Рішення

від 29.11.2022 по справі 908/1600/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/125/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022 Справа № 908/1600/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Василенко В.В., розглянувши матеріали справи № 908/1600/22

за позовною заявою: заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах

позивач: Запорізька міська рада, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206

до відповідача: закритого акціонерного товариства Інкомпані, 69059, м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, буд. 26-А

про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки

У засідання приймали участь:

від прокуратури: Лєскіна І.Є., посвідчення від 14.12.20 № 058614

від позивача: Лісняк Є.О., довіреність №02/03-20/00107 від 13.01.22

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

01.09.22 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради за вих. від 29.08.22 № 52-5478Вих-22 з вимогами до закритого акціонерного товариства Інкомпані (надалі ЗАТ Інкомпані) про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:01:010:0023), укладений 11.02.00 між виконавчим комітетом Запорізької міської ради та закритим акціонерним товариством Інкомпані, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. 11.02.00 та зареєстровано в реєстрі за № 2-442, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 29.02.00 за № 193;

- зобов`язання закритого акціонерного товариства Інкомпані повернути територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради земельну ділянку вартістю 15 069 554,00 грн. загальною площею 0,04 га, кадастровий номер 2310100000:01:010:0023, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний в районі вул. Олександрівської, буд. 51/21.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/1600/22 між суддями, 01.09.22 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 06.09.22 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1600/22 в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 22.09.22 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 22.09.22 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 07.12.22 включно та відкладено підготовче засідання на 24.10.22 о 12 год. 30 хв.

18.10.22 до суду від Запорізької міської ради надійшли:

- письмові пояснення за вих. від 17.10.22, в яких представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;

- клопотання за вих. від 18.10.22, в якому представник Запорізької міської ради просить суд про участь в судовому засіданні 24.10.22 о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі № 908/1600/22.

Ухвалою від 19.10.22 судом залишено без задоволення клопотання представника Запорізької міської ради за вих. від 18.10.22 про участь в судовому засіданні 24.10.22 о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/1600/22 з підстав викладених в тексті такої ухвали.

19.10.22 до суду у зворотньому напрямку повернулась ухвала суду від 06.09.22 про відкриття провадження у справі № 908/1600/22, яка надсилалась судом на юридичну адресу відповідача, з відміткою Укрпошти: За закінченням терміну зберігання.

Ухвалою від 24.10.22 закрито підготовче провадження у справі № 908/1600/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.11.22 об 11 год. 00 хв.

Представник відповідача в судове засідання, призначене для розгляду справи по суті на 29.11.22, не з`явився.

Про дачу, час та місце розгляду судової справи № 908/1600/22 сторони повідомлені належним чином.

У засіданні 29.11.22, на підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом винесено рішення по суті спору.

В обґрунтування своєї правової позиції прокурор зазначає, що на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №581/50 від 26.11.1999 ЗАТ «Інкомпані» надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,04 га з кадастровим № 2310100000:01:010:0023, що знаходиться за адресою: пр. Соборний (колишня назва пр. Леніна) в районі вул. Олександрівської (колишня назва - вул. Дзержинського), буд. 51/21 у м. Запоріжжя для будівництва та подальшого функціонування офісу та кафе. На підставі вказаного рішення, між виконавчим комітетом Запорізької міської ради та ЗАТ «Інкомпані» укладено договір оренди земельної ділянки від 11.02.2000, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. 11.02.2000 та зареєстровано у реєстрі за № 2-442 та зареєстрований за № 193 від 29.02.2000 у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі. В порушення умов договору, відповідачем не сплачується орендна плата за весь період з початку реєстрації договору по теперішній час, що підтверджується листами Департаменту фінансової та бюджетної політики та Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області. Крім того, відповідач орендує земельну ділянку з метою будівництва та подальшого функціонування офісу та кафе. В той же час, з моменту укладання договору та до теперішнього часу земельна ділянка під забудову не використовується, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.08.22, відповідно до якої за адресою м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 51/21 та Олександрівська, буд. 51 відсутні зареєстровані будь-які об`єкти нерухомого майна. Згідно з інформацією районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району від 21.06.22 №749/01-20/20.01-846, спірна земельна ділянка вільна від забудови, у зв`язку з чим можна зробити висновок, що орендар її фактично не використовує. Таким чином, систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі. Оскільки наслідком розірвання договору оренди землі є обов`язок орендаря повернути земельну ділянку, відповідно спірна земельна ділянка підлягає поверненню до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

В судовому засіданні 29.11.22 прокурор підтримав заявлені позовні вимоги.

В письмових поясненнях від 17.10.22, що надійшли до суду 18.10.22, позивач підтримав позовні вимоги прокурора з тих же підстав, що викладені у позовній заяві.

В судовому засіданні 29.11.22 представник позивача підтримав заявлені прокурором позовні вимоги.

Відповідач в судові засідання жодного разу свого представника не направив, про причини такої неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надав. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

З метою повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/1600/22 господарським судом Запорізької області на юридичну адресу відповідача направлялись екземпляри вищевказаних ухвал господарського суду Запорізької області.

Однак, ухвали від 06.09.22 про відкриття провадження у справі та від 22.09.22 про відкладення підготовчого засідання, які надсилалась судом на вказану адресу відповідача повернулися у зворотньому напрямку на адресу суду із відміткою відповідного відділення Укрпошта - за закінченням терміну зберігання.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду відповідачем та повернення її до суду з поміткою «за закінченням терміну зберігання» є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання (доказів зворотнього матеріали справи не містять і суду не надано).

Крім того, ухвала від 24.10.22 про закриття підготовчого провадження та призначення справи для розгляду по суті була розміщена на сторінці офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/) у розділі Громадянам. Оголошення про виклик для повідомлення ЗАТ «Інкомпані» про дату, час та місце судового засідання.

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами відповідача.

Відповідно до пунктів 1 і 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідача належним чином повідомлено про дату, місце та час розгляду справи № 908/1600/22, враховуючи неявку в судове засідання відповідача (його представника), суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності таких учасників справи за наявними у матеріалах справи документами (доказами).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та позивача,суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2000 між виконавчим комітетом Запорізької міської ради (орендодавець) та ЗАТ «Інкомпані» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (надалі договір), за умовами п. 1.1. якого, орендодавець відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.11.99 №581/50 передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна в районі вул. Дзержинського, буд. 51/21.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. 11.02.2000 та зареєстровано у реєстрі за № 2-442 та зареєстровано за № 193 від 29.02.2000 у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0400 га (п. 1.2. договору).

Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та подальшого функціонування офісу та кафе (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1.1 договору, договір укладається на термін до 26.11.48.

Пунктом 3.1. договору обумовлено, що плата встановлена за один календарний рік у розмірі 300,00 грн. За загальну площу земельної ділянки і вноситься орендарем щомісячно в розмірі 1/12 частини від загальної річної орендної плати на розрахунковий рахунок районного фінансового відділу не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним.

Орендна плата на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року. У разі припинення або розірвання договору внесена на майбутній період орендна плата повертається орендарю протягом 6 місяців (п. 3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасне внесення орендної плати.

За умовами п. 4.4. договору, орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до п. 7.3. договору, підставою для розірвання договору є, зокрема, вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором.

Як зазначено в листі Головного управління ДПС у Запорізькій області №52-7962вих.21 від 16.11.21, відповідно до інформації, яка відображена в АІС «Податковий Блок», за підприємством ЗАТ «Інкомпані» не обліковується заборгованість з орендної плати за землю з юридичних осіб, також платник не надає звітність. З метою запобігання втрат бюджету м. Запоріжжя підприємству ЗАТ «Інкомпані» надіслано запит з питання неподання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). Підприємством відповідь не надано, лист повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до листів Головного управління ДПС у Запорізькій області №222/5/08-01-04-03 від 06.01.22, №/5/08-01-04-03 від 31.01.22, №4413/5/08/-01-04-03 від 20.05.22 - згідно баз даних ДПС України підприємство ЗАТ «Інкомпані» не подає податкову звітність з плати за землю та не сплачує орендну плату за землю з дати укладання договору оренди (з 29.02.2000), чим порушує норми Податкового та Земельного кодексів.

В листі Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради за вих. №06.1-15/684 від 05.08.22 зазначено, що за наявними даними інформаційно-аналітичної системи управління планування та виконання місцевих бюджетів «LOGIСA» до бюджету Запорізької міської територіальної громади ЗАТ «Інкомпані» не здійснювалось перерахування орендної плати за період з 01.01.21 по 01.08.22.

В листі районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району №749/01-20/20.01-846 від 21.06.22 зазначено, що 01.06.22 районною адміністрацією Запорізької міської ради по Олександрівському району спільно з управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради, департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради та установою «Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя» Запорізької міської ради проведено огляд земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:01:010:0023 площею 0,04 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 51/21. Об`єктів нерухомості не виявлено.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.08.22, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 51/21 та Олександрівська, буд. 51 відсутні зареєстровані будь-які об`єкти нерухомого майна.

З висновку про вартість до звіту №1908/01 від 19.08.22, складеного Правобережною товарною біржею, вбачається, що ринкова вартість вищезазначеної земельної ділянки становить 15 069 554,00 грн.

Враховуючи систематичну несплату відповідачем орендних платежів починаючи з 29.02.2000 та невикористовування змеленої ділянки орендарем згідно її цільового призначення, прокурор звернувся до суду з вимогою розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 11.02.2000 між виконавчим комітетом Запорізької міської ради та ЗАТ «Інкомпані», та зобов`язати ЗАТ «Інкомпані» повернути територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради земельну ділянку вартістю 15 069 554,00 грн., загальною площею 0,04 га, кадастровий номер 2310100000:01:010:0023, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний в районі вул. Олександрівської, буд. 51/21.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та ін. категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.99, під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 сформовано правовий висновок … за яким прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, суд виходить з того, що прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Згідно зі ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст. ст. 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на момент укладення Договору від 11.02.2000, виконавчий орган Запорізької міської ради був наділений повноваженнями щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок.

Разом з цим наразі органом, який на даний час наділений правом розпорядження земельними ділянками комунальної власності на території міста Запоріжжя та здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Запоріжжя є Запорізька міська рада.

В обґрунтування необхідності подання даного позову прокурором, останній зазначає, що систематична несплата, а саме понад 22 роки відповідачем - ЗАТ «Інкомпані» - орендної плати за використання спірної земельної ділянки призводить не тільки до порушення економічних інтересів держави. Вказане також порушує економічні інтереси територіальної громади міста Запоріжжя, оскільки призводить до недоотримання місцевим бюджетом значних коштів, які можуть бути використані для задоволення нагальних потреб територіальної громади.

Однак, зважаючи на те, що на даний час договір оренди землі не розірвано, а земельна ділянка не повернута у розпорядження територіальної громади м. Запоріжжя, за наявності договірних відносин з Відповідачем, Запорізька міська рада позбавлена можливості укласти договір з новим орендарем, що негативно впливає на складову місцевого бюджету та державного бюджету в цілому.

Вказані порушення інтересів держави та інтересів територіальної громади м. Запоріжжя свідчать про наявність «порушень інтересів держави» у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність підстав представництва.

Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запорі направлялися листи від 16.11.21 за вих. № 52-7972 вих-21, від 22.12.21 за вих. № 52-9379 вих-21, від 24.01.22 за вих. № 52-738 вих-22 та від 23.05.22 за вих. № 52-2448вих-22 до Запорізької міської ради, в яких повідомлялося про виявлений факт систематичної несплати ЗАТ «Інкомпані» орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,04 га, (кадастровий номер: 2310100000:01:010:0023), яка знаходиться по пр. Соборному в районі вул. Олександрівської, 51/21 ум. Запоріжжя.

Згідно з листами виконавчого комітету Запорізької міської ради від 10.12.21 за вих. № 16174/03-20/04, від 13.01.22 за вих. № 18426/03-20/05, від 04.04.22 за вих. № 01219/03-20/05 та від 01.08.22 за вих. № 04795/03-20/05 встановлено, що Запорізькою міською радою заходи претензійно-позовного характеру щодо розірвання договору оренди землі від і 1.02.2000 № 193 та повернення земельної ділянки не вживались.

Вказані обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та наявність передбачених ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва.

За викладених обставин, при зверненні з даним позовом до господарського суду прокурором дотримано норми ст. 53 ГПК та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», визначено уповноважений державою орган та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі, бездіяльності позивача.

Розглядаючи вказану справу по суті спору судом враховано наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Прокурором та позивачем заявлено вимогу про розірвання договору оренди землі від 11.02.2000 з підстав систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою. Крім того, на думку прокурора та позивача, таке порушення слід вважати істотним оскільки така несплата позбавляє Запорізьку міську раду, як орендодавця, отримувати відповідні кошти з орендної плати за землю до місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами ст. 2 Закону України Про оренду землі, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них (ч. 1). Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2).

Частинами 1, 4, 8, 9 ст. 93 Земельного кодексу України (ЗК України) закріплено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1). Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років (ч. 4). Орендодавцями земельних ділянок є ї власники або уповноважені ним особи (ч. 8). Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9).

Відповідно до ст. 4 Закону України Про оренду землі, орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (ч. 1). Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є їх сільські, селищні, міські ради в межах повноважень визначених законом (ч. 2).

Приписами ст. 6 наведеного вище Закону унормовано, що Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1). Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 5).

У відповідності із ст. 13 Закону України Про оренду землі, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об`єкт за договором оренди землі (ст. 17 наведеного Закону) вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі, орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ч. 1). Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін (ч. 2) у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. 3).

Згідно із ст. 24 наведеного вище Закону, … орендодавець має право вимагати від орендаря … використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати.

За ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду землі, орендареві забезпечується захист на орендовану земельну ділянку його право

Статтею ст. 31 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; … ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці (ч. 1). Договір оренди землі припиняється також в ін. випадках, передбачених законом (ч. 2). Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч. 3). Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (ч. 4).

Згідно з ч. 1 ст. 32 вказаного вище Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором чи законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору ст. 652 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до роз`яснення викладених у п. 2.20. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин (у відповідній редакції), у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених ст.ст. 24 і 25 Закону України Про оренду землі, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно із роз`ясненнями викладеними в п. 2.23. вищевказаної постанови, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі ст.ст. 1, 13 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

За змістом наведених вище роз`яснень та приписів чинного законодавства вбачається, що договір оренди землі можливо розірвати лише в разі систематичної несплати орендної плати, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 12.12.12 у справі № 6-146цс12).

Відповідно до наявних в матеріалах справи листів Головного управління ДПС у Запорізькій області №222/5/08-01-04-03 від 06.01.22, №/5/08-01-04-03 від 31.01.22, №4413/5/08/-01-04-03 від 20.05.22 та Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради за вих. №06.1-15/684 від 05.08.22, ЗАТ «Інкомпані» не подає податкову звітність з плати за землю та не сплачує орендну плату за землю з дати укладання договору оренди.

Крім того, судом враховано, що відповідно до листа районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району №749/01-20/20.01-846 від 21.06.22 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.08.22, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 51/21 та Олександрівська, буд. 51 відсутні зареєстровані будь-які об`єкти нерухомого майна. При цьому, за умовами п. 1.3. договору цільовим призначенням земельної ділянки є: для будівництва та подальшого функціонування офісу та кафе.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналіз наведених вище законодавчих актів, а також пункти договору надають суду підстави для висновку про те, що ЗАТ «Інкомпані» взяті на себе договірні зобов`язання за договором від 11.02.2000 щодо своєчасного внесення орендної плати належним чином не виконало. Внаслідок чого порушено умови договору оренди земельної ділянки від 11.02.2000 в частині своєчасної сплати орендної плати.

Факт систематичного порушення відповідачем договірного зобов`язання щодо сплати орендної плати підтверджується наявними матеріалами цієї господарської справи.

Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів належного виконання прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором або доказів правомірності своїх дій чи бездіяльності щодо такої несплати, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі від 11.02.2000 доведені, обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами та є такими, що підлягають задоволенню судом.

Також, прокурором та позивачем заявлено вимогу про зобов`язання ЗАТ «Інкомпані» повернути територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради земельну ділянку вартістю 15 069 554,00 грн., загальною площею 0,04 га, кадастровий номер 2310100000:01:010:0023, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр.. Соборний в районі вул. Олександрівської, буд. 51/21.

Розглядаючи вказану позовну вимогу судом враховано наступне.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 13). Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14).

Статтею 22 Конституції України унормовано, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно з п. 5.1. договору оренди від 11.02.2000, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Судом при розгляді цієї справи по суті спору враховано, що згідно з вимогами ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. … Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За приписами ч. 1 ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З огляду на викладене, враховуючі припинення договору шляхом його розірвання судом позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради спірну земельну ділянку підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 42, 46, 53, 73-80, 86, 91, 129, 195, 202, 210, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:01:010:0023), укладений 11.02.2000 між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та Закритим акціонерним товариством «Інкомпані», який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. 11.02.2000 та зареєстровано у реєстрі за № 2-442, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 29.02.2000 за № 193.

Зобов`язати Закрите акціонерне товариство «Інкомпані» (вул. Олександра Говорухи, буд. 26-А, м. Запоріжжя, 69059, код ЄДРПОУ 30293590) повернути територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915) земельну ділянку вартістю 15 069 554,00 грн, загальною площею 0,04 га, кадастровий номер 2310100000:01:010:0023, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний в районі вул. Олександрівської, буд. 51/21. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Інкомпані» (вул. Олександра Говорухи, буд. 26-А, м. Запоріжжя, 69059, код ЄДРПОУ 30293590) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (код ЄДРПОУ 02909973, вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035, розрахунковий рахунок: UА 438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2022 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 19.12.2022.

Суддя В.Л. Корсун