Рішення

від 12.12.2022 по справі 918/820/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2022 р. Справа № 918/820/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграф Пласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДН КЛАСИК"

про стягнення заборгованості в сумі 141 888 грн 74 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Риндін Д.І., ордер серія ВВ № 1020790 від 04.10.2022 р. (в режимі відеоконференції);

від відповідача -Романович І.В., довіреність № 4 від 30.06.2022 р.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 12 грудня 2022 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграф Пласт" (далі - ТзОВ "Поліграф Пласт", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДН КЛАСИК" (далі - ТзОВ "ДН КЛАСИК", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 141 888 грн 74 коп., з яких: 90 000 грн 00 коп. - заборгованість за поставкою, 23 158 грн 54 коп. - інфляційні втрати, 2 513 грн 30 коп. - 3% річних та 26 216 грн 90 коп. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано свої зобов`язання з оплати поставленої позивачем відповідно до умов, укладеного між ТзОВ "Поліграф Пласт" та ТзОВ "ДН КЛАСИК", Договору поставки від 4 серпня 2021 року № 040821, продукції, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 90 000 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем на підставі пункту 7.3. вказаного договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 26 216 грн 90 коп. Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 23 158 грн 54 коп. та 3% річних в розмірі 2 513 грн 30 коп. Стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат заявлено з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Також ТзОВ "Поліграф Пласт" просить судові витрати покласти на відповідача. В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, та які складаються з судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, в розмірі 2 481 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 5 жовтня 2022 року позовну заяву ТзОВ "Поліграф Пласт" від 05.10.2022 року залишено без руху, зобов`язано позивача у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати письмову заяву із зазначенням правильного місцезнаходження позивача.

6 жовтня 2022 року від представника ТзОВ "Поліграф Пласт" через систему "Електронний суд" надійшла заява від 06.10.2022 року про усунення недоліків, в якій зазначено місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграф Пласт": 49022, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 6, корпус 66, приміщення 101.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2022 року позовну заяву ТзОВ "Поліграф Пласт" від 05.10.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 7 листопада 2022 року.

17 жовтня 2022 року від представника ТзОВ "Поліграф Пласт" через систему "Електронний суд" надійшла заява від 14.10.2022 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив надати можливість участі представнику позивача в судовому засіданні у даній справі, призначеному на 07.11.2022 року на 12:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2022 року заяву представника ТзОВ "Поліграф Пласт" від 14.10.2022 року про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/820/22, призначене на "07" листопада 2022 року на 12:00 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграф Пласт".

18 жовтня 2022 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли відзив на позовну заяву, клопотання про зменшення розміру нарахованих на суму основної заборгованості пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу. У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить закрити провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. У відзиві повідомлено, що відповідач визнає виникнення основного боргу за договором в сумі 90 000 грн 00 коп., яка станом на 03.11.2022 року ТзОВ "ДН КЛАСИК" сплачена в добровільному порядку повністю. Як зазначив представник відповідача спірна заборгованість виникла не з власної вини і умислу ТзОВ "ДН КЛАСИК", а у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин: військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". На підтвердження форс-мажорних обставин представник відповідача посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року. Також представник відповідача повідомив, що оплати зі сторони ТзОВ "ДН КЛАСИК" підтверджуються платіжними дорученнями № 1024 від 03.06.2022 року на суму 27 056 грн 97 коп., № 1348 від 18.07.2022 року на суму 10 000 грн 00 коп., № 1916 від 06.10.2022 року на суму 30 000 грн 00 коп., № 1988 від 20.10.2022 року на суму 20 000 грн 00 коп., № 2055 від 31.10.2022 року на суму 40 000 грн 00 коп. Представником відповідача до відзиву на позовну заяву долучено вказані платіжні доручення. Крім того, представник відповідача зазначив про наявність підстав для застосування права суду на зменшення розміру стягнення з ТзОВ "ДН КЛАСИК" пені, інфляційних втрат та 3% річних. Щодо нарахування пені представник відповідач зазначив, що нарахування слід здійснювати з 06.01.2022 року та в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Як зазначив представник відповідача, стягнення пені, нарахованої за 05.01.2022 року є безпідставним, оскільки 05.01.2022 року є останнім днем закінчення строку для оплати поставленої продукції. Також представник відповідача зазначив, що і стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості 10 000 грн 00 коп. за період з 06.07.2022 року по 18.07.2022 року та пені, нарахованої на суму заборгованості 90 000 грн 00 коп. за період з 06.07.2022 року по 05.10.2022 року є безпідставним в силу приписів ч. 6 ст. 232 ГК України. Враховуючи наведене та фактичні обставини справи, беручи до уваги не лише важкий фінансовий стан відповідача, а й права та інтереси позивача у зв`язку з порушенням відповідачем виконання перед ним договірних зобов`язань, представник відповідача просить суд врахувати, що справедливим і розумним буде зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3-х відсотків річних на 50%, що становить пені - 7 378 грн 48 коп., 11 579 грн 27 коп. - інфляційних втрат та 1 256 грн 65 коп. - 3% річних.

В клопотанні про зменшення розміру нарахованих на суму основної заборгованості пені, інфляційних втрат та 3% річних представник відповідача просить зменшити розмір нарахований до стягнення з ТзОВ "ДН КЛАСИК" на суму основної заборгованості пені в сумі пені в сумі 14 756 грн 96 коп., інфляційних втрат в сумі 23 158 грн 54 коп. та 3% річних в сумі 2 513 грн 30 коп. на 50 відсотків.

В клопотанні про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу представник відповідача просить зменшити розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до розміру 3 000 грн 00 коп. В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що витрати в сумі 20 000 грн 00 коп. є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже дана справа є нескладною .

Ухвалою суду від 7 листопада 2022 року позовну заяву ТзОВ "Поліграф Пласт" від 05.10.2022 року залишено без руху, зобов`язано позивача у 5-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються з відповідача, а саме: зазначити суми, на які нараховуються інфляційні втрати, 3% річні та пеня, а також періоди (з…. по…) за які стягуються інфляційні втрати, 3% річні та пеня.

14 листопада 2022 року від представника ТзОВ "Поліграф Пласт" через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 07.11.2022 року.

Ухвалою суду від 14 листопада 2022 року розгляд справи продовжено та призначено судове засідання на 12 грудня 2022 року.

15 листопада 2022 року від представника ТзОВ "Поліграф Пласт" через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 51 888 грн 74 коп., з яких: 23 158 грн 54 коп. - інфляційні втрати, 2 513 грн 30 коп. - 3% річні та 26 216 грн 90 коп. - пеня.

Також 15 листопада 2022 року від представника ТзОВ "Поліграф Пласт" через систему "Електронний суд" надійшла заява від 15.11.2022 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив надати можливість участі представнику позивача в судовому засіданні у даній справі, призначеному на 12.12.2022 року на 10:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 15 листопада 2022 року заяву представника ТзОВ "Поліграф Пласт" від 15.11.2022 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/820/22, призначене на "12" грудня 2022 року на 10:00 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграф Пласт".

У судовому засіданні 12 грудня 2022 року представник ТзОВ "Поліграф Пласт" підтвердив про сплату відповідачем спірної суми основного боргу в розмірі 90 000 грн 00 коп. Позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат 3% річних підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник ТзОВ "ДН КЛАСИК" у судовому засіданні 12 грудня 2022 року повідомив суд про сплату основного боргу в сумі 90 000 грн 00 коп. Заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних просив суд зменшити на підставі ст. 233 ГК України. Крім того, представник ТзОВ "ДН КЛАСИК" просив зменшити заявлені до стягнення витрати позивача на правничу допомогу до 3 000 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 12 грудня 2022 року провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 90 000 грн 00 коп. закрито.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ТзОВ "Поліграф Пласт" та ТзОВ "ДН КЛАСИК", всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

4 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТзОВ "Поліграф Пласт" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДН КЛАСИК" (далі - Покупець) укладено договір поставки № 040821 (далі - Договір, а.с. 41-44), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця пакувальний матеріал та вироби з поліпропіленової плівки відповідно до узгодженого сторонами оригінал-макету (далі - Продукція), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити продукцію.

Конкретне найменування, одиниці виміру, строки виготовлення кожної партії та загальна кількість продукції, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються в Специфікаціях до Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна на продукцію вказується в Специфікації до Договору.

Загальною ціною Договору є сумарна вартість продукції по всіх Специфікаціях до Договору (п. 2.2. Договору).

У відповідності до п. 2.3. Договору Продавець продає Покупцю за договірними цінами. Ціна за одиницю продукції, що постачається, визначається у видаткових накладних та/або Специфікаціях. Оплата продукції здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання Покупцем партії продукції.

Згідно з п. 7.3. Договору у разі порушення строку оплати продукції Покупець зобов`язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію продукції за кожний розпочатий день (добу) прострочення.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання обов`язків, взятих на себе за Договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п. 10.1. Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 127 056 грн 97 коп., що підтверджується видатковою накладною від 6 грудня 2021 року № 83 та товарно-транспортною накладною від 6 грудня 2021 року.

Судом встановлено, що зазначені видаткова та товарно-транспортна накладні підписані сторонами та скріплені печатками цих юридичних осіб.

Відтак, враховуючи умови п. 2.3. Договору, у відповідача виник обов`язок з оплати за поставлену продукцію з 07.12.2021 року по 05.01.2022 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату за поставлену продукцію в сумі 37 056 грн 97 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 3 червня 2022 року № 1024 на суму 27 056 грн 97 коп. та від 18 липня 2022 року № 1348 на суму 10 000 грн 00 коп.

За твердженнями позивача, відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати, отриманої за Договором, продукції на загальну суму 90 000 грн 00 коп. Спір виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по оплаті поставленої продукції, у зв`язку з чим позивач вказує на існування у ТзОВ "ДН КЛАСИК" заборгованості в розмірі 90 000 грн 00 коп. та за несвоєчасне виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню в розмірі 26 216 грн 90 коп., інфляційні втрати в розмірі 23 158 грн 54 коп. та 3% річні в розмірі 2 513 грн 30 коп.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 ЦК України.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Наявною у матеріалах справи видатковою накладною від 6 грудня 2021 року № 83, яка підписана уповноваженими представниками, підтверджується виконання ТзОВ "Поліграф Пласт" своїх зобов`язань за Договором з поставки товару ТзОВ "ДН КЛАСИК" загальною вартістю 127 056 грн 97 коп.

Відтак, суд приходить до висновку, що ТзОВ "Поліграф Пласт" належним чином виконано свої зобов`язання з поставки відповідачу товару за Договором.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 2.3. Договору визначено, що оплата продукції здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання Покупцем партії продукції.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем проведено оплату за поставлений товар на загальну суму 37 056 грн 97 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 3 червня 2022 року № 1024 на суму 27 056 грн 97 коп. та від 18 липня 2022 року № 1348 на суму 10 000 грн 00 коп.

Як зазначалось вище, умовами договору поставки від 4 серпня 2021 року № 040821 визначено порядок та строк оплати товару.

Відтак, з врахуванням умов договору поставки від 4 серпня 2021 року № 040821, відповідач зобов`язаний оплатити поставлену позивачем продукцію до 05.01.2022 року.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням п. 2.3. Договору та положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з оплати поставленої позивачем продукції.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленої позивачем продукції за видатковою накладною від 6 грудня 2021 року № 83 до 5 січня 2022 року включно. Відтак, з 6 січня 2022 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за даною накладною.

Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків за поставлений товар у встановлені договором строки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу в сумі 90 000 грн 00 коп.

Судом встановлено, що ТзОВ "ДН КЛАСИК" після звернення ТзОВ "Поліграф Пласт" з позовом до суду повністю сплатило пред`явлену позивачем до стягнення суму основного боргу, а саме в розмірі 90 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 6 жовтня 2022 року № 1916 на суму 30 000 грн 00 коп., від 20 жовтня 2022 року № 1988 на суму 20 000 грн 00 коп., від 31 жовтня 2022 року № 2055 на суму 40 000 грн 00 коп. (а.с. 75-77).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ухвалою суду від 12 грудня 2022 року провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 90 000 грн 00 коп. закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відтак, у відповідача станом на день розгляду справи заборгованість за договором поставки від 4 серпня 2021 року № 040821 відсутня.

Оскільки відповідачем допущено порушення зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості поставленої продукції, на підставі пункту 7.3. Договору та ст. 625 ЦК України, позивачем здійснено нарахування пені в сумі 26 216 грн 90 коп., інфляційних втрат в сумі 23 158 грн 54 коп. та 3% річних в сумі 2 513 грн 30 коп., які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

Судом встановлено, що відповідач свого грошового зобов`язання у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 7.3. Договору сторонами було погоджено, що у разі порушення строку оплати продукції Покупець зобов`язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію продукції за кожний розпочатий день (добу) прострочення.

Як було зазначено судом вище, відповідачем оплата заборгованості за Договором мала бути здійснена до 5 січня 2022 року. Відтак нарахування штрафних санкцій здійснюється з 6 січня 2022 року.

В той час, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останнім нарахування пені здійснено з 05.01.2022 року, а не з 06.01.2022 року.

Як було встановлено судом вище, 3 червня 2022 року відповідачем було оплачено поставлену продукцію в сумі 27 056 грн 97 коп. та 18 липня 2022 року - в сумі 10 000 грн 00 коп.

Що стосується розрахунку пені у розмірі 26 216 грн 90 коп., здійсненого позивачем, то суд, перевіривши зазначений розрахунок, встановив, що при його здійсненні позивач помилково не врахував того, що день сплати коштів в погашення боргу, не вважається днем прострочення грошового зобов`язання, як це передбачено пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14.

Крім того судом встановлено, що при здійсненні розрахунку пені, яка заявлена у позовній заяві до стягнення, позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування пені в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Врахувавши вищенаведене суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) встановив, що обґрунтований розмір пені становить 16 363 грн 72 коп., при заявленому - 26 216 грн 90 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума пені, яка за розрахунком суду складає 16 363 грн 72 коп.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення пені в сумі 26 216 грн 90 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 16 363 грн 72 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 9 853 грн 18 коп. слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що при здійсненні даного розрахунку позивачем допущені ті ж самі помилки, що і при здійсненні розрахунку пені, в зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff).

Судом встановлено, що розмір обґрунтованих відсотків річних становить 2 507 грн 20 коп., при заявленому 2 513 грн 30 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають відсотки річних, які за розрахунком суду складають 2 507 грн 20 коп.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 2 513 грн 30 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 507 грн 20 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 6 грн 10 коп. слід відмовити.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що при здійсненні даного розрахунку позивачем допущені ті ж самі помилки, що і при здійсненні розрахунку пені, в зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок даних компенсаційних виплат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff).

Судом встановлено, що обґрунтований розмір інфляційних втрат становить 24 176 грн 33 коп., при заявленому - 23 158 грн 54 коп. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі 23 158 грн 54 коп.

Щодо покликань відповідача на неможливість виконання грошового зобов`язання з оплати виконаних поставленої позивачем продукції за договором поставки від 4 серпня 2021 року № 040821 з підстав форс-мажору суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв`язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Приписами ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно з ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом-роз`ясненням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 ТПП України на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд доходить таких висновків.

У законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 року розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28 лютого 2022 року зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

Проте, в ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року не містить (та і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання загального офіційного листа ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинен супроводжуватися принаймні і іншими докази на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.

Як вбачається з листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24 лютого 2022 року воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в силу приписів ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

28 лютого 2022 року ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім, такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує відповідач.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності Відповідач у відзиві на позов не вказує, які саме на його думку зобов`язання за Договором були ним порушені або невиконані. Разом з тим, посилаючись на введення воєнного стану в Україні стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили неможливість оплати робіт за Договором.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 року у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 року у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17.

Відтак, твердження відповідача про те, що затримка оплати продукції відповідачем сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії російської федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за Договором. Слід відзначити, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарської діяльності та набувати чи сплачувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало відповідачу здійснювати господарську діяльність під час введеного воєнного стану.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини стосуються обох сторін Договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

Також, суд зазначає, що відповідачем не доведено належними засобами доказування обставину звернення до органів ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) щодо неможливості виконання грошового зобов`язання з оплати поставленої позивачем та прийнятої відповідачем продукції за Договором та видачі органами ТПП сертифікату про такі обставини.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Як на підставу для зменшення судом розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач посилається на важкий фінансовий стан ТзОВ "ДН КЛАСИК".

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 року у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Разом з тим, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 року у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 року у справі № 902/855/18 та від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд зазначає, що відповідачем належними і допустимими доказами не доведено наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, а тому правові підстави для задоволення вищенаведеного клопотання відповідача відсутні.

При цьому, посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 суд визнав необґрунтованими, оскільки у справі № 902/417/18 сторони в пункті 5.5 договору поставки визначили розмір процентів - сорок процентів річних від суми заборгованості від несплаченої загальної вартості товару протягом дев`яноста календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев`яноста шести процентів річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, сформована саме виходячи з умов п. 5.5 договору поставки і за цих обставин суд дійшов висновку частково задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, а також перевіривши суми заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграф Пласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДН КЛАСИК" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 16 363 грн 72 коп. пені, 23 158 грн 54 коп. інфляційних втрат та 2 507 грн 20 коп. трьох відсотків річних. У решті позовних вимог в частині стягнення 9 853 грн 18 коп. пені та 6 грн 10 коп. трьох відсотків річних відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У позовній заяві ТзОВ "Поліграф Пласт" наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, та які складаються з судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, в розмірі 2 481 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову, ТзОВ "Поліграф Пласт", заявляючи вимогу про стягнення заборгованості, було сплачено 2 481 грн 00 коп. судового збору.

Ухвалою суду від 12 грудня 2022 року провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 90 000 грн 00 коп. закрито.

Оскільки суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 90 000 грн 00 коп., у зв`язку із відсутністю предмета спору, то судовий збір в частині закриття підлягає поверненню позивачу, а саме в сумі 1 573 грн 70 коп., про що було зазначено судом в ухвалі суду від 12.12.2022 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 734 грн 91 коп.

Витрати по оплаті судового збору в частині відмови в задоволенні позовних вимог в розмірі 172 грн 39 коп. залишаються за позивачем.

Абзацом 1 частини восьмої статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, ТзОВ "Поліграф Пласт" надано докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, а відтак судом вирішується питання щодо понесених позивачем судових витрат при прийнятті рішення.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (абзац 1 частини 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Судом встановлено, що 29 вересня 2022 року між адвокатом Риндіним Дмитром Іллічем (далі - адвокат) та ТзОВ "Поліграф Пласт" (далі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (послуг адвоката), предметом якого є:

1.1. клієнт доручає та оплачує, а адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта не обмежуючись, в Господарському суді Рівненської області з приводу стягнення з контрагента клієнта - ТзОВ "ДН КЛАСИК", код ЄДРПОУ 36714492, заборгованості за договором поставки від 04.08.2021 року № 040821, а також у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими правами заявнику, кредитору, позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, потерпілому, обвинуваченому, стягувачу КПК, ЦПК, ГПК, КАС України. В тому числі захищати інтереси клієнта у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 5.1. договору про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 29 вересня 2022 року за послуги, що надаються адвокатом, пов`язані із стягненням в судовому порядку, з контрагента клієнта - ТзОВ "ДН КЛАСИК", код ЄДРПОУ 36714492, заборгованості за договором поставки від 04.08.2021 року № 040821, у відповідності із умовами договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 20 000 грн 00 коп.

Згідно з п. 5.2. договору про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 29 вересня 2022 року оплата гонорару підлягає перерахуванню клієнтом на банківський рахунок адвоката не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1. договору про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 29 вересня 2022 року).

Судом встановлено, що договір про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 29 вересня 2022 року підписаний його сторонами.

Правову допомогу за вказаним договором надавав клієнту адвокат Риндін Д.І.

До матеріалів справи долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВВ № 1020790 від 4 жовтня 2022 року, виданий адвокату Риндіну Дмитру Іллічу адвокатом, що здійснює підприємницьку діяльність індивідуально, на підставі договору про надання правової допомоги від 29.09.2022 року.

Також позивачем до матеріалів справи долучено детальний опис, в якому погоджено послуги, кількість затраченого часу, ціна за годину та сума, а саме:

- первинна та повторна консультація з дослідженням наявних у ТзОВ "Поліграф Пласт" документів, а також визначення та надання ТзОВ "Поліграф Пласт" правової позиції щодо можливості судового вирішення спірного питання. Перевірка та аналіз наявних письмових доказів, а також можливості їх використання, тривалість 1,5 год., вартість за годину 2 000 грн 00 коп., сума 3 000 грн 00 коп.;

- аналіз чинного законодавства України, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин та судової практики вирішення аналогічних спорів, що виникли між клієнтом та відповідачем, тривалість 1 год., вартість за годину 2 000 грн 00 коп., сума 2 000 грн 00 коп.;

- підготовка позовної заяви про стягнення з ТзОВ "ДН КЛАСИК" несплачених за договором поставки від 04.08.2021 року № 040821 сум боргу, пені, інфляційних та 3% річних, долучення до неї письмових доказів. Формування та долучення до позовної заяви клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також документів, долучених до нього. Формування та надіслання ТзОВ "ДН КЛАСИК" позовної заяви з додатками. Подача позовної заяви із долученими до неї додатками до Господарського суду Рівненської області, тривалість 6 год., вартість за годину 2 000 грн 00 коп., сума 12 000 грн 00 коп.;

- участь у судовому засіданні з розгляду позовної заяви ТзОВ "Поліграф Пласт" про стягнення з ТзОВ "ДН КЛАСИК" несплачених за договором поставки від 04.08.2021 року № 040821 сум боргу, пені, інфляційних та 3% річних, тривалість 1 год., вартість за годину 3 000 грн 00 коп., сума 3 000 грн 00 коп.

Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 4 жовтня 2022 року № 1 адвокатом надано, а клієнтом прийнято наступні послуги:

- первинна та повторна консультація з дослідженням наявних у ТзОВ "Поліграф Пласт" документів, а також визначення та надання ТзОВ "Поліграф Пласт" правової позиції щодо можливості судового вирішення спірного питання. Перевірка та аналіз наявних письмових доказів, а також можливості їх використання, тривалість 1,5 год., сума 3 000 грн 00 коп.;

- аналіз чинного законодавства України, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин та судової практики вирішення аналогічних спорів, що виникли між клієнтом та відповідачем, тривалість 1 год., сума 2 000 грн 00 коп.;

- підготовка позовної заяви про стягнення з ТзОВ "ДН КЛАСИК" несплачених за договором поставки від 04.08.2021 року № 040821 сум боргу, пені, інфляційних та 3% річних, долучення до неї письмових доказів. Формування та долучення до позовної заяви клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також документів, долучених до нього. Формування та надіслання ТзОВ "ДН КЛАСИК" позовної заяви з додатками. Подача позовної заяви із долученими до неї додатками до Господарського суду Рівненської області, тривалість 6 год., сума 12 000 грн 00 коп.;

- участь у судовому засіданні з розгляду позовної заяви ТзОВ "Поліграф Пласт" про стягнення з ТзОВ "ДН КЛАСИК" несплачених за договором поставки від 04.08.2021 року № 040821 сум боргу, пені, інфляційних та 3% річних, тривалість 1 год., сума 3 000 грн 00 коп.

Загальна вартість вищевказаної наданої правничої допомоги складає 20 000 грн 00 коп.

Судом встановлено, що позивач 4 жовтня 2022 року оплатив послуги адвоката, надані згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 4 жовтня 2022 року № 1, в сумі 20 000 грн 00 коп.

Таким чином, позивачем надано суду докази про надання правничої допомоги в суді на загальну суму - 20 000 грн 00 коп.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог вказаної частини суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Проте слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат", у зв`язку з чим суд зазначає таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись вказаними нормами, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 року у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Викладені в акті приймання-передачі наданих послуг деякі послуги, а саме: первинна та повторна консультація з дослідженням наявних у ТзОВ "Поліграф Пласт" документів, а також визначення та надання ТзОВ "Поліграф Пласт" правової позиції щодо можливості судового вирішення спірного питання. Перевірка та аналіз наявних письмових доказів, а також можливості їх використання (вартістю 3 000 грн 00 коп.); аналіз чинного законодавства України, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин та судової практики вирішення аналогічних спорів, що виникли між клієнтом та відповідачем (вартістю 2 000 грн 00 коп.) охоплюються пунктом підготовка позовної заяви про стягнення з ТзОВ "ДН КЛАСИК" несплачених за договором поставки від 04.08.2021 року № 040821 сум боргу, пені, інфляційних та 3% річних, долучення до неї письмових доказів. Формування та долучення до позовної заяви клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також документів, долучених до нього. Формування та надіслання ТзОВ "ДН КЛАСИК" позовної заяви з додатками. Подача позовної заяви із долученими до неї додатками до Господарського суду Рівненської області (вартістю 12 000 грн 00 коп.)

Крім того, у вказаній справі проведено два судових засідання 07.11.2022 року та 12.12.2022 року за участі представника позивача адвоката Риндіна Д.І., які тривали 7 хв. (згідно протоколу судового засідання № 1022350 від 07.11.2022 року розпочалося о 12:10 год. та закінчилося о 12:17 год.) та 30 хв. (згідно протоколів судового засідання № 1108665 та № 1109090 від 12.12.2022 року розпочалося о 10:13 год. та закінчилося о 10:43 год.).

Враховуючи тривалість засідань у даній справі та вартість погодинної ставки адвоката, вартість понесених витрат відповідача на участь у судових засіданнях становить 1 850 грн 00 коп. (3 000,00/60*37 хв.).

Відтак, витрати відповідача в сумі 1 150 грн 00 коп. та в кількості витраченого часу 23 хв. належними доказами не підтверджуються.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, її важливості для позивача, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що документально підтвердженими, справедливими, розумними та співмірними є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 13 850 грн 00 коп.

Відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Судом встановлено, що представник відповідача просив зменшити розмір витрат на правову допомогу.

Враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зменшити заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу до 10 850 грн 00 коп.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає правомірним покладення на відповідача витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу при розгляді спору в суді на суму 10 096 грн 08 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДН КЛАСИК" (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Семидубська, 89, код ЄДРПОУ 36714492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграф Пласт" (49022, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 6, корпус 66, приміщення 101, код ЄДРПОУ 43353742) 16 363 (шістнадцять тисяч триста шістдесят три) грн 72 коп. пені, 23 158 (двадцять три тисячі сто п`ятдесят вісім) грн 54 коп. - інфляційних втрат, 2 507 (дві тисячі п`ятсот сім) грн 20 коп. - 3% річних, 10 096 (десять тисяч дев`яносто шість) грн 08 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 734 (сімсот тридцять чотири) грн 91 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграф Пласт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДН КЛАСИК" пені в розмірі 9 853 грн 18 коп. та 3% річних в розмірі 6 грн 10 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19 грудня 2022 року.

Суддя Політика Н.А.