Рішення

від 08.12.2022 по справі 916/1851/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1851/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача: адвокат Ільченко К.Р. - ордер,

від відповідача: адвокат Реу К.П. - ордер,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1851/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» (просп. Адміральський, № 33А, оф. 316, м. Одеса, 65059, ЄДРПОУ 38915198)

до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» (4-й Басейний провулок, № 7, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 08336521)

про визнання договору поновленим, усунення перешкод у користуванні та зобов`язання виконувати умови договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

04.08.2022 за вх.№1917/22 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», в якій позивач просить суд:

- визнати договір оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06 від 26 червня 2014 року, укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» поновленим на строк до 26 червня 2030 року;

- усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» перешкоди, що чиняться Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», у користуванні орендованим майном, відповідно до договору оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06 від 26 червня 2014;

- зобов`язати Державне підприємство Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» виконувати зобов`язання за договором оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06 від 26 червня 2014 року, що укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» на умовах, які визначені сторонами у договорі оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06 від 26 червня 2014 року до закінчення строку дії договору - 26 червня 2030 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 26/06 від 26.06.2014 та вимог чинного законодавства в частині поновлення договору та надання можливості доступу позивачу до орендованого майна.

Як вказує позивач, 26.06.2014 між ним та відповідачем, як орендодавцем, укладено договір оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування вказане майно обладнання трансформаторних підстанцій (ТП), а саме: по ТП 594: трансформатор ТПІ-400-100, інв. № 165, електрична мережа: вул. Хімічна, 39 (протяжність кабеля 150 м); по ТП 4455: трансформатор КПП-400/10, інв. № 1166, електричні мережі, кабель АА ШВ 3х95; по ТП 4517: трансформатор ТМ 630/6, інв. № 5802, щит управління №1, №2, №3, № 4 електричні мережі кабель ААБ 3х185; по ТП 4800: трансформатор ТМ 630-6/04 інв. № 1163, електричні мережі кабель АА ШВ 3х9.

Позивач додає, що майно розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, що перебуває на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість об`єкта оренди станом на 23.06.2014 і становить за незалежною оцінкою 96601,00 грн без ПДВ. При цьому, договір укладено строком на вісім років та діє з 26.04.2014 до 26.06.2022 включно. За актом приймання-передачі майна від 18.09.2014 орендоване майно було передано від орендодавця орендарю.

Позивач зазначає, що після закінчення строку чинності договору оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06 від 26.06.2014 протягом одного місяця до ТОВ «Будконтакт МВС» не надходило жодних заяв та заперечень стосовно припинення дії договору.

Водночас, позивач листом № 24 від 27.07.2022 повідомив ДП МОУ «ОЗБМ», що за відсутності заяв (заперечень) про припинення дії договору № 26/06 від 26.06.2014, останній є продовженим на таких самих умовах до 26.06.2030.

Як вказує позивач, відповідач заявою від 27.06.2022 № 29 повідомив ТОВ «Будконтакт МВС», що 03.06.2022 на його адресу було направлено лист про припинення дії договору оренди № 26/06 від 26.06.2014 та відповідач просив підготувати проект акту приймання-передавання з повернення орендованого майна. За ствердженням позивача, вказану було отримано 28.07.2022, проте будь-яких листів від 03.06.2022 позивачем отримано не було.

Позивач наголошує, що листом № 25 від 29.07.2022 ТОВ «Будконтакт МВС» зазначило про дійсність спірного договору оренди та відсутність підстав щодо складання акту приймання-передавання орендованого майна.

Додатково позивач вказує, що за відсутності будь-яких заперечень щодо продовження дії договору оренди, ДП МОУ «ОЗБМ» 01.08.2022 здійснило недопуск до об`єктів оренди згідно договору № 26/06 від 26.06.2014 та до власного майна, яке перебуває на балансі позивача, що зафіксовано у відповідному акті неопуску.

Окрім того, за ствердженням позивача, за відсутності будь-яких правових підстав, ДП МОУ «ОЗБМ» не виконує умови договору та фактично унеможливлює виконання ТОВ «Будконтакт МВС» своїх зобов`язань стосовно орендованого майна, а саме в частині користування вказаним майном.

Відтак, позивач зауважує, що належним чином користується орендованим майном та здійснює його оплату, відповідач не направляв будь-яких листів щодо припинення умов договору, однак в той же час перешкоджає користуватись орендованим майном. При цьому, будь-яких актів приймання-повернення орендованого майна сторонами не підписано, орендоване майно згідно договору оренди, перебуває у позивача.

Відтак, на переконання позивача, відповідач зобов`язаний дотримуватися умов договору та надати можливість доступу до орендованого майна, а у позивача наявні правові підстави вимагати у відповідача усунення перешкод у користуванні орендованим майном.

Відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. 18310/22 від 05.09.2022), де останнім, зокрема, зазначено, що позовні вимоги ТОВ «Будконтакт МВС» ним не визнаються в поновму обсязі.

В обґрунтування зазначеного відповідач зауважив, що відповідно до наказу Міністерства оборони України № 432 від 12.08.2019 прийнято рішення про ліквідацію ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів», а 16.04.2021 наказом Міністерства оборони України № 100 головою ліквідаційної комісії призначено Ковернегу А.В.

Водночас, відповідач підтвердив факт укладення між сторонами справи договору оренди іншого, крім нерухомого, окремо індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06 від 26.06.2014.

При цьому, як вказує відповідач, ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів» за вих. № 25 від 25.05.2022 повідомило ТОВ «Будконтакт МВС», що після спливу строку, на який договір оренди був укладений, відповідач не має намірів подовжувати чинність договору та з 27.06.2022 спірний договір буде припинений.

За ствердженням відповідача, данні листи було повернуто оператором поштового зв`язку до ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів» з причин: «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Окрім того, як наголошує відповідач, у зв`язку із припиненням 27.06.2022 договору оренди за закінченням строку, на який його було укладено, останній у відповідності до вимог п. 10.4. вказаного договору, за вих. №29 від 27.06.2022 направив позивачу заяву про припинення договору оренди, який за замовленою кур`єрською послугою Укрпошта Експрес, було повернуто оператором поштового зв`язку також з причин: «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Додатково, посилаючись на норми ст. 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», відповідач зауважує, що ТОВ «Будконтакт МВС» не зверталось до відповідача із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії.

Отже, за висновком відповідача, у контексті наведених ним норм, повідомлення № 25 від 25.05.2022 та заява № 29 від 27.06.2022 ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів» про припинення договору оренди за закінченням строку є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення відповідача у правовідносинах, що не потребують узгодження з ТОВ «Будконтакт МВС» в силу норм законів і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Відповідач підсумовує, що договір оренди № 26/06 від 26.06.2014 є припиненим з 27.06.2022 відповідно до ч. 2 ст.26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» та п. 10.7. договору оренди, за якою останній припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Між тим, відповідач звертає увагу, що належним доказом надіслання ним повідомлення № 25 від 25.05.2022 та повідомлення № 29 від 27.06.2022 є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, при цьому в даному випадку, на думку відповідача, такими доказами є квитанція про відправлення рекомендованого листа та квитанція про замовлення кур`єрської послуги доставки Укрпошта Експрес з відповідними номерами.

Відтак, за ствердженням відповідача, він належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення до ТОВ «Будконтакт МВС» інформації про припинення дії договору оренди, надіславши йому вищезазначені повідомлення, що в свою чергу свідчить про добросовісність звернення ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів» до позивача, вчинення відповідачем залежних від його волі необхідних дій у правовідносинах, які склались, а встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставка та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк їх зберігання, забезпечував позивач можливостями вжиття заходів для своєчасного отримання направлених поштових відправлень та, відповідно, ознайомленням з повідомленнями, тому пасивна та недобросовісна поведінка ТОВ «Будконтакт МВС» в умовах, які склалися між сторонами, на переконання відповідача, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2022 позовна заява вх.№ 1917/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» (вх. № 1917/22 від 04.08.2022) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня вручення ухвали суду.

12.08.2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» надійшла заява про усунення недоліків (вх.№16133/22), із змісту якої вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 08.08.2022.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.08.2022 прийнято позовну заяву (вх.№ 1917/22 від 04.08.2022) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1851/22. Справу №916/1851/22 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "06" вересня 2022 року о 12:00 год.

05.09.2022, ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів» подано до Господарського суду Одеської області відзив на позов (вх. № 18310/22), який судом долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього документами.

06.09.2022 у підготовчому засіданні по справі № 916/1852/22, судом, для надання можливості учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, проголошено протокольно ухвалу про перерву до "22" вересня 2022 року о 12:40 год., про що повідомлено позивача відповідною ухвалою суду від 07.09.2022, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

22.09.2022 у підготовчому засіданні по справі № 916/1851/22 проголошено протокольно ухвалу про перерву до "11" жовтня 2022 року об 11:20 год.

Підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі № 916/1851/22 на 11.10.2022 об 11:20 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

11.10.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/1851/22 за ініціативою суду на 30 днів, підготовче засідання у справі № 916/1851/22 призначено на "01" листопада 2022 року о 12:20 год.

Того ж дня, до суду надійшла заява ТОВ «Будконтакт МВС» (вх. № 22301/22), відповідно до якої позивач просив розглянути справу № 916/1851/22 без участі представника та не заперечував проти закриття підготовчого засідання.

01.11.2022 в підготовчому засіданні, у зв`язку із вирішенням всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/1851/22 до судового розгляду по суті на 15.11.2022 об 11:20 год.

15.11.2022 на електронну адресу суду в порядку ст. 129 ГПК України надійшла заява ТОВ «Будконтакт МВС» (вх. № 26042/22), яка містить КЕП, де позивач зазначив, що відповідні докази понесення судових витрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Окрім того, позивачем подано до суду клопотання (вх. № 26043/22 від 15.11.2022), з якого вбачається, що представник по стану здоров`я не зможе з`явитись в судовому засідання, у зв`язку з чим просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

Того ж дня, ТОВ «Будконтакт МВС» надало до суду також вступну промову (вх. № 26044/22 від 15.11.2022), яка судом була долучена до матеріалів справи.

15.11.2022 у судовому засіданні по справі № 916/1851/22 проголошено протокольну ухвалу про перерву до "29" листопада 2022 року о 11:00 год.

18.11.2022 ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів» подано до Господарського суду Одеської області клопотання (вх. № 26272/22) про надання додаткового часу для подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, який не перевищує п`яти днів з дати ухвалення рішення суду.

29.11.2022 відповідачем до суду надано заяву (вх. № 26860/22), відповідно до якої представник останнього просив розглянути судове засідання без участі сторін в порядку ст. 222 ГПК України.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2022 у справі № 916/1851/22 на 29.11.2022 об 11:00 год., не відбулося у зв`язку з аварійним відключенням енергопостачання у м. Одесі та відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду, що унеможливило проведення судових засідань.

29.11.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області розгляд справи № 916/1851/22 по суті призначено на "08" грудня 2022 року о 14:40 год.

В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

В судовому засіданні, призначеному на 08.12.2022, представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача виступив із вступною промовою, проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

08.12.2022 в судовому засіданні господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Суд встановив, що 26 червня 2014 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» (орендар) укладено договір оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально-визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування інше, крім нерухомого, державне окреме індивідуально визначене майно - обладнання трансформаторних підстанцій (ТП), а саме: по ТП-594: трансформатор ТПІ-400-100 інв. № 165, електрична мережа вул. Хімічна 39 (протяжність кабеля -150м); по ТП-4455: трансформатор КПП-400/10 інв. №1166, електричні мережі - кабель АА ШВ 3x95; по ТП-4517: трансформатор ТМ 630/6 інв. № 5802, щит управління №1, №2, №3, №4, електричні мережі - кабель ААБ 3x185; по ТП-4800: трансформатор ТМ 630-6/04 інв. № 1163, електричні мережі кабель АА ШВ 3х95, розміщене за адресою: місто Одеса, вулиця Хімічна, 35. що перебуває на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість об`єкта оренди станом на "23" червня 2014 р. і становить за незалежною оцінкою 96601 грн. ( без ПДВ).

Згідно з п. 2.1 договору №26/06 від 26.06.2014 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.6 договору №26/06 від 26.06.2014 орендна плата визначена на підставі п. 7 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку згідно акту прийому-передачі, який являється невід`ємною частиною даного договору, становить 1207,51 грн. Орендна плата перераховується орендодавцю в повному обсязі щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного місяця.

Умовами п.п. 5.1, 5.12. договору №26/06 від 26.06.2014 орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору; у разі припинення або розірвання Договору повернути орендодавцеві або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

При цьому, орендар має право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору; за згодою орендодавця здавати майно в суборенду; за згодою орендодавця проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості (п. 6.1. 6.3. договору № 26/06 від 26.06.2014).

Згідно з п.п. 7.1. 7.2. договору №26/06 від 26.06.2014 орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору.

Положеннями п. п. 10.1, 10.3., 10.4 договору №26/06 від 26.06.2014 цей договір укладено строком на вісім років, що діє з 26.06.2014 до 26.06.2022 включно. Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як встановлено п. 10.7. договору оренди, чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Водночас, п.п. 10.10. спірного договору встановлено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення майна покладається на орендаря.

18.09.2014 між сторонами по справі на виконання умов договору №26/06 від 26.06.2014 було складено акт приймання-передачі майна, відповідно до якого орендодавцем було передано, а орендарем прийнято окреме індивідуально визначене майно у вигляді трансформатора КПП-400, трансформатора ТМ-630/6кВт, трансформатора ТМ-630-6/04, трансформатора ТПІ-400-100, щита управління №1, №2, №3, №4; електричних мереж: кабель ААБ 3x185 -60м, кабель АА ШВ Зх95-40м, кабель АА ШВ Зх95-70м, електричних мереж вул.. Хімічна 39 (протяжність кабеля -150м), що знаходиться на території заводу, за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35.

Наказом Міністерства оборони України № 432 від 12.08.2019 вирішено припинити юридичну особу - Державне підприємство Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», шляхом його ліквідації та призначено ліквідаційну комісію.

25.05.2022 на адресу ТОВ «Будконтакт МВС» відповідачем було направлено повідомлення № 25, яким позивач повідомлений, що відповідно до пунктів 10.1 та 10.4 договору № 26/06 від 26.06.2014, після спливу строку на який був укладений договір, Підприємство не має намірів подовжувати чинність укладеного між ним та позивачем договору, та з 27 червня 2022 року договір вважатиметься припиненим. Також, відповідач просив врахувати зазначену інформацію щодо взаєморозрахунків станом на 26 червня 2022 року, а також підготувати проект акту приймання - передавання з повернення. Відповідні докази (копії конверту, накладної Укрпошти Експерес за № 6512303775342, фіскального чеку від 03.06.2022 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення) додано до матеріалів справи.

27.06.2022 Державне підприємство Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» звернулось до ТОВ «Будконтакт МВС» з листом № 29, відповідно до якого повідомило позивача, що підприємство не має намірів подовжувати чинність укладеного між ним та орендарем договору, та з 27 червня 2022 року договір припиняє свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Окрім того, відповідач зауважив, що листом від 03.06.2022 підприємство завчасно повідомляло позивача про припинення дії договору з 27.06.2022, а також просило підготувати проект акту приймання - передавання з повернення орендованого майна, визначеного абзацом другим пункту 10.10 договору, та, оскільки станом на 27.06.2022 позивачем не повідомлено відповідача про дату, час та місце складання акту приймання - передавання з повернення орендованого майна, останній, з метою попередження загрози втрати пошкодження та з метою збереження орендованого майна, яке було предметом договору, повідомляє про вжиття заходів щодо повернення йому орендованого майна.

Відповідні докази (копії конверту, накладної Укрпошти Експерес за № 6512303784724, фіскального чеку від 07.07.2022 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення) додано до матеріалів справи.

Окрім того, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення вищевказаного поштового відправлення позивачу 28.07.2022, про що також зазначено і ТОВ «Будконтакт МВС».

В свою чергу, ТОВ «Будконтак МВС» звернулось з листом № 24 від 27.07.2022 до відповідача, яким зазначило, що за відсутності заяв (заперечень) про припинення дії договору № 26/06 від 26.06.2014 та керуючись ст. 764 Цивільного кодексу України, договір оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06 від 26 червня 2014 року вважається продовженим на таких самих умовах до 26 червня 2030 року.

У відповідь на лист ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів» № 29 від 27.06.2022, який позивачем, як він зазначив, було отримано 28.07.2022,ТОВ «Будконтакт МВС» листом № 25 від 29.07.2022 повідомив, що Товариством не було отримано жодних заяв після закінчення строку чинності договору протягом одного місяця, та за відсутності заяв про припинення дії цього договору, які б мали бути направлені в визначений термін, договір оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06 від 26 червня 2014 року є продовженим на таких самих умовах до 26 червня 2030 року.

При цьому, даним листом позивач зауважив, що у зв`язку з викладеним, у нього не виникало обов`язку щодо складання акту приймання-передавання орендованого майна та повідомлення відповідача про дату, час та місце його складання.

В матеріалах справи наявний акт недопуску від 01.08.2022, складений директором позивача, головним енергетиком та свідком про недопуск до об`єкту, який знаходиться на території ДП МОУ «ОЗБМ» згідно договору № 26/06 від 26.06.2014 за адресою: вул. Хімічна, 39.

Згідно пп. 1.1 статуту Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», підприємство засноване на державній власності, діє як державне унітарне, спеціалізоване підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Відповідно до пп. 2.2 вказаного статуту, основними предметами діяльності підприємства є, зокрема, надання в оренду відповідно до законодавства України приміщень, виробничих площ, споруд, виробничого обладнання, транспортних засобів та іншого майна, що належить підприємству.

Пунктом 4.3 статуту ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів» встановлено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується, розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна за згодою уповноваженого органу управління, у випадках, передбачених законодавством України.

Підприємство має право здавати в оренду в установленому законодавством порядку підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно (устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, які йому належать), а також списувати його з балансу за попередньою згодою Уповноваженого органу управління (п.4.14 статуту ДП).

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Відповідно до статті 5 цього ж Кодексу, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Приписами статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частини 1 статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положеннями частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 283 ГК України, об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно частини 1 статті 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно частини 4 статті 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У відповідності до частини 1 статті 287 ГК України, орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону № 2269-XII (в останній редакції до втрати його чинності), у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Так, 27.12.2019 р. набрав чинності Закон № 157-IX, який відповідно до п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень даного Закону 01.02.2020 р. був введений в дію.

Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень даного Закону № 157-IX передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, інші установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону.

Згідно з приписами ст. 18 Закону № 157-IX продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Будь-яке рішення, передбачене частиною четвертою цієї статті, приймається з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, на підставі довідки балансоутримувача, в якій зазначається інформація про: наявність або відсутність заборгованості зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки; факти суттєвого (більше ніж на три місяці) прострочення сплати орендної плати чи інших обов`язкових за договором платежів; результати перевірок, які балансоутримувач та/або орендодавець здійснювали протягом строку оренди, а також інформація про цільове призначення, за яким об`єкт оренди фактично використовувався протягом строку оренди. У разі якщо перевірками виявлено порушення умов договору оренди, зазначається інформація про вжиті орендарем заходи для припинення порушення або про те, що порушення тривало і після строку, визначеного орендодавцем або балансоутримувачем для усунення порушення. Строк на усунення виявлених порушень не може перевищувати 30 календарних днів з дати отримання орендарем відповідного припису. Порядком передачі майна в оренду можуть бути встановлені додаткові вимоги до довідки балансоутримувача та порядку її подання. Договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду. Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів: на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі; на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується. Орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті. Після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону. Зміст оголошення, особливості проведення аукціону на продовження договору оренди, порядок компенсації вартості невід`ємних поліпшень та застосування переважного права чинного орендаря на продовження договору оренди в ході аукціону визначаються Порядком передачі майна в оренду. У разі якщо об`єкт не було передано в оренду за результатами аукціону, проведеного згідно з частиною десятою цього Закону, протягом п`яти робочих днів з дати формування протоколу про визнання аукціону таким, що не відбувся, публікується оголошення про проведення аукціону та здійснюється проведення аукціону відповідно до статті 13 цього Закону.

Згідно статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 року договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, від 22.06.2022 у справі № 922/2164/21.

Предметом доказування є встановлення обставин, які є підставою для продовження дії договору оренди на новий строк та визнання права користування орендованим майном, що належить до державної власності, на умовах договору оренди.

Так, судом встановлено, що договором оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06 від 26.06.2014 врегульовані права, обов`язки, відповідальність, інше, як орендаря, так і орендодавця.

З огляду на дії сторін позивач вважає, що договір оренди був автоматично продовжений на термін, на який він був укладений, тобто на 8 років - до 26.06.2030 включно, тому орендар має право користування орендованим майном на умовах договору оренди строком до 26.06.2030.

На час виникнення спірних правовідносин нормативно-правовим актом, яким врегульовано організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна був Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ.

У частині 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (редакції 10.04.1992) термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні положення передбачені й пунктом 10.4. договору оренди.

З 01.02.2020 року набув чинності новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03 жовтня 2019 року № 157-ІХ, який передбачає інші умови та процедуру продовження терміну дії договорів оренди державного та комунального майна. При цьому, абз. 4 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157 передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Відтак, у разі наміру орендодавця припинити договір оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, він на виконання вимог, визначених частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII повинен протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору зробити про це відповідну заяву.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 916/806/19, де зокрема зазначено, що якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Отже, зі змісту ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року N8 2269-ХІІ випливає, що заява однієї із сторін про припинення договору оренди повинна бути зроблена протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що позивач продовжував користуватися майном та сплачувати орендну плату після закінчення строку оренди за спірним договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також визначені у статті 764 ЦК України, якою встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Положення статті 764 ЦК України передбачають таку правову конструкцію як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Наведена норма Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Відсутність такого заперечення може мати прояв у мовчазній згоді і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17 та від 03.04.2019 у справі № 911/928/18.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.05.2020 № 910/719/19, відсутність такого заперечення як в силу статті 764 ЦК України, так і за приписами частини другої статті 17 Закону № 2269-Х1І, може мати прояв у «мовчазній згоді» і в такому випадку орендар саме в силу закону (а не за власною ініціативою в порядку частини третьої статті 17 Закону № 2269-ХІІ) може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.

Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору. Разом з тим, орендуючи спірне майно, позивач діє як суб`єкт господарювання в межах господарських правовідносин, забезпечуючи себе необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України та частині другій статті 17 Закону № 2269-ХІІ, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судами обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

Відступаючи від висновку Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду, викладеного в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/2997/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що негативні наслідки неодержання орендарем (у тому числі фізичною особою-підприємцем) звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря (у тому числі на фізичну особу-підприємця), а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

Тобто, можливість припинення договору оренди в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» беззаперечно ставиться в залежність від таких обставин в їх сукупності:

- наявність повідомлення орендодавця про припинення договору, висловленого як протягом строку дії договору, так і протягом одного місяця після його закінчення;

- його реальне направлення на належну адресу орендаря;

- повідомлення повинно бути здійснене добросовісно і розумно.

При цьому, слід також взяти до уваги правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/3324/16, згідно з якою судам слід достеменно встановлювати, чи є заява, якою констатовано факт припинення орендних відносин, заявою про відмову від договору в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Як вбачається із наявних в матеріалах справи листів орендодавця, ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів» зверталось до ТОВ «Будконтакт МВС» про відсутність намірів продовжувати чинність спірного договору оренди та необхідність повернення майна листом № 25 від 25.05.2022, а також про припинення дії договору з 27.06.2022 листом № 29 від 27.06.2022, надавши як доказ відправлення фіскальні чеки із зазначенням трекінгу Укрпошти, що були досліджені судом.

При цьому, суд погоджується із зауваженням відповідача, що факт отримання позивачем заяви № 29 від 27.06.2022 підтверджений та не може заперечуватись ТОВ «Будконтакт МВС», оскільки копію даного листа додано до позовної заяви.

Судом встановлено, що у місячний термін після закінчення строку дії спірного договору позивачу направлено заперечення орендодавця (відповідача) щодо продовження дії договору, з огляду на наступне.

Суд враховує, що рекомендовані листи направлялись відповідачем на адресу ТОВ «Будконтакт МВС» у м. Одеса, проспект Адміральський, № 33А, оф. 316, яка зазначена у спірному договорі оренди іншого, крім нерухомого, окремо індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 26.06.2014 №26/06 та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості якого перебувають у відкритому доступі

Суд вважає, що відповідач належним чином повідомив ТОВ «Будконтакт МВС» про припинення дії спірного договору, направивши відповідного листа на адресу позивача, що відповідає положенням законодавства та пункту 10.4 договору оренди.

Водночас, суд відхиляє аргументи позивача щодо необхідності направлення на адресу ТОВ «Будконтакт МВС» заяви або повідомлення про припинення дії договору оренди № 26/06 від 26.06.2014 поштовою кореспонденцією з описом вкладення у цінний лист, оскільки договір оренди, який врегульовує спірні правовідносини не встановлює такого обов`язку відповідача.

Отже, суд дійшов висновків, що факт направлення ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів» на адресу орендаря (ТОВ «Будконтакт МВС») повідомлення від 25.05.2022 № 25 та заяви від 27.06.2022 № 29 про припинення вищезазначеного договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами.

Разом із тим факт надсилання позивачем листа про продовження строку дії договору та користування Товариством орендованим майном після закінчення строку дії вищенаведеного правочину та сплата останнім орендних платежів за цим договором не може свідчити про наявність правових підстав для визнання зазначеної угоди продовженою на той самий термін і на тих самих умовах в судовому порядку, з огляду на те, що такий договір на час розгляду даного спору припинив свою дію, і в матеріалах справи відсутні докази наявності у ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів» намірів продовжувати його дію.

Оскільки договір оренди припинив свою дію внаслідок надсилання ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів» відповідної заяви, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання спірного договору оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 26/06 від 26.06.2014 поновленим.

Окрім того, суд констатує, що станом на час спливу зазначеного вище строку дії договору від 26.06.2014 (26.06.2022) продовження договорів оренди комунального майна здійснюється в порядку приписів статті 18 Закону № 157-IX.

Оскільки позивачем не надано доказів виконання вимог ст. 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX щодо подання не пізніше ніж за три місяці до закінчення дії договору заяви про продовження дії договору оренди від 27.06.2014, та, відповідно, доказів продовження строку дії договору в порядку приписів Закону № 157-ІХ, то вказаний договір є таким, що припинився 27.06.2022 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

З огляду на вищенаведені законодавчі приписи, позивачем у встановленому законом порядку не доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог до відповідача. За таких обставин в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено суду тієї обставини, яке саме право позивача чи охоронюваний законом інтерес порушується на момент звернення до суду з даним позовом у серпні 2022 року, оскільки договір оренди іншого, крім нерухомого, окремо індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 26.06.2014 №26/06 є припиненим з 27.06.2022, у зв`язку з чим підстави для користування ТОВ «Будконтакт МВС» спірним майном державної власності на час подання позову є відсутніми, оскільки позивачем був втрачений статус орендаря спірного нерухомого майна до подання позову у даній справі.

З огляду на викладене, як позовна вимога про усунення ТОВ «Будконтакт МВС» перешкод у користуванні орендованим за спірним договором майном, так і позовна вимога про зобов`язання ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів» виконувати зобов`язання за договором оренди № 26/06 від 26.06.2014, строк дії якого закінчився 27.06.2022, не підлягають задоволенню судом, так як такі вимоги є похідними вимогами.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 справа «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до п.5 ч.4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відтак, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» (просп. Адміральський, № 33А, оф. 316, м. Одеса, 65059, ЄДРПОУ 38915198).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2022 р.

Суддя О.В. Цісельський