Рішення

від 07.12.2022 по справі 757/69759/17-ц

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 грудня 2022 року Справа № 757/69759/17-ц

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Грачука В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу №757/69759/17-ц

за позовом ОСОБА_1 , с. Липини, Луцького району, Волинської області

до відповідачів:

1. ОСОБА_2 , с. Липини, Луцького району, Волинської області

2. ОСОБА_3 , м. Київ

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Кришталевий світ, м. Луцьк

4. Компанії Мерінгтон Інвестментс Лімітед

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1) ОСОБА_4 , м. Київ

2) ОСОБА_5 , м. Луцьк

про визнання недійсним договору від 05.03.2008 року,

за участю представників:

від позивача: Опанасик В.В. адвокат (ордер серії АА №1237701 від 20.09.2022),

від відповідача-1: н/з,

від відповідача-2: Наход А.В. адвокат (ордер серії АС №1005814 від 12.09.2022),

від відповідача -3: н/з,

від відповідача -4: н/з,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 : н/з,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 : н/з,

в с т а н о в и в:

рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23.02.2021 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Кришталевий світ, Компанії Мерінгтон Інвестментс Лімітед, третіх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Кришталевий світ» від 05.03.2022 залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.10.2021 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Курильченка Костянтина Олеговича залишено без задоволення; рішення Печерського районного суду міста Києва від 23.02.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.06.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Печерського районного суду міста Києва від 23.02.2021 та постанову Київського апеляційного суду від 13.10.2021 скасовано; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Кришталевий світ, Компанії Мерінгтон Інвестментс Лімітед, третіх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу закрито; роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, і протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення вона може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.08.2022 справу №757/69759/17-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Кришталевий світ, Компанії Мерінгтон Інвестментс Лімітед, третіх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу недійсним передано для продовження розгляду до Господарського суду Волинської області.

15.08.2022 матеріали справи №757/69759/17-ц надійшли на адресу Господарського суду Волинської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022 справу №757/69759/17-ц розподілено судді Якушевій І. О.

Ухвалою суду від 22.08.2022 було прийнято справу №757/69759/17-ц до провадження, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.09.2022.

В судовому засіданні 21.09.2022 було оголошено перерву до 05.10.2022.

27.09.2022 представник позивача надіслав до суду заяву про зміну предмета позову від 19.09.2022, у якій просив визнати недійсними рішення загальних зборів учасників, викладені протоколом №2 загальних зборів учасників ТзОВ «Вісус» від 05.03.2008; скасувати реєстраційну дію №11981050001004278, вчинену 12.03.2008 державним реєстратором виконавчого комітету Луцької міської ради Маковецьким В.М.; скасувати реєстраційну дію №11981070002004278, вчинену 12.03.2008 державним реєстратором виконавчого комітету Луцької міської ради Маковецьким В.М.

04.10.2022 представник позивача надіслав до суду заяву від 04.10.2022, у якій просив прийняти заяву позивача про зміну предмета позову від 19.09.2022 з урахуванням наступних позовних вимог: визнати недійсним договір купівлі продажу частки в статутному капіталі ТзОВ «Вісус» від 05.03.2008; визнати недійсними рішення загальних зборів учасників, викладені протоколом №2 загальних зборів учасників ТзОВ «Вісус» від 05.03.2008; скасувати реєстраційну дію №11981050001004278, вчинену 12.03.2008 державним реєстратором виконавчого комітету Луцької міської ради Маковецьким В.М.; скасувати реєстраційну дію №11981070002004278, вчинену 12.03.2008 державним реєстратором виконавчого комітету Луцької міської ради Маковецьким В.М.

В судовому засіданні 05.10.2022 було оголошено перерву до 19.10.2022.

Ухвалою суду від 05.10.2022 строк проведення підготовчого провадження на підставі ч.3 ст.177 ГПК України продовжено на 30 днів - до 20.11.2022 включно.

В судовому засіданні 19.10.2022 було розглянуто заяву представника позивача про зміну предмета позову від 19.09.2022, заяву представника позивача від 04.10.2022, в якій він просить прийняти заяву про зміну предмета позову від 19.09.2022.

Частинами третьою та четвертою статті 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що позивач відповідно до норм ГПК України наділений правом змінити предмет або підставу позову при новому розгляді справи тільки у тому разі, якщо суд встановить, що це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи, а предмет чи підстава позову при первісному розгляді були недостатніми для такого належного захисту.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 у справі №902/743/18.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Для Господарського суду Волинської області це фактично новий розгляд справи, оскільки всі попередні судові акти були скасовані у зв`язку з порушенням судами правил юрисдикції під час розгляду спору.

Оскільки постанова Верховного Суду від 29.06.2022 не містить конкретної вказівки, Господарський суд Волинської області розпочав розгляд справи за загальними правилами розгляду, встановленими ГПК України: зі стадії підготовчого провадження.

Під час первісного розгляду справи позивач подав клопотання від 22.10.2018 (а.с.37, т.2) про зменшення розміру позовних вимог, в якому просив лише визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Кришталевий світ» від 05.03.2022.

З матеріалів справи вбачається, що справа Печерським районним судом м.Києва розглядалась саме за цією вимогою, саме з такою вимогою справа переглядалась Київським апеляційним судом, Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, й саме з такою вимогою направлена для продовження розгляду до Господарського суду Волинської області.

Позивач не довів, що після закінчення підготовчого провадження під час первісного судового розгляду змінилися фактичні обставини, якими він обгрунтовував свої позовні вимоги, що давало б йому підстави звернутися з заявою про зміну предмету позову для захисту своїх прав під час розгляду справи в Господарському суді Волинської області..

За таких обставин суд не прийняв до розгляду заяви представника позивача про зміну предмета позову від 19.09.2022, заяву від 04.10.2022, в якій він просив прийняти заяву про зміну предмета позову від 19.09.2022, та повідомив про те, що вирішуватиме спір за вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Кришталевий світ» від 05.03.2008, враховуючи те, що клопотанням від 22.10.2018 (а.с.37, т.2) представник позивача фактично змінив предмет позову та просив лише визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Кришталевий світ» від 05.03.2008 й саме з такою вимогою справа надійшла до Господарського суду Волинської області.

В судовому засіданні 19.10.2022 представник позивача не відмовився від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Кришталевий світ» від 05.03.2008, а тому суд продовжує розгляд справи саме за цією вимогою: про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Кришталевий світ» від 05.03.2008.

В судовому засіданні 19.10.2022 представники позивача та відповідача-2 висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою від 19.10.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 17.11.2022.

20.10.2022 до суду надійшли заперечення представника відповідача 2 на заяву позивачки про зміну предмету позову.

Оскільки заперечення були надіслані 17.10.2022, тобто до закриття підготовчого провадження, їх прийнято та приєднано до матеріалів справи.

21.10.2022 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив відповідача-2, яка прийнята судом до розгляду, оскільки надіслана 18.10.2022, тобто до закриття підготовчого провадження.

Також 21.10.2022 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив відповідача-3, яка також прийнята до розгляду, оскільки надіслана 18.10.2022, тобто до закриття підготовчого провадження.

В судовому засіданні 17.11.2022 було оголошено перерву до 07.12.2022.

06.12.2022 від відповідача 3 ТзОВ «Кришталевий світ» і від представника відповідача 4 Компанії Мерінгтон Інвестментс Лімітед адвоката Міщук І. надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

07.12.2022 представник відповідача -2 ОСОБА_3 надіслав до суду письмові пояснення в дебати щодо судової практики по справі №757/69759/17.

Відповідач - 1 ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, повноважних представників не направили. Справу було розглянуто за їх відсутності, зважаючи на те, що неявка цих учасників не перешкоджає розгляду справи. Про судовий розгляд відповідач- 1 та треті особи були повідомлені шляхом надіслання ухвали суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В процесі судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_1 і відповідач-1 ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з червня 1992 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 26 червня 1992 року, актовий запис № 4, виданого Андріївською сільською радою, Бузького району, Львівської області, /а.с.25, т. І/.

У травні 2000 року було створено Спільне українсько-англійське підприємство ТОВ «Західна нафтова група».

24 жовтня 2007 року учасниками ТОВ «Вісус» прийнято рішення про виділ частини активів із СП ТОВ «Західна нафтова група» та створення на їх основі ТОВ «Вісус», яке у подальшому було перейменовано у ТОВ «Кришталевий світ». Рішення учасників товариства оформлено протоколом №64 від 24.10.2007.

Згідно зі ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

11.11.2008 на загальних зборах учасників прийнято рішення про створення ТОВ «Вісус», що підтверджується копією протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Вісус».

Згідно з п.1.2. Статуту ТОВ «Вісус» у редакції від 05.03.2008 товариство з обмеженою відповідальністю «Кришталевий світ» створено внаслідок реорганізації Спільного українсько- англійського підприємства ТОВ «Західна нафтова група» шляхом виділення та є його правонаступником: в частині права власності на основні засоби згідно з розподільчим балансом (приміщеня на проспекті Грушевського, буд.1) та в частині прав та зобов`язань за кредиторською заборгованістю в розмірі 10 874 656,91 грн.

Отже, реорганізація відбулась шляхом виокремлення частини активів та заборгованостей, які були передані за розподільчим балансом станом на 31.01.2008 та передавальним актом.

05 березня 2008 року між ОСОБА_2 як продавцем і ОСОБА_3 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу.

Згідно з п.п.1.1., 1.2., 3.2., 5.1. договору продавець зобов`язується передати покупцю право власності, що включає володіння, користування та розпорядження часткою в статутному (складеному) капіталі ТОВ «Вісус» в розмірі, що становить 99 % статутного (складеного) капіталу, що належить продавцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити частку у статутному (складеному) капіталі ТОВ «Вісус» на умовах, визначених цим договором /т. І а. с. 26/.

Частка в статутному (складеному) капіталі ТОВ «Вісус» в розмірі 99 % статутного (складеного) капіталу, що визначена в установчих документах товариства, в грошовому виразі становить 50 985 грн.

Покупець проводить розрахунки з продавцем за частку в статутному (складеному) капіталі ТОВ «Вісус» протяглм 30 банківських днів з моменту підписання договору.

Покупець після набуття права власності на частку стає по відношенню до товариства його новим учасником.

На загальних зборах учасників ТОВ «Вісус», які відбулися 05.03.2008, були прийняті рішення: про вихід ОСОБА_2 зі складу учасників товариства; про вихід ОСОБА_4 зі складу учасників товариства; про затвердження розподілу часток у статутному (складеному) капіталі товариства; про зміну найменування ТОВ «Вісус»; про зміну юридичної адреси товариства; про затвердження нової редакції статуту товариства; про уповноваження осіб вчинити дії по державній реєстрації змін до установчих документів товариства.

Як передбачено ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За приписами ч.1 ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

У відповідності до ч.ч.2, 3 ст. 65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Частиною 2 ст. 66 Господарського кодексу України визначено, що джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, незаборонені законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником, у тому числі майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст.115 Цивільного кодексу України після внесення майна до статутного капіталу суб`єкта господарювання, право власності на таке майно переходить до суб`єкта господарювання.

Частиною першою ст.147 Цивільного кодексу України та частиною першою ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на час укладення правочину) визначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Пунктом 10.1. Статуту ТОВ «Кришталевий світ» також передбачено право учасника продати або іншим чином відчужити свою частку чи її частину одній або кільком особам.

Ні законодавством, ні статутом товариства не передбачено згоди на відчуження частки другого із подружжя, а тому не виникло такого права й у покупця (відповідача -2) перевірити наявність згоди дружини на відчуження частки чоловіком.

За таких обставин безпідставними є доводи позивача про те, що відповідач -1 та відповідач -2, укладаючи договір від 05.03.2008, діяли недобросовісно по відношенню до позивача.

Враховуючи приписи ст. 115 Цивільного кодексу України, ст. 85 Господарського кодексу України та ст.12 Закону України «Про господарські товариства», за якими власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Отже, з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства ці кошти стають власністю самого товариства, спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

У ч.1 ст. 167 Господарського кодексу України наведено визначення корпоративних прав це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Тобто, корпоративні права є сукупністю майнових та немайнових прав.

Оскільки, відповідно ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом спільної сумісної власності може бути тільки майно, корпоративні права не можуть бути об`єктом спільної сумісної власності. Отже, якщо господарське товариство належить одному із подружжя, то право на частину прибутку виникне у іншого лише у разі внесення частки капіталу чи інших активів у статутний фонд цього товариства.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.28 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ча.ч.2, 3 ст.61 Сімейного кодексу України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Отже, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства, це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а другий із подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у цивільній справі № 569/6236/16-ц.

Висновок щодо застосування зазначених норм права також викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

З огляду на викладене, якщо один із подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Такої позиції дотримувався Верховний Суд України у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня 2013 року), у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року), таку позицію підтримав й Верховний Суд у справі №161/19023/17 (постанова від 11 березня 2020 року).

Оскільки учасником ТОВ «Вісус» був відповідач-1 ОСОБА_2 , а не його дружина ОСОБА_1 , він самостійно володів корпоративними правами, а тому розпорядження часткою шляхом укладення договору купівлі-продажу не потребувало згоди його дружини, яка є позивачем у справі.

Дружина набуває право на частину доходів, одержаних від діяльності товариства, у разі, якщо вклад до статутного капіталу СП «Західна нафтова група» було зроблено за рахунок спільного майна подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на наведені приписи законодавства та встановлені фактичні обставини справи, відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 05.03.2008, оскільки позивач у встановленому законом порядку не довела невідповідності договору вимогам законодавства.

Щодо заяви відповідача -2 про застосування строку позовної давності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 2.2. постанови № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Суд не застосовує строк позовної давності за заявою представника відповідача-2, оскільки вимоги позивача про визнання недійсним договору є необґрунтованими, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.12.2022

Суддя І. О. Якушева