Рішення

від 25.10.2007 по справі 19/7201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/7201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2007 р.Справа № 19/7201

За позовом  Закритого акціонерного товариства "Скілур" м. Ужгород   

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Експо" м. Хмельницький

про стягнення 22132,21 грн.

                   Суддя   Розізнана І.В.

Представники:

позивача: Жулинський М.М. –за довіреністю від 16.08.05р.

відповідача: не з'явився

Суть спору:

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, та наполягає на їх задоволенні, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими доказами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак ліквідатор відповідача подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.08.2007 року порушено провадження у справі № 13/267-Б про визнання боржника банкрутом за заявою боржника ТОВ "Прод-Експо". 19 вересня 2007 року господарський суд Хмельницької області визнав ТОВ "Прод-Експо" банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців та призначив арбітражного керуючого. Публікація оголошення про визнання банкрутом ТОВ "Прод-Експо" та відкриття ліквідаційної процедури відбулася 11 жовтня 2007 року в Хмельницькій обласній газеті "Є" (номер друкованого органу 41).

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між сторонами укладений договір постачання від 05.01.06р., згідно умов якого позивач зобов'язується поставити відповідачу товар в кількості, асортименті та по ціні, узгоджених сторонами додатково на момент поставки товару, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2 договору розрахунки проводяться шляхом банківського перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 28 днів з моменту отримання товару відповідачем.

Відповідно до п. 6.2 договору за прострочку оплати товару на умовах даного договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

На виконання зобов'язань, визначених договором позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 110764,39 грн. згідно накладних № 3/02п від 03 лютого 2006 року; № 28/02є від 28 лютого 2006 року; № 20/04п від 20 квітня 2006 року; № 27/04п від 27.04.2006 року; № 29/05хп від 29 травня 2006 року; № 5925/х від 19 червня 2006 року; № 20/06п від 20 червня 2006 року; № 30/06п від 30 червня 2006 року по довіреностях № 082397 від 07 лютого 2006 року; № 544806 від 02 березня 2006 року; № 544823 від 28 квітня 2006 року; № 544849 від 22 червня 2006 року; № 544755 від 03 липня 2006 року, виданих на ім'я Бараннік Н.І.  

Відповідач за отриманий товар провів розрахунок лише частково, тому заборгованість останнього перед позивачем за поставлений товар, згідно довідки позивача від 10.10.07р., становить 18608,39 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Позивач відповідно до п. 6.2 договору просить суд стягнути з відповідача 1547 грн. пені нарахованої за період з 16.01.07р. по 16.07.07р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач за період з 27.07.06р. по 16.07.07р. нарахував відповідачу 492,66 грн. 3% річних та 1824,14 грн. інфляційних нарахувань за період з серпня 2006 року по червень 2007 року.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.п. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.  До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, а саме 265,10 грн. державного мита, 118 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4370 грн. витрат на надання юридичних послуг.

Доказом понесених позивачем витрат на оплату юридичних послуг слугує рахунок № 8 від 16.07.07р. про сплату підприємцю Білчик Олександру Юлівичу 4370 грн. за юридичні послуги щодо подання позовної заяви до суду та представлення інтересів ЗАТ „Скілур” в господарському суду Хмельницької області за позовом ЗАТ „Скілур” до ТОВ „Прод-Експо”.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів того, що юридичні послуги надавались адвокатом, а саме не подано копії свідоцтва про право Білчик О.Ю. на заняття адвокатською діяльністю та не надано доказів того, що кошти позивачем сплачувались саме адвокату, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у відшкодуванні витрат за надання юридичних послуг.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на відповідача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” державне мито у розмірі 43,78 грн. необхідно повернути позивачу у зв'язку з сплатою в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

 Позов Закритого акціонерного товариства "Скілур" м. Ужгород до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Експо" м. Хмельницький про стягнення 22132,21 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Експо" м. Хмельницький, пров. Купріна, 15 (код 32600788) на користь Закритого акціонерного товариства "Скілур" м. Ужгород, вул. Собранецька, 60 (код 31962854) 18608,39 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот вісім грн. 39 коп.) заборгованості, 1547 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок сім грн. 00 коп.) пені, 492,66 грн. (чотириста дев'яносто дві грн. 66 коп.) 3 % річних, 1824,14 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять чотири грн. 14 коп.) інфляційних нарахувань, 221,32 грн. (двісті двадцять одна грн. 32 коп.) державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.  

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України зайво сплачене державне мито у розмірі 43,78 грн. необхідно повернути позивачу, про що видати довідку.

                              Суддя                                                                      І.В. Розізнана