Рішення

від 08.12.2022 по справі 910/8901/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2022Справа № 910/8901/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "АГРОФІРМА "СИНЕРГІЯ ОРГАНІК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЗЕРНОВА БІРЖА"

про стягнення 2572451,45 грн

представники сторін:

від позивача: Макаренко О.М.

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "АГРОФІРМА "РОСІЯ" (змінено найменування на Приватне підприємство "АГРОФІРМА "СИНЕРГІЯ ОРГАНІК") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЗЕРНОВА БІРЖА" про стягнення 2572451,45 грн, з яких: 1946423,05 грн - основний борг, 352302,69 грн - інфляційні втрати, 42554,67 грн - три відсотка річних та 231171,04 грн - штрафні санкції (у редакції заяви про усунення недоліків позову).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №02-01/2021/К/1 від 02.01.2021.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 позовну заяву залишено без руху.

26.09.2022 через відділ діловодства суду на виконання ухвали суду від 19.09.2022 від позивача надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.11.2022.

Протокольною ухвалою від 03.11.2022 задоволено клопотання позивача про зміну найменування позивача з Приватного підприємства "АГРОФІРМА "РОСІЯ" на Приватне підприємство "АГРОФІРМА "СИНЕРГІЯ ОРГАНІК".

Протокольною ухвалою від 03.11.2022 відкладено підготовче судове засідання на 24.11.2022.

Протокольною ухвалою від 24.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.12.2022.

28.11.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконфенції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 задоволено заяву Приватного підприємства "АГРОФІРМА "СИНЕРГІЯ ОРГАНІК" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконфенції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 08.12.2022 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про розгляд справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 24.11.2022, що підтверджується відомостями щодо відстеження поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошти.

Суд враховує, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористалися своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також зазначає, що пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

За змістом ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З урахуванням вище наведеного, оскільки відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання, неявка представника не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 08.12.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладений договір поставки №02-01/2021/К/1 від 02.01.2021, на виконання якого позивач поставив відповідачу товар на суму 1946423,05 грн, що підтверджується видатковими накладними №13/1 від 08.02.2021, №13/2 від 09.02.2021, №13/3 від 10.02.2021.

Однак, відповідач взятих на себе зобов`язань за договором поставки №02-01/2021/К/1 від 02.01.2021 не здійснив, а відтак заборгованість відповідач перед позивачем за договором становить 1946423,05 грн. У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 352302,69 грн, 3% річних у сумі 42554,67 грн та штрафні санкції (пеня) у сумі 231171,04 грн.

Позиція відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, заперечень щодо позовних вимог не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.01.2021 між Приватним підприємством "АГРОФІРМА "РОСІЯ" (змінено найменування на Приватне підприємство "АГРОФІРМА "СИНЕРГІЯ ОРГАНІК"), як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЗЕРНОВА БІРЖА", як покупцем, укладений договір поставки №02-01/2021/К/1 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець взяв на себе зобов`язання поставити покупцю кукурудзу врожаю 2020 року (далі - товар), а покупець взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити товар. Кількість товару було визначено сторонами договору у 600,0 тонн +/- 5%. Ціна одиниці товару 7400,00 грн за 1 тонну з ПДВ. Загальна вартість товару з ПДВ за договором складає 4400000,00 грн (пункт 1.1. договору).

Поставка (приймання-передача) товару здійснюється на складі за адресою: 70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Мар`ївка, вул. Шкільна, 1Б (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.4. договору, факт поставки партії вважається сторонами таким, що відбувся, зобов`язання продавця - виконані належним чином, а товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю, з моменту підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної (видаткових накладних) на відповідну партію.

Згідно із п.3.6. договору покупець перераховує на рахунок продавця вартість товару з ПДВ в строк до 31.12.2021 року. Оплата може проводитись частинами або повністю за узгодженням сторін.

Оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, який зазначений в договорі або рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених за товар покупцем на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у рахунку на оплату або в цьому договорі (п.3.3., 3.5. договору).

У пп. 5.2.1 п.5.2. договору визначено, що покупець зобов`язаний оплатити отриманий товар в повному обсязі.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.9.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1946423,05 грн, що підтверджується видатковими накладними №13/1 від 08.02.2021 на суму 10151614,56 грн, №13/2 від 09.02.2021 на суму 295112,16 грн, №13/3 від 10.02.2021 на суму 599696,33 грн.

З огляду на встановлені у договорі строки оплати (п.3.6. договору), відповідач мав здійснити оплату товару, поставленого за вище вказаними видатковими накладними у строк до 31.12.2021.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати за поставлений товар, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1946423,05 грн заборгованості, а також нарахованих, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, інфляційних втрат у сумі 352302,69 грн, 3% річних у сумі 42554,67 грн та штрафних санкцій (пені) у сумі 231171,04 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов`язань за договором позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на суму 1946423,05 грн, що підтверджується видатковими накладними №13/1 від 08.02.2021, №13/2 від 09.02.2021, №13/3 від 10.02.2021. Видаткові накладні підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем видаткових накладних №13/1 від 08.02.2021, №13/2 від 09.02.2021, №13/3 від 10.02.2021, які за умовами договору та у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст.252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У пункті 3.6. договору передбачено, що відповідач зобов`язаний сплатити за товару строк до 31.12.2021.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань оплату поставленого позивачем товару за видатковими накладними №13/1 від 08.02.2021, №13/2 від 09.02.2021, №13/3 від 10.02.2021 у строк встановлений договором не здійснив, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, становить 1946423,05 грн.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог. відповідача, у свою чергу, обставин наведених позивачем у позові відповідач належними доказами не спростував, доказів оплати заборгованості не надав.

Невиконане зобов`язання за договором поставки №02-01/2021/К/1 від 02.01.2021 у сумі 1946423,05 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товару у сумі 1946423,05 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 1946423,05 грн належним чином доведена, відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 1946423,05 грн.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 352302,69 грн та 3% річних у сумі 42554,67 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

За розрахунком позивача (доданого до заяви про усунення недоліків позову) нарахування інфляційних втрат позивач здійснює за січень - серпень 2022 року, нарахування 3% річних - з 01.01.2022 по 23.09.2022.

Розрахунок 3% річних є арифметично правильним, здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 42554,67 грн, суд задовольняє повністю.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено сума інфляційних втрат становить 380194,95 грн, проте, оскільки, суд згідно із ч. 2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволення у сумі 352302,69 грн в межах заявлених вимог.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) у сумі 231171,04 грн, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині з наступних підстав.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що між сторонами відсутній договір, яким би встановлювалася відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення строків з оплати за поставлений товар.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склалися між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар не передбачена і законодавчими актами.

Оскільки, сторони не погодили відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення строків з оплати за поставлений товар, то позовні вимоги про стягнення пені у сумі 231171,04 грн є необґрунтованими.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оскільки встановленими обставинами підтверджується порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №02-01/2021/К/1 від 02.01.2021 в частині оплати за поставлений товар, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 1946423,05 грн належним чином доведена, а нараховані, у зв`язку із несвоєчасним виконанням боржником грошового зобов`язання інфляційні втрати у сумі 352302,69 грн та 3% річних у сумі 42554,67 грн є обґрунтованими, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині. Оскільки, судом встановлено, що сторони не погодили відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення строків з оплати за поставлений товар та відповідальність у вигляді пені за порушення виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар законодавчими актами не передбачена, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 231171,04 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЗЕРНОВА БІРЖА" (03150, місто Київ, вул. Антоновича, будинок 172, офіс 1317-1, ідентифікаційний код 44037155) на користь Приватного підприємства "АГРОФІРМА "СИНЕРГІЯ ОРГАНІК" (70440, Запорізька обл., Запорізький р-н, село Мар`ївка, вул.Центральна, будинок 45, ідентифікаційний код 03749193) основний борг у сумі 1946423,05 грн, 3% річних у сумі 42554,67 грн, інфляційні втрати у сумі 352302,69 грн та судовий збір у сумі 35119,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.12.2022

Суддя С. О. Турчин