Постанова

від 01.12.2022 по справі 604/562/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/562/22Головуючий у 1-й інстанції Сіянко В.М. Провадження № 22-ц/817/926/22 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Бершадська Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

представника апелянта

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2022 року (ухвалене суддею Сіянко В.М., дата складення повного тексту 18 серпня 2022 року) у справі №604/562/22 за позовом ОСОБА_1 до Скалатської міської ради про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Скалатської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт, згідно з яким все своє майно заповіла їй. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Вона в передбачений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з відсутністю правовостановлюючого документа на будинок. Вказаний будинок був збудований у 1988 році, а тому прийняття його в експлуатацію не передбачалось. Окрім цього, згідно державного акту на право приватної власності на землю ТР №01113 від 14.11.1997 року та витягу з ДЗК №НВ-6110763972019 від 20.06.2019 року матері на праві приватної власності належала присадибна земельна ділянка за вказаним будинком.

Враховуючи викладене позивачка просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Рішенням Підволочиського районного суду від 9 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 звернулась з апеляційної скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог посилаючись на його незаконність.

Апелянт зазначила, що відповідно до статті 31 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку здійснюється на підставі виписки із погосподарської книги; документу що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом та технічного паспорта складеного за результатами технічної інвентаризації. Наведене свідчить про те, що будинок не є самочинним будівництвом та може спадкуватися як об`єкт права власності, оскільки був збудований у 1988 році. Вважає помилковим висновок суду про те, що спадкодавець не набула права власності на будинок, оскільки він не був прийнятий в експлуатацію та відповідно не увійшов до складу спадщини.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримала та зіслалась на обставини викладені в ній.

Скалатська міська рада надіслала заяву про розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні 17 листопада 2022 року в якості третьої особи до участі в справі залучено ОСОБА_3 , яка мала право на спадкування обов`язкової частки у спадщині після смерті її матері ОСОБА_2 .

Від ОСОБА_3 надійшла нотаріально посвідчена заява, в якій вона вказує, що не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на житловий будинок що належав її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , їй нотаріусом було роз`яснено право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до статті 1241 ЦК України, заяви про прийняття спадщини вона не подавала і отримувати свідоцтво про право на спадщину за законом не бажала.

Заслухавши пояснення представника апелянта та вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на її майно. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 .

Згідно довідки №1 від 04.01.2022 року виданої виконавчим комітетом Скалатської міської ради Тернопільського району Тернопільської області на день смерті ОСОБА_2 разом з нею в житловому будинку АДРЕСА_1 ніхто не був зареєстрований.

Згідно інформації наданої приватним нотаріусом Журавель С.С. єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Журавель С.С. від 01.06.2022 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями під АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

Рішенням Скалатської міської ради №142 від 13.11.2018 житловому будинку, що належав ОСОБА_2 присвоєно юридичну адресу АДРЕСА_1 .

Згідно Державного акту серії ТР №01113 на право приватної власності на землю ОСОБА_2 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,10га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд АДРЕСА_1 . Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6124610500:02:004:0010.

На житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 на замовлення ОСОБА_1 12 квітня 2022 року виготовлено технічний паспорт. У технічному паспорті зазначено, що житловий будинок, підвал та прибудова зведені в 1988 році, а господарський будинок 1986 року забудови.

Судом також встановлено, що згідно довідки, виданої Бюро технічної інвентаризації Підволочиського району Тернопільської області 12.04.2022, право власності на вказаний будинок не зареєстровано.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що будинок не увійшов до складу спадщини, оскільки спадкодавець не набув права власності на нього тому що будинок не був прийнятий в експлуатацію та відповідно не увійшов до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Колегія не погоджується з таким висновком суду.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як інструкція Держплану УРСР і Міністерства юстиції УРСР від 29 липня 1959 року « Про порядок реєстрації домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» (втратила чинність на підставі наступної інструкції), інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1995 року, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 31 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 і зареєстрованої' Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами.)

Зазначені нормативні-акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, спopyди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На даний час питання реєстрації права власності на нерухоме майно врегульоване приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Стаття 31 цього Закону передбачає особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку. Відповідно до положень цієї статті. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

З матеріалів справи, зокрема технічного паспорта, вбачається, що житловий будинок з надвірними будівлями під АДРЕСА_1 був збудований у році 1988 році ОСОБА_2 , вона в ньому була зареєстрована і проживала по день смерті. Судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного акту серії ТР №01113 на право приватної власності на землю ОСОБА_2 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,10га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд АДРЕСА_1 ., якій присвоєно кадастровий номер 6124610500:02:004:0010.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 була власником житлового будинку та господарських споруд і присадибної земельної ділянки що в АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищенаведене помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що спірний будинок не увійшов до складу спадщини, оскільки не був прийнятий в експлуатацію.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За змістом статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Встановивши, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина за заповітом, спадкоємцем майна якої є ОСОБА_1 яка прийняла спадщину, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення і за позивачкою слід визнати право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами що в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції постановив рішення з порушенням норм матеріального права, а тому оскаржуване рішення слід скасувати як незаконне та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами що в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст.ст. 374, 376, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами що в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 7 грудня 2022 року.

Головуюча:

Судді: