Рішення

від 19.12.2022 по справі 526/415/22

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/415/22

Провадження № 2/526/283/2022

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2022 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судових засідань Павленко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Гадяч цивільну справу № 526/415/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товарна біржа «Полтавська регіональна біржа нерухомості» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

в с т а н о в и в:

28 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: товарна біржа «Полтавська регіональна біржа нерухомості» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Ухвалою від 01 квітня 2022 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі.

26 травня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 про час і місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причину неявки відповідач суду не повідомила, а також не надано відзив на позовну заяву.

Третя особа: Товарна біржа «Полтавська регіональна біржа нерухомості» звернулася до суду з клопотання про розгляд справи без представника біржі.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

19 грудня 2022 року винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Судом встановлено, що 03 липня 1998 року відповідно договору купівлі продажу укладеного на підставі Протоколу біржових торгів № 12 на Миргородській філії «Полтавської регіональної біржі нерухомості» ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 будинок у АДРЕСА_1 та прилеглу до нього земельну ділянку площею 0,39га. Згідно з умовами даного біржового контракту сплатив продавцеві її вартість в сумі 17632,00 грн. (а.с. 23)

З Державного акту на право приватної власності на землю від 20 липня 1998 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що ОСОБА_1 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,39 г. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_2 .(а.с.22)

23 грудня 2015 року рішенням сесії Римарівської сільської ради вулицю Леніна перейменовано на вулицю Соборна.

Розглянувши надані позивачем докази суд приходить до наступних висновків.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

З огляду на те, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Проте позивач не надав суду доказів що його право власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 , не визнається чи оспорюється будь-якою особою, зокрема відповідачем по справі.

Щодо позовних вимог про визнання договору купівлі продажу дійсним, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і зворотної дії не мають, крім випадків, коли вони пом`якшують, або скасовують цивільну відповідальність. Тобто при вирішенні даного спору щодо угоди купівлі-продажу майна, вчиненої у липні 1998 року, мають бути застосовані положення Цивільного Кодексу України 1963 року.

На момент переходу права власності позивача на домоволодіння АДРЕСА_2 правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 224 ЦК України 1963 року).

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 03.07.998 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Згідност. 657 ЦК Українив редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст.65бЦК Українидо договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно ч 1ст. 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно роз`яснень п. 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другоїстатті 220 ЦКне застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей210та640 ЦКпов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями218та220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Таким чином суд приходить до висновку, що норма ч.2ст. 47 ЦК України(в редакції 1963 року) не застосовується до договорів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких договорів відповідно до ст.ст.224,227 ЦК України(в редакції 1963 року) пов`язується з державною реєстрацією, тому вони є недійсними й не створюють прав та обов`язків для сторін.

З урахуванням наведеного, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 03 липня 1998 року Миргородською філією «Полтавської регіональної біржі нерухомості» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню і державній реєстрації відповідно до вимог вищезазначених норм матеріального права, однак в момент його укладення сторони не додержали вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину, тому суд не вбачає достатніх правових підстав для визнання угоди дійсною. Відповідно відсутні і правові підстави для визнання права власності за позивачем на дане домоволодіння, тому заявлені позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товарна біржа «Полтавська регіональна біржа нерухомості» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_3 .

Третя особа - Товарна біржа «Полтавська регіональна біржа нерухомості», місце знаходження - м. Полтава, вул. Міщенка, буд. 2А, ЄДРПОУ 25160199.

Головуюча: Л. В. Максименко