Рішення

від 05.09.2022 по справі 910/4870/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2022Справа № 910/4870/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Корнієнка Андрія Володимировича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні технології»

до ОСОБА_2

про стягнення 378220,00 грн,

Представники:

не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом Корнієнко Андрій Володимирович в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні технології» до ОСОБА_2 про стягнення 378220,00 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як керівник товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні технології», в період з 10.08.2016 по 04.12.2019 безпідставно перераховував з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні технології» на свій рахунок 378220,00 грн, чим завдав останньому збитки у вказаному розмірі.

Позов Корнієнком Андрієм Володимировичем в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні технології» (далі - Товариство) подано як учасником цього товариства, якому належить більше 10 відсотків статутного капіталу товариства (ч. 1 ст. 54 ГПК України). Статус позивача у цій справі набуває Товариство (ч. 2 ст. 54 ГПК України).

Суд своєю ухвалою від 05.04.2021 задовольнив частково заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні технології» та наклав арешт на грошові кошти ОСОБА_2 в установах банків в межах суми 378220,00 грн.

18 травня 2021 року суд відкрив провадження у справі № 910/4870/21, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Відповідач відхилив позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши, що кошти були використані на поточні цілі підприємства (закупівля необхідних матеріалів та інструментів, розрахунок з приватними особами, закупівля палива та інше).

Також відповідач послався на рішення загальних зборів учасників Товариства від 01.06.2021, що оформлене протоколом № 7, про списання (шляхом прощення) заборгованості директора Товариства перед Товариством у загальному розмірі 378220,00 грн. Отже зобов`язання відповідача з повернення Товариству 378220,00 грн припинено на підставі ч. 1 ст. 605 ЦК України внаслідок прощення боргу на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом № 7 від 01.06.2021.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що проведення господарських операцій, на які посилається відповідач, не підтверджені жодними первинними документами.

Ці операції мали б відображатись на бухгалтерському субрахунку Товариства 372 «Розрахунки з підзвітними особами» Національного плану рахунків бухгалтерського обліку. За дебетом цього субрахунка відображається видача грошей під звіт, а за кредитом - суми затверджених витрат і суми повернених підзвітним особам коштів (Інструкція

про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства

фінансів України від 30.11.1999 № 91)

Водночас згідно з оборотно-сальдовою відомістю Товариства за період з 10.08.2015 по 30.04.2020 по бухгалтерському рахунку 6851 станом на 30.04.2020 заборгованість відповідача обліковується по бухгалтерському рахунку 6851 - рахунок «Розрахунки за іншими операціями» національного плану рахунків бухгалтерського обліку.

Позивач подав клопотання про:

- витребування від акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» належним чином засвідчених копій платіжних доручень про сплату грошових коштів з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК ПОЛІМЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» НОМЕР_1 на користь отримувача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 10.08.2015 по 30.04.2020 включно;

- витребування від акціонерного товариства «Укрсиббанк» належним чином засвідчених копій платіжних доручень про сплату грошових коштів з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні технології» НОМЕР_3 на користь отримувача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 10.08.2015 по 30.04.2020 включно.

Обґрунтовуючи необхідність витребування цих документів позивач посилається на необхідність з`ясування призначення здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні технології» на користь отримувача ОСОБА_2 платежів, оскільки наведені відповідачем підстави отримання коштів (поворотна фінансова допомога) суперечать даним обліку цієї заборгованості Товариства (розрахунки за іншими операціями).

Позивач стверджує, що Товариство відмовляється надати йому ці документи, а оскільки вони становлять банківську таємницю, отримання їх самостійно у банківських установах неможливо відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Суд своєю ухвалою від 05.07.2021 витребував:

- у акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» належним чином засвідчені копії платіжних доручень про сплату грошових коштів з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні технології» НОМЕР_1 , відкритому в акціонерному товаристві комерційний банк КБ «Приватбанк», МФО 320649, на користь отримувача ОСОБА_2 за період з 10.08.2015 по 30.04.2020 включно;

- у акціонерного товариства «Укрсиббанк» належним чином засвідчені копії платіжних доручень про сплату грошових коштів з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні Технології» НОМЕР_3 , відритому в акціонерному товаристві «Укрсиббанк», МФО 351005, на користь отримувача ОСОБА_2 за період з 10.08.2015 по 30.04.2020 включно.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» подало виписку про сплату коштів з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні технології» НОМЕР_1 на користь отримувача ОСОБА_2 за період з 10.08.2015 по 30.04.2020.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні технології» подало клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10096/21 за позовом Корнієнка Андрія Володимировича до товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні технології» про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом № 7 від 01.06.2021.

Заявник клопотання зазначив, що рішення у справі № 910/10096/21 матиме преюдиційне значення для цієї справи в частині встановлених обставин щодо наявності чи відсутності зобов`язання відповідача щодо повернення 378220,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 910/4870/21 до вирішення справи № 910/10096/21.

Позивач подав клопотання про поновлення провадження у справі.

Суд своєю ухвалою від 23.02.2022 поновив провадження у справі.

Позивач подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення 242604,00 грн. За твердженням відповідача, учасник Товариства Корнієнко Андрій Володимирович знав про факт отримання відповідачем сум поворотної фінансової допомоги для здійснення поточних витрат ще у жовтні 2017 року з листа ОСОБА_2 , надісланого ним 12.10.2017 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас позивач подав позов до суду в березні 2021 року, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення грошових коштів, одержаних відповідачем у період з 2016 року по жовтень 2017 року у розмірі 242604,00 грн.

Позивач подав заперечення проти застосування строків позовної давності, оскільки лист, на який посилається відповідач, є неналежним доказом.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

09.06.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію створення

товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні технології», учасниками якого є Корнієнко Андрій Володимирович із розміром частки засновника (учасника), яка становить 49,95% (499,50 грн), та ОСОБА_2 із розміром частки засновника (учасника) 50,05% (500,50 грн).

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників, визначає Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон).

Виконавчий орган є одним із органів товариства з обмеженою відповідальністю (ст. 28 Закону). Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (ч. 1 ст. 39 Закону). Частина 2 статті 39 Закону до компетенції виконавчого органу товариства відносить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Цією ж нормою (ст. 39 Закону) передбачено, що виконавчий орган товариства може бути одноосібним, або колегіальним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор».

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить відомості про ОСОБА_2 як одноосібного керівника Товариства.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи (ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

За приписами ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підлягають внесенню відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Отже ОСОБА_2 , як директор товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні технології», уповноважений здійснювати управління поточною діяльністю Товариства, у тому числі розпорядження коштами Товариства.

В період з 10.08.2015 по 04.12.2019 ОСОБА_2 як директор Товариства перерахував з рахунку Товариства на його власні ( ОСОБА_2 ) рахунки в установах банку грошові кошти в сумі 397520,00 грн, з яких було повернуто 19300 грн. Ця обставина визнається сторонами, а тому, за приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України, не потребує доказування. Кошти у розмірі 378520 грн ОСОБА_2 Товариству не повернуті.

01.06.2021 Товариство прийняло рішення про списання (шляхом прощення) заборгованості директора ОСОБА_2 перед Товариством у розмірі 378520 грн. Водночас, 17.12.2021 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/10096/21 визнано недійсним вказане рішення загальних зборів Товариства, а тому борг ОСОБА_2 перед Товариством є дійсним.

Вирішуючи питання заподіяння такими діями ОСОБА_2 збитків Товариству суд виходить такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесу управління господарською діяльністю є організаційно-господарськими відносинами, що становлять сферу господарських відносин (ст. 3 ГК України).

Частиною 2 статті 89 ГК України визначено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію,; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків, іншими винними діями посадової особи.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов`язань - причиною.

Правовідносини, які виникають між юридичною особою та її органом, є представництвом, яке ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України визначено як обов`язок або право однієї сторони вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво, яке виникає на підставі акту органу юридичної особи, вважається представництвом, у яких представник діє від імені і в інтересах юридичної особи, яку він представляє, у межах, визначеного змістом розпорядчого акту її органу.

Згідно з норами статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Тобто між господарським товариством та його посадовою особою, зокрема, директором, у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. І за наслідками таких дій посадова особа, в даному випадку - директор, має нести юридичну відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

Особа, яка діє як одноосібний виконавчий орган Товариства, зобов`язана діяти добросовісно, розумно, в інтересах Товариства та належним чином виконувати свої обов`язки, визначені законодавством, статутом або відповідним договором.

З огляду на це представник має право і зобов`язаний вчиняти правочини лише в інтересах того, кого представляє. Тому з метою захисту цивільних прав та інтересів того, кого представляють, законом встановлена заборона (ч. 3 ст. 238 ЦК України) укладення правочину представником стосовно себе особисто або стосовно іншої особи, представником якої він одночасно виступає.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_2 як директора Товариства щодо перерахування коштів з рахунку Товариства на його власні ( ОСОБА_2 ) рахунки є діями, що вчинені не в інтересах Товариства та носять характер протиправних дій, вчинених всупереч обов`язкам представника.

Наслідком таких неправомірних дій ОСОБА_2 є зменшення майнових (фінансових) благ Товариства, і між ними (діями) та наслідками існує безпосередній причинний зв`язок.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. Аналогічне положення міститься в ч. 5 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який встановлює, що посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів, солідарно відповідають за збитки, заподіяні товариству.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи позивача, в інтересах якого діє Корнієнко Андрій Володимирович, про заподіяння ОСОБА_2 збитків Товариству у розмірі 378520 грн, є обґрунтованим та доведеними.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 202, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов Корнієнка Андрія Володимировича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Полімерні технології» до ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю позовом «ТВК Полімерні технології» (бул. Дружби Народів, 14-16, м. Київ, 01103, код 39829173) 378220,00 грн збитків, 5673,30 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 20.12.2022.

Суддя С. А. Ковтун