Ухвала

від 13.12.2022 по справі 904/3869/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення скарги без розгляду

13.12.2022м. ДніпроСправа № 904/3869/21

За скаргою: Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, м. Дніпро

на дії Державного виконавця Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Марченко О.Б. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво", м. Дніпро

до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг у сумі 257 926,96 грн.

Суддя Назаренко Н.Г.

За участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.

Представники:

Від скаржника(відповідача): Дерило В.Г., представник

Від скаржника (відповідача): Ковтун Д.В., довіреність № 13/1-24 від 12.12.2022, представник

Від позивача: не з`явився

Від ДВС: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ОЛАНВО» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради заборгованість за договором про надання послуг № 05П/20 від 27.05.2020 у сумі 257 926,96 грн., яка складається з суми основного боргу - 210 411,60 грн., 30 299,04 грн. пені, в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, 14 728,81 грн. штраф в розмірі 7% за прострочення понад 30 днів, 2 487,51 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ОЛАНВО» до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради про стягнення основного боргу за договором про надання послуг у сумі 210 411,60 грн., 30 299,04 грн. - пені, 14 728,81 грн. штрафу та 2 487,51 грн. - 3% річних задоволено.

30.08.2021 на виконання рішення видано наказ.

13.10.2021 від позивача надійшла заява про видачу дублікату наказу.

Ухвалою від 13.10.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ОЛАНВО» про видачу дублікату наказу задоволено. Видано дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021 по справі № 904/3869/21.

18.11.2022 від Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради надійшла скарга на дії Державного виконавця Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Марченко О.Б., в якій скаржник просить:

1. Витребувати з Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виконавче провадження № 69119205 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області, виданого на виконання рішення у справі № 904/7535/21.

2. Визнати дії державного виконавця Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Марченко О.Б. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2022 № 69119205 незаконною.

3. Скасувати постанову державного виконавця Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Марченко О.Б. про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2022 № 69119205.

Скарга обґрунтована наступним.

30.05.2022 державним виконавцем Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У. Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

За виконавчим документом наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 у справі № 904/7535/21 боржником є Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради.

Відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 21.04.2022 № 15/20 Про внесення до рішення міської ради від 10.0.2021 № 6/3 «Про затвердження структури виконавчих органів Дніпровської міської ради, загальної чисельності працівників Дніпровської міської ради та її виконавчих органів «затверджено структуру виконавчих органів Дніпровської міської ради, до переліку яких входить Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради.

Рішенням Дніпровської міської ради від 24.11.2021 № 19/12 затверджено бюджетну програму «Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпровською міською радою та її виконавчими органами» на 2022-2026 роки, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів до боржників».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувана на посаді помічника- консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, на думку скаржника, державному виконавцю Законом заборонено примусове виконання вищезазначеного рішення.

Ухвалою від 21.11.2022 прийнято скаргу до розгляду та призначено її розгляд у засідання на 05.12.2022.

05.12.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку із масштабною повітряною тривогою на території України, зокрема в Дніпропетровській області та м. Дніпро.

Ухвалою від 05.12.2022 відкладено розгляд скарги на 13.12.2022.

13.12.2022 сторони в судове засідання не з`явились.

Скаржник направив заяву, в якій зазначив, що при перевірці даних, викладених в цій скарзі, встановлено, що при виготовленні документу сталася технічна помилка та замість справи № 904/7835/21 вказано справу № 904/3869/21.

За змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Вказана норма кореспондується зі ст. 326 ГПК України, за якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження". Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України "Про виконавче провадження", яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон) визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Згідно з ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон України Про виконавче провадження), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про виконавче провадження, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, до яких, зокрема, відносяться і накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Стаття 5 Закону України Про виконавче провадження визначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку, скаржник у своїй скарзі посилається на відкриття 30.05.2022 державним виконавцем ВП № 69119205, однак доказів в підтвердження цього суду не надано.

В якості доказів скаржник надав витяг з реєстру виконавчих проваджень, відповідно до якого ВП № 69119205 відкрито за заявою ТОВ «Бюро оцінки» (ЄДРПОУ 36297386).

Як вбачається зі скарги, це виконавче провадження відкрито на виконання наказу у справі №904/7535/21, виданого на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2021, яке набрало законної сили 07.12.2021.

Згідно приписів статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до вимог статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

В той же час, відповідно до положень, статті 11 Господарського процесуального кодексу України, яка закріплює один з основних принципів господарського судочинства "верховенство права", визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

За викладеного, суд приходить до висновку, що зазначена скарга була подана Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради до справи № 904/3869/21 помилково, у зв`язку з чим підлягає залишенню без розгляду.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Законне і обґрунтоване рішення має бути також справедливим у моральному та соціальному аспектах - з урахуванням вимог Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 234, 235, 339 - 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на дії Державного виконавця Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Марченко О.Б. залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її прийняття - 13.12.2022 та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено -19.12.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко