Рішення

від 08.12.2022 по справі 910/8374/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2022Справа № 910/8374/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "БЕНЕФІТ"

про стягнення 11 344 276, 26 грн.

Представники:

від позивача: Ярова А.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "БЕНЕФІТ" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 11 344 276, 26 грн., з яких: 5 125 426, 02 грн - штрафу та 6 218 850, 24 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № ЦЗВ-07-00921-01 від 12.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.09.2022.

У судовому засіданні 29.09.2022 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 20.10.2022 та зобов`язав позивача надати суду читабельну копію договору поставки № ЦЗВ-07-00921-01 від 12.08.2021 та специфікації до нього.

У судовому засіданні 20.10.2022 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 17.11.2022.

У судовому засіданні 17.11.2022 представник позивача на виконання вимог суду надав читабельну копію договору поставки № ЦЗВ-07-00921-01 від 12.08.2021 та специфікації до нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/8374/22 призначено на 08.12.2022.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представника не направлено, заяв/клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подано.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Георгія Кірпи, буд. 2, літ. А. офіс 308, м. Київ, 03035, проте, до суду повернулися конверти з ухвалами суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 08.09.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.08.2021 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "БЕНЕФІТ" (далі - постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-07-00921-01, умовами якого передбачено, що постачальник зобов?язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, що є невід?ємною частиною договору, на умовах, які викладені у цьому договорі.

Найменування продукції: Електричні акумулятори (акумулятори та акумуляторні батареї) - п. 1.2. договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, виробник продукції:

- «SEA WILL TECHNOLOGY CO., LIMITED», Китай.

- «GUANGZHOU ESG NEW ENERGY TECHNOLOGY CO., LTD», Китай.

Згідно п. 4.3. договору, сума договору на момент його підписання складає - 28 474 589, 00 грн., крім того ПДВ 20 % - 3 694 917, 80 грн., що разом становить 34 169 506, 80 грн.

За умовами п. 5.1. договору, постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до...) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48 (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010).

Вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена постачальником.

Відповідно до п. 5.2. договору, поставка продукції проводиться партіями протягом строку дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника, до прийому продукції.

Зі сторони замовника, рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту замовника, щонайменше двома такими уповноваженими особами: керівник (особа, що виконує його обов?язки) філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця»; заступник керівника (особа, що виконує його обов?язки) філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця».

Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв?язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail).

Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (E-mail).

Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена (або щодо якої замовник не надав рознарядку), покладаються на постачальника.

Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов?язково повідомляється постачальнику.

Згідно п. 5.3. договору, датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником у відділі матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за кожну партію поставленої продукції за цим договором проводиться замовником протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2 при наявності документів зазначених в п. 7.1 цього договору.

За умовами п. 7.1. договору, приймання продукції замовником здійснюється на підставі підтвердження наступних документів: рахунку - фактури, видаткової накладної, підписаної представником постачальника, яку замовник повинен підписати після прийняття продукції; товаро - транспортної накладної або накладної (залізничної); документів, що підтверджують якість продукції, зазначених у п.2.2. цього договору; пакувальних аркушів (при наявності).

Постачальник зобов`язаний надати замовнику належним чином оформлену та зареєстровану податкову накладну у відповідності до вимог чинного законолавства України. Відвантажувальні і платіжні документи повинні надаватись замовнику протягом 5 (п?яти) днів з моменту відвантаження продукції, але не пізніше другого числа місяця, наступного за місяцем в якому проводилось відвантаження продукції.

Відповідно до п. 10.1 договору, при порушенні строків постачання постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції на умовах передбачених п.5.2. цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0, 1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов?язань допоставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник.

Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2021. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати продукції в межах термінів, визначених умовами цього договору (п. 13.7. договору).

Також, сторони погодили специфікацію № 1 до договору поставки № ЦЗВ-07-00921-01 від 12.08.2021.

З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2021 позивачем відповідно до умов договору було надіслано відповідачу на електронну пошту рознарядку № ЦЗВ-20/2870 від 06.09.2021 на відвантаження на адресу відділу матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко 48 наступної продукції: батарея акумуляторна типу 2 ОРzS 100 в кількості 12 661 шт. на суму 34 169 506, 80 грн з ПДВ. У зв`язку з потребою у акумуляторних батареях, позивач просив відповідача забезпечити виконання поставки у повному обсязі згідно п. 13.7. договору.

Вказана рознарядка № ЦЗВ-20/2870 від 06.09.2021 була надіслана позивачем відповідачу також засобами поштового зв`язку, що підтверджується описом вкладення та поштовим конвертом.

Як зазначає позивач, поставка товару за рознарядкою № ЦЗВ-20/2870 від 06.09.2021 мала відбутися до 31.12.2021 включно.

Тож, в порушення умов договору, відповідач не здійснив поставку товару.

Враховуючи що у вищезазначений строк відповідачем не було поставлено передбачений договором товар, позивач звернувся до відповідача з претензією № ЦЗВ-20/309 від 27.01.2022, в якій просив відповідача сплатити на рахунок позивача передбачені п. 10.1. договору штрафні санкції у вигляді штрафу та пені за порушення строків поставки продукції, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 27.01.2022.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, тому просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 11 344 276, 26 грн., з яких: 5 125 426, 02 грн - штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції та 6 218 850, 24 грн - пеня за період 16.01.2022 по 16.07.2022.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 53-121-01-21-1103 від 30.12.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 07.09.2021 позивачем відповідно до умов договору було надіслано відповідачу на електронну пошту рознарядку № ЦЗВ-20/2870 від 06.09.2021 на відвантаження на адресу відділу матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко 48 наступної продукції: батарея акумуляторна типу 2 ОРzS 100 в кількості 12 661 шт. на суму 34 169 506, 80 грн з ПДВ. У зв`язку з потребою у акумуляторних батареях, позивач просив відповідача забезпечити виконання поставки у повному обсязі згідно п. 13.7. договору.

Вказана рознарядка № ЦЗВ-20/2870 від 06.09.2021 також була надіслана позивачем відповідачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується описом вкладення та поштовим конвертом.

Тож, з урахуванням п. 13.7. договору відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару у повному обсязі на суму 34 169 506, 80 грн до кінця строку дії договору, тобто до 31.12.2021 включно.

Проте, в порушення умов договору, відповідач не здійснив поставку товару.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листами № ЦЗВ-20/3702 від 07.10.2021 та № ЦЗВ-20/3851 від 19.10.2021, в яких просив відповідача вжити заходи для прискорення відвантаження вказаних у рознарядці акумуляторних батарей та надати чіткий графік відвантаження.

Листом від 22.10.2021 № 22/10-01 відповідач надав відповідь на вищезазначені листи позивача, в яких відповідач вказує, що термін виготовлення продукції складає 30-45 календарних днів, терміни доставки продукції із Китаю складають мінімум 30-45 днів, а також зазначає про тривалі святкові дні у КНР у жовтні та на зростання попиту на фрахт контейнерних перевезень із Китаю у останній квартал кожного календарного року, у зв`язку з чим відповідач не має можливості здійснити поставку раніше строків передбачених за отримано рознарядкою № ЦЗВ-20/2870 від 06.09.2021, а саме до 31.12.2021 року та здійснить поставку продукції до кінця грудня 2021 року.

Разом з тим, листом № 11/11-01 від 11.11.2021 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань за договором поставки № ЦЗВ-07-00921-01 від 12.08.2021.

Листом № 26/11-01 від 26.11.2021 відповідач повідомив позивача, що підтверджуючі документи про наявність форс-мажорних обставин від компетентних органів відповідач надасть у троки до 30 робочих днів.

В свою чергу, листами № ЦЗВ-20/4393 від 15.11.2021 та №ЦЗВ-20/4617 від 25.11.2021 позивач просив відповідача надати підтверджуючі документи про настання форс-мажорних обставин.

Крім того, листом № ЦЗВ-20/68 від 11.01.2022 позивач вкотре звернувся до відповідача та повідомив, що станом на січень 2022 відповідач не надав жодних підтверджуючих документів про настання форс-мажорних обставин, терміни надання таких документів відповідачем порушені. У зв`язку з чим позивач зазначив, що порушення ТОВ "Торгівельна компанія "БЕНЕФІТ" договірних зобов`язань не є наслідком обставин непереборної сили, а отже не звільняє ТОВ "Торгівельна компанія "БЕНЕФІТ" від відповідальності визначеної п. 10.1. договору.

Листом № 13/01-01 від 13.01.2022 відповідач надав відповідь на вищезазначений лист позивача, в якому повідомив, що форс-мажорні обставини наступили на території КНР та на даний час відповідач очікує підтверджуючих документів про настання форс-мажорних обставин від компетентних органів КНР.

Суд, дослідивши листи відповідача, якими останнім надано відповідь позивачу, зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов?язань за цим договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажор), а саме: а) повінь, землетрус, шторм, осідання грунту, цунамі, інші стихійні лиха природи; епідемії; б) пожежі, вибухи, вихід з ладу чи пошкодження машин та устаткування; в страйки, саботаж, локаут та інші непередбачені зупинки на виробництві; г) оголошена або неоголошена війна, інші військові дії, революція, масові заворушення, страйки, піратство; г) законні або незаконні дії органів державної влади або управління та їх структурних підрозділів, які перешкоджають виконанню договору (наприклад, ембарго на експорт/ імпорт, валютні обмеження тощо); д) інші обставини, які не залежать від сторін, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього Договору.

У цьому випадку строк виконання зобов?язань за договором змінюється за взаємною згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду (п. 8.2. договору).

Згідно п. 8.3. договору, у разі виникнення форс-мажорних обставин сторони протягом 5 (п?яти) календарних днів письмово сповіщають одна одну про наявність вказаних обставин з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк до 30 (тридцяти) робочих днів. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення і наявність форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання цього договору.

Пунктом 8.4. договору визначено, що достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий компетентними органами.

Проте, відповідачем в додатках до листів № 11/11-01 від 11.11.2021, № 26/11-01 від 26.11.2021 та № 13/01-01 від 13.01.2022 не було надано позивачу документів, які підтверджують факт настання форс-мажорних обставин, відповідно до вимог розділу 8 договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, як встановлено судом вище, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару у повному обсязі на суму 34 169 506, 80 грн до кінця строку дії договору, тобто до 31.12.2021 включно.

Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 11 344 276, 26 грн., з яких: 5 125 426, 02 грн - штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції та 6 218 850, 24 грн - пеня за період 16.01.2022 по 16.07.2022.

Відповідно до п. 10.1 договору, при порушенні строків постачання постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції на умовах передбачених п.5.2. цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0, 1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов?язань допоставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що за прострочення строків постачання понад 15 календарних днів постачальник сплачує пеню у розмірі 0, 1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з поставки товару та за відповідний період прострочення, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 218 850, 24 грн - пені за період 16.01.2022 по 16.07.2022..

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 10.1. договору, та встановлено, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 5 125 426, 02 грн - у розмірі 15 % від ціни договору (34 169 506, 80 грн).

Тож, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "БЕНЕФІТ" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають стягненню штрафні санкції у розмірі 11 344 276, 26 грн. (5 125 426, 02 грн + 6 218 850, 24 грн).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "БЕНЕФІТ" (вул. Георгія Кірпи, буд. 2, літ. А. офіс 308, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код - 38896647) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код - 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (пр-т. Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049, ідентифікаційний код - 40081347) 5 125 426 (п`ять мільйонів сто двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять шість) грн 02 коп. - штрафу, 6 218 850 (шість мільйонів двісті вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 24 коп. - пені та 170 164 (сто сімдесят тисяч сто шістдесят чотири) грн 14 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 19.12.2022

Суддя Щербаков С.О.