Рішення

від 19.12.2022 по справі 910/7022/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2022Справа № 910/7022/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн-М" (Україна, 02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 6, літ. А; ідентифікаційний код: 36284272)

до Фізичної особи - підприємця Бурлаки Ольги Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

про стягнення 16 218,06 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизайн-М" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Бурлаки Ольги Анатоліївни (далі - відповідач) про стягнення 16 218,06 грн, з яких 5 085,00 грн заборгованості з орендної плати за грудень 2021 року, 5 715,00 грн заборгованості з відшкодування комунальних послуг за листопад - грудень 2021 року, 1 977,55 грн інфляційних втрат, 183,29 грн 3% річних, 1 105,42 грн пені та 2 151,80 грн пені за прострочення повернення об`єкта оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором оренди нежитлового приміщення № 10-Кп від 30.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

22.08.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7022/22, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 29.08.2022 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

12.10.2022 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 29.08.2022, яке згідно з повідомленням підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу та повернуто за зворотною адресою у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 про відкриття провадження у справі № 910/7022/22 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 30.08.2022.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизайн-М" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Бурлакою Ольгою Анатоліївною (орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 10-Кп (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування без права викупу частину підвального нежитлового приміщення з № 1 по № 51 (групи приміщень 581) магазину (далі - приміщення) загальною площею 33,9 кв.м для здійснення орендарем підприємницької діяльності, а саме обслуговування напоями населення.

Приміщення розташоване в будівлі № 6 (літера А) по вул. Оноре де Бальзака в місті Києві.

Згідно з п. 2.1 Договору передача приміщення орендареві оформлюється Актом приймання-передачі приміщення (Додаток № 1), який підписується сторонами та є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що приміщення на умовах цього Договору надається орендарю в оренду починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі, тобто строк дії Договору з 01.08.2021 по 31.12.2021.

Після закінчення строку оренди, орендар зобов`язаний звільнити приміщення в день закінчення строку оренди та здати його орендодавцю згідно з Актом приймання-передачі приміщення у технічно справному стані, включаючи всі поліпшення, які встановлені стаціонарно і є невід`ємною частиною приміщення (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору нарахування орендної плати починається з дати підписання обома сторонами Акту приймання-передачі приміщення. Датою припинення нарахування орендної плати вважається дата підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення про повернення приміщення від орендаря до орендодавця, або згідно з умовами Договору в залежності від обставин припинення Договору.

Згідно з пп. 5.2.2 Договору орендар зобов`язаний щомісячно, не пізніше 10 банківських днів розрахункового місяця, сплачувати орендодавцю плату за оренду приміщення шляхом перерахування її на поточний рахунок орендодавця.

У п. 5.3 Договору сторони дійшли згоди, що плата за приміщення не включає в себе вартість комунальних послуг, послуг телефонного та іншого зв`язку, електроенергії, водопостачання та водовідведення, опалення, послуг з охорони, пожежної сигналізації, послуг по вивезенню ТПВ тощо та інших послуг (робіт) по утриманню (експлуатації) частини приміщення.

Вартість цих послуг сплачуються орендарем самостійно, на підставі укладених прямих або через орендодавця договорів, згідно з показаннями відповідних лічильників, квитанціями, рахунками, актами, що надаються відповідними обслуговуючими підприємствами, пропорційно займаній площі і діючим тарифам по прямим договорам з відповідними організаціями.

З моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення до укладення орендарем прямих договорів з відповідними організаціями про надання комунальних послуг, відшкодування сплачених орендодавцем комунальних та інших послуг здійснюється орендарем відповідно до фактичного споживання та показань лічильників, пропорційно займаній площі і діючим тарифам на підставі наданих орендодавцем актів наданих послуг та розрахунків протягом 5 банківських днів з моменту отримання орендарем розрахунків та відповідних документів на оплату.

Пунктом 8.2 Договору визначено відповідальність орендаря перед орендодавцем за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за Договором.

Так, за порушення строків сплати орендних платежів, передбачених п. 5.2 Договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день закінчення встановленого строку сплати. Пеня нараховується на несвоєчасно сплачену суму орендної плати за кожний день прострочення (пп. 8.2.3 Договору).

У разі прострочення повернення (здачі) об`єкта оренди від орендаря орендодавцю після розірвання або закінчення строку дії Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати пені в розмірі 0,2% від місячного розміру орендної плати об`єкта оренди за кожен день прострочення здачі об`єкта оренди (пп. 8.2.4 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2021 сторонами було підписано Акт приймання-передачі приміщення, за змістом якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 33,9 кв.м, яке розташоване в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. № 6 (літера А).

Нарахування орендної плати та визначення вартості комунальних послуг, що підлягає відшкодуванню орендодавцю орендарем відбувалось шляхом оформлення Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000274 від 31.08.2021 на суму 8 441,00 грн, № ОУ-0000316 від 30.09.2021 на суму 8 319,00 грн, № ОУ-0000352 від 31.10.2021 на суму 8 480,00 грн, № ОУ-0000391 від 30.11.2021 на суму 8 390,00 грн та № ОУ-0000424 від 31.12.2021 на суму 7 495,00 грн.

Як зазначає позивач, за оренду приміщення у період з серпня 2021 року по грудень 2021 року відповідач мав сплатити 25 425,00 грн, а також відшкодувати 15 700,00 грн спожитих комунальних послуг. Проте відповідач свої зобов`язання за Договором щодо оплати виконав частково, сплативши лише 30 325,00 грн, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість з орендної плати в розмірі 5 085,00 грн та заборгованість з відшкодування комунальних послуг в сумі 5 715,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачеві претензію №1 (вих № 60 від 31.12.2021), в якій вимагав сплатити заборгованість в зазначеному розмірі, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Втім, вказана претензія не була вручена адресату та, через закінчення встановленого терміну зберігання, була повернута відправнику.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за оренду приміщення та за надані комунальні послуги, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 5 085,00 грн заборгованості з орендної плати за грудень 2021 року, 5 715,00 грн заборгованості з відшкодування комунальних послуг за листопад - грудень 2021 року, 1 977,55 грн інфляційних втрат, 183,29 грн 3% річних, 1 105,42 грн пені та 2 151,80 грн пені за прострочення повернення об`єкта оренди.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонам Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Суд встановив факт користування відповідачем у період з серпня 2021 року по грудень 2021 року орендованим майном - нежитловим приміщенням загальною площею 33,9 кв.м, яке розташоване в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. № 6 (літера А), про що свідчить наявний у матеріалах справи підписаний сторонами Акт приймання-передачі приміщення від 01.08.2021.

Докази повернення орендованого майна із користування відповідача в матеріалах справи відсутні.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів за весь час користування об`єктом оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на положення пунктів 5.2, 5.3 Договору, зобов`язання зі сплати орендної плати мало виконуватись відповідачем щомісячно не пізніше 10 банківських днів розрахункового місяця шляхом сплати коштів на рахунок позивача. Вартість спожитих комунальних послуг мала бути відшкодована відповідачем на підставі наданого позивачем Акту наданих послуг протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідних документів на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем у період з серпня по грудень 2021 року оформлювались Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), у яких відображались розмір орендної плати та вартість спожитих комунальних послуг, що підлягають відшкодуванню.

Так, в матеріалах справи наявні підписані обома сторонами Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000274 від 31.08.2021 на суму 8 441,00 грн, № ОУ-0000316 від 30.09.2021 на суму 8 319,00 грн, № ОУ-0000352 від 31.10.2021 на суму 8 480,00 грн та № ОУ-0000391 від 30.11.2021 на суму 8 390,00 грн.

Водночас, наданий позивачем Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000424 від 31.12.2021 на суму 7 495,00 грн не містить підпису відповідача.

Варто зазначити, що в силу приписів пп. 5.2.3 Договору щомісячне складання окремих Актів прийому-передачі (надання послуг) для нарахування орендної плати не є обов`язковим.

Отже, строк виконання грошових зобов`язань відповідача зі сплати орендної плати за грудень 2022 року є таким, що настав.

Водночас термін виконання відповідачем грошового зобов`язання з відшкодування вартості комунальних послуг Договором визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, а саме отримання відповідачем від позивача Акту наданих послуг та відповідних документів на оплату.

Заборгованість відповідача з відшкодування вартості комунальних послуг в розмірі 5 715,00 грн складається з вартості цих послуг у листопаді 2021 року в сумі 3 305,00 грн та у грудні 2021 року в сумі 2 410,00 грн.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000391 від 30.11.2021 містить підпис відповідача, а відтак граничним днем для відшкодування вартості комунальних послуг в сумі 3 305,00 грн, спожитих ним у листопаді 2021 року, було 07.12.2021.

Оскільки Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000424 від 31.12.2021 не надано відповідачу ані особисто під підпис, ані шляхом направлення рекомендованим листом в порядку п. 5.5 Договору, у нього не почався строк оплати, встановлений п. 5.3 Договору для відшкодування вартості комунальних послуг.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 5 085,00 грн визнається судом обґрунтованою. Вимога про стягнення з відповідача заборгованості з компенсації вартості комунальних послуг є обґрунтованою лише в частині стягнення 3 305,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 105,42 грн пені, 1 977,55 грн інфляційних втрат та 183,29 грн 3% річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пп. 8.2.3 Договору сторони визначили, що за порушення строків сплати орендних платежів, передбачених п. 5.2 Договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день закінчення встановленого строку сплати. Пеня нараховується на несвоєчасно сплачену суму орендної плати за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем зі сплати орендної плати підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі пп. 8.2.3 Договору, за несвоєчасну сплату орендної плати визнається судом обґрунтованою.

Водночас позивачем безпідставно нараховано пеню на заборгованість з компенсації витрат на комунальні послуги, оскільки умовами Договору передбачена сплата пені виключно за порушення строків сплати орендних платежів, передбачених п. 5.2 Договору, в той час, як відшкодування вартості комунальних послуг передбачено п. 5.3 Договору.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивачем не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного періоду нарахування пені.

Враховуючи вищенаведене, суд здійснює власний розрахунок пені на заборгованість відповідача з орендної плати в розмірі 5 085,00 грн за період з 16.12.2021 по 16.06.2022, відповідно до якого сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 558,37 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладених висновків про безпідставність позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з компенсації вартості комунальних послуг за грудень 2021 року в розмірі 2 410,00 грн, судом здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

За підрахунком суду, здійсненим не виходячи за заявлений позивачем період нарахування, розмір 3% річних складає 159,40 грн, а розмір втрат від інфляції - 1 553,15 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 151,80 грн пені за прострочення повернення об`єкта оренди, нарахованої на підставі пп. 8.2.4 Договору, суд зазначає наступне.

Статтями 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів.

Зміст засади свободи договору викладено у статтях 6, 627 Цивільного кодексу України, згідно з якими свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. Водночас, свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, у підпункті 8.2.4 Договору сторонами узгоджено, що у разі прострочення повернення (здачі) об`єкта оренди від орендаря орендодавцю після розірвання або закінчення строку дії Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати пені в розмірі 0,2% від місячного розміру орендної плати об`єкта оренди за кожен день прострочення здачі об`єкта оренди.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 559/1605/18 викладено висновок по застосуванню пункту 3 статті 3, статті 627 Цивільного кодексу України та вказано, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав:

наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його імперативного положення (наприклад, згідно частини п`ятої статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом);

якщо зі змісту акту цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень, або виражатися за допомогою інших правових засобів (наприклад, таким буде припис абзацу 2 частини першої статті 739 Цивільного кодексу України, що умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною);

якщо це випливає із суті відносин між сторонами. Ця підстава не є логічним закінченням абзацу 2 частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України. Такі міркування зумовлені тим, що стаття 6 Цивільного кодексу України присвячена регулюванню співвідношення актів цивільного законодавства й договору, а не їх кореляції із сутністю відносин між сторонами. Адже сутність цих відносин полягає в їх договірному характері. Тому її застосовування фактично можливе тільки за наявності будь-якої з двох попередніх підстав, тобто прямої вказівки, або ж якщо обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Наведений правовий висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

У цій же постанові викладено висновок про те, що після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Положення п. 4.3 Договору зобов`язують орендаря звільнити приміщення в день закінчення строку оренди та здати його орендодавцю згідно з Актом приймання-передачі приміщення.

Матеріали справи не містять підписаного сторонами Акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди, що свідчить про те, що відповідач продовжує користуватись орендованим майном після припинення Договору.

Отже, користування орендованим майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, а застосування до порушника відповідальності у вигляді договірної пені суперечить ч. 2 ст. 785 ЦК України, якою передбачено захист майнових прав орендодавця шляхом пред`явлення вимоги орендарю про сплату неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відтак суд дійшов до висновку про безпідставність позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 151,80 грн пені за прострочення повернення об`єкта оренди, нарахованої на підставі пп. 8.2.4 Договору.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 5 085,00 грн заборгованості з орендної плати, 3 305,00 грн заборгованості з компенсації вартості комунальних послуг, 558,37 грн пені, 159,40 грн 3% річних та 1 553,15 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 630,88 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 850,12 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бурлаки Ольги Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн-М" (Україна, 02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 6, літ. А; ідентифікаційний код: 36284272) заборгованість з орендної плати в розмірі 5 085 (п`ять тисяч вісімдесят п`ять) грн 00 коп., заборгованість з компенсації вартості комунальних послуг в розмірі 3 305 (три тисячі триста п`ять) грн 00 коп., пеню в розмірі 558 (п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 37 коп., 3% річних в розмірі 159 (сто п`ятдесят дев`ять) грн 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 553 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят три) грн 15 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн 88 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 850,12 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.12.2022

Суддя О.В. Нечай