ОСОБА_2 1/10 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що становить площу 0,6216 га, позначену як запроектована земельна ділянка № НОМЕР_2 на схемі поділу земельної ділянки 6,2156 га, кадастровий номер 6321481000:02:000:0105, що розташована на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, належної йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1084, виданого 21.07.2020 Великобурлуцької державної нотаріальною конторою Харківської області, припинивши при такому виділі право спільної часткової власності на вказане нерухоме майно;

- виділити в натурі ОСОБА_2 1/10 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що становить площу 0,6216 га, позначену як запроектована земельна ділянка № НОМЕР_2 на схемі поділу земельної ділянки 6,2156 га, кадастровий номер 6321481000:02:000:0106, що розташована на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, належної йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1086, виданого 21.07.2020 Великобурлуцької державної нотаріальною конторою Харківської області, припинивши при такому виділі право спільної часткової власності на вказане нерухоме майно.

Просять вирішити питання розподілу судових витрат, постановивши до стягнення із відповідача на їх, позивачів, користь судові витрати у розмірі 9 000,00 грн., кожному, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн., витрат на складання схем поділу земельних ділянок у розмірі 1 500,00 грн. та витрат на складання звіту про експертну грошову оцінку в розмірі 1 500,00 грн.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02.09.2021 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ФГ «Вікторія 777», про припинення права часткової власності та виділення в натурі часток земельних ділянок - відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачами не надано суду доказів технічної можливості поділу в натурі земельних ділянок, а також даних щодо варіантів їх розподілу в натурі, меж та конфігурацій новоутворених земельних ділянок, що виключає підстави для виділення в натурі земельних ділянок.

Позивачі, в чиїх інтересах діє представник - адвокат Прасолов І.В., оскаржили рішення районного суду в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Посилаючись на підстави позову, вважають належними доказами на підтвердження існування технічної можливості поділу в натурі спірних земельних ділянок між співвласниками, визначення варіантів такого поділу, меж та конфігурації новоутворених земельних ділянок, наявні у справі схеми поділу земельних ділянок, виготовлені ФО-П ОСОБА_5 , який має відповідний кваліфікаційний сертифікат Державного агентства земельних ресурсів України. За цими схемами можливим є поділ спірних земельних ділянок без втрати ними цільового призначення із одночасним припиненням права спільної часткової власності та виділення їх в натурі, що жодним чином не порушує право власності жодної зі сторін або третіх осіб.

Вважають, що районний суд безпідставно не надав належної оцінки такому доказу, не навівши мотивів його відхилення, вказавши на необхідність проведення судової земельно-технічної експертизи, проти призначення якої позивачі заперечують та вважають, що наявних у справі доказів достатньо для постановлення рішення по суті спору.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.11.2021 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поданою в їх інтересах представником - адвокатом Прасоловим І.В., на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02.09.2021.

03.12.2021 ФГ «Вікторія 777» звернулося в суд із заявою про розгляд справи без участі представника господарства. При постановленні рішення покладається на розсуд суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10.12.2021 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін.

08.12.2021 відповідачем подано до Харківського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19.08.2022 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду із повідомленням сторін.

06.12.2022 до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без його участі та його представника. Проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

06.12.2022 до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання представника позивачів - адвоката Прасолова І.В. про перенесення судового розгляду справи на іншу дату через відсутність у нього електропостачання.

Вирішуючи питання розгляду справи за даної явки, а також клопотання представника позивачів - адвоката Прасолова І.В. про відкладення розгляду справи, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

У цій справ виклик уповноваженого представника позивачів - адвоката Прасолова І.В. здійснено в порядку ч.13 ст.128 ЦПК України, поважність причин його неявки судом апеляційної інстанції не встановлена, оскільки адвокат в суд із клопотанням про розгляд справи у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів не звертався, а тому відсутність у нього електропостачання, не є поважною причиною його неявки до суду апеляційної інстанції. При цьому представник позивачів - адвокат Прасолов І.В. реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), розгляд апеляційним судом справи у відсутності позивачів та його представника не призведе до порушення їх права на справедливий суд у межах розумних строків судового провадження.

За таких обставин клопотання представника позивачів - адвоката Прасолова І.В. про відкладення розгляду справу на іншу дату задоволенню не піддягає.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 належало на праві власності дві земельні ділянки, а саме:

- згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №145221, виданого Великобурлуцькою РДА Харківської області 29.09.2003, щодо земельної ділянки площею 6,2156 га, кадастровий номер 6321481000:02:000:0105, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області/а.с.201 т.1/;

- згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №145222, виданого Великобурлуцькою РДА Харківської області 29.09.2003, щодо земельної ділянки, площею 6,2156 га, кадастровий номер 6321481000:02:000:0106 за тим же цільовим призначенням та адресою розташування./а.с.207 т.1/

07.05.2018 між ОСОБА_4 та ФГ «Вікторія 777» укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6321481000:02:000:0105, та 20.04.2018 відносно земельної ділянки, кадастровий номер 6321481000:02:000:0105./а.с.164-167, 153-156 т.1/

Відповідно до п.36 указаних договорів оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря, не є підставою для розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з Орендарем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Після її смерті спадкоємцями майна стали діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Так, ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 21.07.2020, виданих державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н.І., зареєстрованих в реєстрі за №1080, №1082 належить по 1/10 частці земельних ділянок площею 6,2156 га, кадастровий номер 6321481000:02:000:0105 та кадастровий номер 6321481000:02:000:0106 площею 6,2156 га,для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області./а.с.18,19,22-23 т.1/

ОСОБА_2 є власником по 1/10 частці земельних ділянок площею 6,2156 га, кадастровий номер 6321481000:02:000:0105 та кадастровий номер 6321481000:02:000:0106 площею 6,2156 га,для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області./а.с.21,24 т.1/

Відповідачу ОСОБА_6 належить по 8/10 часток кожної земельної ділянки, площею 6,2156 га, кадастровий номер 6321481000:02:000:0105 та кадастровий номер 6321481000:02:000:0106 площею 6,2156 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

Зі схем поділу земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер №6321481000:02:000:0105 та №6321481000:02:000:0106, розташованих за межами населених пунктів на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, виготовлених ФО-П ОСОБА_5 на замовлення позивачів, поділ указаних спірних ділянок між співвласниками без втрати їх цільового призначення з одночасним припиненням права спільної часткової власності та виділенням в натурі позивачам по 0,6216 га в кожній земельній ділянці є можливим./а.с.209-216 т.1/

18.02.2021 у підготовчому засіданні ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області задоволено клопотання представника відповідача про призначення судової земельно-технічної експертизи по матеріалам цивільної справи./а.с.70-77 т.2/.

11.06.2021 на адресу районного суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшла цивільна справа №616/733/20 разом з повідомленням про неможливість надання висновку експертів №5666 від 28.05.2021 за матеріалами цивільної справи №616/733/20 у зв`язку із не наданням додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи./а.с.91 т.2/.

Відмовляючи у задоволенні вимог позову, районний суд виходив із того, що до предмета доказування у цій справі є встановлення технічної можливості поділу в натурі спірної земельної ділянки між співвласниками, визначення варіантів такого поділу, меж та конфігурації новоутворених земельних ділянок, - не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування, ніж висновком судової земельно-технічної експертизи.

Позивачами не надано суду проектну документацію щодо визначення розмірів часток для кожної з осіб, що виділяється, і план, який відтворював би порядок розмежування часток земельної ділянки з метою можливих варіантів реального виділу земельної ділянки в натурі із зазначенням меж та із врахуванням законних інтересів інших співвласників.

Таким чином, оскільки докази технічної можливості поділу в натурі земельних ділянок відсутні, матеріали справи не містять даних щодо варіантів розподілу земельної ділянки в натурі, меж та конфігурацій новоутворених земельних ділянок, підстав для виділення в натурі земельних ділянок немає. Позивачами не надано беззаперечних доказів про можливість виділу в натурі часток зі спільної часткової власності, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що немає підстав і для задоволення позовних вимог в частині припинення права спільної часткової власності.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

За правилами пункту в) частини першої статті 87 цього Кодексу право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Згідно частини другої статті 364 ЦУ України, якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, сформованого у постанові від 16.11.2016 справа №6-1443цс16, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки внаслідок виділу/поділу раніше сформованої земельної ділянки формуються нові земельні ділянки, які мають відповідати ознакам (критеріям) земельної ділянки як об`єкта права власності, визначеним зокрема приписами ст.79 ЗК України та інших положень земельного законодавства - площа, місцезнаходження, межі, конфігурація, координати поворотних геодезичних точок меж тощо.

Із огляду на викладене, установивши характер спірних правовідносин та предмет доказування, яким є наявність технічної можливості поділу спірних земельних ділянок, внаслідок якого існувала б спроможність формування нових земельних ділянок, як окремих індивідуально визначених об`єктів цивільних прав, районний суд дійшов правильного висновку про недоведеність вимог позову належними та допустимими доказами.

За змістом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статей 77,79,80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Наведений процесуальний обов`язок позивачами не виконано та не надано доказів на підтвердження технічної можливості поділу в натурі земельних ділянок, а також варіантів їх розподілу в натурі, меж та конфігурацій новоутворених земельних ділянок, а тому відсутніми є підстави для задоволення вимог позову та виділення в натурі таких земельних ділянок.

Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, зводяться до їх заперечень та переоцінки доказів, зокрема, схем поділу земельних ділянок, виготовлених ФО-П ОСОБА_5 , які містять тези щодо можливого поділу спірних земельних ділянок без втрати ними цільового призначення із одночасним припиненням права спільної часткової власності та виділення їх в натурі. Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів такої технічної можливості поділу в натурі спірних земельних ділянок, зокрема із урахуванням їх розташування у межах інших земельних ділянок, які належать іншим землевласникам.

За змістом частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У спірних правовідносинах таким доказом є висновок судової земельно-технічної експертизи, яка судом призначалася, але не була проведена у зв`язку із не наданням додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи позицію позивачів, які заперечують проти призначення експертизи та вважають наявних у справі доказів, схем ФО-П ОСОБА_5 , достатніми для постановлення рішення по суті спору, останні несуть ризик наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням відповідних процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Натомість питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. А тому встановивши, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, дій дійшов правильного висновку не спростованого позивачами щодо недоведеності вимог позову.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до довільного тлумачення норм права на власну користь. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поданою в їх інтересах представником - адвокатом Прасоловим Ігорем Вадимовичем, - залишити без задоволення.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.А. Лобов