Рішення

від 16.12.2022 по справі 910/19811/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2022Справа № 910/19811/21Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/19811/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо»

до Національного банку України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Прокоп Денис Олександрович

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про скасування реєстраційних записів

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Бірюк І.В.;

від третіх осіб: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Національного банку України (далі - відповідач) про скасування реєстраційних записів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в повному обсязі виконані взяті на себе кредитні зобов`язання в частині повного повернення отриманих коштів за кредитним договором №30/03/11-КЛТ від 24.02.2011 року, втім ліквідованим банком, яким є Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк", як іпотекодержателем, не були вчинені дії щодо скасування обтяження на майно в реєстрі речових прав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2021 відкрито провадження у справі №910/19811/21 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Прокопа Дениса Олександровича в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та Фонд гарантування вкладів фізичних осібв якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; призначено підготовче засідання у справі.

18.01.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки Національний банк України не відповідає за зобов`язаннями інших банків та не є належним відповідачем у справі, так як не наділений повноваженнями щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна. При цьому, наголошує на тому, що позивач не навів жодних доказів порушення відповідачем своїми діями або бездіяльністю законних прав та інтересів позивача.

У судовому засіданні 25.01.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання.

07.02.2022 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій посилається на те, що оскільки відповідач не визначив правонаступника ліквідованого ПАТ «Кредитпромбанк», ТОВ «Кредо» фактично позбавлено можливості безпосереднього звернення з позовними вимогами до такого правонаступника, що порушує законні права та інтереси позивача. Позивач наголошує на тому, що саме Національний банк України, ліквідувавши ПАТ «Кредитпромбанк», не призначивши правонаступника ліквідованої фінансової установи, та прийнявши на зберігання архівну документацію ліквідованого банку, фактично перейняв на себе функції розпорядника інформації, яка стосується оскаржуваного правочину і відтак є належним відповідачем у справі і позивач обрав належний ефективний спосіб захисту своїх прав.

14.02.2022 року через відділ діловодства суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких заперечує проти доводів позивача та зазначає про те, що у Національного банку України відсутня функція призначати правонаступника банка, який знаходиться у процедурі ліквідації, а сам факт прийняття на архівне зберігання документів по ліквідованому банку, не дає підстав автоматично його вважати правонаступником банку, та залучати саме в якості відповідача у справі, предметом позову якого є зняття обтяження з нерухомого майна та виключення записів з реєстру. При цьому, звертає увагу на те, що Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація та зазначає, що за приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру, проте матеріали справи не містять доказів того, що позивач з 2013 по 2015 рік звертався до банку з вимогою про зняття обтяження з нерухомого майна і протягом 2015-2020 років коли тривала ліквідація банку позивач не був позбавлений можливості звернутися з такою заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію.

17.02.2022 року через відділ діловодства суду надійшли пояснення по справі від третьої особи-1, в яких в задоволенні позовних вимог просить відмовити та зауважує на тому, що позивач звернувся до нього з заявою щодо зняття заборони відчуження майна, припинення (вилучення) обтяження заборони на нерухоме майно, однак така нотаріальна дія не могла бути вчинена, оскільки позивачем не було подано повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення кредитора про погашення кредиту та повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави.

У судовому засіданні 22.02.2022 року суд, у відповідності до частини 4, 5 статі 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 15.03.2022.

Проте, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києва підготовче засідання, призначене на 15.03.2022 року, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України та положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, підготовче засідання у справі №910/19811/21 призначено на 10.06.2022 року.

У судовому засіданні 10.06.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 26.07.2022 у зв`язку з неявкою позивача та третіх осіб.

У судовому засіданні 26.07.2022, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 18.10.2022.

Втім, судове засідання, призначене на 18.10.2022, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.12.2022.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.12.2022 проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні.

Позивач та третя особа-1 у судове засідання 16.12.2022 не з`явилися, втім подали заяви, в яких не заперечують проти проведення засідання без їх участі. Представник третьої особи-2 явку свого повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, оскільки третя особа-2 була належним чином повідомлена про розгляд даної справи і не повідомила суду про причини неявки, а позивач і третя особа-1 не заперечували проти проведення розгляду справи без їх участі, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16.12.2022 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

24.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо» (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (банк) було укладено кредитний договір №30/03/11-КЛТ (далі-кредитний договір), предметом якого є встановлення процедури та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) ТОВ «Кредо», як позичальнику, в межах суми 140000,00 грн., процедури та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування і сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов`язання сторін, що виникають при наданні банком кредитів (пункт 1.1 договору).

Відповідно до умов пункту 3.4.5 кредитного договору позичальник зобов`язався повністю погасити заборгованість за кредитом у терміни, визначені відповідними додатковими угодами, але у будь-якому випадку не пізніше 22.02.2013 року. Датою погашення заборгованості вважається дата зарахування грошових коштів на рахунки банку.

У межах виконання умов кредитного договору, між ТОВ «Кредо» та ПАТ «Кредитпромбанк» було підписано додаткові угоди №1 від 24.02.2011 року про надання кредиту в сумі 140000, 00 грн зі строком повернення не пізніше 23.02.2012 року, № 2 від 26.08.2011 року про надання кредиту в сумі 29518,00 грн зі строком повернення не пізніше 23.08.2012 року, № 3 від 07.11.2011 року про надання кредиту в розмірі 64000,00 грн зі строком повернення не пізніше 06.02.2012 та №5 від 06.02.2012 року про надання кредиту в розмірі 135000,00 грн., зі строком повернення не пізніше 04.02.2013.

Як зазначає позивач та не спростовано під час розгляду справи, за період із 24.02.2011 року по 06.02.2012 року ПАТ «Кредитпромбанк» надало ТОВ «Кредо» кредит на загальну суму 368518, 00 грн.

При цьому, в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 24.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо» (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір №30/03/1 01/11-КЛТ (далі-договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Північно-східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Прокопом Д.О., предметом іпотеки за яким є будівлі виробничої бази, що знаходиться за адресою: Полтавська, область, місто Кременчук, проїзд Галузевий, будинок № 72, що складається з адміністративно-побутової будівлі літ. «Аа», загальною площею 153,4 кв.м., вбиральні літ. «Б», літнього душу літ. «В», гаража на два місця автомобіля літ. «Г», загальною площею 142,9 кв.м., складського приміщення з кранбалкою літ. «Дд», загальною площею 439,9 кв.м., огорожі №1-4, адміністративно-побутової будівлі літ. «Е», загальною площею 397,8 кв.м.

За умовами пункту 2.6 договору іпотеки іпотекодавець був зобов`язаний передати іпотекодержателю оригінали документів, що підтверджують його право власності на майно, а після повного виконання іпотекодавцем умов кредитного договору іпотекодержатель зобов`язався протягом двох робочих днів повернути документи вказані в цьому пункті.

У відповідності до договору іпотеки, згідно з інформацією з Державного реєстру іпотек (інформаційна довідка №281620978 від 28.10.2021 року), приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом Д.О. накладено заборону на відчуження нерухомого майна - будівлі виробничої бази: адміністративно-побутової будівлі літ. «Аа», загальною площею 153, 4 кв.м., вбиральні літ. «Б», літнього душу літ. «В», гаража на два місця автомобіля літ. «Г», загальною площею 142, 9 кв.м., складського приміщення з кранбалкою літ. «Дд», загальною площею 439,9 кв.м., огорожі №1-4, адміністративно-побутової будівлі літ. «Е», загальною площею 397,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, проїзд Галузевий, будинок № 72.

Як зазначає позивач, ТОВ «Кредо» виконано зобов`язання за кредитним договором щодо повернення отриманих кредитних коштів у загальній сумі 368518,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки із особового рахунку позивача за період 14.06.2011 - 23.05.2013 року.

05.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Кредо» підписано акт приймання-передавання документів (до іпотекодавця), згідно якого документи на право власності на нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки, повернуті іпотекодержателем іпотекодавцю.

У подальшому, у зв`язку з прийняттям 02.06.2015 року Правлінням Національного банку України постанови №353 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №112 від 03.06.2015 року про початок процедури ліквідації ПАТ «Кредитпромбанк».

01.10.2020 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ПАТ «Кредитпромбанк», про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відповідний запис.

Таким чином з 01.10.2020 року юридична особа - ПАТ «Кредитпромбанк» припинена та виключена з Державного реєстру банків.

Однак, як зазначає позивач, на початку 2021 року йому стало відомо, що майно, яке було передано іпотекодавцем ТОВ «Кредо» іпотекодержателю ПАТ «Кредитпромбанк» у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №30/03/1-КЛТ від 24.02.2011 року на підставі іпотечного договору №30/03/1 01/11- КЛТ від 24.02.2011 року із Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна не виключене та відповідне обтяження на заставлене майно ліквідованою фінансовою установою своєчасно зняте не було.

З метою отримання довідки про виконання ТОВ «Кредо» перед ПАТ «Кредитпромбанк» умов кредитного договору, довідки про припинення договору іпотеки, а також згоди на вчинення нотаріальних дій щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, представником позивача було надіслано 07.07.2021 року адвокатський запит до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та 01.06.2021 року до Національного банку України.

У відповідь на адвокатський запит №30/06/21-1 від 07.07.2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом №60-9751/21 від 16.07.2021 року повідомив позивача про те, що у зв`язку з припиненням з 01.10.2020 року ПАТ «Кредитпромбанк» як юридичної особи, повноваження Фонду як ліквідатора припинились, а всі документи щодо ліквідації ПАТ «Кдедитпромбанк» були передані на архівне зберігання до Національного банку України.

У відповідь на адвокатський запит №02/06/21 від 01.06.2021 року Національний банк України листом №20-0006/56208 від 23.06.2021 року повідомив про те, що 18.03.2021 року ПАТ «Кредитпромбанк» було виключено з Державного реєстру банків у зв`язку з завершенням процедури його ліквідації та внесенням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 01.10.2020 року запису про державну реєстрацію припинення ПАТ «Кредитпромбанк» як юридичної особи та повідомлено, що відповідно до документів, переданих на архівне зберігання уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Кредитпромбанк», кредитний договір ТОВ «Кредо» в описах архівних справ Банку не знайдений. У документах Банку, а саме: матеріалах інвентаризації станом на 11.06.2015 року, переліку активів за результатами інвентаризації «Кредити» станом на 01.09.2015 року, звітів уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Кредитпромбанк» та ліквідаційному балансі Банку, інформація за зазначеними у адвокатському запиті питаннями відсутня.

13.08.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо» звернулось до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Прокопа Дениса Олександровича із заявою про припинення іпотеки та обтяження, з зазначенням того, що іпотечний договір припинив свою дію у зв`язку з виконанням ТОВ «Кредо» у повному обсязі зобов`язань перед ПАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором №30/03/1-КЛТ від 24.02.2011 року.

Проте, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп Денис Олександрович відмовив у задоволенні заяви позивача, посилаючись на норми чинного законодавства України та на відсутність документів на підтвердження факту повного погашення ТОВ «Кредо» зобов`язань перед кредитором, а саме: повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, повідомлення кредитора про погашення кредиту.

Відтак, враховуючи, що після виконання ТОВ «Кредо» свого зобов`язання за кредитним договором в іпотеці у вже ліквідованої фінансової установи ПАТ «Кредитпромбанк» залишається нерухоме майно позивача, останній звернувся з позовом до Національного банку України про зняття заборони відчуження зазначеного нерухомого майна, посилаючись на те, що саме Національний банк України, ліквідувавши ПАТ «Кредитпромбанк», не призначив правонаступника ліквідованої фінансової установи, та прийнявши на зберігання архівну документацію ліквідованого банку, фактично перейняв на себе функції розпорядника інформації, яка стосується оскаржуваного правочину.

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позову, з підстав того, що Національний банк України не відповідає за зобов`язаннями інших банків та не є належним відповідачем у справі, так як не наділений повноваженнями щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна і позивачем не наведено жодних доказів порушення відповідачем своїми діями або бездіяльністю законних прав та інтересів позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Тобто, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, до особи, яка порушила це право, з метою його захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №910/2062/18.

Відповідно до вимог статті 14 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача чи частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача замінювати неналежного відповідача чи залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі №233/1950/19.

Частинами 1-2 статті 48 ГПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, заміна неналежного відповідача та залучення співвідповідача, у відповідності до приписів господарського процесу, можлива лише за клопотанням позивача.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи закриття провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 та від 13.10.2020 №640/22013/18.

З позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування наявності права, яке підлягає захисту в даному спорі, посилається на те, що, не зважаючи на те, що ним виконані взяті на себе кредитні зобов`язання за кредитним договором від 24.02.2011 року, ліквідованою фінансовою установою дії щодо скасування обтяження на майно в реєстрі речових прав вчинені не були і оскільки саме Національний банк України, ліквідувавши ПАТ «Кредитпромбанк», не призначив правонаступника ліквідованої фінансової установи, та прийнявши на зберігання архівну документацію ліквідованого банку, фактично перейняв на себе функції розпорядника інформації, яка стосується оскаржуваного правочину, він має відповідати за даним позовом.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 7 статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку є заходами впливу в розумінні статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Як встановлено судом, 01.10.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «Кредитпромбанк» як юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України - є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Стаття 4 Закону України «Про Національний банк України», регламентує, що Національний банк не відповідає за зобов`язаннями фінансових установ, а фінансові установи не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання.

Отже, нормами чинного законодавства Національний банк України наділено економічною самостійністю, у зв`язку з чим він не виступає в якості правонаступника ліквідованої фінансової установи (банку) та не відповідає за зобов`язаннями ліквідованих фінансових установ.

Відтак, з урахуванням наведеного Національний банк України, у даному випадку, не є правонаступником ліквідованого ПАТ «Кредитпромбанк» та не відповідає за його фінансовими зобов`язаннями.

При цьому, звертаючись до суду з вимогою про зняття заборони на відчуження нерухомого майна, позивачем під час розгляду справи не було доведено яким чином саме відповідачем порушується його право у розумінні приписів статті 15 Цивільного кодексу України та з урахуванням положень статті 4 Закону України «Про Національний банк України».

Відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про Національний банк України», в редакції чинній на момент ліквідації фінансової установи, Національний банк виконує такі функції: відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику; монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує готівковий грошовий обіг; виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування; встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу; регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками; визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі; здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги в межах, визначених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншими законами України; здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків, створює та веде Кредитний реєстр Національного банку України; веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених Національним банком випадках - інші реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк; веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем; здійснює попередню кваліфікацію осіб, які можуть брати участь у виведенні неплатоспроможних банків з ринку, та складає перелік таких осіб; представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за банками, а також небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій; забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами; аналізує та прогнозує динаміку макроекономічних, грошово-кредитних, валютних та фінансових показників, у тому числі складає платіжний баланс; організовує та здійснює інкасацію коштів та перевезення валютних цінностей, у визначеному Національним банком порядку видає юридичним особам ліцензії на надання банкам послуг з інкасації, зупиняє, поновлює та відкликає їх; реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку; бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України; визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку; вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України; здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю; здійснює відповідно до компетенції повноваження у сфері депозитарного обліку; здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом; визначає порядок здійснення в Україні маршрутизації, клірингу та взаєморозрахунків між учасниками платіжної системи за операціями, які здійснені в межах України із застосуванням платіжних карток, емітованих банками-резидентами; створює засвідчувальний центр для забезпечення внесення відомостей про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, які мають намір надавати електронні довірчі послуги у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів, до Довірчого списку згідно з вимогами Закону України "Про електронні довірчі послуги"; здійснює державне регулювання з питань електронної ідентифікації у банківській системі України, для чого встановлює: вимоги, яким повинні відповідати кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, що надають кваліфіковані електронні довірчі послуги у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів, у тому числі вимоги до їх програмно-технічних комплексів; порядок надання та використання електронних довірчих послуг у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів; порядок надання послуги постачання передачі сигналів точного часу засвідчувальним центром кваліфікованим надавачам електронних довірчих послуг у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів; видає небанківським фінансовим установам та іншим особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на переказ коштів без відкриття рахунків та відкликає їх відповідно до законодавства; веде реєстр платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури; здійснює нагляд (оверсайт) платіжних систем та систем розрахунків; здійснює державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за банками та філіями іноземних банків; страховиками (перестраховиками), страховими (перестраховими) брокерами, кредитними спілками, ломбардами та іншими фінансовими установами (крім фінансових установ та інших юридичних осіб, щодо яких державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії здійснюються іншими суб`єктами державного фінансового моніторингу); платіжними організаціями, учасниками чи членами платіжних систем, які надають фінансові послуги на підставі відповідних ліцензій чи реєстраційних документів; операторами поштового зв`язку; іншими установами, які надають послуги з переказу коштів та здійснення валютних операцій; філіями або представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України, іншими юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги; здійснює аналіз стану фінансової системи щодо фінансової стабільності; визначає порядок, вимоги та заходи із забезпечення кіберзахисту та інформаційної безпеки у банківській системі України та для суб`єктів переказу коштів, здійснює контроль за їх виконанням; утворює центр кіберзахисту Національного банку України, забезпечує функціонування системи кіберзахисту у банківській системі України; забезпечує формування та ведення переліку об`єктів критичної інфраструктури, а також реєстру об`єктів критичної інформаційної інфраструктури у банківській системі України, визначає критерії та порядок віднесення об`єктів у банківській системі України до об`єктів критичної інфраструктури та об`єктів критичної інформаційної інфраструктури, забезпечує проведення оцінювання стану кіберзахисту та аудиту інформаційної безпеки у банківській системі України; здійснює захист прав споживачів фінансових послуг, що надаються банками, а також іншими фінансовими установами та особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України; організовує роботу та здійснює заходи з підвищення рівня фінансової грамотності населення.

З аналізу положень статті 7 Закону України «Про Національний банк України», якою передбачений перелік повноважень Національного банку України, вбачається, що функція призначати правонаступника банку, який знаходиться в процедурі ліквідації, у Національного банку України відсутня.

Приписами статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» унормовано, що Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності та інформації до Кредитного реєстру в установленому Національним банком України порядку.

Відповідно до статті 52-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання усіх, у тому числі фінансово-господарських, документів неплатоспроможного банку протягом ліквідаційної процедури. До завершення ліквідації неплатоспроможного банку Фонд зобов`язаний забезпечити збереженість архівних документів неплатоспроможного банку і передати їх на зберігання до Національного банку України. Національний банк України зобов`язаний прийняти документи неплатоспроможного банку на зберігання по мірі їх подання Фондом.

З сукупного аналізу наведених положень діючого законодавства вбачається, що Національний банк України не здійснює функції призначення правонаступника ліквідованого банку, а лише здійснює архівне зберігання документів ліквідованих банків, обов`язок передання яких лежить на Фонді гарантування вкладів фізичних осіб, що спростовує доводи позивача про порушення саме відповідачем законних прав та інтересів ТОВ «Кредо» у зв`язку з не призначенням правонаступника ліквідованої фінансової установи.

При цьому, як вбачається з листа Національного Банку України від 23.06.2021, на який посилається позивач у позовній заяві, запитувані в адвокатському запиті документи на архівне зберігання уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Кредитпромбанк» до Національного банку України не передавалися, доказів, які б свідчили про передачу спірної документації стосовно виконання ТОВ «Кредо» умов кредитного договору від 24.02.2011 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб Національному банку України в порядку, визначеному статтею 52-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", матеріали справи не містять.

Отже, відсутність у відповідача на зберіганні відповідних документів, які б свідчили про факт повного погашення позивачем зобов`язань перед ПАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором, виключає можливість їх надання Національним банком України для здійснення нотаріусом дій щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Водночас суд відзначає, що процедура зняття заборони на відчуження нерухомого майна регулюється Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про іпотеку», а також Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно із частиною 6 статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

З наведеного вище вбачається, що Національний банк України не наділений повноваженнями щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та надання згоди на вчинення нотаріальних дій щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права іпотеки ПАТ «Кредитпромбанк» за іпотечним договором №30/03/1 01/11-КЛТ від 24.02.2011 року, укладеним між ТОВ «Кредо» та ПАТ «Кредитпромбанк».

За приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, саме фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно приписів статті 30 вказаного Закону Фонд здійснює регулювання діяльності банків шляхом: прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів, обов`язкових до виконання банками; здійснення контролю за виконанням зобов`язань банків у зв`язку з їх участю в системі гарантування вкладів фізичних осіб; виведення неплатоспроможних банків з ринку; в інших формах, передбачених цим Законом.

При цьому, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (стаття 36 Закону).

Отже, з дня початку процедури виведення ПАТ «Кредитпромбанк» з ринку саме на Фонд були покладені всі повноваження органів управління банком, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо належності проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Як вже зазначалось судом, за приписами процесуального законодавства заміна неналежного відповідача або залучення до справи співвідповідача може проводитися судом першої інстанції (і наслідком таких дій є розгляд справи спочатку) виключно за клопотанням позивача, тоді як у суду відсутня законодавчо встановлена можливість здійснити заміну неналежного відповідача належним за власною ініціативою без відповідного клопотання позивача.

Позивач під час підготовчого провадження своїм правом на заміну відповідача чи залучення співвідповідачів у справі шляхом подання відповідних клопотань у відповідності до статті 48 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позаяк позивач під час розгляду справи в порядку приписів статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України будь-яких належних та допустимих доказів протиправної дії чи бездіяльності Національного банку України стосовно предмету позову не надав, а тому суд приходить до висновку про те, що Національний банк України не є тією особою, яка має відповідати за даним позовом.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

З огляду на наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, що має наслідком відмову в позові.

Згідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо» до Національного банку України про скасування реєстраційних записів відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2022.

Суддя Т.В. Васильченко