Ухвала

від 26.10.2007 по справі 20-4/210

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/210

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ    

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

24 жовтня 2007 року   Справа № 20-4/210

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

прокурора:  не з'явився,

позивача: не з'явився,

відповідача: Піманов А.А., довіреність № 29-29 від 10.01.2007,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморремо" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Остапова К.А.) від 14.08.2007 по справі № 20-4/210

за позовом           Севастопольського транспортного прокурора (вул. Вороніна, 11, місто Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а, місто Севастополь, 99011)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморремо" (вул. Гер. Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001)

про стягнення заборгованості в розмірі 23913,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Севастопольський транспортний прокурор звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморремо" 23913,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив вимоги Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991, у зв'язку з чим до нього були застосовані адміністративно-господарські санкції, які відповідач в добровільному порядку не сплатив.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 14.08.2007 (суддя Остапова К.А.) у справі № 20-4/210 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморремо" на користь Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій у розмірі 23913,00 грн.

Постанова суду мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Севморремо" у 2006 році не створило належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі, передбаченому статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991. Тому, на підставі статті 20 цього Закону за нестворені 2 робочих місця стягнуто 23913,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Севморремо" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати  постанову суду, у позові відмовити.

Доводи скарги мотивовані тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають  фактичним обставинам справи.

Підставою для залучення правопорушника до господарсько-правової відповідальності та застосування адміністративного-господарських санкцій є наявність вини. Відповідачем зроблені усі міри щодо недопущення господарського правопорушення, виконав усі необхідні зобов'язання щодо працевлаштування інвалідів, які покладені на нього Законом.

З метою працевлаштування інвалідів відповідач 27.10.2005 направив до Севастопольського міського центру зайнятості лист з проханням направити на підприємство працівників-інвалідів.

 Відповідно до статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 державна служба зайнятості здійснює пошук відповідної роботи згідно з рекомендаціями МСЕК, наявності у інваліда кваліфікації та знань з урахуванням його побажань.

Само підприємство фактично не може здійснювати функції щодо обліку інвалідів, які мають потребу у працевлаштуванні, ці функції знаходяться в компетенції органів влади. У даному випадку, на думку відповідача,  має місце бездіяльність органів влади щодо працевлаштування інвалідів. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

Заперечень  на апеляційну скаргу не надійшло.

В судове засідання прокурор та представник позивача не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Судова колегія розглядає справу за відсутністю прокурора та позивача, оскільки відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Згідно зі статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 (в редакції Закону від 18.03.2006) для підприємств, установ, і організацій  незалежно від  форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення  працевлаштування інвалідів  у розмірі  4 % від загальної чисельності  працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Відповідно до  розрахунку на а.с.5 середньооблікова  кількість працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморремо" за 2006 рік складає  64 чоловіка.

Відповідно до статті 19 Закону України № 875-XII від 21.03.1991 норматив числа інвалідів, яких необхідно було працевлаштувати підприємству, складає 3 чоловіка.

Шляхом працевлаштування підприємством було створено 1 робоче місце для інвалідів.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві за 2006 рік склала 11956,25 грн.

Згідно зі статтею 20 Закону України № 875-XII від 21.03.1991  (в редакції  від 18.03.2006) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність  працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку  сплачують відповідним відділенням Фонду  соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної  заробітної плати  на відповідному підприємстві, установі,  організації, у тому числі   підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до статті 18 Закону України № 875-XII від 21.03.1991  підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що  надсилання відповідачем звітів до Севастопольського міського центру зайнятості населення свідчить про виконання вимог вказаної статті Закону, а ні статей 19, 20 Закону України  № 875-XII від 21.03.1991.

Судовою колегією також не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно інформування відповідачем центру зайнятості населення про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, оскільки це не є підставою для звільнення від відповідальності за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідно до змін, внесених до Закону 18.03.2006, доказом створення робочого місця для інвалідів є фактичне працевлаштування певного інваліда.

Таким чином, оскільки відповідачем не дотримано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції не сплачено, він зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 23913,00 грн.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив  судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки постанову суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вона зміні чи скасуванню не підлягає.

Апеляційна скарга залишається судовою колегією без задоволення з вищевказаних підстав.

                    Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморремо" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Севастополя від 14.08.2007 у справі № 20-4/210 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                        

Судді