Постанова

від 15.12.2022 по справі 340/1271/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 340/1271/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області,

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року (головуючий суддя Пасічник Ю.П.)

у справі № 340/1271/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська зернова компанія»</a>,

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області,

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрійська зернова компанія»</a> звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 311346 від 12 січня 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. на підставі ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» через виявлену відсутність документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - особиста картка водія відповідно до наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010. Позивач вважає, що здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів можливе лише за умови використання транспортних засобів у міжнародних перевезеннях, а не внутрішніх.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, та відповідальність за недотримання вказаних вимог, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення. Встановивши, що вантажні перевезення здійснювались позивачем відповідно до товарно-транспортних накладних саме в межах України і є внутрішніми, суд дійшов висновку, що відсутність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач наполягає на правомірності застосування до позивача штрафу за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки на момент перевірки водій ОСОБА_1 не надав документи - особисту картку водія до цифрового тахографу. Вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів та вантажів колісними транспортними засобами. Також Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, не встановлює обмежень щодо наявності у водія тахокарт, особистих карток водіїв лише у випадку міжнародних вантажних перевезень.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Миколаївської області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на а/д Н-14, 205 км + 280 м транспортним засобом SCANIA державний номер НОМЕР_1 , про що складено акт №295946 від 01.10.2021.

Актом перевірки від 01.10.2021 встановлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: для здійснення контролю додержання режиму робочого часу і відпочинку на момент перевірки водій ОСОБА_2 не надав особисту картку водія до цифрового тахографа. Зі змісту вказаного акту також вбачається, що транспортний засіб позивача обладнаний цифровим тахографом.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено постанову № 311346 від 12 січня 2022 року, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн. на підставі ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.24).

Не погоджуючись із застосуванням адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Як встановлено судом, не спростовується сторонами, позивач надавав послуги з перевезення вантажів як суб`єкт господарювання, використовуючи найману працю водія, вантажні перевезення здійснювались позивачем вантажними автомобілями в межах України.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до ст.6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до п. 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік питань, що з`ясовується під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено: перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Як встановлено вище, підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу став висновок посадових осіб Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Миколаївської області про надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ, з огляду на відсутність особистої картки водія до цифрового тахографа.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції на час виникнення спірних правовідносин за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Так, відповідно до ч.1, 2 ст.48 цього Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів згідно ст. 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, оскільки у наведеній нормі визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

За правилами ч.2 ст.49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів зобов`язаний:

мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;

перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення;

забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);

дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Відповідно до ст.18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340.

Згідно з пунктами 1.3, 7.1 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку № 1567.

Відповідно до п. 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з п. 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Отже, у випадку відсутності тахографа водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тон повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Зазначені висновки відповідають застосуванню норм матеріального права у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17.

Відтак, згідно з вимогами пункту 6.1 Положення №340 вантажний автомобіль, якими виконувалися внутрішні перевезення вантажів, в обов`язковому порядку повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. А для водіїв таких автомобілів, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 385 транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких

транспортних засобів.

За приписами п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно з п. 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

В спірному випадку доказів того, що вантажний автомобіль позивача був з повною масою менше ніж 3,5 тони суду не надано. Обладнання належного позивачеві транспортного засобу SCANIA, державний номер НОМЕР_1 , цифровим тахографом підтверджується актом №295946 від 01.10.2021, складеним за результатами перевірки, позивачем не спростовується, а тому водій за приписами п. 3.3 Інструкції № 385 повинен був мати картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.

Твердження позивача, що транспортний засіб не здійснював міжнародні перевезення, а тільки внутрішні, у зв`язку із чим водій веде індивідуальну контрольну книжку водія, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Доказів того, що водій під час перевірки 01.10.2021 пред`являв індивідуальну контрольну книжку інспекторам матеріали справи не містять. Натомість, в акті перевірки зафіксовано, що водій відмовився від надання пояснень та від підпису в акті перевірки (а.с.25).

Позивач, у свою чергу, не скористався правом участі його уповноваженого представника у визначений відповідачем день (12 січня 2022 року) у розгляді справи про порушення автотранспортного законодавства, письмові пояснення, документи на спростування висновків акту перевірки не надавав, тоді як повідомлення позивача про розгляд справи 12.01.2022 підтверджується копією повідомлення про розгляд справи (а.с.29), копією фіскального чеку (а.с.30), офіційними даними «Укрпошти» про вручення кореспонденції (а.с.31).

Таким чином, встановлені судом обставини свідчить про порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що спричиняє наслідки у вигляді відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд першої інстанції, неправильно застосував норми права, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення сулу першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року у справі № 340/1271/22 скасувати, прийняти нове рішення.

В позові позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко