Рішення

від 08.12.2022 по справі 926/3419/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/3419/22

За позовом Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Янтар», м. Чернівці

про стягнення заборгованості 389286, 62 грн

Суддя О. В. Гончарук

Секретар судового засідання Чиборак У. Г.

Представники сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився.

Обставини справи: Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Янтар» про стягнення заборгованості за договором оренди землі №11692 від 12.08.2021 у сумі 389286,62 грн.

Свій позов позивач обґрунтовує обставинами, пов`язаними з неналежним виконанням з боку відповідача умов, зазначених у п.п. 11.1 договору щодо сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою за період з 08.02.2019 по 11.08.2021.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.09.2022 відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду за правилами загального позовного провадження на 06.10.2022.

Ухвалою від 06.10.2022 відкладено підготовче засідання на 20.10.2022.

Ухвалою від 20.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.11.2022.

Ухвалою суду від 15.11.2022 відкладено розгляд справи по суті на 08.12.2022.

У судове засідання 08.12.2022 представники сторін не з`явились та про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце слухання справи.

При цьому, ухвали суду неодноразово надсилались відповідачу на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте повернулись до суду неврученими у зв`язку із закінченнм терміну зберігання, що підтверджується довідками ф.20 відділення поштового зв`язку. Крім того, виклик відповідача здійснювався також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

За таких обставин суд, керуючись статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, констатує, що ним вживались усі можливі та передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, однак останній не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях та подання заяв по суті спору.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

На підставі рішення Чернівецької міської ради VIII скликання від 30.06.2021 № 315, між Чернівецькою міською радою (орендодавцем) та приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Янтар» (орендар) укладено договір оренди землі від 12.08.2021 № 11692 (Договір), відповідно до якого позивач передав відповідачу оформлено передавання в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Миколаївська, 34-Ж.

Відповідно до пункту 2.1-2.3 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,6987 га кадастровий номер земельної ділянки 7310136600:38:002:0062. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.07.2021 № 0-24-0.270-365/167-21 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 714090,00 грн, економіко-планувальна зона № 159.

Пунктом 3.1 Договір укладено строком на п`ять років і діє до 11.08.2026 включно.

Річна орендна плата визначена відповідно до чинного законодавства, розрахована згідно з додатком № 1 до цього Договору та за повний рік оренди становить 214292,70 грн (двісті чотирнадцять тисяч двісті дев`яносто дві грн 70 коп). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до пункту 4.1 Договору.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, орендар зобов`язаний сплатити кошт за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати в сумі 519048,82 грн в термін до 30.06.2022.

Згідно виписки з казначейського рахунку, станом на 17.06.2022 відповідачем сплачено на користь позивача 129762,20 грн (16.11.2021, 29.12.2021).

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору оренди землі № 11692 в частині сплати орендної плати за фактичне користування.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом стаття 525 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами стаття 629 Цивільного кодексу України.

Положеннями частин першої та другої статті 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно частин першої-третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 1 статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За приписами статті 206 Земельного кодексу України: «Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону».

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд відзначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши додані позивачем до позову докази, суд зазначає що позивачем правомірно заявлено до стягнення, суму боргу, що складає 389286,62 грн.

Пунктом 2 частини 1, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 5839,30 грн згідно платіжного доручення №998 від 06.09.2022.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 5839,30 грн покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 37597026) Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Янтар» (58008, м. Чернівці, вул. Прутська, 22, код 37597026) про стягнення заборгованості - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Янтар» (58008, м. Чернівці, вул. Прутська, 22, код 37597026) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 37597026) 389286,62 грн заборгованість та 5839,30 грн судового збору.

3. З набранням рішення законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.12.2022.

Суддя О.В. Гончарук