Рішення

від 13.12.2022 по справі 902/816/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2022 р. Cправа № 902/816/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В., за відсутності сторін

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд", 07442, Київська обл., Броварський р-н, селище міського типу Велика Димерка, вул. Броварська, будинок 152, ідентифікаційний код юридичної особи 39369112

до Фізичної особи - підприємця Шпака Андрія Юрійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення 74 205,60 гривень

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 05.09.2022 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" до Фізичної особи - підприємця Шпака Андрія Юрійовича про стягнення 74 205,60 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 1405/12зр від 02.12.2019, у тому числі: 49 470,40 гривень основного боргу та 24 735,20 гривень штрафу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 12.09.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/816/22 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті у справі призначено на 11 жовтня 2022 року о 10:00 год.

23.09.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 3420 від 19.09.2022 (вх. № 01-34/8045/22 від 23.09.2022) у якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених у ньому, просить позов задовольнити частково на суму 45 120,78 гривень, у решті позовних вимог відмовити.

10.10.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 04/10-22-1 від 04.10.2022 (вх. № 01-34/8477/22 від 10.10.2022) у якій останній просить закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв`язку з проведеними відповідачем розрахунками, стягнути з відповідача 24 735,20 гривень штрафу та витрати на сплату судового збору.

Також 10.10.2022 від позивача надійшло клопотання № 04/10-22-2 від 04.10.2022 (вх. № 01-34/8476/22 від 10.10.2022) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у матеріалах справи документами.

11.10.2022 судове засідання у справі № 902/816/22 не відбулося, у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області.

Ухвалою суду від 12.10.2022 сторони повідомлено про призначення судового засідання з розгляду справи № 902/816/22 по суті на 28.10.2022 о 10:00 год.

18.10.2022 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання № 18/10-22-1 від 18.10.2022 (вх. № 01-34/8739/22 від 18.10.2022) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у матеріалах справи документами. 24.10.2022 ідентичне клопотання надійшло від позивача у паперовому варіанті.

Ухвалою від 28.10.2022 судом відкладено судове засідання у справі № 902/816/22 на 17.11.2022 о 15:00 год.

17.11.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку із відсутністю електроенергії у приміщенні суду.

Ухвалою від 21.11.2022 судом повідомлено сторони про призначення судового засідання у справі № 902/816/22 на 13.12.2022 о 10:30 год.

09.12.2022 від позивача до суду надійшло клопотання № 02/12-22-1 від 02.12.2022 (вх. № 01-34/10615/22 від 09.12.2022) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у матеріалах справи документами.

На визначену судом дату у судове засідання представники сторін не з`явились.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлено ухвалою суду від 21.11.2022, яку було надіслано позивачу на повідомлену суду електронну адресу позивача, відповідача - шляхом надіслання ухвали суду від 21.11.2022 за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та за адресою, зазначеною ним у відзиві як адреса для листування.

Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.

Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, зважаючи на клопотання представника позивача про проведення судового засідання за його відсутності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.

За результатами судового засідання 13.12.2022 судом ухвалено рішення у справі.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 13.12.2022 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця Шпака Андрія Юрійовича 74 205,60 гривень заборгованості, у тому числі 49 470,40 гривень основного боргу та 24 735,20 гривень штрафу.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 1405/12зр від 02.12.2019 в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар.

Відповідач у поданому до суду відзиві підтвердив наявність між сторонами договірних відносин та зазначив, що ФОП ІІІпак А.Ю. не отримував претензій від ТОВ "Флагман Сіфуд", існуючу заборгованість в розмірі 45 120,78 гривень сплатив 07.09.2022 року, після чого господарські відносини між сторонами не підтримувалися. Відповідач послуги у ТОВ "Флагман Сіфуд" не замовляв, згідно даних бухгалтерського обліку ФОП Шпак А.Ю. заборгованість перед ТОВ "Флагман Сіфуд" за наданий останнім товар відсутня.

На обгрунтування своїх заперечень відповідачем зазначено, що порушення грошових зобов`язань сталось внаслідок настання дії форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та згідно умов договору під час дії форс-мажорних обставин пеня чи штраф не нараховуються, відтак відповідач вважає, що нарахована сума штрафу у розмірі 24 735,20 гривень безпідставна та необгрунтована.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що про наявність заборгованості відповідач повідомлявся в усному порядку. Досудове врегулювання спорів договором не передбачено. Після відкриття провадження у справі № 902/816/22 відповідач здійснив оплату основного боргу перед позивачем у розмірі 49 470,40 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 2613 від 07.09.2022 р. на суму 45 120,78 гривень та платіжним дорученням № 2654 від 20.09.2022 р. на суму 4 349,62 гривень, відтак позивач просить закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення зазначеної суми основного боргу. Також позивач зазначив, що у відповідача прострочена заборгованість за видатковими накладними, за якими позивачем відповідачеві був відвантажений товар до 22.02.2022 р. включно та такі зобов`язання в нього з`явилися до виникнення форс-мажорних обставин на які посилається відповідач. Суму штрафу в розмірі 24 735,20 гривень вважає обгрунтованою.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

02 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" (далі - продавець, позивач) та фізичною особою - підприємцем Шпаком Андрієм Юрійовичем (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 1405/12зр (далі - договір).

Згідно пунктів 2.1., 2.2. договору сторони погодили, що продавець на протязі терміну дії чинного договору зобов`язується передавати у власність, а покупець зобов`язується приймати товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах визначених цим договором. Найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідною накладною, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Момент переходу права власності на товар до покупця і, відповідно, ризиків, яких може зазнати товар, є момент підписання покупцем видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі товару (п. 3.2. договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору вартість товару визначається сумарною вартістю переданого товару згідно відповідних видаткових накладних на протязі всього терміну дії даного договору.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що покупець зобов`язується повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом двадцяти одного календарного дня з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

За умовами пункту 4.5. договору у випадку порушення покупцем п. 4.3. чинного договору більше ніж на 25 (двадцять п`ять) календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків) несплаченої вартості переданого покупцеві товару.

Згідно пункту 4.7. договору при наявності заборгованості у покупця перед продавцем за раніше отриманий товар, при надходженні оплати за товар, сума оплати, незалежно від цільового призначення платежу, зараховується продавцем як оплата за раніше переданий, але не оплачений товар, або (на вибір продавця), у разі нарахування продавцем неустойки відповідно до п. 4.4. або п. 4.5. даного договору, згідно ст. 534 Цивільного кодексу України сума оплати, незалежно від цільового призначення, зараховується продавцем в першу чергу як оплата неустойки.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Даний договір укладено на невизначений строк. Сторона, яка бажає розірвати цей договір повинна письмово сповістити про таке іншу сторону за 30 діб до моменту такого розірвання.

Договір підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" Вінером Р.Р. та фізичною особою - підприємцем Шпаком Андрієм Юрійовичем особисто.

На виконання умов укладеного договору за період з 28.01.2022 по 22.02.2022 згідно видаткових накладних № 0280137 від 28.01.2022, № 0310112 від 31.01.2022, № 0310149 від 31.01.2022, № 0310150 від 31.01.2022, № 0310151 від 31.01.2022, № 0310152 від 31.01.2022, № 0310153 від 31.01.2022, № 0320162 від 01.02.2022, № 0330471 від 02.02.2022, № 0330641 від 02.02.2022, № 0330818 від 02.02.2022, № 0380074 від 07.02.2022, № 0380076 від 07.02.2022, № 0380083 від 07.02.2022, № 0380084 від 07.02.2022, № 0380085 від 07.02.2022, № 0400883 від 09.02.2022, № 0400913 від 09.02.2022, № 0450102 від 14.02.2022, № 0450119 від 14.02.2022, № 0450120 від 14.02.2022, № 0450121 від 14.02.2022, № 0460161 від 15.02.2022, № 0460160 від 15.02.2022, № 0460175 від 15.02.2022, № 0470900 від 16.02.2022, № 0480199 від 17.02.2022, № 0480204 від 17.02.2022, № 0520093 від 21.02.2022, № 0520097 від 21.02.2022, № 0520098 від 21.02.2022, № 0520099 від 21.02.2022, № 0520100 від 21.02.2022, № 0530144 від 22.02.2022, № 0530145 від 22.02.2022 (т. 1 а.с. 15-49), товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 50-84) позивач відвантажив відповідачу товар на загальну 151 856,61 гривень.

Видаткові накладні та товарно-ранспортні накладні містять підписи уповноважених представників сторін, отримання товару згідно вказаних видаткових накладних на вказану суму відповідачем не заперечується.

Факт поставки товару підтверджується також наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних з копіями квитанцій № 1 про реєстрацію цих податкових накладних в ЄРПН (т. 1 а.с. 85-154).

Відповідачем згідно платіжного доручення № 1953 від 15.03.2022 здійснено оплату отриманого товару на суму 99 962,54 гривень (т. 1 а.с. 158).

Як зазначено позивачем, отримані від відповідача кошти позивачем було зараховано на підставі п. 4.7. договору в якості повної та остаточної оплати поставленого товару згідно видаткової накладної № 0280137 від 28.01.2022 у розмірі 88,48 гривень, в якості оплати поставленого товару згідно видаткових накладних № 0310112 від 31.01.2022, № 0310149 від 31.01.2022, № 0310150 від 31.01.2022, № 0310151 від 31.01.2022, № 0310152 від 31.01.2022, № 0310153 від 31.01.2022, № 0320162 від 01.02.2022, № 0330471 від 02.02.2022, № 0330641 від 02.02.2022, № 0330818 від 02.02.2022, № 0380074 від 07.02.2022, № 0380076 від 07.02.2022, № 0380083 від 07.02.2022, № 0380084 від 07.02.2022, № 0380085 від 07.02.2022 у розмірі 78 774,14 гривень та в якості часткової оплати поставленого товару згідно видаткової накладної № 0400883 від 09.02.2022 у розмірі 21 099,92 гривень.

Сума залишку заборгованості складає 49 470,40 гривень (151 856,61 гривень - 2512,15 гривень (вартість поставленого товару згідно видаткової накладної № 0280137 від 28.01.2022)- 78 774,14 гривень - 21 099,92 гривень = 49 470,40 гривень).

Доказів сплати вказаної суми заборгованості до подання позову до суду матеріали справи не містять.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за отриманий товар за договором позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 74 205,60 гривень заборгованості, що складається з 49 470,40 гривень основного боргу та 24 735,20 гривень штрафу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що після звернення позивача з позовом відповідач здійснив повне погашення суми основного боргу перед позивачем у розмірі 49 470,40 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 2613 від 07.09.2022 р. на суму 45 120,78 гривень та платіжним дорученням № 2654 від 20.09.2022 р. на суму 4 349,62 гривень.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором купівлі-продажу № 1405/12зр від 02.12.2019 року 74 205,60 гривень заборгованості, що складається з 49 470,40 гривень основного боргу та 24 735,20 гривень штрафу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар на суму 49 470,40 гривень належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору купівлі-продажу № 1405/12зр від 02.12.2019 року в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 49 470,40 гривень.

Судом встановлено, що після звернення позивача з позовом, відповідачем здійснено повне погашення суми основної заборгованості у розмірі 49 470,40 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 2613 від 07.09.2022 р. на суму 45 120,78 гривень та № 2654 від 20.09.2022 р. на суму 4 349,62 гривень, що містяться у матеріалах справи.

Погашення основної суми боргу також визнається сторонами у поданих суду відповіді на відзив № 04/10-22-1 від 04.10.2022 (вх. № 01-34/8477/22 від 10.10.2022), відзиві на позов № 3420 від 19.09.2022 (вх. № 01-34/8045/22 від 23.09.2022) відповідача.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Приймаючи до уваги подані сторонами під час розгляду справи докази сплати суми основного боргу у розмірі 49 470,40 гривень, провадження у справі в частині 49 470,40 гривень основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 24 735,20 гривень штрафу нарахованих відповідачу у зв`язку із несвоєчасною оплатою за договором.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу суд враховує таке.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.5. договору сторони визначили, що у випадку порушення покупцем п. 4.3. чинного договору більше ніж на 25 (двадцять п`ять) календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків) несплаченої вартості переданого покупцеві товару.

Сума заборгованості за договором становить 49 470,40 гривень. Вказана заборгованість станом на день подання позову до суду - 31.08.2022 не була сплачена та існувала у період з 15.03.2022 до 07.09.2022. Таким чином, має місце прострочення по оплаті поставленого товару більш ніж на 25 календарних днів.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення штрафу у розмірі 50% (п`ятдесяти відсотків) несплаченої вартості переданого покупцеві товару відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, що нарахований на суму основного боргу за договором, суд дійшов висновку, що сума штрафу нарахована вірно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення штрафу у сумі 24 735,20 гривень є обгрунтованими.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафу, посилаючись на те, що не мав можливості своєчасно оплатити вартість отриманого товару з незалежних від нього форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням у зв`язку з цим воєнного стану в Україні.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Положеннями статі 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

За умовами договору (пункти 5.1., 5.2 договору) під настанням обставин непереборної сили розуміються: пожежі, стихійні лиха, війни або військові операції будь-якого характеру, заборони експорту або імпорту, або інших, незалежні від волі сторін обставини, які затримують термін виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. Якщо вищезазначені обставини будуть діяти більш 3-х місяців або, якщо шкода або збитки товару виникли внаслідок дії обставин непереборної сили, то кожна із сторін буде мати право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за чинним договором і в цьому випадку жодна із сторін не буде мати права на відшкодування іншою стороною шкоди або збитків.

Згідно пунктів 5.3., 5.4. договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим договором повинна, не пізніше 7 днів з моменту настання вказаних в цьому параграфі обставин, сповістити іншу сторону. Належним доказом наявності вказаних вище обставин і їх тривалості, будуть служити довідки видані Торгово-промисловою палатою України.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не подано належних доказів щодо повідомлення позивача у порядку, передбаченому договором про дію форс-мажорних обставин, що об`єктивно перешкоджають або унеможливлюють належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Судом також враховано, що відповідачу був переданий позивачем товар за яким у відповідача виникло зобов`язання з оплати у період з 09.02.2022 по 22.02.2022, тобто до введення в Україні військового стану та саме лише посилання на наявність форс-мажорних обставин не ставить у пряму залежність неможливість виконання відповідачем зобов`язання за договором, що виникло до настання таких обставин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідні висновки також було викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 по справі № 922/2394/21.

У постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 Верховним Судом зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором, а також доказів причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Судом також враховано, що відповідачем не подано належних доказів, що внаслідок введення воєнного стану на території України, відповідач не міг у повному обсязі здійснювати господарську діяльність, отримувати дохід і введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання зобов`язань з оплати за договором.

Суд також враховує, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 та надзвичайність і невідворотність цих обставин не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов`язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини відхиляються судом як необгрунтовані.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно вимог статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.

Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру штрафу, що підлягає стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, суд звертається до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року під час розгляду справи № 902/417/18.

У пунктах 8.20.-8.22 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

У пунктах 8.33, 8.35.-8.36 цієї постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафу суд враховує:

- ступінь виконання зобов`язань за укладеним договором та те, що відповідачем сплачено основний борг за договором у повному обсязі;

- позивачем не подано доказів, які би свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності та підтверджували факт понесення позивачем збитків у зв`язку з простроченням оплати товару та їх розміру.

Суд також враховує, що штраф є санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні його розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням сплати суми основної заборгованості відповідачем у повному обсязі.

Враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співмірним у контексті балансу інтересів обох сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін спору.

Приймаючи до уваги, що судом визнано обгрунтованим нарахування штрафу в сумі 24 735,20 гривень, з урахуванням зменшення розміру штрафу на 50%, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф в сумі 12 367,60 гривень, у стягненні решти штрафу слід відмовити з підстав його зменшення судом.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 12 367,60 гривень штрафу, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжних доручень № 977 від 19.07.2022 та №1188 від 22.08.2022 сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 гривень.

Водночас в силу приписів частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно пункту 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи, що спір в частині стягнення 49 470,40 гривень основного боргу доведено до суду внаслідок неправильних дій відповідача і погашення такого боргу відбулося вже після подання позову та враховуючи зменшення судом суми неустойки, витрати на сплату судового збору в сумі 2481,00 гривень покладаються на відповідача відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 902/816/22 в частині стягнення 49 470,40 гривень основного боргу закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шпака Андрія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд", 07442, Київська обл., Броварський р-н, селище міського типу Велика Димерка, вул. Броварська, будинок 152, ідентифікаційний код юридичної особи 39369112) 12 367,60 гривень (дванадцять тисяч триста шістдесят сім гривень 60 копійок) штрафу та 2481,00 гривень (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12 367,60 гривень штрафу - відмовити.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: позивача - office@fseafood.com.

Повний текст рішення складено та підписано 19 грудня 2022 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, 07442, Київська обл., Броварський р-н, смт Велика Димерка, вулиця Броварська, будинок 152; office@fseafood.com;

3, 4 - відповідачу, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2.