Рішення

від 13.12.2022 по справі 914/2319/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2022 Справа № 914/2319/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамікс», м. Львів

про стягнення 11 648, 00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Сеник П.Р.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамікс» про стягнення 11 648, 00 грн

Ухвалою від 06.10.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи на 15.11.2022 року.

Ухвалою від 15.11.2022 суд відклав розгляд справи на 29.11.2022.

Судове засідання призначене на 29.11.2022 о 16:00 не відбулось, у зв`язку з відключенням приміщення суду від електричної енергії з 15:00 год.

Ухвалою від 30.11.2022 суд призначив розгляд справи на 13.12.2022.

В судове засідання 13.12.2022 з`явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задоволити, відповідач не з`явився, причин не явки не вказав, відзив на позов не подав.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

В судовому засіданні 13.12.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю № 209 від 12.05.2022 щодо поставки товару, внаслідок чого просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 11 648,00 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представила, позовні вимоги не заперечив.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

12 травня 2022 року між Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності і Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамікс» було укладено Договір про закупівлю № 209.

Відповідно до умов Договору про закупівлю товарів Постачальник зобов`язується в 2022 році передати у власність Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити за цінами, встановленими даним Договором, наступний товар: Тумба приліжкова (52шт) по коду ДК 021:2015: 39150000-8 «Меблі та приспособи різні» (далі - Товар).

Відповідно до пункту 3.1 ціна цього Договору становить 116480,00 грн.

Згідно з пунктом 5.1 договору поставка Продукції здійснюється силами та за рахунок Постачальника (до завершення або скасування воєнного стану).

Пунктом 9.1 сторони передбачили, що договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до дня скасування воєнного стану на території України, чи завершення терміну на який його було запроваджено але не довше ніж до 31 серпня 2022 року, і в будь якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

Як зазначає Позивач, 12 липня 2022 року ЛДУБЖД було отримано Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої, Постачальник пропонував розірвати Договір та зняти всі зобов`язання передбачені договором з сторін.

До матеріалів справи долучена додаткова угода № 1, двосторонньо підписана, однак зі сторони позивача не проставлено печатку, а також не вказано дати угоди та дати коли договір припиняє дію. Зі слів позивача дана угода не є підписаною.

Відповідно до п. 7.6. Договору, у разі відмови від виконання даного Договору Постачальник сплачує ЛДУБЖД штраф в розмірі 10% від вартості недопоставленого товару.

13.07.2022 позивач звернувся до відповідача з листом щодо поставки товару до 31 серпня 2022 року або сплати штрафу у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару.

03.08.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати штрафу в розмірі 11 648,00 грн за непоставлений товар, до претензії додав рахунок фактуру.

На момент подання позовної заяви до суду штраф Відповідачем не сплачений та не надано жодної відповіді на претензію.

Відтак позивач звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з ТОВ «Рамікс» штраф в розмірі 11 648,00 грн за непоставлений товар, у звязку із тим що договір завершив дію 31.08.2022 .

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦПК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом між Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності і Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамікс» було укладено Договір про закупівлю № 209 від 12.05.2022 року, згідно умов якого Постачальник зобов`язувався в 2022 році передати у власність Замовника, а Замовник зобов`язується зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити за цінами, встановленими даним Договором, товар - Тумба приліжкова (52шт) по коду ДК 021:2015: 39150000-8 "Меблі та приспособи різні".

ТОВ "Рамікс" умови договору не виконані, поставка не здійснена.

Посилаючись на п. 9.1. Договору, що термін дії такого завершився 31.08.2022, позивач звернувся в суд про стягнення з ТОВ «Рамікс» штрафу на підставі пункту 7.6 Договору в розмірі 11 648,00 грн.

Відповідно до 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас, ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України встановлює, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 4 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Разом з цим, главою 50 Цивільного кодексу України визначено підстави припинення зобов`язання, серед яких відсутня така підстава як закінчення строку дії договору.

Як вбачається з умов Договору сторони визначили строк дії договору до дня скасування воєнного стану на території України, чи завершення терміну на який його було запроваджено але не довше ніж до 31 серпня 2022 року.

При цьому, в п. 9.1 Договору сторони погодили, що договір діє в будь якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині поставки товару.

Згідно п. 5.1 Договору Поставка Продукції здійснюється силами та за рахунок Постачальника:(до завершення або скасування воєнного стану).

Стаття 599 Цивільного кодексу України та стаття 202 Господарського кодексу України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору.

Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору, що обумовлено в п. 91. договору.

Таким чином зобов`язання щодо поставки товару визначено в договорі до завершення або скасування воєнного стану.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що у разі відмови від виконання договору постачальник сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості недопоставленого товару, однак позивачем не доведено факт відмови від виконання договору, а пропозиція на розірвання договору та відмова від виконання договору не є тотожними поняттями і враховуючи, що час виконання не настав, тому і санкції не можуть застосовуватись.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 затверджено однойменний Указ Президента України щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05:30 21.11.2022 строком на 90 днів.

З огляду на те, що воєнний стан в Україні не завершений та такий не скасовано, відтак строк виконання зобов`язання ТОВ «Рамікс» не настав, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2022.

Суддя Запотічняк О.Д.