Рішення

від 24.11.2022 по справі 907/323/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"24" листопада 2022 р. м. Ужгород Справа №907/323/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КС-Стандарт, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпат-Спец-Тех, м. Мукачево Закарпатської області

про стягнення суми 416 000 грн,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю КС-Стандарт, м. Львів заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпат-Спец-Тех, м. Мукачево Закарпатської області про стягнення суми 416 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2022 відкрито провадження у справі №907/323/22 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.08.2022. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 30.08.2022 та 05.10.2022 підготовчі засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2022 закрито підготовче провадження у справі №907/323/22 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 24.11.2022. Явка уповноважених представників учасників процесу судом визнана на власний розсуд.

Представник позивача на електронну адресу суду надіслав заяву б/н від 24.11.2022 (вх. №02.3.1-02/6449/22 від 24.11.2022), якою просить розгляд даної справи здійснити без його участі.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з`явився.

Надіслана на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвали суду від 30.08.2022, 05.10.2022 та 26.10.2022) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням терміну зберігання.

В даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 26.10.2022 явка учасників справи в судове засідання 24.11.2022 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов Додаткової угоди б/н від 21.01.2022 до Договору купівлі-продажу товару №04.10.-21 від 04.10.2021 в частині повернення сплачених йому грошових коштів у розмірі 416 000 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча розгляд справи судом неодноразово відкладався. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпат-Спец-Тех (продавцем, відповідачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю КС-Стандарт (покупцем, позивачем у справі) було укладено Договір купівлі-продажу товару №04.10.-21 від 04.10.2021 (далі Договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця вживану автовишку марки Mercedes 1624 1985 року випуску з установкою Metz DL32 (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього кошти на умовах, визначених в цьому Договорі (п. 1.1. Договору).

Згідно із п. 1.2. Договору, найменування та інші характеристики товару вказуються у Додатку №1 (Специфікації), який є невід`ємною частиною цього Договору.

Ціна товару та порядок здійснення оплати вказується у Додатку №2, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.1. Договору).

На підставі п. 3.2. Договору, поставка товару здійснюється не пізніше, ніж 30 робочих днів з моменту укладення договору з додатками та за умови належного виконання покупцем своїх грошових зобов`язань.

Відповідно до п. 5.1. Договору, Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє шість місяців з моменту його укладення, але в будь-якому випадку до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим Договором.

У Специфікації б/н від 04.10.2021, що є Додатком №1 до Договору купівлі-продажу товару №04.10.-21 від 04.10.2021, сторонами узгоджено найменування товару (автовишка Mercedes 1624 Metz DL32), його кількість (1 шт.) та технічні характеристики (серійний номер WDB3622243; стан вживаний (б/у); рік виготовлення 1985; висота підйому 32 м; додаткове обладнання люлька для керування на висоті; пробіг автомобіля 15 000 км).

За змістом Додатку №2 від 04.10.2021 до Договору купівлі-продажу товару №04.10.-21 від 04.10.2021, ціна товару (вказаного у Додатку №1 (Специфікації) до Договору) становить 960 000 грн, в тому числі ПДВ 160 000 грн. Покупець зобов`язується здійснити оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів за товар на розрахунковий рахунок продавця в наступному порядку: - у розмірі 43,33% від вартості товару, що складає 416 000 грн до 08.10.2021; - у розмірі 20% від вартості товару, що складає 192 000 грн до 15.10.2021; - у розмірі 36,67% від вартості товару, що складає 352 000 грн до 29.10.2021.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи платіжного доручення №359 від 06.10.2021, позивачем на виконання умов Договору перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 416 000 грн із призначенням платежу аванс за автовишку Mercedes 1624 Metz DL32.

В подальшому, між сторонами спору укладено Додаткову угоду б/н від 21.01.2022 до Договору купівлі-продажу товару №04.10.-21 від 04.10.2021 (далі Додаткова угода), в якій останні за взаємною згодою вирішили, що з моменту укладення цієї Додаткової угоди зобов`язання продавця здійснити поставку товару та зобов`язання покупця здійснити оплату за товар припиняються.

Пунктом 2 Додаткової угоди встановлено, що продавець зобов`язується до 01.02.2022 повернути отримані від покупця 416 000 грн, шляхом перерахування продавцем 416 000 грн на поточний банківський рахунок покупця. Після зарахування відповідних коштів на банківський рахунок покупця грошове зобов`язання продавця вважатиметься виконаним.

Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору і набирає чинності з моменту її підписання сторонами (п. 3 Додаткової угоди).

Таким чином, із моменту підписання Додаткової угоди б/н від 21.01.2022 до Договору купівлі-продажу товару №04.10.-21 від 04.10.2021 у відповідача виник обов`язок до 01.02.2022 повернути позивачу отримані від нього грошові кошти в сумі 416 000 грн, сплачені як аванс за товар, що підлягав поставці.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Додатковою угодою б/н від 21.01.2022 до Договору купівлі-продажу товару №04.10.-21 від 04.10.2021 в частині повернення позивачу суми 416 000 грн стало підставою звернення останнього до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у зазначеному розмірі в примусовому порядку.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач узяті на себе зобов`язання за Договором купівлі-продажу товару №04.10.-21 від 04.10.2021 виконав у повному обсязі та належним чином, перерахувавши відповідачу грошові кошти в розмірі 416 000 грн як аванс за товар, що підлягав поставці. Вказане, зокрема, підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученнями №359 від 06.10.2021 на суму 416 000 грн.

Водночас відповідач, незважаючи на добровільне підписання Додаткової угоди б/н від 21.01.2022 до Договору купівлі-продажу товару №04.10.-21 від 04.10.2021, вказані кошти у строк до 01.02.2022 не повернув, із огляду на що за ним станом на момент розгляду даного спору рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 416 000 грн.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 416 000 грн є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 6240 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпат-Спец-Тех, вул. Великогірна, будинок 36/1, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 43952818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КС-Стандарт, вул. Промислова, будинок 25, м. Львів, 79024 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 38243987) суму 416 000 грн (Чотириста шістнадцять тисяч гривень), а також 6240 грн (Шість тисяч двісті сорок гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 16.12.2022.

Суддя Пригара Л.І.