Постанова

від 27.09.2007 по справі 10/360/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/360/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.09.07                                                                                       Справа №10/360/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді  Кричмаржевський В.А.    , Зубкова Т.П.  , Хуторной В.М.

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача - Чернеги С.Є., дов.№177 від 23.02.2007р.

відповідача -   не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Комунального підприємства „Аптека №104”, смт.Мирне Мелітопольського району Запорізької області

на рішення  господарського суду Запорізької області від 23.07.2007р.

у  справі  № 10/360/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К”, с.Чайка Київської області

до відповідача Комунального підприємства „Аптека №104”, смт.Мирне Мелітопольського району Запорізької області

про  стягнення  заборгованості

                                                         Установив:

          06.06.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Артур-К”, с.Чайка Київської області (далі-позивач), звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства „Аптека №104”, смт.Мирне Мелітопольського району Запорізької області (далі-відповідач), про стягнення з останнього на підставі укладеного сторонами договору купівлі-продажу за №4633 від 09.11.2006р. 31.512,17грн. основного боргу, 1.726,95грн. пені, 1.575,60грн. штрафу, та судових витрат.

          Розглянувши спір по суті, господарський суд Запорізької області рішенням від 23.07.2007р. (суддя Алейникова Т.Г.) позов задовольнив у повному обсязі.

          Рішення суду мотивовано наступним.

На підставі договору купівлі-продажу за №4633 від 09.11.2006р., укладеному між позивачем і відповідачем, позивач поставив, а відповідач прийняв товар – медичні препарати на загальну суму - 32.777,92грн. в асортименті та кількості відповідно до накладних, що підтверджено підписами одержувача на накладних, та які скріплені фірмовою печаткою відповідача. Оплата за поставлений товар згідно з пунктом 6 Договору здійснюється відповідачем у визначений у відповідній накладній строк. Але на порушення статей 530, 692 Цивільного кодексу України відповідач заборгованість перед позивачем не погасив, що й стало підставою для стягнення боргу, пені та штрафу.    

          Усього за зазначеними накладними відповідачеві поставлено товару на загальну суму 32.777,92 грн., залишок боргу на день подачі позову становить – 31.512,17грн.

  В цілому погоджуючись із сумою боргу та її стягненням судом першої інстанції, відповідач-заявник апеляційної скарги не погодився із стягненням з нього пені.  

  Відповідач аргументує свої доводи тим, що він є комунальним підприємством і  знаходиться у важкому фінансовому становищі, позивачеві пропонувалося подальше співробітництво із реструктуризацією боргу та поступовим його погашенням. Також відповідачем ставилося питання перед районною владою про надання дозволу на отримання кредиту для покращення фінансового стану та продовження господарської діяльності.

          Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні зазначили, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, відповідальність у вигляді пені та штрафу передбачена у пункті 8.2 Договору, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

  Відповідач не забезпечив явку у судове засідання свого представника, хоча про час і місце його проведення повідомлений в установленому законом порядку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення представникові відповідача 14 вересня 2007р.

  Після завершення судового процесу – о 13-00год. 27.09.2007р. до апеляційного суду надійшла телеграма від заявника апеляційної скарги, в якій він просить перенести засідання суду на інший день у зв'язку із знаходженням керівника у відрядженні. Але телеграмі не може бути надана оцінка, оскільки надійшла вона після закінчення судового засідання.

           Враховуючи обмеженість строками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 ГПК України - за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представника відповідача, оскільки будь-які перешкоди для перегляду справи в апеляційному порядку відсутні.

          Згідно з розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №2690 від 26.09.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого), Зубкової Т.П. та Хуторного В.М.

  Обговоривши доводи заявника апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

          09.11.2006р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу №4633, згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти і своєчасно оплатити товар (медичні препарати) в асортименті та кількості згідно з накладними.

          Відповідно до умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачеві на підставі товарно-транспортних накладних: •№ОЗП24946 від 25.12.2006р. на суму 2.886,01грн.; •№ ОЗП24832 від 22.12.2006р. на суму 1.532,75грн.; •№ ОЗП24691 від 21.12.2006р. на суму 2.613,74грн.; •№ ОЗП24562 від 20.12.2006р. на суму 1.359,85грн.; •№ ОЗП24320 від 18.12.2006р. на суму 1.991,84грн.; •№ ОЗП24085 від 14.12.2006р. на суму 73,35грн.; •№ ОЗП24083 від 14.12.2006р. на суму 3.550,03грн.; •№ ОЗП23957 від 14.12.2006р. на суму 3,404,93грн.; •№ ОЗП23836 від 12.12.2006р. на суму 1.719,88грн.; •№ ОЗП23709 від 11.12.2006р. на суму 1.338,66грн.; •№ ОЗП23468 від 07.12.2006р. на суму 3.237,91грн.; •№ ОЗП23149 від 05.12.2006р. на суму 2.140,86грн.; •№ ОЗП22997 від 04.12.2006р. на суму 217,99грн.; •№ ОЗП22996 від 04.12.2006р. на суму 2.013,54грн.; •№ОЗП22883 від 30.11.2006р. на суму 1.752,03грн.; •№ОЗП23709 від 11.12.2006р. на суму 1.338,66грн.

          Зазначені поставки підтверджуються податковими накладними, товар отриманий відповідачем, що підтверджено підписами його представника на накладних, та які скріплені фірмовою печаткою відповідача.

Усього за зазначеними накладними відповідачеві поставлено товару на загальну суму 32.777,92 грн., з яких відповідач частково сплатив 1.265,75грн., залишок боргу складає – 31.512,17грн.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

           Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

           Однак відповідач у повному обсязі не розрахувався з позивачем.

          Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 ГК України та статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пункт 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно   до   частини   2   статті   217   Господарського   кодексу   України   у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 546 і 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що згідно з пунктом 8.2 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу та штраф у розмірі 5 відсотків від суми боргу.

Позивачем нараховані основний борг у розмірі – 31.512,17грн., пеня -1.726,95грн. та штраф – 1.575,60грн., розрахунок відповідає вимогам закону і укладеному сторонами договору.

           Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

           Відповідно до статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Але цьому повинні передувати в першу чергу дії відповідача, який повинен надати суду відповідні докази, які б свідчили про його скрутне фінансове становище, причини його виникнення тощо. Але такі докази не були надані і суду першої інстанції.  

          Крім того, господарюючі суб'єкти, яким є відповідач, відповідно до норм Господарського кодексу України здійснюють статутну діяльність на свій власний ризик.

          Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

            Керуючись статтями 101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -

Постановив:

           Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Аптека №104”, смт.Мирне Мелітопольського району Запорізької області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 23.07.2007р. у  справі  №10/360/07 – без змін.

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Зубкова Т.П.  Хуторной В.М.