Рішення

від 12.12.2022 по справі 914/1853/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022 Справа № 914/1853/22

За позовом: Підприємства Версавія товариства інвалідів Рок, с. Сокільники Львівської області

до відповідача: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м. Львів

про стягнення 1 601 841, 49 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Бараняк Н.Я.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Підприємства Версавія товариства інвалідів Рок до відповідача: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про стягнення 1 601 841, 49 грн за неналежне виконання умов договору № 290 від 29.07.2016.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.08.2022 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 02.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду справу по суті на 23.11.2022.

Ухвалою суду від 23.11.2022 розгляд справи відкладено на 12.12.2022.

12.12.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій банківських виписок та накладної № 11 від 10.02.2021 на суму 73 324, 49 грн. Ствердив, що такі докази враховані при поданні позову та розрахунку стягуваної суми, проте через збої кабінету Електронного суду, неоголошеної війни росії проти України, не завантажились при поданні позову. Оскільки зазначені документи дійсно відображені в позові, беручи до уваги доводи позивача, суд вважає за можливе прийняти такі.

У судове засідання 12.12.2022 сторони явку повноважних представників не забезпечили.

Слід зазначити, що ухвали суду надсилались відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак ухвала суду від 23.11.2022 станом на 12.12.2022 не вручена під час доставки.

Проте зазначена ухвала також скеровувалась відповідачу і на електронні адреси. Докази повернення такої матеріали справи не містять.

Більше того, ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті відповідач отримав ще 11.11.2022.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Тому відповідач є належним чином повідомлений про розгляд справи.

Беручи до уваги закінчення строку розгляду спору, достатність доказів у справі для її вирішення, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки № 290 від 29.07.2016 в частині оплати за поставлений товар на суму 1 195 455, 08 грн. Також за прострочення виконання зобов`язання позивач заявив до стягнення 57 676, 61 грн 3% річних та 348 709, 80 грн інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

29 липня 2016 року Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування (надалі - Замовник) та Підприємство Версавія товариства інвалідів Рок (надалі - Постачальник) уклали договір поставки № 290 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Замовника товар, який зазначено у Специфікації (в подальшому - товар), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 6.1.1 договору Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Також замовник має право здійснювати оплату товару Постачальнику на підставі виставленого рахунку та накладної на умовах відстрочки платежу на термін до 30 календарних днів з моменту поставки товару. У разі відсутності фінансування видатків, термін відстрочки платежу може бути збільшений аж до моменту наявності реального фінансування видатків (пункт 6.2.2 договору).

На виконання умов договору сторони підписали та скріпили печатками видаткові накладні на загальну суму 1 705 455, 08 грн, а саме, у 2020 році: № 228 від 07.08.2020 на суму 219 089, 79 грн; № 234 від 25.08.2020 на суму 24 999, 80 грн; № 235 від 31.08.2021 на суму 7 312, 50 грн; № 243 від 10.09.2020 на суму 108 365, 50 грн; № 252 від 28.09.2020 на суму 3 360, 00 грн; № 255 від 12.10.2020 на суму 138 266, 74 грн; № 271 від 26.10.2020 на суму 5 715, 00 грн; № 276 від 29.10.2020 на суму 93 791, 26 грн; № 277 від 03.11.2020 на суму 61 112, 80 грн; № 345 від 16.11.2020 на суму 176 839, 71 грн; № 352 від 10.12.2020 на суму 195 967, 33 грн; № 355 від 18.12.2020 на суму 15 084, 61 грн; № 356 від 30.12.2020 на суму 218 107, 73 грн; а також у 2021 році: № 11 від 10.02.2021 на суму 73 324, 49 грн; № 14 від 22.02.2021 на суму 22 036, 00 грн; № 37 від 15.03.2021 на суму 145 330, 36 грн; №52 від 19.04.2021 на суму 118 068, 53 грн; № 182 від 24.05.2021 на суму 76 722, 93 грн; № 421 від 03.08.2021 на суму 1 960, 00 грн (не містить підпису та печатки відповідача).

Видаткові накладні не містять жодних зауважень.

Відповідач сплатив позивачу 510 000, 00 грн, що підтверджується виписками про рух коштів, а саме: 12.11.2020 50 000, 00 грн; 17.11.2020 100 000, 00 грн; 02.12.2020 300 000, 00 грн та 22.12.2020 60 000, 00 грн. У призначенні платежу зазначено: оплата кредиторської заборгованості згідно з дог. № 290 від 09.07.2016.

Позивач надав суду пояснення, що інших договорів сторони не укладали.

Акт звірки взаєморозрахунків за 2020 рік із кінцевим сальдо 1 378 665, 47 грн відповідач не підписав.

Проте сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021-21.02.2022, в якому відображена і видаткова накладна № 421 від 03.08.2021 на суму 1 960, 00 грн, яка не містить підпису та печатки відповідача.

Доказів оплати за поставлений товар на загальну суму 1 195 455, 08 грн сторонами не подано.

Таким чином позивач просив стягнути з відповідача 1 195 455, 08 грн основного боргу, 348 709, 80 грн інфляційних втрат та 57 676, 61 грн 3% річних.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторони у справі уклали договір поставки № 290 від 29.07.2016.

До позовної заяви позивач долучив належним чином оформлені видаткові накладні на загальну суму 1 703 495, 08 грн та видаткову накладну № 421 від 03.08.2021 на суму 1 960, 00 грн, яка не містить підпису та печатки відповідача, як доказ виконання умов договору поставки.

Надаючи оцінку видатковій накладній № 421 від 03.08.2021 на суму 1 960, 00 грн, яка не містить підпису та печатки відповідача, суд зазначає, що відсутність підпису не свідчить про відсутність господарської операції.

Оскільки матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків, котрий підписано директором, головним бухгалтером та скріплено печаткою підприємства, який містить посилання на видаткову накладну № 421 від 03.08.2021 на суму 1 960, 00 грн, суд визнає таку належним доказом підтвердження поставки товару на суму 1 960, 00 грн.

Тому позивач підтвердив факт поставки товару на загальну суму 1 705 455, 08 грн.

Відповідач оплатив позивачу 510 000, 00 грн.

Позивач зарахував ці проплати в порядку погашення найдавнішої заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У договорі сторони погодили строк оплати відстрочка платежу до 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Однак доказів повної оплати за поставлений товар впродовж 2020-2021 року на суму 1 195 455, 08 грн матеріали справи не містять.

Оскільки позивач підтвердив, а відповідач не спростував наявність основної заборгованості на суму 1 195 455, 08 грн, позовні вимоги в частині заявленого до стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 348 709, 80 грн інфляційних втрат, нарахованих за період: січень 2021 року червень 2022 року та 57 676, 61 грн 3% річних, нарахованих за період 01.01.2021-10.08.2022. Нарахування здійснено на суму 1 195 455, 00 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що такий є неправильним, оскільки станом на 01.01.2021 ще не існувало заборгованості на суму 1 195 455, 00 грн (впродовж 2021 року ще були поставки на суму 364 117, 82 грн).

Станом на 01.01.2021 існувала заборгованість на суму 328 853, 10 грн (накладні за період: 29.10.2020-16.11.2020, попередні накладні відповідач оплатив).

Прострочення по накладних від 10.12.2020 настало 12.01.2021; від 18.12.2020 19.01.2021; від 30.12.2020 30.01.2021; 10.02.2021 13.03.2021; від 22.02.2021 25.03.2021; від 15.03.2021 15.04.2021; від 19.04.2021 20.05.2021; від 24.05.2021 24.06.2021; від 03.08.2021 03.09.2021.

Здійснивши перерахунок за допомогою калькулятору «ЛІГА.ЗАКОН» суд встановив, що до стягнення підлягає 52 651, 15 грн 3% річних та 327 017, 39 грн інфляційних втрат.

У задоволенні решти вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 195 455, 08 грн основного боргу, 52 651, 15 грн 3% річних та 327 017, 39 грн інфляційних втрат.

Щодо судового збору.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (місцезнаходження: 79052, місто Львів, вул. Рудненська, будинок 10, ідент. код: 03187714) на користь Підприємства Версавія товариства інвалідів Рок (місцезнаходження: 81130, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Сокільники, вул. Шевченка, будинок 101, ідент. код: 32115892) 1 195 455, 08 грн основного боргу, 52 651, 15 грн 3% річних, 327 017, 39 грн інфляційних втрат та 18 901, 49 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19.12.2022.

Суддя Галамай О.З.