Постанова

від 19.12.2022 по справі 400/10432/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2022 р.м. ОдесаСправа № 400/10432/21

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

14.01.2022 року;

Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АКЗ" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "АКЗ" до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про визнання протиправними та скасування пунктів припису,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "АКЗ" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними і скасувати пункти 1, 2, 3 припису Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 03.06.2021 року №230.

В обґрунтування позову зазначено, що за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) з питання дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) внесено позивачу припис від 03.06.2021 року за №230, у пунктах 1, 2, 3 якого Товариству приписано:

отримати оцінку впливу на довкілля для господарської діяльності, що призводить видобувна промисловість перероблення корисних копалин, у тому числі збагачення;

отримати оцінку впливу на довкілля для господарської діяльності, що призводить переробку мінеральної сировини виробництво вапна в обсязі, що перевищує 50 тонн на добу;

отримати оцінку впливу на довкілля для господарської діяльності, що призводить переробку мінеральної сировини виробництво керамічних продуктів шляхом випалювання, зокрема цегли, виробничою продуктивністю понад 75 тонн за добу.

Правовим обґрунтуванням внесення припису (у перелічених пунктах) зазначено відповідно абз. 2 п. 3 ч. 3, абз. 3 п. 6 ч. 3, абз. 6 п. 6 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Заперечуючи правомірність вказаних вимог органу державного контролю, позивач зазначає про неможливість застосування до видів господарської діяльності Товариства положень Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», у ст. 17 якого прямо застережено про не поширення дії цього Закону на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планової діяльності до набрання чинності цим Законом.

Разом з цим, пункт 3 оспорюваного припису одночасно має і самостійні обставини щодо його протиправності, з огляду на те, що зазначена у вказаному пункті діяльність Товариства (виробництво керамічної цегли) не велась та не провадиться через відсутність відповідної сировини та обладнання.

З огляду на наведене у сукупності, а також те, що відповідачем під час перевірки не було забезпечено суб`єкту господарювання належний захист, що виразилось у фактичному не врахуванні заперечень з приводу виявлених порушень, враховуючи невизначеність висновків перевірки, наполягаючи на правомірності дій суб`єкта господарювання у зв`язку із допущенням нормативними актами неоднозначного трактування, ухилення державного органу від надання будь-яких пояснень з приводу акту перевірки, підписання припису в порушення вимог законодавства щодо основних засад державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності двома посадовими особами, та посилаючись на повну необґрунтованість пунктів приписів, позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року позов Приватного акціонерного товариства "АКЗ" до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував п. 3 припису №230 від 03.06.2021.

У задоволенні позовних про визнання протиправними і скасування п.п. 1, 2 припису №230 від 03.06.2021 року суд відмовив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на користь Приватного акціонерного товариства "АКЗ" судовий збір у сумі 1513,33 грн., сплачений платіжним дорученням №1141 від 26.10.2021 року.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на користь Приватного акціонерного товариства "АКЗ" витрати на правничу допомогу у сумі 500 грн.

Проаналізувавши положення ст.ст. 3, 4, 5, 11, 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», суд першої інстанції виходив з того, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності з перероблення корисних копалин, у тому числі збагачення та переробки мінеральної сировини: виробництво вапна в обсязі, що перевищує 50 тонн на добу; а у разі, якщо таке рішення було отримано до набрання чинності Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» - лише при розширенні та зміні, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності з видобування корисних копалин (пункт 22 частини другої та пункт 14 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»).

Висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Враховуючи, що необхідною умовою провадження діяльності підвищеної екологічної небезпек є або екологічна експертиза, проведена відповідно до вимог Закону України «Про екологічну експертизу» (чинний до 18.12.2017 року), або висновок з оцінки впливу на довкілля, оформлений згідно з чинним Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», і під час перевірки Товариством не підтверджено отримання позитивного висновку державної екологічної експертизи чи висновку з оцінки впливу на довкілля, суд першої інстанції визначив правомірними та обґрунтованими пункти 1, 2 оспорюваного припису, відсутніми підстави для його скасування в цій частині.

Разом з цим, з огляду на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивач здійснює виробництво керамічних продуктів шляхом випалювання, здійснює саме діяльність, яка передбачена абз. 6 п. 6 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність п. 3 оспорюваного припису, наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Також, з посиланням на положення ст.ст. 132, 134, 139 КАС України, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зважаючи на часткове задоволення позовних вимог та виходячи із принципів співмірності і пропорційності, суд першої інстанції визначив до відшкодування на користь позивача за рахунок суб`єкта владних повноважень 500 грн. витрат на правничу допомогу та необхідність повернення позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на оплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство "АКЗ", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань понесені позивачем судові витрати у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки поданню відповідачем відзиву на адміністративний позов із значним пропуском процесуального строку та без наведення поважних причин порушення установленого судом строку. Посилаючись на положення ст.ст. 8, 162 КАС України, апелянт наполягає на виникненні у такому випадку обставин для неприйняття відзиву до розгляду та кваліфікації дій відповідача як визнання суб`єктом владних повноважень позовних вимог.

Без належної правової оцінки залишено судом першої інстанції положення ст. 55 КАС України та п. 8 ч. 3 ст. 9, ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» і помилково залишено поза увагою ту обставину, що відсутність в Єдиному державному реєстрі таких відомостей як дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта унеможливлює перевірку повноважень особи, яка подала відзив від імені суб`єкта владних повноважень, повноважень діяти від імені державного органу в порядку самопредставництва.

Апелянт акцентує увагу на тому, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тим обставин, що положення Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» не поширюються на види діяльності Товариства в силу ч. 2 ст. 17 цього Закону. Порядок і спосіб проходження процедури оцінки впливу на довкілля для діючого до прийняття вказаного Закону підприємства не передбачені. При цьому, акцентуючи увагу на тому, що оспорюваний в частині припис має бути обґрунтований відповідачем в момент його прийняття, апелянт зауважує на безпідставності вирішення судом справи з урахуванням приписів Закону України «Про екологічну експертизу» за відсутності посилань органу державного контролю на цей нормативний акт та ігноруючи у такий спосіб принципи змагальності сторін, диспозитивності і офіційного з`ясування обставин справи.

Зазначає, що окремим важливим порушенням оцінки доказів судом є прийняття судом наданого відповідачем повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, і, як наслідок, висновок суду про початок виконання спірних пунктів (1, 2) припису. При цьому, висновок про те, що часткове виконання вимог спірного припису виключає спір не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам, оскільки початок виконання вимог припису в цьому контексті обумовлений не згодою із таким, двома ключовими факторами державного примусу в цьому контексті, згідно з якими: особливості адміністративного судочинства не передбачають автоматичного призупинення дії оскаржуваного припису; такий має конкретні часові рамки для виконання, встановлені відповідачем, і юридичні наслідки невиконання. Таким чином, початок оцінки впливу на довкілля позивачем є вимушеним і не пов`язаний із згодою із оспорюваним приписом, а направлений на припинення невідворотних негативних наслідків для Товариства за його невиконання без реального механізму зупинити дію припису.

Додає, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі якого проводилась перевірки, складався акт та внесений оспорюваний припис, встановлює презумцію правомірності діяльності суб`єкта господарювання. Вказані положення законодавства підтримують інтереси суб`єкта господарювання, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю).

Не погоджуючись із порядком розподілу судових витрат позивача на правову допомогу, апелянт вказує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням ч. 4 ст. 134 КАС України та тим обставинам, що ці витрати є узгодженими між адвокатом та клієнтом, документально підтверджені і відповідачем питання про їх неспівмірність та зменшення не ставилось.

У відзиві на апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення в оскаржуваній частині.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду у залі судового засідання №7 на 31.03.2022 року о 10:30 годині.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2022 року визнано обґрунтованим клопотання представника Приватного акціонерного товариства "АКЗ" та задоволено клопотання про відкладення розгляду справи. Продовжено строк розгляду справи №400/10432/21 до наступного судового засідання включно. Відкладено апеляційний розгляд справи на 05.05.2022 року о 11:00 годині в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду у залі судового засідання №7.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року визнано обґрунтованим клопотання представника Приватного акціонерного товариства "АКЗ" та задоволено клопотання про відкладення розгляду справи. Продовжено строк розгляду справи №400/10432/21 до наступного судового засідання включно. Відкладено апеляційний розгляд справи на 26.05.2022 року о 10:30 годині в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду у залі судового засідання №7.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року визнано обґрунтованим клопотання представника Приватного акціонерного товариства "АКЗ" та задовольнити клопотання про відкладення розгляду справи. Продовжено строк розгляду справи №400/10432/21 до наступного судового засідання включно. Відкладено апеляційний розгляд справи на 30.06.2022 року о 11:30 годині в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду у залі судового засідання №7.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року визнано обґрунтованим клопотання представника Приватного акціонерного товариства "АКЗ" та частково задоволено клопотання про відкладення розгляду справи. Продовжено строк розгляду справи №400/10432/21 до наступного судового засідання включно. Відкладено апеляційний розгляд справи на 28.07.2022 року о 11:15 годині в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду у залі судового засідання №7.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року визнано обґрунтованим клопотання представника Приватного акціонерного товариства "АКЗ" та задоволено клопотання про відкладення розгляду справи. Продовжено строк розгляду справи №400/10432/21 до наступного судового засідання включно. Відкладено апеляційний розгляд справи на 15.09.2022 року о 10:45 годині в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду у залі судового засідання №7.

У зв`язку із відпусткою судді-доповідача розгляд справи перенесений на 06.10.2022 року на 11:30 годину.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року визнано обґрунтованим клопотання представника Приватного акціонерного товариства "АКЗ" та задоволено клопотання про відкладення розгляду справи. Продовжено строк розгляду справи №400/10432/21 до наступного судового засідання включно. Відкладено апеляційний розгляд справи на 24.11.2022 року о 11:00 годині в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду у залі судового засідання №7.

У зв`язку із відсутністю в приміщенні апеляційного суду електропостачання, розгляд справи, призначений на 24.11.2022 року о 11:00 годині, перенесено на 08.12.2022 року о 10:00 годині.

05.12.2022 року представником Приватного акціонерного товариства "АКЗ", з посиланням на часті та непередбачувані повітряні тривоги з реальними ракетними обстрілами та відповідну необхідність перебування в укритті, непередбачувані перебої з електрикою, інтернет-зв`язком та системою «Електронний суд», а відтак на наявність об`єктивної неможливості прийняти участь у судовому засіданні, подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Перевіряючи доводи заявника, апеляційний суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 року за №64/2022, затвердженим Законом від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14.03.2022 року за №133/2022, затвердженим Законом від 15.03.2022 року №7168, від 18.04.2022 року №259/2022, затвердженим Законом від №2212-IX від 21.04.2022 року, від 17.05.2022 року №341/2022, затвердженим Законом від №2263-IX від 22.05.2022 року, від 12.08.2022 року №573/2022, затвердженим Законом від №2500-IX від 15.08.2022 року, від 07.11.2022 року №757/2022, затвердженим Законом від 16.11.2022 року №2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Статтею 26 Закону України від 12.05.2015 року №389-VIII правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Одночасно, відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Разом з цим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У ч. 3 вказаної статті адміністративного процесуального законодавства передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Аналізуючи у сукупності приведені положення адміністративного процесуального законодавства, колегія суддів враховує наявність відомостей, що свідчать про повідомлення учасників про дату, час і місце розгляду справи.

Також, аналізуючи вище приведені норми адміністративного процесуального законодавства та запроваджені правила на період дії воєнного стану на території України, апеляційний суд враховує відсутність обмежень в процесуальних правах апелянта на вчинення ним певних процесуальних дій.

У тому числі, слід враховувати, що апелянтом не використано своє право, передбачене ст. 195 КАС України, на участь у розгляді справи поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Судові засідання у цій справі з технічних причин (відсутність інтернет-зв`язку, бойовими діями на відповідній території тощо), які б могли виникли безпосередньо в учасника та могли б вплинути на його участь за допомогою власних технічних засобів, не відкладались. Заяви про участь апелянта у судовому засіданні за допомогою власних технічних засобів за весь період перебування справи в провадженні апеляційного суду не надходили.

З огляду на те, що апеляційним судом вживались заходи задля упередження обставин, які могли б свідчити про невиправдане прискорення розгляду справи, неодноразово враховано повідомлені учасником обставини, які перешкоджають йому прибути до суду, клопотань про розгляд справи в інший спосіб, у тому числі, поза межами приміщення суду, до цього часу учасником не подавалось, неодноразове відкладення розгляду справи впливає на тривалу невизначеність у спірних правовідносинах та ефективність заходів у вирішенні адміністративної справи, колегія суддів, виважено досліджуючи об`єктивність можливості продовжити вирішення справи, доходить висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, заступником головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південного-Західного округу, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу, у присутності керівника Приватного акціонерного товариства "АКЗ" та уповноваженого представника в період з 27.05.2021 року по 31.05.2021 року проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання Приватним акціонерним товариством "АКЗ" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатом якого складено акт від 31.05.2021 року №380.

Під час перевірки встановлено, що діяльність підприємства та об`єкти, що використовуються в процесі діяльності підпадають під перелік видів планової діяльності, що потребують проведення оцінки впливу на довкілля, передбаченими:

пунктом 3 частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», а саме: - Друга категорія видів планової діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: видобувна промисловість перероблення корисних копалин, у тому числі збагачення;

пунктом 6 частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», а саме: - Друга категорія видів планової діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: переробку мінеральної сировини виробництво вапна в обсязі, що перевищує 50 тон на добу;

пунктом 6 частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», а саме: - Друга категорія видів планової діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: переробку мінеральної сировини виробництво керамічних продуктів шляхом випалювання, зокрема, покрівельної черепиці, цегли, вогнестійкої цегли, керамічної плитки, кам`яної кераміки або фарфорових виробів, виробничою продуктивністю понад 75 тон за добу та/або випалювальних печей місткістю більш як 4 кубічні метри і щільністю затвердіння на піч понад 300 кілограмів на 1 метр кубічний.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення Приватним акціонерним товариством "АКЗ":

абзацу 2 пункту 3 частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»;

абзацу 3 пункту 6 частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»;

абзацу 6 пункту 6 частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Не погоджуючись із висновками державного контролю, суб`єкт господарювання в акті виклав свої письмові заперечення.

Разом з цим, на підставі виявлених порушень заступником головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу та старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південного-Західного округу внесено Приватному акціонерному товариству "АКЗ" припис від 03.06.2021 року №230, зокрема, у пунктах 1, 2, 3 приписано суб`єкту господарювання:

отримати у строк до 03.12.2021 року оцінку впливу на довкілля для господарської діяльності, що призводить видобувна промисловість перероблення корисних копалин, у тому числі збагачення (п. 1 припису);

отримати у строк до 03.12.2021 року оцінку впливу на довкілля для господарської діяльності, що призводить переробку мінеральної сировини виробництво вапна в обсязі, що перевищує 50 тон на добу (п. 2 припису);

отримати у строк до 03.12.2021 року оцінку впливу на довкілля для господарської діяльності, що призводить переробку мінеральної сировини виробництво керамічних продуктів шляхом випалювання, зокрема цегли, виробничою продуктивністю понад 75 тон на добу.

Не погоджуючись із приписом Держекоінспекції, посилаючись на необґрунтованість та неправомірність вказаних вимог відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За правилами ч.ч. 7, 9 ст. 4 Закону України від 05.04.2007 року №877-V у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом.

Згідно із ч.ч. 10, 11 ст. 4 Закону України від 05.04.2007 року №877-V посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

У ч. 6 ст. 7 Закону України від 05.04.2007 року №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:

дату складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

За правилами ч. 7 вказаної статті Закону України від 05.04.2007 року №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

За визначенням, наведеним у ч. 8 ст. 7 Закону України від 05.04.2007 року №877-V, припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Аналіз наведених правових норм показав, що державний нагляд (контроль) направлений на виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання, зокрема, у сфері безпеки навколишнього природного середовища.

Реалізація державного нагляду (контролю) здійснюється уповноваженими законом центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, у тому числі, у формі планових заходів (перевірок).

Слід враховувати, що за визначенням, наведеним у п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 року №2059-VIII, планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України від 23.05.2017 року №2059-VIII оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає, зокрема, надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 3 Закону України від 23.05.2017 року №2059-VIII здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає, у тому числі:

3) видобувну промисловість:

перероблення корисних копалин, у тому числі збагачення;

6) переробку мінеральної сировини:

виробництво вапна в обсязі, що перевищує 50 тонн на добу.

Частинами 4, 6 ст. 3 Закону України від 23.05.2017 року №2059-VIII забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об`єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України від 23.05.2017 року №2059-VIII суб`єкт господарювання інформує уповноважений територіальний орган про намір провадити плановану діяльність та оцінку її впливу на довкілля шляхом подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, у письмовій формі (на паперових носіях) та в електронному вигляді за місцем провадження такої діяльності. Повідомлення може бути подано особисто заявником (його представником), надіслано засобами поштового зв`язку або в електронній формі із застосуванням засобів електронних комунікацій.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України від 23.05.2017 року №2059-VIII звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля подаються суб`єктом господарювання для отримання рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.

Стаття 15 Закону України від 23.05.2017 року №2059-VIII передбачає, що провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності, є правопорушенням у сфері оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 17 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 року №2059-VIII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.

Дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.

Висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995 року №45/95-ВР, який діяв до 18.12.2017 року, а саме до набрання чинності Законом №2059-VIII, здійснення державної екологічної експертизи є обов`язковим для видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Так, у пункті 7 постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року №808, чинної до 23.01.2019 року, якою затверджено Перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку передбачено, що до видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку відносяться: перероблення корисних копалин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року №827 затверджено Переліки корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, відповідно до якої пісок відноситься до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення.

Судом першої інстанції вірно визначено, що Законом України «Про екологічну експертизу» було серед іншого передбачено подання еколого-економічної оцінки впливу запланованої чи здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів, оформленої у вигляді окремого тому (книги, розділу) щодо об`єкту державної екологічної експертизи, яка підлягає дослідженню та, зокрема з урахуванням якої, готувався відповідний висновок.

Із набранням чинності Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» замість проведення «державної екологічної експертизи» запроваджено здійснення «оцінки впливу на довкілля».

Положеннями ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» щодо не поширення дії цього Закону на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, мається на увазі, що дія цього Закону не поширюється на осіб, які отримали висновок у відповідності до Закону України «Про екологічну експертизу» та такі висновки мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля. Отримання висновку передує початку планової діяльності.

Діяльність з перероблення піску (корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення) є діяльністю, що становить підвищену екологічну небезпеку, тому для здійснення цієї діяльності до набрання чинності Законом України « Про оцінку впливу на довкілля» позивач повинен був отримати екологічну експертизу.

Діяльність з виробництва вапна не відносилась постановою КМУ до діяльності, що становить підвищену екологічну безпеку, тому позивач і не повинен був отримувати екологічну експертизу на цю діяльність. Водночас, з прийняттям Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» з 18.12.2017 повинен був отримати висновок оцінки впливу на довкілля цієї діяльності, але не отримав.

Судом встановлено, що підприємством не отримано ні позитивного висновку державної екологічної експертизи, ні висновку з оцінки впливу на довкілля. Належні докази наявності рішення про початок провадження планової діяльності в матеріалах справи відсутні.

Як свідчать обставини справи, суб`єктом господарювання 03.09.2021 року проінформовано про намір продовжувати планову діяльність та оцінку її впливу на довкілля.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказане повідомлення свідчить на користь тієї обставини, що підприємством вжито заходів щодо виконання п.п. 1, 2 оспорюваного припису та вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

При цьому, є необґрунтованими доводи апелянта про те, що такі дії вчинені задля упередження притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за невиконання вимог органу державного контролю, оскільки на момент подання цього повідомлення не закінчився строк, встановлений для виконання припису у відповідних частинах, та позивач скористався своїм правом на судовий захист, подавши позову заяву у цій справі.

У тому числі, вказане спростовує доводи апелянта стосовно невизначеності із зауваженнями (встановленими порушеннями) в акті перевірки.

Крім того, наявні в акті перевірки письмові заперечення підприємства підтверджують забезпечення органом державного контролю прав суб`єкта господарювання, передбачених у ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", у тому числі одержання та ознайомлення з актами державного нагляду (контролю); надання в письмовій формі пояснень, зауважень або заперечення до акта.

Статтею 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" обов`язок органу державного контролю щодо надання відповіді на висловлені суб`єктом господарювання зауваження/заперечення не передбачається.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до положень ч. 5 ст. 121 КАС України подання відзиву на апеляційну скаргу є відповідним правом учасника справи, пропуск установленого строку не звільняє особу від вчинення певних процесуальних дій та не створює обставин для не розгляду поданого відзиву учасника.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог щодо неправомірності п.п. 1, 2 оспорюваного припису, відсутність підстав для скасування рішення відповідача в цій частині.

Стосовно висновків суду першої інстанції відшкодування позивачу судових витрат на правову допомогу, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 вказаної статті КАС України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Слід враховувати, що згідно із ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Вказані положення кореспондуються із приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, згідно яких гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що відповідно до п.п. 2, 5, 6, 9 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ст. 19 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI видами адвокатської діяльності є, у тому числі:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, під час звернення із адміністративним позовом позивач скористався правовою допомогою.

Повноваження адвоката Зінченка Андрія Ігоровича на представлення інтересів Приватного акціонерного товариства "АКЗ" підтверджено ордером Серії ВЕ №1031010, оформленого відповідно до договору від 12.05.2021 року №12-05-21/1.

Згідно акту, Сторонами оформлено прийняття-передачу професійної правничої допомоги до договору №12-05-21/1 у справі про визнання протиправними та скасування п.п. 1, 2, 3 припису Держекоінспекції від 03.06.2021 року №230:

Адвокат надав Клієнту правову допомогу у справі про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 3 припису від 03.06.2021 року №230 в адміністративній справі №400/10432/21;

Вартість однієї години роботи адвоката становить 900 грн. Адвокатом фактично виконано наступні дії: первинна консультація по справі та вивчення матеріалів 0,3 години, складання позовної заяви 3 години.

Таким чином, погоджена договірна вартість правової допомоги сформована з розрахунку: 3,3 години роботи адвоката у розмірі 2970 грн.

Фактична оплата наданих послуг на правову допомогу підтверджена учасником платіжним дорученням від 15.12.2021 року 31213.

Перевіривши обсяг наданих Адвокатом правничих послуг у зв`язку із розглядом цієї адміністративної справи, апеляційний суд враховує, що сторонами Договору узгоджено погодинну оплату послуг (робіт).

Апеляційний суд встановив, що ці послуги пов`язані із консультуванням клієнта, складенням заяв, процесуальних та інших документів правового характеру, представництвом інтересів юридичної особи в суді під час здійснення адміністративного судочинства, тобто відповідно до положень ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI відносяться до видів адвокатської діяльності.

Виходячи з представлених матеріалів, гонорар адвоката визначений у фіксованому розмірі та узгоджений між адвокатом та позивачем.

Гонорар адвоката обумовлений сторонами та не є завищеним порівняно предметом спору та значенням справи для позивача.

Крім того, відповідач не скористався своїм правом та клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не заявляв.

При цьому, апеляційний суд враховує, що предметом спору є протиправність припису у відповідній частині. Вимоги позивача обумовлені незгодою із конкретним рішенням суб`єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, у суду першої інстанції не виникло обставин для застосування положень ч. 3 ст. 139 КАС України для відшкодування цих витрат пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції про часткове задоволення вимог є правильними, але під час розподілу судових витрат судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 317 КАС України підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АКЗ" задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року щодо стягнення на користь Приватного акціонерного товариства "АКЗ" витрат на правничу допомогу змінити в мотивувальній та резолютивній частинах, виклавши абз. 5 резолютивної частини рішення наступного змісту:

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "АКЗ" (вул. Робоча, 2-А, м. Миколаїв, 54015, код ЄДРПОУ 31268743) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (вул. Лінія 12, 6 ст. Люстдорфської дороги, 22, м. Одеса, Одеська область, 65114, код ЄДРПОУ 43879780) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2970 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят) грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв