Постанова

від 19.12.2022 по справі 440/6208/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 р. Справа № 440/6208/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2021, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 29.01.21 по справі № 440/6208/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), у якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 26.10.2020 року № 17118-СГ про відмову у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою та зобов`язати затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5324080100:00:008:0034 площею 2,0000 га за межами населеного пункту на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що за результатами розгляду поданої нею документації із землеустрою, відповідач за відсутності достатніх для того правових підстав наказом від 26.10.2020 № 17118-СГ відмовив у її затвердженні. З вказаним наказом позивачка не погоджується та вважає його протиправним, оскільки відповідач після отримання погодженого проекту землеустрою зобов`язаний був прийняти наказ про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність. З огляду на те, що проект землеустрою позивачки погоджений у встановленому законодавством порядку, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер про що внесено відповідний запис до Державного земельного кадастру, а також зважаючи на наявність у проекті землеустрою переліку обмежень щодо використання земельної ділянки, у відповідача відсутні дискреційні повноваження щодо прийняття іншого рішення ніж про затвердження проекту землеустрою.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26.10.2020 № 17118-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га кадастровий номер 5324080100:00:008:0034 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 5324080100:00:008:0034.

01.07.2021 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га кадастровий номер 5324080100:00:008:0034 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 5324080100:00:008:0034.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому провадженні з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на його правонаступника - Полтавську міську раду.

Полтавською міською радою подано апеляційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року, в якій зазначено, що вказане рішення порушує права та законні інтереси Полтавської міської ради, яка є правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та є незаконним і необгрунтованим.

На обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що висновок суду про те, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки в дослідженому судом випадку орган Держгеокадастру уповноважений лише на один варіант правомірної поведінки, а саме: затвердження проекту землеустрою є неправомірним, оскільки до повноважень сільських, селищних, міських раду галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громад та юридичних осіб. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути передані у власність без згоди безпосередньо територіальної громади. Зобов`язання судом відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, може бути необгрунтованим та призвести до затвердження проекту землеустрою з порушенням закону. Вказав, що такі висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17.

Позивачка надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 09.10.2020 позивачка звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою, в якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324080100:00:008:0034 площею 2 га) для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та передати її у власність. До вказаної заяви приєднано проект землеустрою, витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, коректурний аркуш про усунення зауважень.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 17118-СГ від 26.10.2020 "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" позивачці відмовлено у затвердженні проекту землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 5324080100:00:008:0034 площею 2 га. Підставами для відмови зазначено: статтями 58 Земельного та 87 Водного кодексів України встановлено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколо водних рослин і тварин, використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок та вносяться до Державного земельного кадастру. За інформацією Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка кадастровий номер 5324080100:00:008:0034 площею 2,0000 га знаходиться у водоохоронній зоні. В проекті землеустрою необхідно уточнити дані щодо розміщення земельної ділянки відносно водних об`єктів, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон та наявності (відсутності) водоохоронних обмежень (код 05).

Позивачка не погодилась із вказаним наказом та звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи вимоги позивачки суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм чинного земельного законодавства України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Водночас відповідач не обґрунтував правомірності прийняття рішення щодо відмови позивачці в затвердженні проекту землеустрою та не зазначив жодного нормативно-правового акта, якому б не відповідав проект землеустрою, наданий на затвердження позивачкою, а сам проект землеустрою погоджений належними органами. Наявність погодженого належним чином проекту землеустрою є підтвердженням відповідності такого проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що робить будь-яку підставу відмови протиправною.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері набуття права власності на землю врегульовані Земельним кодексом України.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Положеннями частини сьомої вказаної статті визначено, зокрема, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо в місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з частинами восьмою - одинадцятою статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

Верховний Суд у постановах від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18 та від 30 серпня 2018 року у справі № 817/586/17 зазначив, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Головне управління Держгеокадастру не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

З аналізу положень частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України випливає, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, та у визначених законом випадках обов`язкової державної експертизи. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження та проведення експертизи (у разі необхідності), наведена норма статті 118 Земельного кодексу України не містить.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, позивачка має право безоплатно набути у власність із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у місті - не більше 0,10 га.

При цьому позивачка отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовила проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку.

Оскільки позивачкою на затвердження Головному управлінню Держгеокадастру в Полтавській області подано погоджений у встановленому порядку проект землеустрою (висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 01.09.2020 № 14814/82-20), то висувати зауваження до такого проекту землеустрою та зазначати в якості підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою необхідність уточнити окремі дані - не відповідає правильному застосуванню статті 118 Земельного кодексу України.

На підставі вказаного проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, присвоєно їй кадастровий номер та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що також свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою.

Також у погодженому проекті землеустрою зазначено про відсутність обмежень щодо використання земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 17118-СГ від 26.10.2020 "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта про неправомірність рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324080100:00:008:0034 площею 2 га) сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та передати її у власність ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема у сферах бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, управління комунальною власністю, житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо. Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення.

У статті 1 Закону № 280/97-ВР наведено визначення виконавчих органів рад, згідно з яким ці органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР установлено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

У статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, до яких, зокрема, належать: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, органи місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.

У зв`язку із визнанням спірного наказу протиправним колегія суддів вказує, що суб`єкт владних повноважень порушив наведені норми чинного законодавства щодо розгляду та вирішення клопотання позивачки шляхом прийняття відповідного рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17 Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача (у подібних правовідносинах) є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою земельної ділянки та передати її у власність.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним захистом прав позивачки є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324080100:00:008:0034) сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та передати у власність позивачки земельну ділянку за кадастровим номером 5324080100:00:008:0034.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вказане рішення ухвалено за інших фактичних обставин, ніж у цій справі.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 по справі № 440/6208/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц