Рішення

від 07.12.2022 по справі 196/765/20

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/765/20

№ провадження 2/196/378/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання заповіту та державного акту дійсним та визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання заповіту та державного акту дійсним та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області 15.04.2011), яка на день смерті була зареєстрована та проживала разом з дочкою - ОСОБА_5 та чоловіком дочки ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя 28 березня 2005 року ОСОБА_7 склала заповіт, згідно якого належне їй право на земельну частку пай та на все належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, всі майнові права та обов`язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день її смерті, заповіла йому. Заповіт посвідчений секретарем Михайлівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Шмалій Л.В., зареєстрований в реєстрі за №03.

27.09.2011 в Четвертій Дніпропетровській державній нотаріальній конторі за його заявою була заведена спадкова справа №51759529 - спадкодавець ОСОБА_4

ОСОБА_8 , його мати, відмовилася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на його користь. Інші спадкоємці до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини не зверталися.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 12.01.2015).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько - ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 07.03.2016).

Крім нього, спадкоємцем після смерті батьків є ще його брат ОСОБА_2 , третя особа в даній справі.

Після смерті матері ОСОБА_5 , він як спадкоємець за заповітом, отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом і Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстрацією права власності на земельну ділянку площею 2,9800 га, яка належала його померлій матері.

Після смерті батька ОСОБА_6 вони з братом звернулися до нотаріуса щодо прийняття спадщини та ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 між ними було затверджену мирову угоду щодо спадкового майна, яке належало їх померлому батькові.

ОСОБА_2 після смерті бабусі ОСОБА_7 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка загальною площею 0,46 га (для обслуговування житлового будинку, госпспоруд, площею 0,0800 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,3800 га), розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП від 18.12.1997;

- земельна ділянка, площею 2,9800 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Михайлівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №078188 від 30.12.2004.

В серпні 2017 року він звернувся до Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області щодо отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті бабусі ОСОБА_4 та постановою нотаріуса йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, так як посвідчувальний напис на заповіті не відповідає вимогам законодавства та ним не надано всіх необхідних документів для встановлення родинних відносин з померлим спадкодавцем. Крім цього, Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП від 18.12.1997 виданий на ім`я « ОСОБА_4 », а згідно свідоцтва про смерть померла - « ОСОБА_4 ». Також, відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок.

Оскільки він отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , не має можливості з підстав, викладених в постанові нотаріуса від 02.08.2017, тому вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Враховуючи вищевикладені обставини прохає суд визнати заповіт, посвідчений секретарем Михайлівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Шмалій Л.В. 28.03.2005, зареєстрований в реєстрі за №03, дійсним; встановити той факт, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП від 18.12.1997 дійсно виданий ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнати за ним право власності на спадкове майно.

Дана справа знаходилася у провадженні судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області Руснак А.І. та 15 лютого 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до розгляду по суті.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 29 вересня 2022 року, на підставі п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, рішення №3 зборів суддів Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24.08.2022, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання заповіту та державного акту дійсним та визнання права власності на спадкове майно передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2022 року, вказану справу 29.09.2022 року передано на розгляд судді Костюкова Д.Г.

Ухвалою суду від 30 вересня 2022 року дана справа прийнята до провадження суддею Костюковим Д.Г. та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та прохав їх задовольнити.

Представник відповідача - Царичанської селищної ради Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.

Третя особа ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутність та будь-яких інших клопотань до суду не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).

Заслухавши позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача - ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області 15.04.2011), яка на день смерті була зареєстрована та проживала разом з дочкою - ОСОБА_5 та чоловіком дочки ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).

За життя 28 березня 2005 року ОСОБА_7 склала заповіт, згідно якого належне їй право на земельну частку пай та на все належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, всі майнові права та обов`язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день її смерті, заповіла позивачу. Заповіт посвідчений секретарем Михайлівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Шмалій Л.В., зареєстрований в реєстрі за №03 (а.с.15).

Також, встановлено, що після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка загальною площею 0,46 га (для обслуговування житлового будинку, госпспоруд, площею 0,0800 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,3800 га), розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП від 18.12.1997 (а.с.34);

- земельна ділянка, площею 2,9800 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Михайлівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №078188 від 30.12.2004 (а.с.43).

З копії спадкової справи, наданої на запит суду, встановлено, що позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті бабусі ОСОБА_4 прийняв у встановленому законом порядку, подавши до державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, зареєстровану в реєстрі за № 302 від 27 вересня 2011 року (а.с.94).

ОСОБА_5 , мати позивача, від прийняття обов`язкової частки в спадковому майні після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , відмовилася, подавши до державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини, зареєстровану в реєстрі за № 303 від 27 вересня 2011 року (а.с.96).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 12.01.2015).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 07.03.2016).

ОСОБА_2 , брат позивача та третя особа в даній справі, після смерті бабусі ОСОБА_7 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався.

В серпні 2017 року позивач звернувся до Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області щодо отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті бабусі ОСОБА_4 та постановою нотаріуса йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, так як посвідчувальний напис на заповіті не відповідає вимогам законодавства та ним не надано всіх необхідних документів для встановлення родинних відносин з померлим спадкодавцем. Крім цього, Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП від 18.12.1997 виданий на ім`я « ОСОБА_4 », а згідно свідоцтва про смерть померла - « ОСОБА_4 ». Також, відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок.

Отже, судом встановлено, що позивач не може оформити право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, оскільки після проведення перевірки документів нотаріусом було виявлено, що в заповіті складеним ОСОБА_4 від 28.03.2005 року за реєстровим номером 03 посвідчувальний напис не відповідає вимогам законодавства, а також у зв`язку з розбіжностями у правовстановлюючих документах та відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Згідно ст.1233 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Правовідносини, що виникли між сторонами справи врегульовані нормами діючого ЦК України, положеннями заповітів.

Відповідно до вимог ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, відповідно до ст.202 та ст.1233 ЦК України заповіт є одностороннім правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а також особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до вимог ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до приписів ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що заповіт ОСОБА_4 від 28 березня 2005 року складено секретарем Михайлівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Шмалій Л.В. зі слів померлої. Текст заповіту набраний за допомогою комп`ютера. Заповіт підписаний ОСОБА_4 у присутності секретаря сільської ради. Особу заповідача секретарем сільської ради встановлено, її дієздатність перевірено.

Отже, оцінивши надані та добуті докази, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що, при складанні спірного заповіту було дотримано всі вимоги діючого законодавства щодо змісту та форми правочину, волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі, а тому маються законні підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в частинні визнання заповіту дійсним.

У відповідності до ст. 315 ч. 2 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Так, Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП від 18.12.1997 на земельну ділянку загальною площею 0,46 га (для обслуговування житлового будинку, госпспоруд, площею 0,0800 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,3800 га), розташовану за адресою АДРЕСА_1 (а.с.34), виданий на ім`я ОСОБА_4 , а згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.04.2011 померла - ОСОБА_4 (а.с.18).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області від 10.09.2019 №466, земельна ділянка ОЖБ - 0,08 га та ОСГ - 0,35 га за адресою АДРЕСА_2 , належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.31).

Отже, як встановлено судом, різниця у написанні по батькові спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_4 у Державному акті на право приватної власності на землю серії ДП від 18.12.1997 з свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 15.04.2011, виданого виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, є технічною опискою.

Також, факт належності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 підтверджується довідкою виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області від 10.09.2019 № 466, згідно якої за записами погосподарської книги №22 о/р № НОМЕР_6 за 2011-2015р.р. ОСОБА_4 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 з земельною ділянкою ОЖБ - 0,08 га та ОСГ - 0,35 га (а.с.31, 32).

Відповідно до ст.1261 Цивільного Кодексу спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13від 16травня 2013року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що у разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з`ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що до правовідносин щодо спадкування застосовується норма, яка діяла на час відкриття спадщини, а до правовідносин щодо набуття права власності - законодавство, яке було чинним на момент набуття.

Відповідно до ст.4 ЦК УРСР 1963р. цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, дійсно, згідно з частиною 2 статті 3 вказаного вище Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Разом з цим, у частині 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Державна реєстрація права на житлові будівлі, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затверджене Наказом Міністра Юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18.02.2002 року за № 157/6445 з подальшими змінами. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним Кодексом та Законом України від 01.07.2004 року « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах реєстрації не підлягали.

Відповідно до Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 01.03.2013 року за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР затвердженої Наказом Міністерства Юстиції Української РСР від 31.10.1975 року №45/5 підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у по господарських книгах.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08. 1992 року №449 « Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» /втратила чинність/ було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Згідно технічного паспорта на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 , від 30.01.2018, який фактично перебував у власності спадкодавця, всі будівлі, в тому числі житловий будинок, були зведені до 05.08.1992 (а.с.28-30).

Згідно п.1 Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СССР 13.04.1979 року № 112/5, документами погосподарського обліку для сільських Рад народних депутатів, зокрема, є форма №1 - «Погоспордарська книга».

Відповідно до п.7 Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів затверджених ЦСУ СССР 12.05.1985 року № 5-24/26, ці книги погосподарського обліку використовуються, зокрема, для обліку житлових будинків, що належать громадянам на праві приватної власності.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Тобто, записи у по господарських книгах визнавались раніше і визнаються в даний час в якості актів органів /публічних актів/, що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом відповідно до ст. 1217 цього ж Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який спадщину прийняв, подавши до нотаріуса у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судового збору, судом враховується заява позивача з проханням судовий збір з відповідача не стягувати.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання заповіту та державного акту дійсним та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати заповіт від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений 28 березня 2005 року секретарем Михайлівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Шмалій Л.В., зареєстрований в реєстрі за №03 - дійсним.

Встановити юридичний факт, Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП від 18.12.1997 на земельну ділянку загальною площею 0,46 га для обслуговування житлового будинку, госпспоруд та ведення ОПГ (ОЖБ - 0,08 га, ОПГ - 0,38 га), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , був виданий ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцем с. Михайлівка Царичанського району Дніпропетровської області, паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 13.05.1996, рнокпп НОМЕР_5 , зареєстрованим та проживаючим за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності:

- на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- на земельну ділянку площею 0,0800 га, кадастровий номер 1225683201:02:023:0001, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована в АДРЕСА_2 ;

- на земельну ділянку площею 0,3800 га, кадастровий номер 1225683201:02:022:0002, для ведення особистого селянського господарства, розташована в АДРЕСА_2 ;

- на земельну ділянку площею 2,9800 га, кадастровий номер 1225683200:01:022:0178, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Михайлівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області.

Судовий збір залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.12.2022 року.

Суддя: Д.Г. Костюков