Постанова

від 07.12.2022 по справі 914/774/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2022 р. Справа №914/774/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів:Кордюк Г.Т.

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Лівчиці б/н від 15.08.2022 (вх. № 01-05/2047/22 від 18.08.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.07.2022 (повний текст рішення складено та підписано 25.07.2022, суддя Стороженко О.Ф.)

у справі №914/774/21

за позовом: Фізичної особи-підприємця Стась Олексія Станіславовича м. Дніпро,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лівчиці, Львівська область, Жидачівський район, с. Лівчиці,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Хмельницький,

про: стягнення грошових коштів у загальній сумі 438 131,49грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.07.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІВЧИЦІ на користь Фізичної особи-підприємця Стася Олексія Станіславовича: грошові кошти у сумі 400 000,00 грн (для повернення отриманої суми попередньої оплати) та три проценти річних (від простроченого платежу) у сумі 591,78 грн, а також витрати на судовий збір у сумі 6008,88 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 17372,05 грн та витрати на проведення судової експертизи у сумі 16318,25 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Лівчиці оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 18.08.2022.

Апелянт зазначає, що позовні вимоги є безпідставні, так як кошти у сумі 400000,00 фактично повернуто, - за Заявою уповноваженого представника Позивача (Третя особа у справі), що діяв на підставі Довіреності №2 від 02.01.2020. На думку апелянта суд першої інстанції належним чином не дослідив усі докази та не зясував усі обставини справи.

У відзиві позивач заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказав що повернення коштів не відбулось.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлення про час та дату.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

11.11.2020 Сторонами укладено Договір №59, згідно з умовами якого (п.п.1.1, 2.1) Відповідач зобов`язався здійснити поставку Позивачу зерна гречки в обумовлених обсягах.

16.11.2020 Позивачем здійснено поставку зерна гречки (передбачену Специфікацією №2 від 11.11.20) загальною вартістю 140159,96 грн, що підтверджують: двостороння Накладна №3 від 16.11.20 та Товарно-транспортна накладна №3 від 16.11.20.

Згідно з умовами п.8.5 Договору та нормами статей 187, 201 Податкового кодексу України, у Відповідача наявним був обов`язок з реєстрації податкової накладної стосовно вказаної господарської операції з поставки, який - не виконано (докази виконання - відсутні).

Позивачем, у зв`язку з невиконанням Відповідачем вказаного обов`язку (з реєстрації податкової накладної), нараховано штраф у розмірі, визначеному умовами п.8.6 Договору (25 % від вартості поставки), сума якого складає 29199,99 грн.

Проте, оскільки умовами п.8.6 Договору встановлено обов`язковість пред`явлення Позивачем (Відповідачу) письмової вимоги про сплату штрафу, яка підлягає виконанню Відповідачем у 3-денний строк з моменту отримання, тому, відсутність факту пред`явлення Позивачем (Відповідачу) такої вимоги зумовлює відсутність, на даний час, факту виникнення у Відповідача обов`язку зі сплати штрафу.

Отже, враховуючи обов`язковість умов Договору (ст.629 ЦК України), позовна вимога про стягнення штрафу фактично, як вірно зазначив суд першої інстанції, заявлена передчасно, що зумовлює відсутність, на даний час, підстав для її задоволення.

Специфікації стосовно поставки Відповідачем іншої (спірної) партії зерна гречки Сторонами не оформлялось, проте, 11.12.2020 Відповідачем (відповідно до усної домовленості) пред`явлено Позивачу Рахунок №5 на оплату вартості обумовленого товару у сумі 455700,00 грн, який оплачено (Позивачем) 11.12.2020 частково, у сумі 400000,00 грн, що підтверджується Платіжним дорученням №15102 від 11.12.20.

Згідно з умовами п.4.1 Договору, у Відповідача наявним був обов`язок зі здійснення відвантаження товару у 3-денний строк з моменту отримання заявки Позивача.

Позивачем надіслано Лист від 23.12.2020 з вимогою про відвантаження оплаченого товару, який отримано Відповідачем 04.01.2021, що підтверджується даними, зазначеними у Поштовому повідомленні Товариства Укрпошта про вручення рекомендованої кореспонденції.

Відповідачем не здійснено поставку зерна гречки, зазначеного у Рахунку №5 від 11.12.20, незважаючи на отримання часткової попередньої оплати у сумі 400000,00 грн.

Ствердження апелянта про фактичне повернення отриманих коштів готівкою, виходячи із Заяви Третьої особи від 12.12.20 (що діяла як представник Позивача на підставі Довіреності №2 від 02.01.2020), не підтверджено жодними допустимими доказами, так як платіжних документів не надано.

Крім цього, Висновком Експертів від 26.11.2021 встановлено, що Довіреність №2 від 02.01.2020, за якою діяла Третя особа як представник Позивача, підписана не тією особою, що підписала Договір №59 від 11.11.2020 та Накладну №3 від 16.11.2020, та, крім цього, відтиски печатки на Договорі і Довіреності різні.

Зазначене зумовлює відсутність підстав для ствердження про наявність у Третьої особи (Бичкової Оксани Григорівни) належних повноважень на представництво інтересів Позивача.

Наявність у Третьої особи таких повноважень Позивачем заперечена.

Оскільки поставка Відповідачем вказаного товару не здійснена, Позивачем, згідно з нормою ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, пред`явлено Відповідачу Претензію від 03.02.2021 з вимогою про повернення коштів попередньої оплати у сумі 400000,00 грн (факт надіслання підтверджується документами Товариства Укрпошта).

Вказану Претензію, за даними Товариства Укрпошта, отримано Відповідачем 12.02.2021.

Згідно з нормою ч.2 ст.530 ЦК України, у Відповідача наявним був обов`язок з повернення зазначених коштів у 7-денний строк з дня отримання Претензії, тобто до 19.02.2021 (включно).

Відповідачем не виконано грошового зобов`язання з повернення коштів, що, згідно з нормою ч.2 ст.625 ЦК України, зумовило нарахування Позивачем трьох процентів річних (від простроченого платежу) у сумі 1775, 34 грн.

При цьому, Позивачем нарахування здійснено за період з 15.01.21 до 09.03.21, хоча період прострочення повернення коштів розпочався 20.02.21 (так як до 19.02.21 тривав строк виконання грошового зобов`язання). Зазначене зумовило надмірне нарахування Позивачем процентів річних у сумі 1183,56 грн.

Судами встановлено, що належна сума трьох процентів річних (за період: 20.02.21 09.03.21) складає 591,78 грн.

Позивачем також нараховано пеню (у сумі 7156,16 грн) за прострочення повернення коштів, розмір якої складає подвійну облікову ставку Національного банку України (від суми 400000,00 грн) за період: 15.01.21 09.03.21.

Проте, враховуючи відсутність договору Сторін про забезпечення виконання Відповідачем (шляхом сплати пені) зобов`язання з повернення коштів попередньої оплати (яке виникло після отримання Претензії Позивача з відповідною вимогою), обов`язковість якого встановлено нормою ч.1 ст.547 ЦК України, нарахування пені здійснено Позивачем при відсутності належних правових підстав.

Оскільки Відповідачем не виконано грошового зобов`язання з повернення коштів попередньої оплати (у сумі 400000,00 грн), яке виникло на підставі норм статей 530 (ч.2), 693 (ч.2) ЦК України, тому, враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції правомірно стягнув кошти у сумі 400000,00 грн (для повернення отриманої суми попередньої оплати) та трьох процентів річних (від простроченого платежу) у сумі 591,78 грн.

Вимога Позивача про стягнення штрафу (за відсутність реєстрації Відповідачем податкової накладної) передчасна, а вимоги про стягнення пені (у заявленій сумі) та трьох процентів річних у сумі 1183,56 грн безпідставні.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лівчиці б/н від 15.08.2022 (вх. № 01-05/2047/22 від 18.08.2022) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.07.2022 у справі № 914/774/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.12.2022

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяКордюк Г.Т.

СуддяСкрипчук О.С.