Постанова від 14.12.2022 по справі 380/5244/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/5244/22 пров. № А/857/14986/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Дутки І.Р.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Басараб У.М., Решота В.В.;

від відповідача - Комінко М.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Решоти Володимира Володимировича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2022р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Решоти Володимира Володимировича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської обл. про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя суду І інстанції: Кузан Р.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16 год. 32 хв. 14.09.2022р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 26.09.2022р.),-

В С Т А Н О В И В:

10.03.2022р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник адвокат Решота В.В., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, просив визнати протиправним та скасувати наказ Управління соціального захисту населення /УСЗН/ Золочівської районної державної адміністрації /РДА/ № 15/к від 09.02.2022р. про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу грошових виплат та компенсацій УСЗН Золочівської РДА з 10.02.2022р.; стягнути з відповідача УСЗН Золочівської РДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.02.2022р. по день ухвалення рішення суду (Т.1, а.с.1-9).

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що наказ відповідача № 15/к від 09.02.2022р., яким позивача звільнено з посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій 10.02.2022р., у зв`язку із скороченням посади згідно з п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» є протиправним, оскільки скорочення такої посади не відбулося, а мало місце лише перейменування посади.

Також в порушення вимог ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» одночасно з попередженням про звільнення позивачу не запропонували всі рівнозначні посади (а не лише вакантні). Запропонована їй посада заступника начальника - начальник відділу контролю за наданням соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії, відноситься до вищої категорії посад державної служби.

Окрім цього, вказує на відсутність правових підстав для звільнення позивача, оскільки скороченню підлягали посади державної служби у Бродівській та Буській РДА, а не в новоутвореній Золочівській РДА.

Згідно ухвали суду від 18.04.2022р. розгляд справи проведено в порядку загального позовного провадження із викликом учасників справи (Т.1, а.с.87 і на звороті).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2022р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.2, а.с.11-15).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Решота В.В., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою заявлений позов задовольнити у повному обсязі (Т.2, а.с.20-35).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує відсутністю підстав для скорочення посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій УСЗН Золочівської РДА, оскільки новий штатний розпис сформований із суттєвими порушеннями законодавства про державну службу. Відповідачем були прийняті два штатних розписи станом на 01.03.2021р. та 01.04.2021р., при цьому останнім лише перейменовано зазначену посаду.

Також судом не враховано законодавчу заборону скорочувати аналогічні посади, яка передбачена постановами КМ України № 926 від 03.11.2019р. та № 1158 від 25.11.2020р., що існувала до 01.07.2021р.

Наголошує на помилковості висновків суду щодо чинності наказу № 8 від 01.03.2022р. «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису», пропозиції зі сторони відповідача ОСОБА_1 всіх рівнозначних посад державної служби, відсутність обов`язку відповідача врахувати переважне право позивача на залишення на посаді (загальний стаж роботи складає 23 роки).

В рішенні суду не проаналізовано правомірність виведення посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій УСЗН Золочівської РДА поза штат, оскільки вказана посада одночасно була виведена зі штату і скорочена.

Наведені обставини свідчать про вибіркове та дискримінаційне ставлення відповідача до позивача.

Відповідачем УСЗН Золочівської РДА скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.46-47).

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та її представника на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 працювала в УСЗН Золочівської РДА Львівської обл., відносилася до державних службовців (Т.1, а.с.247-250).

Починаючи із 01.10.2014р., позивач була призначена на посаду начальника відділу грошових виплат та компенсацій УСЗН Золочівської РДА Львівської обл.

Відповідно до розпорядження Голови Золочівської РДА № 22 від 23.02.2021р. «Про впорядкування структури Золочівської районної державної адміністрації» доведено нову граничну чисельність УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. в кількості 47 штатних одиниць (Т.1, а.с.13-17).

Начальником УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. видано наказ № 8 від 01.03.2021р. «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису», затверджено структуру та штатний розпис УСЗН Золочівської РДА Львівської обл., який введено в дію з 01.04.2021р. (Т.1, а.с.18-20).

Новим штатним розписом не передбачено посаду, яку займала позивач, - начальник відділу; натомість введено посаду заступник начальника-начальник відділу.

01.03.2021р. складено попередження позивача про зміну істотних умов праці, яким відповідач повідомив, що відповідно до розпорядження Голови Золочівської РДА № 22 від 23.02.2021р. та наказу начальника УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. № 8 від 01.03.2021р., у зв`язку із реорганізацією для оптимізації організаційної структури управління та проведення заходів, спрямованих на поліпшення діяльності відділів та секторів управління соціального захисту населення, вводиться в дію новий штатний розпис з 01.04.2021р., також позивачу запропоновано посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог.

Із запропонованою посадою позивач не погодилась.

Згідно наказу № 64-к від 01.04.2021р. позивача переведено з посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій на посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. з 01.04.2021р. (Т.1, а.с.59).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2021р. у справі № 380/8053/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2021р., позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. № 64-К від 01.04.2021р. «Про переведення ОСОБА_1 ».

На виконання вказаних судових рішень начальником УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. прийнято наказ № 2/к від 04.01.2022р. «Про скасування наказу № 64-к від 01.04.2021р. «Про переведення У.Басараб.» (Т.1, а.с.78-79).

Цим наказом виведено посаду начальника відділу грошових виплат та компенсацій поза штат з 01.04.2021р., присвоєно з 02.07.2021р. позивачу черговий 4 (четвертий) ранг державного службовця, посада якого віднесена до категорії «Б» посад. Також здійснено перерахунок заробітної плати позивачки з 01.04.2021р. з врахуванням посадового окладу начальника відділу.

Відповідно до наказу начальника УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. № 3/к від 04.01.2022р. «Про надання відпустки У.Басараб» позивачу, начальнику відділу грошових виплат та компенсацій, надано частину щорічної основної відпустки з 12.02.2021р. по 11.02.2022р. на 17 календарних днів з 04.01.2022р. по 21.01.2022р. (Т.1, а.с.80).

В той же час 04.01.2022р. начальником УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. складено попередження № 1, яким повідомлено позивача про звільнення 04.02.2022р. на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат у зв`язку із скороченням посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. внаслідок зміни структури та штатного розпису управління з 01.04.2021р.

Також надано перелік усіх вакантних посад УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. станом на 04.01.2022р., а саме:

головний спеціаліст відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог управління;

головний спеціаліст відділу контролю за наданням соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії управління;

головний спеціаліст відділу програмного забезпечення управління;

заступник начальника - начальник відділу контролю за наданням соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії управління;

головний спеціаліст відділу соціальної підтримки пільгових категорії громадян та осіб з інвалідністю управління.

Крім цього, у попередженні № 1 від 04.01.2022р. вказано про те, що у разі прийняття позивачем рішення про переведення на запропоновані посади, їй необхідно не пізніше 04.02.2022р. подати відповідну заяву до УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. (Т.1, а.с.105).

Вказане попередження надіслано позивачу засобами поштового зв`язку 04.01.2022р. та вручено їй 08.01.2022р., що підтверджується поданим відповідачем описом вкладення поштового відправлення (Т.1, а.с.106-107).

Із запропонованими посадами та переведенням на нижчу посаду ОСОБА_1 не погодилась, що підтверджується її особистим підписом на попередженні.

Наказом начальника УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. № 15/к від 09.02.2022р. «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до ст.87 Закону України «Про державну службу», ст.24 Закону України «Про відпустки» ОСОБА_1 , начальника відділу грошових виплат та компенсацій УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. звільнено 10.02.2022р. у зв`язку із скороченням посади згідно з п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» (Т.1, а.с.57).

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. під час прийняття оскаржуваного наказу № 15/к від 09.02.2022р. «Про звільнення ОСОБА_1 » діяв у межах та у спосіб встановленими законодавством, а тому відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу грошових виплат та компенсацій УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому суд прийшов до висновку про відсутність порушення УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. встановленої законодавством процедури звільнення позивача по причині скорочення посади державної служби.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовані Законом України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу».

Пунктом 1 ч.1 ст.87 цього Закону визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

За змістом вказаної норми скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Отже, наведена правова норма пов`язує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Наказ про звільнення повинен обов`язково містити підставу звільнення з нормативним посилання, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з покликанням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника.

Розпорядженням КМ України № 1635-р від 16.12.2020р. «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» розпочалася реорганізація районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020р. «Про утворення та ліквідацію районів», шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів.

У зв`язку з реорганізацією Золочівської РДА Львівської обл. відбулася реорганізація УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. як структурного підрозділу райдержадміністрації та самостійної юридичної особи публічного права.

Розпорядженням Бродівської РДА № 5-к від 06.01.2021р. розпочалася реорганізація УСЗН Бродівської РДА шляхом приєднання до УСЗН Золочівської РДА Львівської обл.

Згідно розпорядженням Буської РДА Львівської обл. № 12 від 11.01.2021р. розпочалася реорганізація УСЗН Буської РДА Львівської обл. шляхом приєднання до УСЗН Золочівської РДА Львівської обл.

Відповідно до розпорядження Голови Золочівської РДА № 22 від 23.02.2021р. «Про впорядкування структури Золочівської районної державної адміністрації» доведено нову граничну чисельність укрупненого УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. в кількості 47 штатних одиниць (замість 89 працівників реорганізованих управлінь).

У свою чергу, начальником УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. видано наказ № 8 від 01.03.2021р. «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису», затверджено структуру та штатний розпис УСЗН Золочівської РДА Львівської обл., який введено в дію з 01.04.2021р. (Т.1, а.с.173-176).

Відповідно до цього наказу відбулася ліквідація секторів, відділів, мав місце перерозподіл обов`язків між працівниками управління.

Посада, яку обіймала позивач, скорочена відповідачем із подальшим внесенням змін до штатного розпису, яким введено посаду заступника начальника - начальник відділу контролю за наданням соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії управління.

Обидві посади віднесені до посад державної служби категорії «Б».

В подальшому у зв`язку із змінами в штатному розписі та змінами в граничній чисельності працівників управління, наказ № 8 від 01.03.2021р. «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису» втратив чинність, а зміни, які були внесені в цьому наказі, відображені в наказі № 21 від 14.05.2022р. «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису» (Т.1, а.с.181-183).

Отже, в розглядуваному випадку внаслідок змін в штатному розписі УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. посада начальника відділу грошових виплат та компенсацій, яку обіймала ОСОБА_1 , була скорочена.

За таких обставин саме відсутність в чинній структурі УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій слугувала підставою для процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Твердження апелянта про перейменування посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в укрупненому УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. введено посади заступників начальника-начальників відділів. Також за твердженням відповідача введення таких є доцільнішим та економічно обґрунтованим.

Зокрема, заступник начальника - начальник відділу має право першого підпису на всіх документах, включно на розпорядженнях про призначення субсидій та усіх видів соціальних допомог, а також на виплатних відомостях, сформованих відділом з питань визначення та виплати державних соціальних допомог (в тому числі з виїздом на віддалені робочі місця; він може представляти інтереси управління в усіх органах, а в тому числі новоутворених територіальних громадах; у випадку відсутності начальника управління (відпустки, відкриття листка непрацездатності, відрядження тощо) виконує його обов`язки.

На підставі наведеного посада заступника начальника управління - начальника відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог, виконує більш розширені відповідальні функції та є значно ефективнішою.

Покликання апелянта на нормативно-правові акти, які стосуються скорочення посад державної служби в 2019 році (постанов КМ України № 926 від 03.11.2019р. та № 1158 від 25.11.2020р.) колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі не стосуються звільнення позивача.

04.01.2022р. відповідачем прийнято наказ № 2/К про скасування наказу № 64-К від 01.04.2021р. «Про переведення У.Басараб», яким виведено поза штат посаду начальника відділу грошових виплат та компенсацій та присвоєно позивачу з 02.07.2021р. 4 (четвертий) ранг державного службовця, посада якого віднесена до категорії «Б» посад.

Стосовно виведення поза штат посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій колегія суддів враховує, що така обставина зумовлена виконанням відповідачем рішення суду, яким поновлено позивача на посаді, з якої її було незаконно переведено на іншу посаду.

Оскільки на той час посада відділу грошових виплат та компенсацій не була передбачена штатним розписом, тому остання для забезпечення відновлення порушених прав позивача була виведена поза штат управління.

При цьому, позивач не оскаржувала наказ відповідача № 2/К від 04.01.2022р. в судовому порядку, від займаної посади поза штатом не відмовлялася.

За змістом положень ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Вказаними нормами покладено на роботодавця обов`язок в 30-денний термін до звільнення попередити державного службовця про скорочення посади та запропонувати йому рівнозначну або нижчу вакантну посаду за відсутності рівнозначної.

Позивачу скеровано попередження про можливе припинення державної служби на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», та запропоновано всі вакантні посади, в тому числі нижчі - посади головних спеціалістів та посаду заступника начальника - начальника відділу контролю за наданням соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії Управління, яка є вищою, однак відноситься до категорії «Б» посад.

Від запропонованих посад позивач відмовилася.

Норма ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» зобов`язує роботодавця у разі скорочення посади державної служби запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Тобто, нижча посада може бути запропонована державному службовцю у виняткових випадках, зокрема у разі відсутності іншої рівнозначної посади.

При цьому, в разі скорочення в державному органі конкретної посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності державних службовців, роботодавець пропонує державному службовцю не будь-яку рівнозначну посаду, а лише ту, яка є вакантною.

Зазначене у вказаній нормі словосполучення «пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби» в контексті спірних правовідносин не містить обов`язку відповідача пропонувати всі рівнозначні посади, оскільки в такому разі виникла б необхідність звільняти працівників, які їх займають на законних підставах.

Отже, винятковими обставинами, які дозволяють запропонувати державному службовцю нижчу посаду, може бути відсутність інших вакантних рівнозначних посад у цьому державному органі.

В роз`ясненнях, наданих Національним агентством України з питань державної служби № 48-р/з від 14.02.2018р., вказано, що скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу є підставою для припинення державної служби у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу». При цьому такому державному службовцю за наявності вакантних посад у державному органі має бути запропонована інша рівноцінна посада державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції інша робота (посада державної служби) у цьому державному органі.

Відповідач запропонував позивачу всі посади, які були вакантними на момент скерування попередження та прийняття оскаржуваного наказу, в тому числі посаду заступника начальника - начальника відділу контролю за наданням соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії управління, від якої позивач теж відмовилась.

Доказів наявності на момент звільнення рівнозначної вакантної посади, яка не була запропонована позивачу, під час судового розгляду не подано.

Оцінка правомірності проходження позивачем відповідного конкурсу для зайняття посади заступника начальника - начальника відділу контролю за наданням соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії управління могла бути надана судом лише у випадку згоди позивача на зайняття вказаної посади.

Отже, відповідач не мав можливості запропонувати ОСОБА_1 інші посади, позивач відмовилась від запропонованих, а тому наказом начальника УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. № 15/к від 09.02.2022р. відповідно до ст.87 Закону України «Про державну службу», ст.24 Закону України «Про відпустки» звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. у зв`язку із скороченням посади та проведено з нею повний розрахунок.

Починаючи з 01.04.2021р., в УСЗН Золочівської РДА Львівської обл. введено в дію новий штатний розпис. У цьому штатному розписі відсутня посада начальника відділу грошових виплат та компенсацій.

В рішенні суду від 23.07.2021 у справі № 380/8053/21 вказано про те, що оскільки позивач повідомлялася про переведення у зв`язку з виведенням її посади зі штатного розпису, та з врахуванням відмови позивача від переведення на запропоновану посаду, підстав для прийняття рішення про переведення позивача на посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог не було.

Скасовуючи наказ № 64-к від 01.04.2021р., суд не вказав на протиправність проведення змін в структурі та штатному розписі управління, а лише визнав протиправним наказ про переведення позивача на іншу посаду з підстав порушення визначеного законодавством порядку переведення та відсутності на це її згоди.

При цьому суд підтвердив, що відмова державного службовця від переведення на нижчу посаду є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Щодо необхідності врахування переважного права ОСОБА_1 на залишення на посаді колегія суддів наголошує на тому, що оцінка професійної компетенції та наявності переваг на зайняття вакантної посади надається роботодавцем відповідно до норм трудового законодавства у випадку скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці (ст.42 КЗпП України).

В розглядуваному випадку відбулось скорочення посади, яку займала позивач, та не було інших вакантних рівнозначних посад та претендентів на їх заміщення, тому критерії оцінки професійної компетенції в даному спірному випадку відповідачем не застосовувались.

Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до ст.1 Закону України № 5207-VI від 06.09.2012р. «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак:

1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб;

2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб;

3) повагу до гідності кожної людини;

4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

Згідно з положеннями ст.6 наведеного Закону відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.

Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.

Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що обов`язковою ознакою дискримінації є встановлення факту обмеження (зменшення, звуження, позбавлення) права.

Натомість, у розглядуваного випадку позивачем не доведено обставин застосування до неї дискримінаційного підходу під час припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, відтак доводи апелянта про наявність дискримінаційних ознак не ґрунтуються на вимогах закону.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають нормам процесуального права.

Водночас, доводи апелянта побудовані на переоцінці наявних доказів і усуненні помилок застосування норм матеріального права судом першої інстанції; будь-яких нових доказів до матеріалів справи останнім не представлено.

Всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені представником позивача в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишені без задоволення.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Згідно вимог ст.ст.134, 139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції належить покласти на апелянта ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування останнього колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника адвоката Решоти Володимира Володимировича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2022р. в адміністративній справі № 380/5244/22 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на правничу допомогу покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 19.12.2022р.