Постанова

від 14.12.2022 по справі 922/4352/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року м. Харків Справа № 922/4352/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників:

від позивача - адвокат Турутя З.О., на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ № 1106593 від 04.10.22 Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2563 від 17.01.2019року (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

від відповідача - адвокат Вишневецька Т.А., на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серія АХ 1081166 від 16.12.21; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 274 від 18 липня 2005року ( в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

від третьої особи - Мнацаканян С.А., виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Державного підприємства "Державна циркова компанія України", м. Київ (вх. №1084 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 (повний текст рішення складений 15.02.2022, суддя Калініченко Н.В.)

у справі №922/4352/21

за позовом Державного підприємства "Державна циркова компанія України", м.Київ,

до відповідача - Фізичної особи-підприємця Статівко Сергія Володимировича, м.Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Міністерство культури та інформаційної політики України, м. Київ,

про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Державна циркова компанія України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Статівко Сергія Володимировича про:

- скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Фізичною особою-підприємця Статівко Сергієм Володимировичем на нежитлову будівлю літ. "Е-1", площею 56,8 кв. м, що розташована за адресою: місто Харків, Міліціонера майдан, будинок 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 979497863101 (номер запису про право власності: 15534342, дата, час державної реєстрації 22.07.2016 13:09:56, державний реєстратор: приватний нотаріус Качур Анна Володимирівна, Харківській міський нотаріальний округ, Харківська область, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30589620 від 22.07.2016 13:52:02, приватний нотаріус Качур Анна Володимирівна, Харківській міський нотаріальний округ, Харківської області);

- витребування у Фізичної особи-підприємця Статівко Сергія Володимировича нежитлової будівлі літ. "Е-1", площею 56,8 кв. м, що розташована за адресою: місто Харків, Міліціонера майдан, будинок 17.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/4352/21 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:

- заявлена позивачем позовна вимога про скасування державної реєстрації прав не здатна призвести до відновлення прав позивача, тобто є не ефективним способом захисту; порушене право власності на нерухоме майно у даному випадку може бути захищено лише шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України без виокремлення окремої позовної вимоги про скасування запису у реєстрі;

- Державне підприємство "Державна циркова компанія України" та Міністерство культури та інформаційної політики України (попередня назва - Міністерство культури України) не були сторонами третейського розгляду при ухваленні рішення про визнання права власності на спірне нежитлове приміщення за відповідачем, мотивувальна та/або резолютивна частини рішення третейського суду від 19.12.2006 безпосередньо не стосується прав, інтересів та обов`язків цих юридичних осіб, тому таке рішення третейського суду не створює для позивача та третьої особи правових наслідків, зокрема, шляхом припинення права власності на спірне нерухоме майно, що свідчить про вибуття спірного нерухомого майна без волі власника;

- судом встановлена обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо витребування у фізичної особи-підприємця Статівко Сергія Володимировича нежитлової будівлі, однак враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, а також встановлення факту пропуску позивачем встановленого законом строку позовної давності, правові підстави для задоволення позову в даній справі відсутні.

Державне підприємство "Державна циркова компанія України", позивач, з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/4352/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності та прийняти нове рішення, яким витребувати на користь Державного підприємства "Державна циркова компанія України" у фізичної особи-підприємця Статівко Сергія Володимировича нежитлову будівлі літ. "Е-1", площею 56,8 кв. м, що розташована за адресою: місто Харків, Міліціонера майдан, будинок 17; 3. Одночасно апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державне підприємство «Державна циркова компанія України» посилалось на те, що:

- ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо законності та обґрунтованості позовних вимог Державного підприємства «Державна циркова компанія України» в частині витребування нежитлового приміщення, надав належну юридичну оцінку виниклим правовідносинам сторін, однак дійшов хибного висновку щодо пропуску позивачем встановленого законом строку на звернення до суду та задоволення заяви відповідача про сплив строку позовної давності;

- не зважаючи на те, що відповідачем у 2016 році було зареєстроване право власності на спірне нерухоме майно, позивач не знав та не міг знати про те, що спірна будівля (літ. «Е-1») загальною площею 51,3 кв.м. - кафе «Магнолія», вибула із власності держави; вказані обставини стали відомі позивачеві лише в процесі проведення заходів із державної реєстрації переданих позивачеві об`єктів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- початок перебігу строку позовної давності у даному випадку слід відліковувати з дня отримання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (тобто з 09.11.2018 ), що свідчить про те, що позивачем строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права порушений не був;

- підписуючи відповідачу у 2017 році акт погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, голова комісії з припинення ДП "Українська творча дирекція з підготовки циркових атракціонів та номерів" ОСОБА_1. не знав та не міг знати про те, що майно, для якого вирішується питання щодо оформлення земельної ділянки, є частиною Центральної будівлі Дирекції;

- на позивача жодним чином не покладений обов`язок щодо періодичного відстеження інформації щодо змін у відомостях щодо об`єктів нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому помилковими є висновки місцевого господарського суду щодо того, що позивач не лише мав можливість захищати своє порушене право від моменту, коли спірне майно вибуло з його володіння (з 23.07.2016), а й мав достовірну інформацію щодо землекористувача з огляду на здійснення 27.07.2017 відповідачем дій, спрямованих на формування проекту землеустрою та відведення земельної ділянки для експлуатації нежитлової будівлі літ. "Е-1" за адресою місто Харків, майдан Національної Гвардії, будинок 17.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2022 для розгляду справи №922/4352/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Гребенюк Н.В. (суддя-доповідач), судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі №922/4352/21 витребувано у господарського суду Харківської області справу №922/4352/21; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Державного підприємства "Державна циркова компанія України", м. Київ (вх. №1084 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/4352/21 до надходження матеріалів справи.

27.10.2022 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4352/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі №922/4352/21 апеляційну скаргу Державного підприємства "Державна циркова компанія України" (вх. №1084 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/4352/21 залишено без руху.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 у справі №922/4352/21 поновлено Державному підприємству "Державна циркова компанія України" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/4352/21"; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Державна циркова компанія України" (вх. №1084 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/4352/21; призначено справу до розгляду на "14" грудня 2022 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 131; встановлено учасникам справи строк для подання заяв/клопотань, пов`язаних з розглядом справи, до 01.12.2022 (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України); попереджено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; доведено до відома учасників справи про можливість участі у розгляді справи в режимі відеоконференції за умови завчасного подання відповідної заяви/клопотання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 у справі №922/4352/21 задоволено клопотання Державного підприємства «Державна циркова компанія України» про участь його представника, адвоката Туруті Захара Олеговича, у судовому засіданні, призначеному в залі судових засідань № 131 на "14" грудня 2022 р. о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів особи, яка подала вказану заяву.

02.12.2022 від Міністерства культури та інформаційної політики України до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє підтримує доводи Державного підприємства «Державна циркова компанія України» у повному обсязі, просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/4352/21 в частині відмови у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності для звернення до суду та прийняти нове рішення, яким витребувати на користь Державного підприємства "Державна циркова компанія України" у фізичної особи-підприємця Статівко Сергія Володимировича нежитлову будівлю літ. "Е1", площею 56,8 кв. м., що розташована за адресою: місто Харків, Міліціонера майдан, будинок 17.

На підтвердження власної правової позиції Міністерство культури та інформаційної політики України зазначає, зокрема, про те, що:

- суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про порушення прав позивача та правомірність заявленої вимоги про витребування спірного нерухомого майна, проте відмовив у задоволенні позовних вимог з формальних підстав, а саме - у зв`язку із заявою відповідача про застосування строку позовної давності;

- позивачем не був пропущений строк позовної давності, оскільки у даному випадку останньому стало відомо про порушення права власності після отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 09.11.2018 № 144755566;

- Державне підприємство «Державна циркова компанія України» до отримання вказаної довідки не знало та не могло знати про те, що будівля (літ. «Е-1») загальною площею 51,3 кв.м - кафе «Магнолія», вибула із власності держави та виникла необхідність вживати заходи судового захисту порушеного права.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 у справі №922/4352/21, зокрема, задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Статівки Сергія Володимировича про участь його представника, адвоката Вишневецької Т.А., у судовому засіданні, призначеному в залі судових засідань № 131 на "14" грудня 2022 р. о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів особи, яка подала вказану заяву.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №922/4352/21, зокрема, задоволено заяву Міністерства культури та інформаційної політики України про участь його представника, Мнацаканяна Сергія Артуровича, у судовому засіданні, призначеному в залі судових засідань № 131 на "14" грудня 2022 р. о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів особи, яка подала вказану заяву.

13.12.2022 до Східного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Статівки Сергія Володимировича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив поновити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та прийняти його до розгляду, відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

В обґрунтування своєї позиції Фізична особа-підприємець Статівко Сергій Володимирович посилався на те, що:

- доводи позивача щодо виникнення можливості звернення з позовом про витребування спірного нерухомого майна після 09.11.2018, тобто після отримання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав а нерухоме майно та їх обтяжень №144755566, суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли власник майна дізнався або міг дізнатися про вибуття свого майна до іншої особи;

- право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за відповідачем 22.07.2016, тому позивач мав об`єктивну можливість дізнатися про порушення свого цивільного права у межах встановленого строку позовної давності, оскільки інформація про зареєстровані права та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є публічною, відкритою та загальнодоступною;

- доводи позивача про те, що в передавальному акті спірна будівля зазначена у складі центральної будівлі дирекції, а не як окрема будівля літ «Е-1», тому позивач не знав про вибуття спірного майна з державної власності, є безпідставними, оскільки вказане не завадило позивачу отримати Інформаційну довідку з реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 09.11.2018 та виявити, що право власності на цю будівлю зареєстроване за іншою особою;

- відповідно до пункту 5 Постанови КМУ від 30.11.2005 № 1121 «Про затвердження Методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності», інвентаризація державного майна проводиться один раз на рік (станом на 31 грудня), тому ще з 2005 року у позивача був обов`язок щорічно проводити інвентаризацію свого майна, метою якої є контроль збереження державного майна.

Представник апелянта, який прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/4352/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності та прийняти нове рішення, яким витребувати на користь Державного підприємства "Державна циркова компанія України" у Фізичної особи-підприємця Статівко Сергія Володимировича нежитлову будівлі літ. "Е-1", площею 56,8 кв. м, що розташована за адресою: місто Харків, Міліціонера майдан, будинок 17; 3.

Представник відповідача, який прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити у їх задоволенні, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, підтримав вимоги апеляційної скарги позивача, просив їх задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/4352/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності та прийняти нове рішення, яким витребувати на користь Державного підприємства "Державна циркова компанія України" у фізичної особи-підприємця Статівко Сергія Володимировича нежитлову будівлі літ. "Е-1", площею 56,8 кв. м, що розташована за адресою: місто Харків, Міліціонера майдан, будинок 17; 3.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзивах на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представників учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 02.07.1996 було зареєстровано Державне підприємство «Українська творча дирекція з підготовки циркових атракціонів та номерів» (далі - Дирекція) як юридичну особу (засновником та органом управління якої є Міністерство культури України та основним видом діяльності якої визначено театральну та концертну діяльність).

Указом Президента України від 06.04.2011 № 388/2011 затверджено Положення про Міністерство культури України, яке втратило чинність 22.06.2019.

Відповідно до п. 1 цього Положення, Міністерство культури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства культури України від 10.07.2013 №633 «Пpo припинення державних підприємств «Українська творча дирекція з підготовки циркових атракціонів та номерів» та «Харківське державне художньо-творче виробниче підприємство» було, зокрема, реорганізовано Державне підприємство «Українська творча дирекція з підготовки циркових атракціонів та номерів та Державне підприємство «Харківське державне художньо-творче виробниче підприємство» шляхом пx приєднання до Державного підприємства «Державна циркова компанія України» та установлено, що Державне підприємство «Державна циркова компанія України» є правонаступником майнових та особистих (немайнових) прав та обов`язків Державного підприємства «Українська творча дирекція з підготовки циркових атракціонів та номерів та Державного підприємства «Харківське державне художньо-творче виробниче підприємство».

Станом на час звернення з позовом завершено процедуру реорганізації Державного підприємства «Українська творча дирекція з підготовки циркових атракціонів та номерів» шляхом приєднання до ДП «ДЦКУ» (дата та номер запису про припинення 27.05.2019 №14801120012026581).

Листом Фонду державного майна України від 20.07.2017 №10-15-14229 позивачеві було надано витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо нерухомого державного майна, яке перебуває на балансі Державного підприємства «Українська творча дирекція з підготовки циркових атракціонів та номерів» (суб`єкт управління - Міністерство культури України).

Згідно вказаного Витягу, балансоутримувачем державного майна, яке знаходиться, зокрема, за адресою: м. Харків, майдан Національної Гвардії, 17, є Державне підприємство «Українська творча дирекція з підготовки циркових атракціонів та номерів», а суб`єктом управління, який здійснює управління вказаним майном, є Міністерство культури України.

Додатком до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.11.2018 №HB-6306791822018 визначено кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:02:017:0026, згідно якого землі в межах умовних позначень від Г до А - це земельна ділянка по майдану Національної Гвардії, 17, ДП «Українська творча дирекція з підготовки циркових атракціонів та номерів».

Наказом Міністерства Культури України від 06.07.2018 №617 «Про закріплення майна на праві господарського відання» було, зокрема, затверджено передавальний акт майна, товарно-матеріальних цінностей, активів та пасивів, прав i зобов`язань та інших документів та закріплено на праві господарського відання за державним підприємством «Державна циркова компанія України», що належить до сфери управління Міністерства культури України, майно, об`єкт права державної власності - згідно передавального акту.

Так, згідно вказаного вище передавального акту, який затверджено Міністром культури України С.М. Нищуком 09.07.2018, станом на 31.05.2018 Державне підприємство «Українська творча дирекція з підготовки циркових атракціонів та номерів» з однієї сторони передано, а Державним підприємством «Державна циркова компанія України» з другої сторони прийнято майно на загальну суму 4701970,00 грн, в тому числі й Центральну будівлю дирекції з допоміжними приміщеннями, адміністративна споруда за адресою: м. Харків, майдан Національної Гвардії (пл. Міліціонера), 17.

За цією ж адресою відповідно до Технічного паспорту, складеного 19.03.2001, за Українською творчою дирекцією з підготовки циркових атракціонів та номерів значиться будівля (літ. «Е-1») загальною площею 51,3 кв.м. - кафе «Магнолія» (д лі - будівля кафе «Магнолія» літ. «E-1»).

Згідно з п.п. 245 п. 4 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 №885 «Деякі питання діяльності Міністерства культури та інформаційної політики», Міністерство культури та інформаційної політики України здійснює функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

3 метою упорядкування державного майна, що було передано на праві господарського відання позивачу у 2018 році, внесення відомостей про нього до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та пx обтяжень, підприємством було отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та пx обтяжень від 09.11.2018 №144755566.

У відповідності до відомостей наведеної довідки будівля кафе «Магнолія» (літ. «Е-1») зареєстрована на праві приватної власності за Фізичною особою-підприємцем Статівко Сергієм Володимировичем на підставі рішення третейського cyдv, серія та номер: б/н, виданий 19.12.2006, видавник: Третейський суд, суддя Рожнов О.В.; Ухвала про виправлення помилки у рішенні серія та номер: б/н, виданий 12.01.2007, видавник: Третейський суд, суддя Рожнов О.В.; Ухвала про визнання рішення третейського суду та видачv наказv, серія та номер: №47/34-07, виданий 18.01.2007, видавник: Господарський суд Харківської області; Наказ, серія та номер: 47/34-07, виданий 19.01.2007, видавник: Господарський суд Харківської області, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та пx обтяжень (з відкритгям розділу), індексний номер: 30589620 від 22.07.2016 13:52:02, приватний нотаріус Kaцyp Анна Володимирівна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл.

Так, згідно з рішенням третейського суду від 19.12.2006, позовні вимоги позивача (Фізичної особи-підприємця Статівко С.В.) задоволено повністю, визнано за Статівко Сергієм Володимировичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживания: АДРЕСА_1 ) право власності на нежитлову будівлю загальною площею 56,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою третейського суду від 12.01.2007 про виправлення помилки у рішенні було викладено резолютивну частину рішення третейського суду від 19.12.2006 в наступній редакції:

«Визнати за фізичною особою-підприємцем Статівко Сергієм Володимировичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на нежитлову будівлю літ. «Е-1», загальною площею 56,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ».

Міністерство культури та інформаційної політики України листом від 16.06.2021 №6957/20.7 звернулося до позивача із рекомендацією негайно звернутися до суду з позовом для повернення будівлі кафе «Магнолія» літ. «Е-1» у державну власність.

Посилаючись на наведене, позивач зазначав, що будівля (літ. «Е-1») загальною площею 51,3 кв.м - кафе «Магнолія», що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Національної Гвардії (пл. Міліціонера), 17, є власністю держави, належить до сфери управління Міністерства культvри та інформаційної політики України, а також передане у господарське відання позивача, однак незаконно вибуло з власності Державного підприємства «Державна циркова компанія України» у зв`язку з чим звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності за Фізичною особою-підприємця Статівко Сергієм Володимировичем та витребування у Фізичної особи-підприємця Статівко Сергія Володимировича нежитлової будівлі літ. "Е-1", площею 56,8 кв. м, що розташована за адресою: місто Харків, Міліціонера майдан, будинок 17.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.

Приписами статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів частин першої, другої статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Стаття 387 Цивільного кодексу України, встановлює, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно частин першої, третьої статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правоморчностей.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі № 910/3496/17.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

В ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло із його володіння і передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

На підтвердження обставини приналежності спірного майна до державної форми власності та наявності у позивача щодо нього права господарського відання позивачем надано докази, які надають інформацію про те, що до Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, яке обліковується на балансі Державного підприємства "Державна циркова компанія України" додані дані по майну "Адміністративна споруда. Центральний будинок дирекції", місцезнаходження якого є місто Харків, площа Національної Гвардії, будинок 17 із площею 2430,6 кв. м, про що свідчить лист Фонду Державного майна України № 10-15-14229 від 20.07.2017.

Крім того, 06.07.2018 згідно передавального акту майна, товарно-матеріальних цінностей, активів та пасивів, прав і зобов`язань та інших документів, що затверджений Наказом Міністерства Культури України № 617 від 06.07.2018, за Державним підприємством "Державна циркова компанія України" закріплено на праві господарського відання, що належить до сфери управління Міністерства культури України, Центральна будівля Дирекції з допоміжними приміщеннями, адміністративна споруда, розташована на земельній ділянці, яка належить Дирекції на праві постійного користування площею 2430,6 кв. м. за адресою місто Харків, майдан Національної гвардії (майдан Міліціонера), будинок 17.

У відповідності до наявного в матеріалах справи Технічного паспорту з датою складання 19.03.2001 по площі Міліціонера, будинок 17 обліковується нерухоме майно літ. "Е-1", загальною площею 51,3 кв. м.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від стандарту "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

З огляду на наведені положення процесуального закону, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами підстави позову в частині наявності права господарського відання щодо нерухомого майна, розташованого за адресою місто Харків, Міліціонера майдан, будинок 17, оскільки визначені у сукупності докази доводять той факт, що за адресою місто Харків, Міліціонера майдан, будинок 17 розташована "Адміністративна споруда. Центральний будинок дирекції" та на вказаній адресі розташоване спірне майно, що має ідентичне місце розташування (тобто має спільну адресу - Міліціонера майдан, будинок 17).

Вказане свідчить про встановлення перебування на балансі позивача спірного нерухомого майна на праві господарського управління, з яким пов`язується виникнення юридичних наслідків, у тому числі виникнення права звернення до суду із позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння.

У даному випадку відповідач позиціонує себе як добросовісний набувач, оскільки право власності він набув на підставі виконавчого документу на виконання рішення третейського суду та в подальшому легітимізував своє право шляхом звернення до державного реєстратора для внесення відомості до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено вище, згідно з рішенням третейського суду від 19.12.2006, позовні вимоги позивача (Фізичної особи-підприємця Статівко С.В.) задоволено повністю, визнано за Статівко Сергієм Володимировичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживания: АДРЕСА_1 ) право власності на нежитлову будівлю загальною площею 56,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою третейського суду від 12.01.2007 про виправлення помилки у рішенні було викладено резолютивну частину рішення третейського суду від 19.12.2006 в наступній редакції:

«Визнати за фізичною особою-підприємцем Статівко Сергієм Володимировичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на нежитлову будівлю літ. «Е-1», загальною площею 56,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ».

Вказані акти третейського суду, а також ухвала господарського суду Харківської області від 18.01.2007 у справі №47/34-07 про визнання рішення третейського суду та видачv наказv, стали підставою для реєстрації за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно 22.07.2016.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про третейські суди" третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про третейські суди" визначено, що сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про третейські суди" сторони третейського розгляду - позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред`явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред`явлено позовні вимоги.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що обов`язковість виконання рішення третейського суду передбачена тільки для сторін третейського розгляду справи, тому оскільки Державне підприємство "Державна циркова компанія України" та Міністерство культури та інформаційної політики України (попередня назва - Міністерство культури України) не було залучено до розгляду наведеної третейської справи, рішення третейського суду від 19.12.2006 не створило для них жодних правових наслідків і не підлягало виконанню.

Судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі, оскільки відповідне судове рішення не визначає права чи обов`язки інших осіб. Вказаний висновок також співвідноситься до рішень третейських судів.

Якщо дійсний власник спірного майна не був учасником судового процесу, за наслідком якого ухвалене судове рішення, яке стало правовою підставою для набуття права власності на спірне майно іншою особою, в тому числі останнім набувачем, тобто яке вибуло з володіння власника поза його волею, то це майно може бути витребуване у добросовісного набувача (подібний висновок викладений й у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №910/16133/16 та від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17).

Враховуючи встановлені обставини справи, а також наведені вище висновки щодо відсутності волі Міністерства культури та інформаційної політики України (попередня назва - Міністерство культури України) на вибуття з його володіння спірної будівлі та можливість застосування до вимоги про їх витребування положень статей 387 та 388 ЦК України, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Державним підприємством «Державна циркова компанія України» доведено наявність свого порушеного права та обґрунтованість заявленої позовної вимоги про витребування нерухомого майна.

У спорах стосовно захисту права власності, яке перебуває під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідним нерухомим майном з боку приватних осіб, захищає інтереси фізичних чи юридичних осіб в разі встановлення фату заволодіння нерухомим майном всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, що може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб на забезпечене право власності.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Водночас, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Матеріали справи свідчать і судом першої інстанції установлено, що відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом було подано заяву про сплив позовної давності.

За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Позивач самостійно обирає спосіб захисту порушеного права. Звернення з віндикаційним позовом є одним із таких способів.

Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012).

За статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи, а також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Таким чином, розглядаючи віндикаційні позови, суд має враховувати, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном, початок перебігу позовної давності обчислюється саме з моменту, коли майно вибуло з власності власника та не пов`язано з ухваленням будь-яких судових рішень про порушення права такої особи.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2019 у справі № 925/1351/19.

Як встановлено вище, 22.07.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зареєстровано за відповідачем право приватної власності на будівлю, нежитлову літ. "Е-1", загальною площею 56,8 кв. м, що розташована за адресою місто Харків, майдан Міліціонера, будинок 17.

Таким чином, у даному випадку початок перебігу строку позовної давності має місце саме з 23.07.2016 (наступний день з моменту, коли майно вибуло з власності власника).

До господарського суд Харківської області позивач звернувся 29.10.2021, тобто вже поза межами трирічного строку позовної давності, який обліковується з моменту, коли майно вибуло з власності власника, що має імперативний граничний строк до 23.07.2019, що свідчить про те, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо позовних вимог у даній справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

При цьому, саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17 та у справі №911/3677/17, від 29.06.2021 у справі №904/3405/19.

Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків (правові позиції викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 7106/1272/14-ц, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17).

Натомість, як свідчать встановленні обставини справи, позивачем під час розгляду справи не доводилася обставина на підтвердження поважності причин пропущення строку позовної давності.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене справедливими судовими процедурами. Такі самі засади закріплено в частині третій статті 2 ГПК України.

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин (стаття 7 ГПК України).

Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

За змістом частини 2 статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до особи, яка є боржником, тобто до особи, яка є належним відповідачем за позовом.

Оскільки у випадку пред`явлення віндикаційного позову належним відповідачем є володілець майна, позовна давність звернення до суду за захистом свого порушеного права може бути перервана у разі пред`явлення позову до такої особи.

У постановах Верховного Суду від 29.12.2020 у справі №909/1165/19, від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, від 22.01.2020 у справі №916/521/18, від 09.04.2020 у справі №10/Б-743, вказано, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися у разі звернення позивача до суду, у тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Позивачем до матеріалів справи були надані докази звернення до правоохоронних органів щодо відкриття кримінального провадження за ознаками злочину, визначеного частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство), однак Державним підприємством «Державна циркова компанія України» не було реалізовано право на судовий захист шляхом пред`явлення віндикаційного позову, що у розумінні Цивільного кодексу України не може бути підставою для переривання або зупинення перебігу позовної давності та свідчити про звернення за захистом порушеного права у межах визначеного законом строку.

Доводи позивача про те, що право на витребування спірного нерухомого майна від відповідача у судовому порядку виникло з моменту отримання 09.11.2018 інформаційної довідки Державного реєстру речових прав а нерухоме майно та їх обтяжень № 144755566, є помилковими, оскільки початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли власник майна дізнався або міг дізнатися про вибуття свого майна до іншої особи, тобто з 22.07.2016.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що 27.07.2017 відповідач замовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації нежитлової будівлі літ. "Е-1" за адресою місто Харків, майдан Національної Гвардії, будинок 17, в якому міститься акт погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, в якому межу літ. "Г" до літ. "А" погоджено головою з припинення ДП "Українська творча дирекція з підготовки циркових атракціонів та номерів", правонаступником якого є Державне підприємство «Державна циркова компанія України», ОСОБА_1 .

Підпис вказаної особи як голови комісії, створеної відповідно до наказу Міністерства культури України № 633 від 10.07.2013 "Про припинення державних підприємств "Українська творча дирекція з підготовки циркових атракціонів та номерів" та Харківське державне художньо-творче виробниче підприємство", також міститься у даних передавального акту від 06.07.2018.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта про те, що за наведених обставин позивач не міг знати про вибуття з державної власності нежитлової будівлі літ. "Е-1", розташованої за адресою місто Харків, майдан Національної Гвардії, будинок 17, адже останній мав достовірну інформацію щодо землекористувача, який 27.07.2017 здійснював активні дії з метою формування проекту землеустрою та відведення земельної ділянки для експлуатації нежитлової будівлі літ. "Е-1" за адресою місто Харків, майдан Національної Гвардії, будинок 17.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та беручи до уваги доведеність встановленими обставинами справи наявності порушеного права позивача, правомірності та обґрунтованості заявленої позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна, однак подання відповідачем заяви про застосування строку позовної давності та встановлення факту пропуску Державним підприємством «Державна циркова компанія України» визначеного законом строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права, судова колегія вважає правильним висновок місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі ч.3 ст. 388 Цивільного кодексу України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді судового рішення, спростовуються матеріалами справи та не є підставою для скасування судового рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/4352/21 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державна циркова компанія України" (вх.№1084 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/4352/21 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/4352/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.12.2022

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко