Постанова

від 13.12.2022 по справі 433/1442/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7157/22 Справа № 433/1442/19 Головуючий у першій інстанції: Суський О. І. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Комунального підприємства «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 16 березня 2021 року по справі за позовом Комунального підприємства «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2019 року КП «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 08.10.2008 між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1286/2008 про надання кредиту у розмірі 35000,00 грн. строком на 14 років 2 місяці. Фактично ОСОБА_1 отримав кредит на суму 35000,00 грн. З метою забезпечення повернення кредиту, отриманого ОСОБА_1 , 08.10.2008 між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договори поруки, згідно з якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язались відповідати перед позивачем солідарно з ОСОБА_1 за своєчасне та в повному обсязі виконання всіх боргових зобов`язань. Відповідно до умов договору, фактично отриманий кредит повинен повертатись щоквартально до 08 числа поточного кварталу рівними частинами основного боргу (по 729,17 грн.), починаючи з 08.12.2010 згідно з встановленим графіком. Боржник та поручителі порушили умови кредитного договору - строки повернення кредиту, внаслідок чого створилась заборгованість, яка до часу подання позову до суду не була погашена, а саме: заборгованість по кредиту - 16068,61 грн., відсоткам за користування кредитом - 4217,51 грн., відсоткам за видачу та управління кредитом - 4217,51 грн., а всього -24503,63 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів вказану заборгованість у загальному розмірі 24503,63 грн.

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 16 березня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі КП «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 10-14 т.2).

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, розміщенням відповідного оголошення на веб-сайті судової влади. Від КП «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» надійшло клопотання №186 від 12.12.2022 року про розгляд справи на відсутності представника позивача.

У даній справі питання права не становлять особливої складності. Судовий захист повинен відповідати умовам процесуальної економії, враховуючи, що пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників процесу.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 08 жовтня 2008 між КП «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №1286/2008 для будівництва прибудови до житлового будинку та господарських споруд, за умовами якого відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 35000,00 гривень із платою за користування у розмірі 3% річних, платою за надання та управління кредитом у розмірі 3% річних, з кінцевим строком повернення 08 вересня 2022 року (пункти 1.1, 2.2) (а.с. 6-7 т.1).

Додатком №1 до кредитного договору №1286/2008 погоджено, що позичальник зобов`язується повернути фонду кредит в розмірі 35000,00 грн., погашення кредиту проводиться щоквартально в розмірі 729,17 грн. та одночасно вносити плату за користування кредитом, надання та управління кредитом; строк повернення кредиту 12 років; дата початку повернення кредиту 08 грудня 2010 року; дата закінчення повернення кредиту 08 вересня 2022 року (а.с. 7 т.1).

Згідно з пунктом 5.3 договору №1286/2008, у випадку порушення позичальником умов договору, фонд має право вимагати дострокового повернення отриманого кредиту, сплати всіх належних по цьому договору платежів та розірвати цей кредитний договір.

З метою забезпечення повернення кредиту, отриманого ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором, 08 жовтня 2008 між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (поручителі) було укладено окремі договори поруки, згідно з якими поручителі зобов`язались відповідати перед позивачем солідарно з ОСОБА_1 за своєчасне та в повному обсязі виконання всіх боргових зобов`язань за кредитним договором №1286/2008 від 08.10.2008 року (а.с. 8, 9 т.1).

За положеннями пункту 6.1 договорів поруки, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань поручителя і боржника за кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором №1286/2008 від 08.10.2008 року, станом на 26.07.2019 року позивачем нарахована заборгованість, а саме заборгованість по кредиту - 16068,61 грн., відсоткам за користування кредитом - 4217,51 грн., відсоткам за видачу та управління кредитом - 4217,51 грн., а всього 24503,63 грн. (а.с. 16 т.1).

Колегія звертає увагу, що вказана вище заборгованість, яку просить стягнути позивач, є простроченою заборгованістю, тобто строк оплати якої сплинув; позивач не ставить питання про стягнення боргу за кредитом, строк оплати платежів за якими не настав та, відповідно, не ставить питання про дострокове стягнення кредиту в повному обсязі, що вбачається зі складеного розрахунку заборгованості (а.с. 16 т.1).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її дії, частина 4 ст.559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення ч. 4 ст. 559 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14 зроблено висновок, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №408/8040/12 (провадження №14-145цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком у справі №6-53цс14 і не вбачає підстав для відступлення від нього.

Разом з тим, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, чи встановлено договором строк її дії, сплив цього строку - припиняє суб`єктивне право кредитора.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина перша статті 251 ЦК України).

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Тобто за змістом наведених правових норм строк не може визначатися вказівкою на подію.

Враховуючи наведене, в договорі поруки сторони не встановили її строк у розумінні статті 251 ЦК України. Тому в цьому випадку необхідно застосовувати припис частини четвертої статті 559 цього Кодексу у відповідній редакції про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11, від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/1, від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу І Закону України №2478-VIII частину четверту статті 559 ЦК України викладено в такій редакції: «4. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання».

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2478-VIII передбачено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

У даній справі договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки згідно із пунктом 6.1 договорів поруки, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань поручителя і боржника за кредитним договором.

Встановлено, що за умовами кредитного договору №1286/2008 від 08.10.2008 року погашення заборгованості повинне здійснюватись щоквартальними платежами (чотири платежі на рік). Дата остаточного погашення заборгованості за кредитом 08.10.2022 року.

Таким чином, виходячи з умов кредитного договору, зокрема щодо періодичності сплати платежів, умов договорів поруки; встановивши, що позивач звернувся до суду з даним позовом 06.08.2019 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 2 т.1), - колегія дійшла висновку, що порука кожного із поручителів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в даному випадку припинена лише в частині обов`язків поручителів, що існували у період до 04.08.2018 року, тобто за межами строку, що передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакціях, що діяла до та після введення в дію Закону України №2478-VIII.

Колегія звертає увагу, що правовідносини з припинення поруки є триваючими. Тобто, з настанням кожного наступного дня, у випадку непред`явлення позичальником вимоги (позову) до поручителя, порука за межами встановленого частиною 4 ст. 559 ЦК України строку (шести місячного чи трьох річного у відповідних редакція закону) припиняється.

Таким чином, до введення в дію Закону України №2478-VIII (04 лютого 2019 року), станом на 03 лютого 2019 року порука ОСОБА_2 і ОСОБА_3 була припинена за межами шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, що діяла до 04.02.2019 року) для пред`явлення вимоги до поручителя, тобто платежів (заборгованості), строк оплати яких настав до 04.08.2018 року.

Оскільки з даним позовом до суду позивач звернувся 06.08.2019 року, то порука ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідно до положень 4 ст. 559 ЦК України, у редакції, що діє з 04 лютого 2019 року (порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання не пред`явить позову до поручителя) не припинена в частині платежів, строк оплати яких настав у період з 04.02.2019 року по 26.07.2019 року (згідно позовних вимог).

Отже, за період з 04.08.2018 року по 26.07.2019 року (згідно позовних вимог) заборгованість підлягає солідарному стягненню з позичальника і поручителів; заборгованість, що сформувалась у період до 04.08.2018 року, підлягає стягненню лише з позичальника ОСОБА_1 .

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представником ОСОБА_4 до ухвалення місцевим судом рішення було подано заяву про застосування позовної давності (а.с. 91-93 т.1).

У відзиві ОСОБА_1 на позовну заяву, що поданий до ухвалення місцевим судом рішення, було подано заяву про застосування позовної давності (а.с. 145-147 т.1).

Враховуючи, що за кредитним договором №1286/2008 від 08.10.2008 року встановлено окремі зобов`язання, які встановлюють обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного (в даному випадку щоквартального) платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі №6-116цс13.

Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах: від 19 березня 2014 року у справі №6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі №6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі №6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі №6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі №6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі №6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі №6-2462цс16.

Відповідно до розрахунку повернення кредиту (а.с. 20 т.1), останній платіж відповідач ОСОБА_1 здійснив 27 грудня 2013 року, а заборгованість почала обліковуватися позивачем з 08 березня 2014 року.

Враховуючи, що умовами кредитного договору позичальник мав виконувати зобов`язання з повернення кредиту та зі сплати процентів по 8 число березня, червня, вересня та грудня (щоквартально) кожного року впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих періодичних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Зазначений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши подання відповідачем заяви про застосування позовної давності до місцевого суду; враховуючи, що з даним позовом банк звернувся 06.08.2019 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 2 т.1), - колегія дійшла висновку, щопозивачем не пропущено строк позовної давності щодо платежів у межах трьох років до дня подання позовної заяви у даній справі, тобто в період з 06.08.2016 року по 26.07.2019 року (у межах позовних вимог).

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги встановлення апеляційним судом факту припинення поруки відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в частині зобов`язань, що існували у строк до 04.08.2018 року; враховуючи зміст позовних вимог, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором №1286/2008 від 08.10.2008 року, станом на 26.07.2019 року:

- солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 заборгованість по тілу кредиту в сумі 3645,85 грн., відсоткам за користування кредиту в сумі 770,63 грн. та відсоткам за видачу і управління кредитом у сумі 770,63 грн., а всього 5187,11 грн.;

- з позичальника ОСОБА_1 заборгованість по тілу кредиту в сумі 5104,19 грн., відсоткам за користування кредиту в сумі 1528,66 грн. та відсоткам за видачу і управління кредитом у сумі 1528,66 грн., а всього 8161,51 грн., щоквартальні платежі за якими перебувають в межах трирічного строку позовної давності.

Зазначена вище заборгованість підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості, які викладені у зручній табличній формі, є арифметично правильними та не спростовані відповідачами.

Заборгованість за кредитним договором №1286/2008 від 08.10.2008 року по тілу кредиту в сумі 7318,57 грн., відсоткам за користування кредиту в сумі 1918,22 грн. та відсоткам за видачу і управління кредитом у сумі 1918,22 грн., яка сформувалась до 06.08.2016 року, не підлягає стягненню з відповідачів, у зв`язку з пропуском позивачем трирічного строку позовної давності відносно даних періодичних платежів.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, яке підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, враховуючи, що солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви (1921,00 грн.) та апеляційної скарги (2881,50 грн.), з поручителів пропорційно задоволеній частині по 338,74 грн., з кожного, та з позичальника ОСОБА_1 пропорційно задоволеній до нього частині в розмірі 1937,97 грн.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційною скарги, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» - задовольнити частково.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 16 березня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (код ЄДРПОУ 23486985) заборгованість за кредитним договором №1286/2008 від 08.10.2008 року по тілу кредиту в сумі 3645,85 грн., відсоткам за користування кредиту в сумі 770,63 грн. та відсоткам за видачу і управління кредитом у сумі 770,63 грн., а всього 5187 (одинадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 11 коп.:

солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 );

солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (код ЄДРПОУ 23486985) заборгованість за кредитним договором №1286/2008 від 08.10.2008 року по тілу кредиту в сумі 5104,19 грн., відсоткам за користування кредиту в сумі 1528,66 грн. та відсоткам за видачу і управління кредитом у сумі 1528,66 грн., а всього 8161 (вісім тисяч сто шістдесят одна) грн. 51 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Комунального підприємства «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (код ЄДРПОУ 23486985) судові витрати в розмірі 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн. 97 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (код ЄДРПОУ 23486985) судові витрати в розмірі по 338 (триста тридцять вісім) грн. 74 коп., з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова