Рішення

від 05.12.2022 по справі 914/2300/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2022 Справа № 914/2300/22

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівської міської ради, місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорос ЛТД», місто Львів

про стягнення 27 572,65 грн.

За участі представників

від позивача: Заяць Я.А. - представник (повноваження вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань);

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорос ЛТД» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в сумі 27 572,65 грн.

Ухвалою від 27.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, та призначив судове засідання на 19.10.2022 о 10:30 год.

В судовому засіданні судом оголошено перерву до 09.11.2022 до 11:00 год.

09.11.2022 представником відповідача подано до канцелярії суду письмові пояснення щодо заперечень проти позову (вх.№23330/22).

Представник позивача в судове засідання 09.11.2022 з`явився, надав докази надіслання відповідачу додатків до позовної заяви, копію якої було надано представнику відповідача в судовому засіданні 19.10.2022.

Представник відповідача в судове засідання 09.11.2022 з`явився.

В судовому засіданні оголошено перерву до 23.11.2022 до 13:45 год.

22.11.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача (вх.№24284/22) про відкладення розгляду справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Підготовче засідання призначене на 23.11.2022 на 13:45 год. не відбулося через відсутність електропостачання, що підтверджується копією Акта про відключення електроенергії від 25.11.2022, складеного Господарським судом Львівської області.

Ухвалою суду від 25.11.2022 постановлено призначити судове засідання на 05.12.2022 о 10:30 год.

Представник позивача в судове засідання 05.12.2022 з`явився, в судовому засіданні подав письмові пояснення , які в подальшому були зареєстровані канцелярією суду за вх.№24928/2 від 05.12.2022.

Представник відповідача в судове засідання 05.12.2022 не з`явився, заяви, клопотання не подавав. Ухвалою суду від 25.11.2022 явка представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 29.11.2022 прийняте, а 02.12.2022 поштове відправлення за номером 7901414692853 вручене особисто адресату - відповідачу.

Отже відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що судом вчинено всі необхідні процесуальні дії, передбачені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдань підготовчого провадження у даній справі, у зв`язку із закінченням встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку для проведення підготовчого провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та початку судового розгляду по суті.

Представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представника відповідача в засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано. Водночас відповідач виклав свої заперечення у письмових поясненнях поданих до суду 09.11.2022.

У судовому засіданні 05.12.2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0521 га кадастровий номер 4610136300:02:004:0026, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 63/65 для обслуговування об`єктів належного йому нерухомого майна, без правовстановлюючих документів на землекористування, що є порушенням земельного законодавства України та призводить до втрат територіальної громади міста Львова від несплати орендної плати за землю.

Вказані обставини зафіксовані в акті обстеження земельної ділянки № 70 від 04.08.2021.

Відповідач, набувши право власності на об`єкти нерухомості - нежитлові приміщення площею 171,7 кв.м, які розміщені на земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,0521 га кадастровий номер 4610136300:02:004:0026, на вулиці Шевченка, 63/65 у місті Львові, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на цю земельну ділянку, в період з 19.08.2020 по 30.06.2021 не вносив плату за користування нею, внаслідок чого зберіг в себе за рахунок Львівської міської ради як власника земельної ділянки безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

У зв`язку з тим, що відповідач не є ні власником, ні постійним землекористувачем земельної ділянки, єдина можлива форма оплати за землю, є орендна плата.

Враховуючи те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у період з 19.08.2020 по 30.06.2021, без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, що мали бути оплачені за користування нею, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 27 572,65 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності.

При цьому позивач покликається на положення статей 13, 19, 142 Конституції України, статей 12, 80, 83, 90, 93, 125, 206 Земельного кодексу України, статей 82, 83, 1212 Цивільного кодексу України, статей 10, 14, 265 Податкового кодексу України, статтю 64 Бюджетного кодексу, статтю 21 Закону України «Про оренду земель», статей 16, 26, 33, 60, 63 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав, виклав свою позицію у письмових поясненнях, в яких проти позову заперечує повністю з наступних підстав.

Зокрема зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження його права власності на зазначену ним у позовній заяві земельну ділянку. Натомість, із доданого до позовної заяви Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.08.2022 року вбачається, що на зазначену земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:02:004:0026, зареєстровано право постійного користування за ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на підставі Державного акта від 10.11.2009 року ЯЯ №180495.

Крім того, відповідач стверджує, що контроль за сплатою усіх податків, у тому числі й місцевих (до яких відноситься плата за землю) покладено виключно на податкові органи, інші органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів. На думку відповідача, Львівська міська рада не наділена повноваженнями зі зверненням до суду із позовною заявою про стягнення орендної плати за землю.

Враховуючи вищевикладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Обставини встановлені судом.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.07.2022 №305813920 право власності на будівлю котельні літ. Б-1 під індексами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 загальною площею 171,7 кв.м (реєстраційний номер майна 1589700346101) на АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні (серія та номер: 2339, виданий 19.11.2018, видавник: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я.; акт приймання-передачі, серія та номер: 3220, виданий 04.12.2018, видавник: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) перейшло до ОСОБА_1 .

Право власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна припинено 18.08.2020. Так, на підставі протоколу загальних зборів засновників (серія та номер 1/2020, виданий 24.07.2020, видавник: ТзОВ «Сорос ЛТД») та акта приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТзОВ «Сорос ЛТД», (серія та номер: 4630, 4631, виданий 17.08.2020, видавник: Сторони підписання акта) право власності на об`єкт нерухомого майна перейшло від ОСОБА_1 до ТзОВ «Сорос ЛТД» (право власності зареєстровано 18.08.2020).

Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради 04.08.2021 року проведено обстеження земельних ділянок за адресою АДРЕСА_2 та суміжних з ними земельних ділянок.

За результатами зазначеного обстеження позивачем складено акт обстеження земельних ділянок від 04.08.2021 року №70, відповідно до якого, земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0521 га (кадастровий номер 4610136300:02:004:0026) на АДРЕСА_2 перебуває в комунальній власності Львівської міської ради та відноситься до земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення земельної ділянки - за кодом КВЦПЗ 14.02. для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної та теплової енергії.

Вказаним актом обстеження земельної ділянки, встановлено, що ТзОВ «Сорос ЛТД» (код ЄДРПОУ 43730937) фактично використовує земельну ділянку №1 площею 0,0521 га (кадастровий номер 4610136300:02:004:0026) на АДРЕСА_2 у м. Львові за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Оскільки, станом на дату складання акта (№70 від 04.08.2021) документи, які посвідчують право користування (оренди) земельною ділянкою №1 площею 0,0521 га (кадастровий номер: 4610136300:02:004:0026) на АДРЕСА_2 у м. Львові відсутні, відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові було надіслано відповідачу вимогу №70 від 17.08.2021 про вжиття заходів щодо оформлення права користування (оренди) земельною ділянкою № 1 площею 0,0521 га до 17.09.2021, а також до 17.09.2021 провести оплату всіх належних орендодавцю коштів за користування вказаною земельною ділянкою з дати набуття права власності на будівлю котельні загальною площею 171,70 кв.м та у розмірі , встановленому п.7 ухвали ЛМР від 25.05.2017 №1995 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові».

Відповідачу надіслано вимогу, яку він залишив без відповіді та задоволення.

Враховуючи те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у період з 19.08.2020 по 30.06.2021 без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, що мали бути оплачені за користування нею, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 27 572,65 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Висновки суду.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права власності землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють їх від імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщена на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що було у попереднього землекористувача.

Аналогічне передбачено частина 1 статті 377 Цивільного кодексу України.

За змістом статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності та нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності та нерухомість.

Відтак із виникненням права власності на об`єкт нерухомості, власник такого об`єкту не звільняється від обов`язку оформлення прав на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сорос ЛТД» набувши право власності на об`єкти нерухомості - нежитлові приміщення площею 171,7 кв.м, які розміщені на земельній ділянці площею 0,0521 га на вул.Т. Шевченка, 63/65, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на цю земельну ділянку, однак використовував земельну ділянку для обслуговування об`єктів нерухомого майна без наявності правовстановлюючих документів на землекористування.

Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові було надіслано відповідачу вимогу №70 від 17.08.2021 про вжиття заходів щодо оформлення права користування (оренди) земельною ділянкою № 1 площею 0,0521 га до 17.09.2021, а також до 17.09.2021 провести оплату всіх належних орендодавцю коштів за користування вказаною земельною ділянкою з дати набуття права власності на будівлю котельні загальною площею 171,70 кв.м та у розмірі , встановленому п.7 ухвали ЛМР від 25.05.2017 №1995 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові».

Факт надсилання вказаної вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи копією списку №3472 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 19.08.2021 та копією списку на відправку рекомендованих листів поданих в ВЗ№6, м. Львів 79006. Проте, відповідач вимогу без відповіді та задоволення.

Разом з цим, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є ні власником, ні постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата відповідно до положень статті 14.1.72 Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату згідно пункту «в» частини 1 статті 96 Земельного Кодексу України).

Таким чином, з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок не лише оформити та зареєструвати речове право на відповідні земельні ділянки, а й сплачувати орендну плату за користування ними.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах №922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі № 912/1188/17.

За змістом частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі №922/981/18).

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України слідує, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Згідно з інформації з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.07.2022 №32-13-0.91-1629/15-22, виданого відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136300:02:004:0026) становить: 527 033,18 грн.

Позовні вимоги враховують період фактичного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 19.08.2020 по 30.06.2021 року.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові».

Пунктом 1 ухвали затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.

Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018 року.

Згідно з п.7.5.1 вказаного Порядку, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано в пунктах 7.6-7.16 цього Порядку.

Відповідно до розрахунків сум збитків наданих Управлінням земельних ресурсів розмір збитків, завданих власнику землі, за період з 19.08.2020 по 30.06.2021 року становить: за користування відповідачем земельною ділянкою площею 521 м кв. - 27 572,65 грн. Вказана сума підлягає до стягнення з відповідача.

Стосовно заперечень відповідача наведених у письмових поясненнях, суд зазначає наступне.

Щодо тверджень відповідача про те, що на зазначену земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:02:004:0026, зареєстровано право постійного користування за ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на підставі Державного акта від 10.11.2009 року ЯЯ №180495, суд зазначає наступне.

Ухвалою Львівської міської ради від 08.11.2018 №4207 «Про вилучення з користування ЛКП «Залізничнетеплоенерго» земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 63-65» Львівська міська рада ухвалила: вилучити з користування Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» земельну ділянку площею 0,0521 га на вул. Т. Шевченка, 63-65 (кадастровий номер 4610136300:02:004:0026) та зарахувати до земель міста; вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в управлінні Держкомзему у місті Львові 10.11.2009 за 303:09::468:00010 (Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 03-З).

Щодо права позивача звертатись з даним позовом суд зазначає наступне.

Згідно зі змістом статей 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 12 Земельного кодексу України, до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Враховуючи вимоги статті 19 Конституції України, територіальна громада м.Львова, як власник спірних земельних ділянок делегує Львівській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Крім того, беручи до уваги положення статті 12, частини 2 статті 83, частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, Львівська міська рада наділена повноваженнями зі зверненням до суду із даним позовом та є належним позивачем.

Суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позову. Наведені відповідачем заперечення з огляду на положення статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України не спростовують позовні вимоги. Отже позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорос ЛТД» (79013, місто Львів, вулиця Степана Бандери, 15/3; ідентифікаційний код юридичної особи 43730937) на користь Львівської міської ради (79006, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 04055896) 27 572,65 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та 2 481,00 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 15.12.2022

Суддя Сухович Ю.О.