Рішення
від 12.12.2022 по справі 580/4691/22
ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року справа № 580/4691/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Степанківської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Спеціалізоване комунальне підприємство «Райліс», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Степанківської сільської ради, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж території ландшафтного заказника місцевого значення Степанківський площею 110,8 га, закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку;

- зобов`язати відповідача відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж території ландшафтного заказника місцевого значення Степанківський площею 110,8 га, закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку відповідач протиправно не вживає заходів з метою розроблення та затвердження технічної документації по встановленню меж території ландшафтного заказника місцевого значення Степанківський площею 110,8 га, закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку.

Черкаською окружною прокуратурою подається вказаний позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу, оскільки в ході реалізації повноважень, наданих органам прокуратури Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру», встановлено факт недотримання вимог природоохоронного законодавства, що проявляється у невинесенні меж ландшафтного заказника місцевого значення «Степанківський» та не закріпленні його меж в натурі (на місцевості).

Відповідач у відзиві позов не визнав та просив у задоволенні позову прокурора відмовити з тих підстав, що рішенням Степанківської сілсьької ради №28-06/VІІІ від 20.09.2022 «Про передачу земельних ділянок лісогосподарського призначення комунальної власності СКП «РАЙЛІС»», земельні ділянки лісогосподарського призначення комунальної власності загальною площею 330,3049 га передані в постійне користування СКП «РАЙЛІС», серед яких є земельна ділянка площею 131,1780 га (кад. номер 7124987000:02:001:0207)/

Зобов`язання щодо забезпечення дотримання режиму, охорони та збереження території ландшафтного заказника місцевого значення «Степанківський» покладено на СКП «Райліс» з оформленням охоронного зобов`язання від 28.09.2021 року №262.

На підставі наведеного відповідач вважає, що саме на СКП «Райліс» як на землекористувача якому передана земельна ділянка ландшафтного заказника місцевого значення «Степанківський», покладається обов`язок забезпечення проведення робіт з винесення меж території ландшафтного заказника, встановлення інформаційно- охоронних знаків встановленого зразку, тому Степанківська сільська рада є неналежним відповідачем у даній справі.

Треті особи: Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, Спеціалізоване комунальне підприємство «Райліс» пояснень щодо позову не подали.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що рішенням Черкаської обласної ради від 08.04.2000 №15-4 «Про оголошення території та об`єктів природно-заповідного фонду та скасування статусу окремих об`єктів природно-заповідного фонду області» затверджено пропозицію обласної державної адміністрації про оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду області, що мають особливе природоохоронне та естетичне значення і підлягають охороні згідно з додатком 1, відповідно до якого ландшафтний заказник місцевого значення «Степанківський» площею 110,8 га оголошено об`єктом природно-заповідного фонду. Ландшафтний заказник місцевого значення «Степанківський» розташований між старою дорогою на Бузуківський кар`єр та землекористуванням бувшого КСП ім. Ватутіна.

Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Степанківський» погоджене СКП «Райліс» від 25,08.2021 та затверджене наказам Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 10.09.2021 №32.

Згідно з інформації Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, наданої листом №10-23-0.21-2864/2-22 від 08.09.2022 станом на 08.09.2022 в Державному земельному кадастрі відомості про ландшафтний заказник місцевого значення «Степанківський» загальною площею 110,8 гектар на підставі документації із землеустрою не вносилися, кадастровий номер не присвоювався.

Також, відсутня інформація щодо встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Степанківський» загальною площею 110,8 га в Управлінні екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, що підтверджено листом останнього №02/10-04-17//5017 від 01.09.2022.

Станом на час вирішення спору відповідач не надав до суду документи, які підтверджують вжиття заходів для проведення робіт з винесення меж території ландшафтного заказника місцевого значення Степанківський площею 110,8 га, закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно із частиною четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В даному випадку, охоронюваний законом інтерес полягає в забезпеченні охорони об`єкта природного заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Степанківський».Відповідно, у даному випадку порушено інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища. Оскільки орган, уповноважений відповідно до вимог чинного законодавства України звертатися до суду з позовом про зобов`язання сільської ради здійснити вищевказані дії не вжив відповідних заходів, тому є підстави для відповідного звернення до суду прокурора в інтересах держави.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Земельного кодексу України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з ч. З, 5 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Згідно з ст. 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних І технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

При цьому з огляду на зміст абз. «в» ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; проведення науково-дослідних робіт; встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Відповідно до ст. 47 абз. 4 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно- заповідного фонду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово- паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянках, що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд» передбачено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

У ст. 47 Закону України «Про землеустрій» вказано, що рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

На підставі ст. 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація і здійснення землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч.ч. 1,3 ст. 140 Конституції України).

Таким чином, місцеве самоврядування є одним із проявів здійснення народом, у формі територіальної громади, влади, яка, в свою чергу, не належить до жодної із гілок державної влади, що характеризується самостійністю у вирішенні певного кола питань.

Водночас, предметом відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто ті, що пов`язані передусім із життєдіяльністю територіальних громад.

Виходячи з вказаних конституційних положень в їх системному зв`язку з положеннями ст. 6 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 вказав на те, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами ст. ст. 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Конституція України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п. 34, 37 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами «сезону тиші» з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу.

27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон України 1423-ІХ).

Підпунктом 58 пункту 4 Закону України 1423-ІХ, внесені зміни до розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, зокрема, доповнено пунктом 24, який передбачає, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та Іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е)визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З огляду на викладене, оскільки об`єкт знаходиться в адміністративних межах Степанківської сільської ради, а тому, заходи землеустрою щодо об`єкта є обов`язком відповідача та перебуває в межах його відповідальності.

З вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що саме на Степанківську сільську раду покладається обов`язок із вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою, організації і встановлення меж території в натурі об`єкту природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Степанківський», а також здійснення контролю за його виготовленням.

Твердження відповідача про обов`язок СКП «Райліс» винести межі території ландшафтного заказника місцевого значення Степанківський площею 110,8 га, закріпити їх в натурі (на місцевості), суд вважає непереконливими, оскільки вони спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Зважаючи на вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва

Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 № 250, Держекоінспекція: - здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, зокрема про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; - звертається до суду із позовами щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Тобто, уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція Центрального округу, яка має повноваження звертатись до суду з метою реалізації повноважень у сфері охорони й збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Листом від 26.08.2022 № 54-159-2724 вих-22 Черкаською окружною прокуратурою повідомлено Державну екологічну інспекцію Центрального округу про порушення вимог природоохоронного законодавства в частині не встановлення меж території ландшафтного заказника місцевого значення «Степанківський» в натурі (на місцевості) та з метою встановлення підстав для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру витребовувалась інформація про вжиті інспекцією заходи, в тому числі в судовому порядку, щодо усунення виявленого порушення та про причини їх не вжиття.

Згідно інформації Державної екологічної інспекції Центрального округу від 09.09.2022 № 07-09/3565 встановлено, що заходи щодо захисту інтересів держави вказаним органом не здійснювались.

Таким чином, Черкаською окружною прокуратурою подається вказаний позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу, оскільки в ході реалізації повноважень, наданих органам прокуратури Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру», встановлено факт недотримання вимог природоохоронного законодавства, що проявляється у невинесенні меж ландшафтного заказника місцевого значення «Степанківський» та не закріпленні його меж в натурі (на місцевості). Незважаючи на повідомлення окружної прокуратури про виявлені порушення Державна екологічна інспекція Центрального округу не скористались наданими їм повноваженнями щодо захисту та відновлення порушених прав у суді.

Невжиття відповідачем заходів для проведення робіт з винесення меж території ландшафтного заказника місцевого значення, закріплення їх в натурі (на місцевості) створює небезпеку використання земель на території заказника не за цільовим призначенням, тому наявні підстави для зобов`язання відповідача вжити відповідних заходів по винесенню меж заказника та закріпити його межі в натурі (на місцевості). Відсутність визначених меж заповідника місцевого значення впливає на дотримання вказаних вище вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, у тому числі дотримання обмежень землекористування та фактично унеможливить збереження його природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач не надав доказів понесених судових витрат пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, тому судові витрати з відповідача не стягуються.

Останній день строку вирішення спору припадає на 10.12.2022, однак враховуючи, що вказаний день є вихідним, рішення суду прийнято на наступний за вказаною датою робочий день 12.12.2022 на підставі ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України згідно вимог якої, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 139, 189, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Степанківської сільської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж території ландшафтного заказника місцевого значення «Степанківський» площею 110,8 га, закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка.

Зобов`язати Степанківську сільську раду (вул. Героїв України, 124, с. Степанки, Черкаського р-ну, Черкаської обл., 19632, код ЄДРПОУ 26424111) відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж території ландшафтного заказника місцевого значення «Степанківський» площею 110,8 га, закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО

СудЧеркаський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення12.12.2022
Оприлюднено21.12.2022
Номер документу107930871
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо

Судовий реєстр по справі —580/4691/22

Рішення від 12.12.2022

Адміністративне

Черкаський окружний адміністративний суд

Валентин ГАРАЩЕНКО

Ухвала від 15.11.2022

Адміністративне

Черкаський окружний адміністративний суд

Валентин ГАРАЩЕНКО

Ухвала від 11.10.2022

Адміністративне

Черкаський окружний адміністративний суд

Валентин ГАРАЩЕНКО

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні