Постанова

від 27.09.2022 по справі 640/18036/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/18036/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Черпіцької Л.Т., Собківа Я.М.,

за участю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колумбус Хендлінг» (назву змінено на "Авіаційна хендлінгова компанія "Авіахендлінг") (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 25 червня 2019 року №00008391402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року вищезазначені судові рішення скасовані, справу передано на новий судовий розгляд. Повертаючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав про те, що під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки первинним документам наявних у матеріалах справи, натомість лише зазначено про те, що фактично Товариство надавало послуги по обслуговуванню наземних рейсів, не досліджено при цьому належним чином характеру укладеного договорів, додатки до них, в умовах яких зазначено, що оплаті підлягає вартість поставленого авіапалива, що одиницею виміру товару є кілограм, що Товариством приймається та оплачується паливо, що Товариству поставляється паливо, тощо. Разом з тим, не досліджено також сам рух палива та не встановлено чи був позивач його власником, чи отримував позивач дохід від здійснення заправки паливом, яка складова такого доходу (послуги та/або товар (авіапаливо).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року у справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна хендлінгова компанія "Авіахендлінг" задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що твердження позивача про те, що укладені ним договори із контрагентами не передбачають поставку і передачу права власності на паливо, а предметом договорів є надання комплексу послуг з організації аеропортного, наземного сервісного обслуговування та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням повітряних суден та їх екіпажів, не обґрунтоване, не відповідає дійсності, оскільки зазначення в умовах договорів, що оплаті підлягає вартість поставленого авіапалива, що одиницею виміру товару є кілограм, що товариством приймається та оплачується паливо, що товариству поставляється паливо тощо.

При цьому, апелянт вказує, що позивач не бере до уваги те, що поставка (придбання) ним авіапалива оформлювались видатковими накладними, актами приймання-передачі авіапалива, видатковими ордерами та виписаними і зареєстрованими, контрагентами-постачальниками палива, податковими накладними.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року, за наслідками якої складено акт № 337/26-15-14-02-05/30108723 від 22 травня 2019 року (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212, пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 213, пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під час придбання та реалізації підакцизних товарів (нафтопродуктів), виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із підприємствами-контрагентами за період з 01 березня 2016 року по 31 грудня 2018 року.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 25 червня 2019 року № 00008391402 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пунктом 117.3 статті 117 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 212.1.15 пункту 212.1 та підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212, статті 213, підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України до ТОВ «Колумбус Хендлінг» застосовано штрафні санкції у сумі 21255394,00 грн.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 06 вересня 2019 року №873/6/99-00-08-05-05 за наслідками розгляду скарги позивача податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2019 року № 00008391402 залишено без змін.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступних висновків.

За визначенням підпункту 14.1.141 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі ПК України) пальне- нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне або спирт етиловий.

За визначенням підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Отже, суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені підпункту 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПК України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу є платником акцизного податку.

При цьому, реалізацією пального у розумінні Податкового кодексу України вважаться саме фактична передача (відпуск, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати з акцизного складу.

Згідно з підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.

Пунктом 117.3 статті 117 ПК України встановлено, що здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального або спирту етилового.

Таким чином, штрафні санкції на підставі пункту 117.3 статті 117 ПК України застосовуються за здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; у свою чергу розмір штрафу має відповідати 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Крім того, необхідно зазначити, що з метою посилення контролю за обігом підакцизного товару з 1 березня 2016 року набрали чинності і зміни до Податкового кодексу України внесені Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VII у частині запровадження акцизних накладних при реалізації пального, єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального (ст.ст. 231, 232 Податкового кодексу України).

Так, зокрема пункту 213.1 доповнено підпункт 213.1.12 яким визначено, що об`єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Таким чином, облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального має вестись з метою виявлення об`єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим. При цьому якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у платника податків не виникатиме і об`єкта оподаткування відповідно до підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Кодексу.

Проте такий облік можливий лише за умови реєстрації суб`єкта господарювання платником акцизного податку.

Отже враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що, суб`єкт господарювання, який здійснив операції з купівлі-продажу пального, мав у відповідності до вимог підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України особи, зареєструватись як платник акцизного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач укладав договори з ПІІ «АМІК Україна», ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Аркона», ТОВ «Амік Авіа Ойл», ТОВ «УТН-ГРУП», ТОВ «Шеннон Еір Україна», ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс», ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна», ТОВ «Запорізька Хендлінгова Компанія», ТОВ «Авіапаливозаправна компанія «Бориспіль», ТОВ «Укравіасервіс», ПП «Авіафінсервіс», ТОВ «Екором», ТОВ «Сокар-Авіа», ТОВ «ВД Інтер», ТОВ «Енерго-Ресурс Лтд», ТОВ «Форз», ТОВ «Екором Авіа».

Відповідно до договору поставки та надання послуг по заправці повітряних суден від 01.09.2016 № 16/865 (а.с. 94-99, т. 4) , укладеного між ПІІ «Амік Україна» (виконавець) та ТОВ «Авіаційна хендлінгова компанія «Авіахендлінг» (замовник), виконавець зобов`язався надавати замовнику комплекс послуг по забезпеченню заправки повітряних суден замовника і здійснювати поставку погодженої кількості авіаційного пального для реактивних двигунів і ПВК-рідини авіаційного палива для заправки повітряних суден (іменованих у подальшому Товар), а замовник зобов`язаний оплачувати виконавцю наданий комплекс послуг і вартість поставленого товару в порядку і на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Виконавець постачає замовнику товар в кількості, погодженій сторонами (п. 3.1 договору).

Відомості про фактичну заправлену в повітряне судно кількість товару визначається у видатковому ордері, в якому зазначається назва, кількість, щільність і температура палива, кількість ПВК рідини, концентрація ПВК рідини (відсоток від обсягу палива, що заправляється), платність ПВК рідини, номер ПС, номер рейсу, тип ПС, номер паспорта якості, дата і час заправки, номер транспортного засобу виконавця, реквізити замовника, уповноважених представників сторін (п. 3.4 договору).

Замовник зобов`язується здійснити 100 % попередню оплату вартості товару і послуг, не пізніше двох банківських днів з моменту отримання від виконавця рахунок-фактури. Вказані грошові кошти вважаються авансовим платежем за поставлений товар і надані послуги. (п.4.4 договору).

Під`їзд/від`їзд паливозаправного засобу і заправка повітряного судна відбувається лише у присутності і за командою уповноваженого представника замовника (члена екіпажу або авіатехніка), який надає дозвіл на початок і закінчення заправки і несе повну відповідальність за приведення в дію відповідних перемикачів, кранів і паливомірів повітряного судна, а також за достовірність інформації, вказаної у видатковому ордері, який оформлюється під час заправки повітряного судна (п. 5.4 договору).

Право власності на товар переходить до замовника в момент проходження через з`єднання наконечника нижньої заправки або роздавального пістолета заправного засобу і приймального паливного клапану повітряного судна або заливної горловини (п. 5.8 договору).

За згодою сторін, виконавець може здійснити злив пального із паливної системи ПС (п.6.1 договору).

Замовник протягом 24 годин після проведення процедури зливу палива із ПС, зобов`язується надати виконавцю ємність для злитого товару (п. 6.2 договору).

Виконавець (ПП «Амік Україна») може купити злите паливо у замовника (позивача), за ціною згідно чинній домовленості про вартість товару і послуг на дату проведення зливу (п.6.4 договору).

Згідно актів приймання-передачі нафтопродуктів до вказаного вище договору поставки і надання послуг (для прикладу) від 31.10.2016, 30.11.2016, 31.12.2016 продавець (ПІІ «Амик Україна») передає а покупець (позивач) приймає у відповідності до умов договору наступну кількість авіапалива: 767 кг, 9010 кг та 297 кг, 4007 кг відповідно.

Згідно видаткових ордерів №00382, №00743, №00049, №00756, №00768, №01013, №01006, №00888, №00889, №00891, №00892, №00738, №00940, №00051, №01079, №00941 та ін. наявних в матеріалах справи, постачальник палива вказано Амик Украина, підприємство-отримувач вказано «Колумбус Хендлінг» (т.4 а.с. 94-230; т.5 а.с. 1-74).

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Сокар-Авіа» (постачальник) укладено договір №117-2017 на поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден від 16.03.2017.

Відповідно до п. 7.1 договору право власності на паливо переходить до покупця у момент проходження паливом заправного з`єднання приймаючого ПС. Здійснена заправка оформлюється видатковим ордером. Дані, вказані у видаткових ордерах, якими оформлюються заправки повітряних суден, приймаються як достовірні та використовуються «сторонами» при проведенні взаєморозрахунків.

Згідно актів приймання-передачі від 28.08.2017 №1330, №1331, від 29.08.2017 №1351, №1352, №1357, №1358, від 30.08.2017 №1344, №1345, №1355, №1362, від 31.08.2017 №1368, №1369, №1366, №1367, від 04.09.2017 №1404, від 21.09.2017 №1502, від 25.09.2017 №1525 та ін., постачальник (ТОВ «Сокар-Авіа») відвантажив, а одержувач (платник - ТОВ «Колумбус Хендлінг») отримав згідно договору наступні нафтопродукти: паливо авіаційне у кількості 2100,000 кг, 2000,000 кг, 1512,000 кг, 2200,000 кг, 2200,000 кг, 1401,000 кг, 2200,000 кг, 1700,000 кг, 2100,000 кг, 2300,000 кг, 2100,000 кг, 2300,000 кг, 2200,000 кг, 2100,000 кг, 430,000 кг, 500,000 кг, 900,000 кг відповідно.

Згідно видаткових ордерів №02437, №02438, №02452, №02451, №02445, №02446, №02459, №02458, №02448, №02443, №02469, №02471, №02470, №02468, №02495, №02581, №02599 та ін., наявних в матеріалах справи, постачальник палива вказано Сокар Авиа, підприємство-отримувач вказано «Колумбус Хендлінг» (т.2 а.с.26-100).

Також, відповідно до умов договору №12 від 20.03.2012 постачальник (ТОВ «Запорізька Хендлінгова Компанія» зобов`язується поставляти паливо для реактивних двигунів, а покупець (позивач) зобов`язується приймати паливо, що поставлене відповідно до цього договору і сплачувати постачальнику вартість палива за ціною, встановленою цим договором.

Право власності на паливо переходить до покупця з моменту оплати партії палива або перетинання паливом бортового заправного штуцера ПС (п. 2.10 договору) (т.3 а.с. 220-223).

З наявних в матеріалах справи актів на виконання послуги із заправки повітряного судна (№315, №316, №314, №327 та ін.), рахунку-фактури №506 та вимоги №247, №248, №353, №367 та ін. вбачається, що платником та отримувачем палива є Колумбус Хендлінг (т.3 а.с.224-233; т.10 а.с.100-112).

В ході дослідження договорів між позивачем та іншими контрагентами, колегією суддів було встановлено, що умовами таких договорів було передбачено зокрема:

- між позивачем та ТОВ «Аркона» - право власності на паливо переходить в момент переходу палива через паливозаправний штуцер ПС (п. 4.5 договору від 12.08.2013) (т.2 а.с.130-133). Відповідно до видаткових накладних та видаткових ордерів, актів приймання передачі робіт (надання послуг), рахунків на оплату, що містяться в матеріалах справи (т.2 а.с.143-205) одержувач, платник, підприємство-отримувач, замовник є Колумбус Хенлінг.

- між позивачем та ТОВ «Авіапаливозаправна компанія «Бориспіль» - право власності на паливо переходить до покупця у момент проходження паливом заправного з`єднання приймаючого ПС (п.7.1 договору від 18.01.2017) (т. 3 а.с. 1-7). Відповідно до рахунків-фактури, видаткових ордерів, актів приймання передачі авіапалива, що містяться в матеріалах справи (т.3 а.с.8-76) одержувач, платник, підприємство-отримувач, замовник є Колумбус Хенлінг.

- між позивачем та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» - право власності на паливо переходить до покупця у момент проходження паливом заправного з`єднання приймаючого ПС (п.7.1 договору від 04.12.2018) (т. 4 а.с. 2-7). Відповідно до рахунків-фактури, актів приймання передачі нафтопродуктів, що містяться в матеріалах справи (т.4 а.с.10-35) одержувач, платник є Колумбус Хенлінг.

- між позивачем та ТОВ «Укравіасервіс» - право власності на паливо переходить до покупця у момент проходження паливом заправного з`єднання приймаючого ПС (п. 7.1 договору від 09.02.2018) (т.5 а.с.75-79). Відповідно до актів приймання передачі авіапалива, що містяться в матеріалах справи (т.5 а.с.83-85) покупець є Колумбус Хенлінг.

- між позивачем та ТОВ «ВД Інтер» право власності переходить до покупця з моменту оплати партії палива або перетинання паливом бортового заправного штуцера ПС (п. 2.10 договору від 14.08.2014) (т.5 а.с. 86-89); (п.2.11 договору від 30.08.2016) (т.5 а.с.91-94). Відповідно до видаткових накладних та видаткових ордерів, рахунків на оплату, що містяться в матеріалах справи (т.5 а.с. 95-102) одержувач, платник, покупець є Колумбус Хенлінг.

- між позивачем та ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс» - право власності переходить до позивача в момент проходження палива через паливозаправний штуцер ПС (п.7.1 договору від 20.12.2013) (т.5 а.с. 103-108).

- між позивачем та ТОВ «ФОРЗ» - право власності переходить до позивача в момент проходження палива через паливозаправний штуцер ПС (п.5.9 договору від 01.10.2016) (т.5 а.с. 111-113). Відповідно до видаткових накладних та видаткових ордерів, рахунків-фактури, що містяться в матеріалах справи (т.5 а.с. 118-210) одержувач, платник, покупець є Колумбус Хенлінг .

Як вбачається зі змісту акту перевірки, та не заперечується позивачем, останній не має власних автозаправних станцій, акцизних складів, в тому числі пересувних, не володіє резервуарами, з яких міг фізично приймати/відпускати/відвантажувати пальне.

Разом з тим, з наведених вище договорів встановлено, що право власності на паливо переходить саме до позивача а не до третьої особи - власника повітряного судна.

Так само як і в усіх супроводжуючих документах до даних договорів отримувачем, покупцем, замовником палива є саме позивач.

Тобто, з аналізу матеріалів справи в їх сукупності та наведених вище документів судовою колегією встановлено, що фактичний рух пального відбувався саме через позивача, який приймав у власність паливо та реалізовував його безпосередньо повітряним суднам для заправки.

В контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду в цій справі, згідно якого метою здійснення реєстрації платником акцизного податку є контроль за обігом підакцизного товару - пального, та виявлення об`єкта оподаткування акцизним податком, а тому законодавець визначив, що обов`язковій реєстрації підлягають особи (платники податку) лише за однієї умови - такі особи планують здійснювати операції з реалізації пального, інші ж умови (обставини), зокрема такі як фактичне отримання пального і його фізичний відпуск кінцевим споживачам, тобто рух пального через суб`єкта господарювання, наявність АЗС тощо, не є умовами такої реєстрації, такі обставини мають значення для оподаткування акцизним податком.

Отже, на переконання, колегії суддів, позивач як суб`єкт господарювання, який здійснив операції з купівлі-продажу пального, був його власником та здійснював подальшу реалізацію пального, мав у відповідності до вимог підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України особи, зареєструватись як платник акцизного податку.

При цьому, щодо посилання позивача та суду першої інстанції на здійснення позивачем діяльності з наземного обслуговування в аеропортах, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, за поясненнями представників позивача та відповідно до сертифікатів відповідності, які наявні в матеріалах справи, позивач не мав сертифікатів відповідності на такий вид наземного обслуговування як авіапаливозабезпечення. Забезпечення приймання, зберігання, контроль якості та видачі авіаційного пального для заливу в паливозаправники або заправлення баків повітряних суден віднесено до авіапаливозабезпечення, а послуги авіакомпаніям щодо взаєморозрахунків відноситься до послуг з наземного адміністрування в аеропорту.

При цьому, матеріалами справи підтверджується наявність сертифікатів у відповідності щодо авіапаливозабезпечення у таких постачальників як ПІІ «Амік Україна», ТОВ «Аркона», ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс», ТОВ «Запорізька Хендлінгова Компанія», ТОВ «Укравіасервіс», ТОВ «Форз», а також у аеропортів ДП МА «Бориспіль», ТОВ «Мастер-Авіа», ТОВ «Нью системс АМ», з якими у позивача були укладені договори.

Відповідно до п. 1.1 Стандартної угоди з наземного обслуговування (спрощена процедура) № 973/08 від 01.04.2008, укладеного позивачем з ПАТ «Мотор Січ», Перевізник доручає, а Обслуговуюча компанія приймає на себе зобов`язання з надання послуг з обслуговування авіаційних рейсів згідно з правилами додатка А до стандартної угоди ІАТА з наземного обслуговування (редакція 19, січень 1998) в аеропортах, вказаних у Додатковому матеріалі №1. Обслуговуюча компанія надає послуги по обслуговуванню в режимі, вказаному у Додаткових матеріалах. Перелік послуг Обслуговуючої компанії та розмір плати за ці послуги вказані в Додатковому матеріалі №1 (п. 2.1 Договору). Будь-які виплати, які здійснюються Обслуговуючою компанією від імені Перевізника, повинні відшкодовуватися Перевізником по собівартості з доплатою у розмірі, вказаному в Додатковому матеріалі №1 при наявності підтверджуючих документів (п. 2.2. Договору). На підставі заявок Перевізника та фактично наданих послуг, Обслуговуюча компанія складає «Звіт про наземне обслуговування авіарейсів», який підписується уповноваженими представниками обох сторін (як правило від перевізника КПС), і який супроводжується при необхідності, підтверджуючими документами. Вказаний «Звіт про наземне обслуговування» є підтвердженням факту надання послуг (п. 3.2 Договору). До 5-го числа місяця, що йде за звітним, Обслуговуюча компанія на підставі «Звітів про наземне обслуговування авіарейсів», складає Акт виконаних робіт та рахунок-фактуру (з урахуванням попередньої оплати), які разом, за необхідності, з підтверджуючими документами направляються Перевізнику для підписання і оплати (п. 3.3 Договору). Перед виконанням кожного рейсу Перевізник повинен завчасно надати Обслуговуючій компанії: заявку із зазначенням конкретного виду послуг та обсягів робіт на кожен рейс за формою, вказаною у довідковому матеріалі; уточнену інформацію по кожному рейсу, які підлягають обслуговуванню: час прибуття та відправлення, планова кількість пасажирів, наявність класів обслуговування, наявність командирської пошти, контактні телефони командира ПС та інше (п. 8.3 Договору).

Відповідно до Переліку послуг, який є додатком до Стандартної угоди з наземного обслуговування (спрощена процедура) Додаток Б до Стандартної угоди ІАТА з Наземного Обслуговування (СУНО) 1998 року №973/08 від 01.04.2008 з ПАТ «Мотор Січ», до послуг з наземного обслуговування, які надавались позивачем віднесено «проводить платежі від імені Перевізника, включаючи, але не обмежуючись заправка авіапальним, аеропортові збори». За таку послугу (проведення платежів за заправку авіапальним) позивач отримував 3%-5% від рахунку обслуговуючої компанії (постачальника авіапального).

При цьому, суд першої інстанції вказує про те, що ні у тексті СУНО, ні у наявних у матеріалах справи додатках та додаткових угодах до неї, а також актах надання послуг за 2016 2018 роки немає вказівки про купівлю-продаж, поставку, реалізацію позивачем авіаційного пального на користь ПАТ «Мотор Січ». Предметом послуги, вказаної в актах, є організація обслуговування рейсів. Тому посилання а акті перевірки на проведення позивачем реалізації пального на користь ПАТ «Мотор Січ» не підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, досліджуючи наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів звертає увагу, зокрема, на рахунок № 1277 Колумбус Хендлінг , згідно якого ПАТ «Мотор Січ» , договір №973/08 від 01.04.2008, послуги, зокрема: аеропортові послуги-1, заправка авіаційним паливом - 0,306, послуги по заправці ПС -1 та ін.

Аналогічні рахунки, для прикладу для платника Украерорух були виставлені з визначеними послугами: аеропортові послуги, заправка авіаційним паливом - 1,127.

Тобто позивачем фактично надавались як аеропортові послуги, послуги по заправці та безпосередньо заправка авіаційним паливом, що підтверджує висновок суду апеляційної інстанції про обов`язок позивача, в даному випадку, бути зареєстрованим як платник акцизного податку.

З матеріалів справи встановлено, що ПАТ «Мотор Січ» на підставі Договору №973/08 від 01.04.2008 надавала позивачу доручення, зокрема, №АК-2731 від 01.12.2015, №АК -3976/к від 28.12.2016, №2547 від 27.12.2017, якими уповноважувало позивача представляти авіакомпанію в аеропортах з питань організації наземного обслуговування рейсів та контролю обслуговування всіма обслуговуючими компаніями.

Відповідно до п. 1.1 Стандартної угоди про надання послуг з організації аеропортового, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням повітряних суден та екіпажів №7.1-526/2014 від 26.06.2014, укладеної позивачем з ДП «Украерорух», Виконавець зобов`язується надати комплекс послуг у межах України та іноземних аеропортах з організації аеропортного, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням повітряних суден (ПС) та екіпажів ПС авіакомпанії «Укравіарух», далі послуги, на підставі переліку видів послуг Виконавця (Додаток №2) відповідно до заявки Замовника (Додаток №1), а Замовник зобов`язується сплатити ціну послуг на умовах Договору. Замовник вказує у заявці маршрут польотів та строк їх виконання, тип ПС, кількість членів екіпажу та службових пасажирів (при наявності), а також інші необхідні послуги (п.1.2 угоди). Ціна Договору включає ціну послуг Виконавця та ціну отриманих послуг у третіх осіб (аеропортів, готелів, паливних компаній та інших), податки й збори та необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені Виконавцем, тощо (п. 3.2 угоди). При отриманні послуг у третіх осіб (аеропортів, готелів, паливних компаній та інших) Виконавець надає Замовнику копії документів щодо отримання певних послуг (п. 4.4 Угоди). У додатку № 2 до вказаної Стандартної угоди (п.4) зазначено послуги Виконавця з організації заправлення авіаційного палива у крило ПС в аеропортах посадки, в аеропортах за місцем виконання робіт з обльоту РТЗ або в аеропортах вильоту (за одну посадку за заявкою Замовника та в аеропортах базування).

ДП «Украерорух» на підставі договору №7.1-526/2014 від 26.06.2014 видав позивачу довіреності від 26.11.2015 № 1.23-59, від 13.12.2016 № 1.22-2913, від 19.12.2017 № 1.20-5119, якими уповноважив позивача представляти Украерорух з питань комплексу послуг з обслуговування повітряних суден і здійснювати контроль якості, своєчасності надання таких послуг та виконання розрахунків за них.

Між позивачем і Військовою частиною НОМЕР_2 Національної Гвардії України укладалися договори про закупівлю послуг за державні кошти, зокрема № 23-ПММ від 12.2016, № 3-ПММ від 07.04.2017, № 1-ПММ від 25.01.2018, копії яких надано позивачем. Відповідно до п. 1.1 цих договорів, Виконавець зобов`язується надати Замовнику комплекс послуг у міжнародному аеропорті, вказаному в Договорі, з організації аеропортного, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням повітряних суден (далі - Послуги) на підставі переліку видів послуг Виконавця (додаток №1) відповідно до заявки Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі Послуги за Договором. Ціна Договору включає ціну послуг Виконавця та ціну отриманих послуг у третіх осіб, податки, збори та необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені Виконавцем (п. 3.2 Договору). Для надання послуг за Договором Замовник направляє Виконавцю письмовий запит на надання послуг із зазначенням маршруту польотів та строків його виконання, типу ПС, а також необхідних послуг (п.5.1. Договору). Додатком № 1 до зазначених договорів передбачено Перелік видів послуг з обслуговування повітряних суден та розмір плати за організацію (забезпечення) наданих послуг. Додатком № 2 до цих же договорів визначено калькуляцію аеропортового, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов`язаних повітряних суден в конкретному аеропорту. Зокрема, в Додатку № 2 до Договору № 1-ПММ від 25.01.2018 визначено наступні послуги: заправка авіаційним пальним Jet A1, заправка рідиною «ІМ», послуги Виконавця з організації заправлення авіаційного палива у «крило» ПС в аеропорту «Київ» (Жуляни).

Так, суд першої інстанції посилається на те, що у матеріалах справи наявні надані позивачем видаткові ордери, оформлені між ПАТ «Мотор Січ» та постачальниками авіаційного пального, з яких вбачається, що безпосередній відпуск пального до повітряних суден авіакомпанії здійснювали інші суб`єкти господарювання, а не позивач.

Вказане на переконання суду першої інстанції підтверджується, зокрема, видатковими ордерами, виданими ППІІ «АМІК Україна» № 00049 від 13.11.2016 щодо заправки літака Як-40 бортовий № UR-88310 , № 00051 від 12.12.2016 щодо заправки літака АН-24 бортовий №UR-BXC, видатковими ордерами, виданими ТОВ «Сокар-Авіа» № 02437 віл 28.08.2017 щодо заправки літака АН-24 бортовий № UR-BXC, № 02438 від 28.08.2017 щодо заправки літака АН-24 бортовий № UR-47297, № 02459 від 30.08.2017 щодо заправки літака АН-24 бортовий № UR- BXC тощо.

Також, суд першої інстанції звертає увагу на видаткові ордери, оформлені між ДП «Украерорух» та постачальниками авіаційного пального, з яких вбачається, що безпосередній відпуск пального до повітряних суден авіакомпанії здійснювали інші суб`єкти господарювання, а не позивач. Факт безпосередньої реалізації авіаційного пального іншими особами, ніж позивач, підтверджується також, наприклад, видатковими ордерами ППІІ «АМІК Україна» № 00382 від 06.10.2016, № 00743 від 10.11.2016, № 00756 від 17.11.2016, № 01013 від 27.11.2016, № 00738 від 08.11.2016, № 00940 від 15.12.2016, № 01079 від 15.12.2016 щодо заправки літака В-350 бортовий № UR- CWB, видатковими ордерами, виданими ТОВ «Сокар-Ааіа» № 02581 від 21.09.2017, № 02599 від 25.09.2017 щодо заправки літака В-350, номер борта UR-CWB тощо.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з вищевказаним твердженням суду першої інстанції з огляду на те, що у вказаних видаткових ордерах, як і в усіх інших, які містяться в матеріалах справи, як зазначалось вище судовою колегією, підприємство отримувач продукту (паливо - ТС-1 1171 л. 950 кг. тощо) тобто палива, вказано саме Колумбус Хендлінг .

При цьому, видаткові ордери не визначають осіб які здійснюють заправку літака, натомість вказують на кількість палива, товариство якому таке паливо передається, товариство яким така передача здійснюється, та номер літака, для заправки якого вказане паливо постачається.

Вказані обставини досліджувались судом апеляційної інстанції та зазначені вище.

Таким чином, з урахуванням обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що надання позивачем послуг наземного адміністрування та інших послуг відповідно до договорів з його контрагентами, не спростовує встановленого факту отримання позивачем пального на підставі права власності та здійснення подальшої його реалізації саме з метою виконання умов вищевказаних договорів.

Таким чином висновки акту перевірки про порушення позивачем підпункту 212.1.15 пункту 212.1 та підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212, статті 213, підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, під час придбання та реалізації підакцизних товарів (нафтопродуктів), виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із підприємствами-контрагентами за період з 01 березня 2016 року по 31 грудня 2018 року знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, що свідчить про відсутність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення та задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року скасувати, прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Л.Т. Черпіцька

Я.М. Собків

Повний текст постанови виготовлено 07.10.2022 року.