Рішення

від 24.10.2007 по справі 9/237-07-7424

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/237-07-7424

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2007 р.Справа  № 9/237-07-7424

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю  „Петролекс”

До відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю  „Корпорація ДПЛ”

Про  стягнення 403121,2  грн.

                                                                                                                      Суддя  Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача: Петренко С.В. дов. №б/н від 22.08.2007р.

                    Шукляр С.В. дов. №б/н від 22.08.2007р.

Від відповідача:  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:  Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Петролекс”  звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю  „Корпорація ДПЛ” суми попередньої оплати по договору поставки №50/09 від 10.11.2006р. в розмірі 395 000,00 грн., три відсотки річних в сумі 8 121,20 грн.

          Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, з'явився у судове засідання 10.10.2007р. та заяви клопотання про надання часу для врегулювання спору мирним шляхом, в зв'язку з чим у судовому засіданні , в порядку ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 24.10.2007р.. Однак, у судове засідання 24.10.2007р. представник відповідача не з'явився, доказів врегулювання спору мирним шляхом не надав. В свою чергу, позивач повідомив,  що відповідач переговори про укладення мирової угоди не веде, від спілкування ухиляється, за юридичною адресою не знаходиться. В зв'язку з цим, справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.     

                Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

          ВСТАНОВИВ:          

10 листопада 2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація ДПЛ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петролекс»був укладений договір поставки № 50/09, згідно з яким відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність позивачу бетононасос стаціонарний ТНР, а Позивач зобов'язувався оплатити вартість бетононасосу.

Згідно п. 3.4.1. Договору позивач 13 листопада 2006 р. перерахував на банківський рахунок відповідача 200 000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 430 від 13.11.2006р. Керуючись п. 3.4.2. договору, згідно з яким було передбачена можливість дострокового виконання грошового зобов'язання, позивач 22 листопада 2006 р. перерахував на банківський рахунок відповідача ще 195 000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 433 від 22.11.2006р.

Згідно з п. 4.1. договору відповідач був зобов'язаний поставити бетононасос на протязі 30 днів з моменту здійснення позивачем попередньої оплати, тобто до 13.12.2006 р.

В порушення вимог договору відповідач у вказаний строк поставку бетононасосу не здійснив, а замість цього своїм листом від 18.12.2006 р. № 575 повідомив про неможливість поставки та про згоду повернути грошові кошти, отримані як попередня оплата. У відповідь на цей лист позивач 19.12.2006 р. звернувся з вимогою до відповідача про негайне повернення грошових коштів, що були перераховані згідно з договором відповідачу, що підтверджується копією листа від 19.12.2006 р. за № 005/12. Відповіді на зазначену вимогу відповідач не надав та перераховані грошові кошти у сумі 395 000 грн. не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України «суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться». Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України «зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться». Наведені вимоги закону порушені відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Керуючись цією нормою позивач листом від 19.12.2006 р. за № 005/12 відмовився від прийняття виконання зобов'язання та вимагав від відповідача повернення грошових коштів у сумі 395 000 грн., що були перераховані відповідачу в якості попередньої оплати згідно договору.

Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем, 3 % річних за період допущеного відповідачем прострочення складає 8 121,20 грн.

Таким чином, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача порушуються  майнові права та законні інтереси позивача, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу за поставлений товар та трьох відсотків річних.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання зобов'язані  виконувати господарські зобов'язання належним чином, у відповідності з законом, іншими правовими актами, договором.

Відповідно до ч.6 ст. 265 Господарського кодексу України що  до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі продажу.

Згідно   до   ч.   2,   3   ст.   693   Цивільного   кодексу   України  якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати   передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Ст. 670 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку порушення умов договору щодо кількості товару, а саме, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору  та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача,

           Керуючись ст.ст. 44, 49,  82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація ДПЛ” (65000 м. Одеса вул. Буніна, 10/1, код 33080989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  „Петролекс” (м. Київ  вул. Вільямса, 15 к. 1 кв. 47, код 33146410) суми попередньої оплати по договору поставки №50/09 від 10.11.2006р. в розмірі 395 000 /триста дев'яносто п'ять тисяч/ грн. 00 коп., три відсотки річних в сумі 8 121 /вісі тисяч сто двадцять одна/ грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 4033 /чотири тисячі триста тридцять три/ грн. 76 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в  сумі  118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Бакланова Н.В.