Рішення

від 30.11.2022 по справі 911/1859/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/1859/22

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Кряж-М» (21036, м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 4, код 44365125)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Укрростехно» (08292, Київська обл., м. Буча(пн), вул. Заводська, буд. 1, код 35142774)

про розірвання договорів та стягнення 819550,64 гривень,

за участю представників учасників справи:

від позивача:Мартинюк Н.Р.;

від відповідача:не з`явився;

До Господарського суду Київської області 30.09.2022 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Кряж-М» (далі по тексту позивач/ТОВ «Кряж-М») до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрростехно» (далі по тексту відповідач/ТОВ «Укрростехно»), в якій позивач просить суд розірвати договори купівлі-продажу від 18.10.2021 №№ 182-2021, 183-2021, 184-2021 та стягнути з відповідача 819550,64 гривень попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України відбулась істотна зміна обставин, що унеможливлює подальше виконання умов укладених договорів купівлі-продажу від 18.10.2021 №№ 182-2021, 183-2021, 184-2021, тому вказані договори мають бути розірвані в судовому порядку, а грошові кошти, перераховані в якості передоплати у розмірі 819550,64 гривень, мають бути повернуті на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1859/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 02.11.2022.

На адресу суду 24.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого останній не заперечує проти обставин наведених у позові, однак просить суд відстрочити виконання рішення суду.

Від позивача 31.10.2022 надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач заперечує проти надання відповідачу відстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2022 підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті на 30.11.2022.

В судовому засіданні 30.11.2022 приймав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Укрростехно» (продавець) та ТОВ «Кряж-М» (покупець) 18.10.2021 укладено договори купівлі-продажу №№ 182-2021, 183-2021, 184-2021 (надалі за текстом кожен окремо договір № 182-2021, № 183-2021, № 184-2021, а разом договори)

Так, відповідно до умов пунктів 1.1. договорів продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність транспортні засоби (надалі товар), зазначений в п. 1.2. цього договору, в комплектації згідно додатку 2 цього договору, та гарантійними умовами визначеними та узгодженими в додатку № 1 до цього договору, та сплатити продавцю загальну ціну, зазначену в п. 2.2. цього договору, в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно пунктів 1.2. договорів продавець цим договором підтверджує, що нижче визначений товар, який є предметом продажу та передачі покупцю, на момент укладання цього договору, є новим, 2022 року виробництва, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою, а також не обтяжені будь-яким іншим чином згідно чинного законодавства України. Товар, що підлягає передачі у власність покупця за даним договором являється: - новий сідельний тягач MAN TGX 18.440 4x2 BL SA, кількість товару (одиниць) 1.

Ціна товару за договором у відповідності до п. 2.1. договору № 182-2021 становить 2630534,40 гривень з ПДВ, а згідно умов пунктів п. 2.1. договорів №№ 183-2021, № 184-2021 по 2600088,40 гривень.

Пунктом 2.2. договору № 182-2021 сторони погодили, що покупець зобов`язаний сплатити загальну вартість товару, відповідно кількості та ціни товару зазначену в п. 2.1. цього договору в наступному порядку: (пп. 2.2.1.) 5% загальної ціни (вартості) товару покупець зобов`язується оплатити в строк, вказаний у виставленому рахунку-фактурі згідно даного договору, однак не пізніше 25.12.2021, та складає всього з ПДВ 131526,72 гривень; (пп. 2.2.2.) 5% загальної ціни (вартості) товару покупець зобов`язується оплатити в строк, вказаний у виставленому рахунку-фактурі згідно даного договору, однак не пізніше 25.01.2022, та складає всього з ПДВ 131526,72 гривень; (пп. 2.2.3.) 90% загальної ціни (вартості) товару покупець зобов`язується оплатити одним платежем або частинами, на умовах згідно даного договору, однак не пізніше 25.02.2022, та складає всього з ПДВ 2367480,96 гривень.

При цьому, за умовами пунктів 2.2. договорів №№ 183-2021, 184-2021 сторони погодили, що покупець зобов`язаний сплатити загальну вартість товару, відповідно кількості та ціни товару зазначену в п. 2.1. цього договору в наступному порядку: (пп. 2.2.1.) 5% загальної ціни (вартості) товару покупець зобов`язується оплатити в строк, вказаний у виставленому рахунку-фактурі згідно даного договору, однак не пізніше 25.12.2021, та складає всього з ПДВ 130004,42 гривень; (пп. 2.2.2.) 5% загальної ціни (вартості) товару покупець зобов`язується оплатити в строк, вказаний у виставленому рахунку-фактурі згідно даного договору, однак не пізніше 25.01.2022, та складає всього з ПДВ 130004,42 гривень; (пп. 2.2.3.) 90% загальної ціни (вартості) товару покупець зобов`язується оплатити одним платежем або частинами, на умовах згідно даного договору, однак не пізніше 25.02.2022, та складає всього з ПДВ 2340079,56 гривень.

Відповідно до умов п. 3.1. договорів поставка товару здійснюється в строк до 25.02.2022, за умови виконання покупцем умов п. 2.2. цього договору. При цьому, сторони домовились, що покупець зобов`язується прийняти товар належної якості протягом 2 робочих днів з моменту здійснення поставки, шляхом підписання Акту прийому-передачі. Адреса поставки: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, 1.

Факт передачі товару та належних документів посвідчується Актом прийому-передачі товару та/або видатковою накладною, що підписано сторонами та скріплено їх печатками та є невід`ємною частиною цього договору. При цьому товар та належні документи вважаються переданим покупцю з дати підписання сторонами Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної (пункти 3.3. договорів).

Згідно п. 10.1. договорів цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктами 11.1., 11.5. договорів сторони погодили, що зміни до цього договору можуть бути внесені виключно за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Дострокове розірвання цього договору можливе лише за взаємною згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору, крім випадків передбачених цим договором.

На виконання умов пунктів 2.2. договорів ТОВ «Кряж-М» сплатило на користь ТОВ «Укрростехно» попередню оплату у загальному розмірі 819550,64 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме:

- згідно платіжних доручень від 18.01.2022 № 478 та від 21.01.2022 № 497 позивачем перераховано відповідачу 138489,26 гривень та 138882,82 гривень відповідно, з призначенням платежу: «Оплата за новий сідельний тягач MAN TGX 18.440 4x2 BL SA, 5% загальної вартості зг. п.п. 2.2.2. договору № 182-2021 від 18.10.2021»;

- згідно платіжних доручень від 16.12.2021 № 331 та від 21.01.2022 № 499 позивачем перераховано відповідачу 130741,42 гривень та 137275,38 гривень відповідно, з призначенням платежу: «Оплата за новий сідельний тягач MAN TGX 18.440 4x2 BL SA, 5% загальної вартості зг. п.п. 2.2.2. договору № 183-2021 від 18.10.2021»;

- згідно платіжних доручень від 18.01.2022 № 477 та від 21.01.2022 № 498 позивачем перераховано відповідачу 136886,38 гривень та 137275,38 гривень відповідно, з призначенням платежу: «Оплата за новий сідельний тягач MAN TGX 18.440 4x2 BL SA, 5% загальної вартості зг. п.п. 2.2.2. договору № 184-2021 від 18.10.2021».

ТОВ «Кряж-М» 19.07.2022 звернулося до ТОВ «Укрростехно» з листом від 19.07.2022 № 121, згідно якого посилаючись на умови укладених договорів та належне виконання покупцем обов`язків покладених на нього умовами договорів в частині своєчасної сплати попередньої оплати вказувало на те, що враховуючи повномасштабну збройну агресію російської федерації проти України, яка розпочалась 24.02.2022, та з метою забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв?язку з військовою агресією російської федерації, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, в Україні заборонено (за незначними виключеннями) виконання угод, стороною яких є російська федерація або особи, пов?язані з державою-агресором (громадяни російської федерації та юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації, чи створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, але кінцевим бенефіціарним власником, учасником із часткою у статутному капіталі 10 і більше відсотків є російська федерація, громадянин російської федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації). При цьому, як зазначено у листі, відповідно до офіційних відомостей, одним із учасників та кінцевих беніфіціарних власників ТОВ «Укрростехно» є громадянин російської федерації ОСОБА_1 , який володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «Укрростехно» у розмірі 60%.

В розрізі наведених обставин, ТОВ «Кряж-М» повідомило ТОВ «Укрростехно», що з огляду на встановлення заборони на господарську діяльність у взаємодії, зокрема, з юридичними особами пов`язаними з державою-агресором та на виконання, у тому числі в примусовому порядку грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є, юридичні особи, пов?язані з державою-агресором, відбулась істотна зміна обставин.

Тому, ТОВ «Кряж-М» просило протягом 5 календарних днів з дня отримання листа підписати додаткові угоди про розірвання договорів та у строк до 01.08.2022 повернути суму попередної оплати у загальному розмірі 819550,64 гривень.

Факт надсилання позивачем вказаного листа та примірників додаткових угод про розірвання договорів та їх отримання відповідачем підтверджується описом вкладення у лист від 19.07.2022 та повідомлення про вручення відповідачу 28.07.2022 поштового відправлення за № 2100904301045.

Вказана обставина відповідачем в перебігу розгляду справи не заперечувалась.

Докази надання відповіді на вказаний лист або ж його задоволення у матеріалах справи відсутні.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як зазначив позивач, стало те, що з огляду на умови укладених сторонами договорів, згідно яких граничним строком оплати покупцем та поставки товару продавцем є 25.02.2022, виконання зобов`язань за якими стало неможливим, через загальновідомий факт розпочатої 24.02.2022 повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України.

Водночас, як стверджує позивач, постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 встановлено заборону на виконання угод, стороною яких є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, в тому числі громадяни російської федерації та юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації або відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації.

За доводами позивача, одним із учасників та кінцевим бенефіціарним власником відповідача є громадянин російської федерації ОСОБА_1 , який володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «Укрростехно» в розмірі 60%, що підтверджується офіційними відомостями наявними в інформаційно-аналітичній системі «Ліга.Контрагент».

З огляду на наведенні вище обставини позивач посилається на істотну зміну обставин, яка пов`язана зі збройною агресією рф проти України та встановленим постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 мораторієм на виконання грошових та інших зобов`язань, у зв`язку з чим подальше виконання умов укладених договорів є неможливим, тому наявні підстави для розірвання договорів та повернення вартості фактично здійсненої передоплати за товар в сумі 819550,64 гривень на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набутих коштів в судовому порядку.

Своєю чергою, відповідач, не заперечуючи проти наведених позивачем обставин, вказує на те, що на підставі п. 15 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» заборонено платежі по рахунках підприємства кінцевим бенефіціарним власником якого є громадянин російської федерації/білорусії, а відтак відповідач позбавлений можливості добровільно виконати рішення суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1). Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

За змістом статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що на виконання умов пп. 2.2.1., 2.2.2. договорів ТОВ «Кряж-М» як покупцем згідно платіжних доручень було сплачено на користь постачальника ТОВ «Укрростехно» попередню оплату у загальному розмірі 819550,64 гривень.

Вказана обставина в перебігу розгляду справи відповідачем не заперечувалась.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач взяте на себе зобов`язання щодо сплати попередньої оплати за товар, в порядку та розмірі обумовленому п.п. 2.2. договорів, виконав належним чином.

Відповідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом пунктами 3.1. договорів сторони погодили, що поставка товару постачальником та остаточний розрахунок покупцем здійснюється в строк до 25.02.2022, за умови виконання покупцем умов п. 2.2. цього договору.

З матеріалів справи слідує, що поставка товару у строки встановлені договорами на користь позивача відповідачем здійснена не була.

При цьому, позивач, посилаючись на істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, просить на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України розірвати договори, укладені між ТОВ «Кряж-М» та ТОВ «Укррростехно».

Суд зазначає, що за загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.п. 11.1., 11.5. договорів зміни до цього договору можуть бути внесені виключно за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Дострокове розірвання цього договору можливе лише за взаємною згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору, крім випадків передбачених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21).

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Частиною 2 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абзац перший частини першої статті 651 ЦК України). Припис абзацу другого частини першої статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Відповідно до пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Підпунктом 2 пункту 1 зазначеної постанови накладено мораторій також на відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім безоплатного відчуження на користь держави Україна.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, а відповідачем своєю чергою не заперечувалось, що учасниками ТОВ «Укрростехно» (код 35142774) є громадянин російської федерації ОСОБА_1 , розмір частки у статутному капіталі якого становить 60%, та ОСОБА_2 , розмір частки у статутному капіталі якої становить 40%, які є кінцевими бенефіціарними власниками, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.09.2022.

Відтак, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Укрростехно» є громадянин російської федерації із часткою в статутному капіталі 60%.

При цьому, будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 перебуває на території України та таке перебування здійснюється на законних підставах відповідачем в перебігу розгляду справи не надано. До того ж, відповідач у відзиві на позов підтвердив факт застосування до нього санкцій, на підставі прийнятих органами влади нормативно-правових актів.

Враховуючи те, що за умовами договорів встановлено обов`язок позивача оплатити на користь ТОВ «Укрростехно» залишок вартості товару, а у відповідача обов`язок здійснити поставку узгодженого сторонами товару транспортних засобів, проте в силу прямої заборони, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, виконання такого обов`язку як позивачем, так і відповідачем є неможливим, що у даному випадку свідчить про наявність істотної зміни обставин.

З огляду на наведені вище положення чинного законодавства та матеріали справи, суд вбачає наявність умов передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання договору у судовому порядку, у зв`язку з істотною зміною обставин, адже укладаючи спірні договори сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, яка пов`язана із військовою агресією російської федерації проти України.

Запровадження воєнного стану в Україні та введення 03.03.2021 у зв`язку з цим мораторію на виконання зобов`язань перед, зокрема, юридичними особами пов`язаними з державою-агресором, є загальновідомою та об`єктивно непередбачуваною на момент укладення договорів обставиною, що відповідає першій умові істотної зміни обставин.

Вказані обставини не пов`язані з вольовими діями позивача, не могли бути ним прийняті до уваги під час укладення договорів, а причини та наслідки вторгнення військ російської федерації на територію України та запровадження воєнного стану в Україні об`єктивно не можуть бути усунені позивачем, що свідчить про наявність другої умови.

Дослідивши умови договору на предмет наявності третьої та четвертої умови, за якої договір може бути розірваний, судом вбачається, що подальше виконання позивачем умов договору в частині виконання грошових зобов?язань перед юридичною особою, пов?язаною з державою-агресором, призведе до негативних наслідків у вигляді неотримання позивачем товару 2022 року виробництва, репутаційних втрат, перевірок зі сторони правоохороних органів, відмови контрагентів позивача від співпраці з ним та інших непередбачуваних наслідків.

Тобто наявна ситуація, коли позивач об`єктивно не може виконати зобов`язання та внаслідок зміни обставин кінцевий результат буде не тим, на який він розраховував при укладенні договору.

При цьому, ані договір, ані звичаї ділового обороту не передбачають, що будь яка із сторін договору може нести ризик зміни обставин у вигляді запровадження воєнного стану, початку збройної агресії проти України, встановлення законодавчої заборони на виконання правочинів, стороною яких є особи пов`язані з державою агресором тощо.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, приписи чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання укладених між сторонами договорів.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.02.2021 у справі № 5023/10655/11, частину четверту статті 653 ЦК України слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. При цьому, якщо договором було передбачено інші зобов`язання сторін, наприклад щодо передання іншого майна, сплати коштів, які не було виконано, то в разі розірвання договору такі зобов`язання припиняються на майбутнє.

Якщо ж зобов`язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 ЦК України) (вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18).

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3).

Суд зазначає, що факт припинення правовідносин за договорами купівлі-продажу, є підставою для повернення сплаченої позивачем попередної оплати у загальному розмірі 819550,64 гривень, адже відсутність існування договірних правовідносин за наслідками розірвання договорів передбачає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 вказаного Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що доказів повернення у добровільному порядку грошових коштів у вказаному розмірі відповідачем в перебігу розгляду справи не представлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 819550,64 гривень.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кряж-М» до ТОВ «Укрростехно» про розірвання договорів купівлі-продажу від 18.10.2021 №№ 182-2021, 183-2021, 184-2021 та стягнення 819550,64 гривень попередньої оплати, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки обставини на які посилається відповідач як на підставу відстрочення виконання рішення суду не є підставою для відстрочення судового рішення в розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зауважує, що в силу приписів ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, проте встановити конкретний термін дії обмежень, встановлений постановою Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 щодо здійснення видаткових операцій є неможливим. Такі обмеження можуть діяти більше одного року з дня ухвалення рішення, а відстрочення виконання рішення не може бути встановлене судом на невизначений строк без зазначення конкретного строку усунення обставин, що суперечитиме вимогам ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 46, 73-80, 86, 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кряж-М» задовольнити повністю.

2. Розірвати договори купівлі-продажу від 18.10.2021 №№ 182-2021, 183-2021, 184-2021, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Кряж-М» (код 44365125) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрростехно» (код 35142774).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрростехно» (08292, Київська обл., м. Буча(пн), вул. Заводська, буд. 1, код 35142774) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кряж-М» (21036, м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 4, код 44365125) 819550,64 гривень попередньої оплати та 19736,27 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2021.

Суддя Р.М. Колесник