Рішення

від 20.12.2022 по справі 336/4360/21

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 336/4360/21

Провадження № 2/314/171/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2022 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі головуючий суддя Кононенко І.О., секретар судового засідання Билименко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 336/4360/21 за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) про поділ спільного майна подружжя

встановив:

В червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя та просив поділити нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 2321582700:04:002:0113, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 між минулим подружжям набуте у шлюбі укладений між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований відділом запису актів громадянського стану міськвиконкому м. Запоріжжя актовий запис № 1851 від 09.10.1993 року , подружні відносини фактично припиненні з 2016 року (розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2018 року по справі 336/1246/18), що є спільною сумісною власністю подружжя визнавши за позивачем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на: 1/2 частину цієї земельної ділянки, в обґрунтування позову позивач вказував, що в період часу з 09 жовтня 1993 року по 19 квітня 2018 року ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2018 року шлюб між ними розірвано. За час перебування у шлюбі ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 придбано за сумісні кошти земельну ділянку, площею 0,0824 гектарів кадастровий номер 2321582700:04:002:0113, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі продажу від 12 травня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_4 , проживає АДРЕСА_3 та відповідачем ОСОБА_2 .

Повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного. Встановлено, що з 09 жовтня 1993 року по 19 квітня 2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі ,який розірвано за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2018 року по справі 336/1246/18. Під час шлюбу, укладено посвідчений приватним нотаріусом Вільнянського нотаріального округу Тиханською С.Я. (витяг з державного реєстру правочинів № 9880575 від 12.05.2011 року, договір купівлі-продажу від 12.05.2011 року між продавцем відчужувачем ОСОБА_3 , котрій об`єкт продажу належав на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП №109156 виданого Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області 06 липня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів № 010526000315 та покупцем набувачем відповідачем по справі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0824 гектарів кадастровий номер 2321582700:04:002:0113 за адресою АДРЕСА_2, у зазначеному договорі купівлі-продажу немає застереження, що купівля нерухомого майна здійснювалася виключно за власні кошти ОСОБА_2 , при цьому договір укладався за згодою чоловіка. Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 19, 23, 24 своєї Постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу; вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог ст. 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Підставою набуття подружжям права спільної сумісної власності є лише одна обставина: набуття (придбання) майна за час шлюбу, крім випадків встановлених законом або договором.

Відповідно до правової позиції ВСУ, висловленої у постанові від 03.06.2015 року № 6-38цс15, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи ст. 60 СК України, та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: час набуття такого майна, кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя. Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма ст. 60 СК України вважається правильно застосованою.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ст. 68 СК України).

Частиною 1 ст. 70 СК України, встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція відповідачем не спростована. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права та встановлені обставини є доказом того, що вищезазначене спірне майно (земельна ділянка) є об`єктом спільної власності подружжя , а тому підлягає розподілу між подружжям порівну.

Відповідно до положень ст. 12, 76, 80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка набута сторонами в період шлюбу та ведення спільного господарства, тому нерухомість є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, таким чином суд дійшов висновку про їх поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частину вказаного майна.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 908 грн. сплаченого судового збору при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст. 317, 372, 391 ЦК України, ст. 60, 63, 68, 69, 70, 71, 72 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 12, 13, 76, 81, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

В порядку поділу спільного нерухомого майна - земельної ділянки, площею 0,0824 гектарів кадастровий номер 2321582700:04:002:0113, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 набуте у шлюбі, що є спільною сумісною власністю подружжя виділити та визнати за позивачем ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на: 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 2321582700:04:002:0113, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Іван Олександрович Кононенко

20.12.2022