Рішення

від 14.12.2022 по справі 910/9976/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2022Справа № 910/9976/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогруп Паливна Компанія" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Вітянська, буд. 2, кв. 49)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Техстрой" (02068, м. Київ, проспект Григоренка, 14, кв. 5)

про стягнення 225 983,51 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Жмарьова О.М.

від відповідача: не з`явились

У судовому засіданні 14.12.2022, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогруп Паливна Компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Техстрой" про стягнення 225 983,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №292 від 29.09.2021, а саме в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 154 653,57 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував до стягнення 3% річних у розмірі 2 842,54 грн, інфляційні втрати у розмірі 27 667,85 грн, пеню у розмірі 25 354,19 грн. та штраф у розмірі 15 465,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9976/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

10.11.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява відповідача про поновлення строку для надання відзиву, яка обґрунтована тим, що у зв`язку з введення по свій території України воєнного стану, масовими повітряними тривогами та відключенням електроенергії, у останнього не було можливості своєчасно підготувати та подати відзив, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма-Техстрой" просить суд врахувати дані обставини поважними та поновити строк для подання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 суд задовольнив заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Техстрой" про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву та про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, поновив Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма-Техстрой" пропущений процесуальний строк для подання відзиву у справі №910/9976/22, прийняв до розгляду відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Техстрой", поданий 10.11.2022, призначив розгляд справи на 30.11.2022.

25.11.2022 на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив та заява про зменшення позовних вимог в частині нарахування пені, 3% річних ті інфляційних втрат позивача.

Цією ж датою на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 суд задовольнив клопотання Товариства "Енергогруп Паливна Компанія" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 було відкладено розгляд справи на 14.12.2022.

У судове засідання призначене на 14.12.2022 з`явився представник Позивача, який підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог та не заперечував проти розгляду справи за відсутністю представника Відповідача, оголосив позовні вимоги, просив суд їх задовольнити та надав пояснення по суті заявлених позивних вимог.

У судове засідання призначене на 14.12.2022 представник Відповідача не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Так, судом встановлено, що ухвала суду від 30.11.2022 була направлена рекомендованою кореспонденцією на дійсну юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання поштової кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також, слід врахувати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У судовому засіданні 14.12.2022 судом прийнято до розгляду заяву позивач про зменшення розміру позовних вимог, як така що подана у відповідності до ст. 46 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

29.09.2021 між ТОВ «Енергогруп Паливна Компанія» (Постачальник, Позивач) та ТОВ «Фірма-Техстрой» (Покупець, Відповідач) шляхом обміну документами та із застосуванням електронних цифрових підписів через систему M.E.Doс було укладено Договір поставки нафтопродуктів №292.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти (іменовані далі Товар), а Покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у Договорі. Найменування, кількість та ціна вказується в рахунках-фактурах та/чи видаткових накладних, які оформлюються на кожну партію Товару і є невід`ємною частиною Договору.

Поставка Товару підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін (п. 2.2).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що покупець зобов`язується оплатити повну вартість партії Товару з ПДВ згідно рахунків постачальника протягом трьох банківських днів після отримання рахунку.

Пунктом 4.7 Договору встановлено, що у разі наявності заборгованості постачальник зараховує грошові надходження в хронологічному порядку незалежно від призначення платежу, вказаного у платіжному документі.

Згідно п. 5.7 Договору у випадку прострочення оплати більше як 5 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості відвантаженого, але неоплаченого Товару.

Пунктом 5.8 Договору визначено, що за кожен день прострочення грошового зобов`язання покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за рахунком, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п.7.7 Договору, сторони підтверджують, що цей Договір, заявки, специфікації, рахунки, первинні бухгалтерські документи, додатки, додаткові угоди та інші документи за Договором можуть складатися в електронній формі та підписуватись сторонами електронними-цифровими підписами (ЕЦП) або кваліфікованими електронними підписами (КЕП) в сервісі M.E.Doc та інші. Електронні документи вважаються одержаними адресатом з моменту надсилання, якщо відправник не отримає автоматичне повідомлення про те, що електронний документ не надіслано.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивачем було зазначено, що протягом 2021-2022 років Постачальник продав Покупцю Товар на загальну суму 1 048 233,65 грн., а Покупець оплатив Товар частково на суму 893 579,98 грн., що відображено у актах звіряння розрахунків за 2021 та 2022 роки, які були подані до матеріалів позовної заяви Позивачем.

Остання поставка товару відбулась 24.02.2022, претензій щодо кількості та якості Товару від Покупця не надходило. Поряд із цим, станом на 01.02.2022 за твердженням Позивача заборгованість Покупця за попередні поставки складала 145 598,07 грн.

Протягом лютого 2022 року було поставлено Товар вартістю 182 055,60 грн., а сплачено за поставки 173 000,00 грн., при цьому платежі було зараховано у хронологічному порядку - спочатку за попередні поставки, а потім за наступні.

Відповідач повністю не розрахувався за Товар, отриманий в період з 07 по 24 лютого. За Товар, отриманий 03 лютого за накладною № ПК00-000537, відповідач розрахувався частково 23 лютого у сумі 2441,93 грн., і залишок заборгованості за цю поставку складає 22518,07 грн.

Накладні на Товар та відповідні податкові накладні підписувалися позивачем з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП), надсилалися покупцю через систему M.E.Doс та затверджувалися ним з використанням ЕЦП.

Крім того, Позивач зазначив, що всі податкові накладні Відповідачем підтверджені, а Позивачем отримано всі відповідні квитанції ДПС України про реєстрацію податкових накладних.

Так, станом на дату подання позову до суду заборгованість Позивача за поставки склала 154 653,67 грн.

Поряд із цим, Позивач просив стягнути з Відповідача крім суми основної заборгованості у розмірі 154 653,67 грн також штраф за Договором поставки у розмірі 15 465,36 грн, пеню у розмірі 22 036,99 грн, 3% річних у розмірі 2 760,41 грн, інфляційні нарахування у розмірі 25 321,05 грн. Вказані вимоги Позивача розглядаються судом з урахуванням поданої Позивачем заяви про зменшення позовних вимог.

Тож, враховуючи вищевикладене, Позивачем свої зобов`язання по Договору були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується первинними документами, що додаються до позовної заяви, а Відповідач, як вказує Позивач, відмовляється добровільно погасити заборгованість, у зв`язку з чим, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

В свою чергу, Відповідач у наданому відзиві на позов не заперечував проти наявної заборгованості перед Позивачем, проте наголошував, що починаючи з лютого 2022 року не отримував від Позивача рахунки за поставлений товар, а Позивач не звертався до нього для вирішення питання про наявну заборгованість у досудовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів № 292 від 29.09.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Приписи вказаної статті кореспондуються з нормами статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України). Аналогічні положення містяться в статті 526 Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено та не заперечується Відповідачем, що Позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 154 653,57 грн, проте Відповідач не оплатив поставлений товар, доказів оплати поставленого товару в повному обсязі до суду Відповідач не надав.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як судом вказано вище, сторони умовами пункту 4.2. Договору передбачено, що покупець зобов`язується оплатити повну вартість партії Товару з ПДВ згідно рахунків постачальника протягом трьох банківських днів після отримання рахунку.

Крім того, відповідно до п.7.7 Договору, сторони підтверджують, що цей Договір, заявки, специфікації, рахунки, первинні бухгалтерські документи, додатки, додаткові угоди та інші документи за Договором можуть складатися в електронній формі та підписуватись сторонами електронними-цифровими підписами (ЕЦП) або кваліфікованими електронними підписами (КЕП) в сервісі M.E.Doc та інші. Електронні документи вважаються одержаними адресатом з моменту надсилання, якщо відправник не отримає автоматичне повідомлення про те, що електронний документ не надіслано.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що граничний строк оплати товару на наданими Позивачем видатковими накладними, а саме: № ПК00-000650 від 09.02.2022 на суму 15 900,00 грн, № ПК00-000962 від 24.02.2022 на суму 20 102,40 грн, № ПК00-000620 від 07.02.2022 на суму 15 750,00 грн, № ПК00-000891 від 21.02.2022 на суму 6 580,80грн, № ПК00-000931 від 23.02.2022 на суму 19 742,40 грн, № ПК00-000780 від 15.02.2022 на суму 25 440,00 грн, № ПК00-000749 від 14.02.2022 на суму 9 540,00 грн та № ПК00-000537 від 03.02.2022 на суму 24 960,00 грн. є таким що настав.

При цьому, за Товар отриманий за накладною № ПК00-537 від 03.02.2022 на суму 24 960,00 грн, Відповідач розрахувався частково 23.02.2022 на суму 2 441,93 грн., залишок заборгованості по вказаній накладній складає 22 518,07 грн.

Також, згідно квитанцій про отримання рахунків, рахунок № ПК00-000867 від 21.02.2022 року на суму 19 742,40 грн. було відправлено Відповідачу 23.02.2022, а доставлено 10.05.2022, рахунки № ПК00-000898 від 23.02.2022 суму 19 742,40 грн. та № ПК00-000921 від 24.02.2022 на суму 20 102,40 грн. було відправлено 26.02.2022, що було враховано Позивачем при здійснення перерахунку штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене, оскільки Відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі в обумовлені договором строки, суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено умови договору, а тому вимоги Позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 154 653,57 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати товару, Позивач також просив суд (з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог) стягнути з Відповідача штраф у розмірі 15 465,36 грн, пеню в розмірі 22 036,99 грн, три проценти річних у розмірі 2 760,41 грн та 25 321,05 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, а тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Згідно п. 5.7 Договору у випадку прострочення оплати більше як 5 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості відвантаженого, але неоплаченого Товару.

Пунктом 5.8 Договору визначено, що за кожен день прострочення грошового зобов`язання покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за рахунком, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну виконання зобов`язання пені та штрафу від вартості товару, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до статті 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пені, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню в розмірі 22 036,99 грн, 2 760,41 три проценти річних, 25 321,05 грн інфляційних втрат, штраф у розмірі 15 465,36 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Поряд із цим, суд критично оцінює доводи Відповідача про неотримання ним рахунків за поставлений Товар, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.7 Договору, сторони підтверджують, що цей Договір, заявки, специфікації, рахунки, первинні бухгалтерські документи, додатки, додаткові угоди та інші документи за Договором можуть складатися в електронній формі та підписуватись сторонами електронними-цифровими підписами (ЕЦП) або кваліфікованими електронними підписами (КЕП) в сервісі M.E.Doc та інші. Електронні документи вважаються одержаними адресатом з моменту надсилання, якщо відправник не отримає автоматичне повідомлення про те, що електронний документ не надіслано.

Отже, направлення рахунків та отримання їх відповідачем підтверджується електронними повідомленнями сервісу M.E.Doc, роздруківки яких були надані Позивачем до відповіді на відзив на позовну заяву.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогруп Паливна Компанія» у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма-Техстрой» (02068, м. Київ, пр-т.Григоренка, буд. 14, кв.5, ідентифікацій код 44288795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогруп Паливна Компанія» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Вітянська, буд. 2, кв.49, ідентифікаційний код 41608667) заборгованість у розмірі 154 653 грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 2 760 грн. 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 25 321 грн. 05 коп., пеню у розмірі 22 036 грн. 99 коп., штраф у розмірі 15 465 грн 36 коп. та 3 303 грн. 56 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.12.2022

Суддя Л.Г. Пукшин