Ухвала

від 19.12.2022 по справі 440/10697/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 грудня 2022 рокум. ПолтаваСправа № 440/10697/22

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 5 з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного циклу ім. Л.І. Бугаєвської Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

13.12.2022 ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" направив до Полтавського окружного адміністративного суду позов (зареєстрований 14.12.2022), заявлений до Спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ступенів №5 з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного циклу ім. Л.І. Бугаєвської Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо видачі наказу від 07.11.2022 за №148-У "Про відрахування учениці" та скасувати цей наказ, зобов`язати Спеціалізовану загальноосвітню школу I-III ступенів №5 з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного циклу ім. Л.І. Бугаєвської Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області поновити його доньку у 8-А класі цієї школи.

Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав для ототожнення спору з публічно-правовим і для віднесення його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.

Цивільний процесуальний кодекс України (надалі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та сімейних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

Критеріями розмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Як свідчить зміст позовних вимог ОСОБА_1 , предмет спору зводиться до оцінки правомірності наказу директора Спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 5 з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного циклу ім. Л.І. Бугаєвської Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 07.11.2022 №148-У "Про відрахування учениці", яким на підставі заяви матері від 07.11.2022 відраховано зі складу учнів 8-А класу ОСОБА_2 у зв`язку з виїздом за межі України до Чехії.

Тож з урахуванням лише підстав прийняття спірного наказу (заява матері про відрахування дитини) суддя приходить до висновку про те, що директор школи у даному випадку не здійснювала публічно-владну управлінську функцію, а лише забезпечила виконання волі одного з батьків дитини.

Як стверджує позивач у своїй позовній заяві, відрахування дитини зі школи мало на меті зашкодити йому виконувати батьківські обов`язки по відношенню до доньки, а саме: контролювати процес її навчання, спілкуватися та виховувати Маргариту, адже багато років поспіль ОСОБА_3 (мати ОСОБА_4 ) умисно приховує від нього інформацію про доньку та не бажає спільно вирішувати питання щодо її виховання та навчання. Також позивач повідомляє, що у даний момент у суді п`ятий рік поспіль розглядається спір між ним та ОСОБА_3 про позбавлення останньої батьківських прав та зміну місця проживання малолітньої дитини. Враховуючи поведінку ОСОБА_3 позивач вважає, що вона навмисно вивезла доньку за кордон потай від нього з метою подальшого отримання громадянства однієї з Європейських країн та унеможливлення подальшого спілкування ним з донькою. Утримуючи без його дозволу за межами України їхню спільну доньку понад один місяць ОСОБА_3 вчинила й продовжує вчиняти адміністративне правопорушення за ч. 7 ст. 184 КУпАП. З огляду на це позивач вважає, що вчиняючи свої діяння з протиправного відрахування його доньки зі школи, директорка ОСОБА_5 надавала неправомірну вигоду своїй давній подрузі-колежанці - ОСОБА_6 (бабусі ОСОБА_4 ).

Тобто позивач, заявляючи вимогу про зобов`язання відповідача поновити його доньку у 8-А класі, фактично намагається захистити свої особисті немайнові права батька на участь у вихованні дитини.

Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи.

Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

Право на участь у вихованні дитини одним із батьків відноситься до немайнових прав особи.

Частиною першою статті 275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, судовий розгляду даного спору, з огляду на його предмет та суб`єктний склад, належить здійснювати за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Тож у відкритті провадження в адміністративній справі за даною позовною заявою слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 5 з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного циклу ім. Л.І. Бугаєвської Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу право на звернення з цим позовом до місцевого загального суду у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали видати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЄ.Б. Супрун