Рішення

від 19.12.2022 по справі 927/871/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

19 грудня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/871/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ",

вул. Сагайдачного Петра, буд.25Б, офіс 203, м. Київ, 04070

e-mail: promgazcity@gmail.com,

до: Комунальної установи "Чернігівський обласний центр соціальної адаптації" Чернігівської обласної ради ,

вул. Садова, буд.1, с. Левоньки, Чернігівський район, Чернігівська область, 15517

e-mail: levonkibezdom@ukr.net,

Предмет спору: про стягнення 64 429,28 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" подано позов до Комунальної установи "Чернігівський обласний центр соціальної адаптації" Чернігівської обласної ради про стягнення 64 429,28 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №1 про постачання електричної енергії споживачу від 18.06.2021 в частині оплати отриманої електричної енергії.

Ухвалою суду від 19.10.2022, після усунення недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №1400054684225, №1400054684217.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Враховуючи, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 26.10.2022, граничним строком на подання відзиву на позов у даній справі є 10.11.2022.

Проте відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву не надав.

Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

21.11.2022 від позивача надійшла заява про розподіл витрат на отримання правничої допомоги у справі №927/871/22, в якій позивач просить стягнути з відповідача 11250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. До заяви додано договір №02 від 21.07.2021 про надання правової (правничої) допомоги, додаткову угоду №62 від 15.08.2022 до Договору та Акт №62 від 11.11.2022 про прийняття-передачу послуг правничої допомоги.

Суд прийняв заяву до розгляду.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» (надалі- Постачальник) та Комунальною установою "Чернігівський обласний центр соціальної адаптації" Чернігівської обласної ради (надалі - Споживач)було укладено Договір № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 18.06.2021 (надалі - Договір) (а.с.15-23).

Відповідно до п.1.1. Договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є Додатком 1 до цього Договору.

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії'' та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) та є однаковими для всіх споживачів (п.1.2 Договору).

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію за кодом ДК 021:2015 09310000-5 Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (спожитої/купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1. Договору).

Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Додатку 1 (п. 3.1. Договору).

Споживач має право вільно змінювати Постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього Договору. Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 3.2. та п. 3.3. Договору).

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, тарифами, що визначаються відповідно до методики (порядку) визначення ціни електричної енергії, затвердженою Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Додатку 2. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути надана Споживачу не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.1. - 5.4. Договору).

Відповідно до п. 5.5.-5.8. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на рахунки зазначені в розрахункових документах. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на вказаний в розрахункових документах рахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання Споживачем. Оплата по даному Договору буде здійснюватися за рахунок бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок по даному Договору здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Споживачем бюджетних коштів на свій рахунок. Розрахунки за спожиту електроенергію проводяться відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.

Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором. Зобов`язання по Договору виникають при наявності ти в межах відповідних бюджетних асигнувань на 2021 рік (п. 13.1. Договору).

18.06.2021 між сторонами підписано Додатки до договору, а саме:

Додаток №1 - Заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій зазначено персоніфіковані дані Споживача та зазначено, що за кожним об`єктом споживача надаються окремі ЕІС-коди точок комерційного обліку.

Додаток №2 - Комерційна пропозиція де зазначено, зокрема, що:

- вартість поставленої на період до грудня 2021 року електричної енергії згідно проведеної закупівлі становить 91 170,30 грн з ПДВ. Обсяги; 46 995 кВт*год. Вартість електричної енергії розраховується, як добуток обсягу очікуваного споживання електричної енергії на період до грудня 2021 року, визначеного Споживачем, на ціну (тариф) на електричну енергію Постачальника, та є орієнтовною. Фактична вартість буде визначатися виходячи з фактичного обсягу спожитої електричної енергії Споживачем та тарифів, які щоквартально затверджуються Регулятором. Бюджетні зобов`язання по Договору виникають при наявності відповідних кошторисних призначень.

- термін надання рахунку за спожиту електричну енергію: не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду.

- строк оплати: протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунка.

Додаток №3 - Прогнозований графік споживання електричної енергії де зазначено адресу об`єкта споживача: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Левоньки, вул. Садова, 1; ЕІС-код точки комерційного обліку - 62Х2525537393281.

У подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору, відповідно до умов яких сторонами змінювались очікувані обсяги постачання електричної енергії та загальна вартість електричної енергії.

Так, у Додатковій угоді № 8 від 07.12.2021 до Договору сторони погодили, що фактична ціна (тариф) купованої Споживачем електроенергії у розрахунковому періоді становить 3,719637 грн; вартість поставленої на період до грудня 2021 року електричної енергії згідно проведеної закупівлі становить 91 170,30 грн з ПДВ; обсяги - 30 358,4756 кВт*год, а саме: червень - 4313 кВт*год; липень - 2900 кВт*год; серпень - 2803 кВт*год; вересень - 2318 кВт*год; жовтень - 3033 кВт*год; листопад - 2500 кВт*год; грудень - 12491,4756 кВт*год.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, на виконання умов Договору позивач здійснював поставку електричної енергії протягом строку передбаченого Договором, зокрема поставив відповідачеві:

з 01 по 30 червня 2021 року - 4 313,00 кВт/год згідно з актом № ПГС00000799 приймання-передачі електричної енергії від 30.06.2021;

з 01 по 31 липня 2021 року - 2 900,00 кВт/год згідно з актом № ПГС00000936 приймання-передачі електричної енергії від 31.07.2021;

з 01 по 31 серпня 2021 року - 2 803,00 кВт/год згідно з актом № ПГС00001073 приймання-передачі електричної енергії від 31.08.2021;

з 01 по 30 вересня 2021 року - 2318,00 кВт/год згідно з актом №ПГС00001167 приймання-передачі електричної енергії від 30.09.2021;

з 01 по 31 жовтня 2021 року - 3033,00 кВт/год згідно з актом № ПГС00001408 приймання-передачі електричної енергії від 31.10.2021;

з 01 по 30 листопада 2021 року - 4167,00 кВт/год згідно з актом №ПГС00001502 приймання-передачі електричної енергії від 30.11.2021;

з 01 по 30 грудня 2021 року - 3681,00 кВт/год згідно з актом №ПГС00001726 приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2021.

Всього за період з 01 червня по 31 грудня 2021 року - 23 215,00 кВт/год.

Однак, відповідач акти приймання-передачі електричної енергії не підписав.

Оскільки відповідач не підтвердив факт отримання електричної енергії у період з 01 червня по 31 грудня 2021 року, у кількості 23 215,00 кВт/год, а тому позивач звернувся до Оператора системи розподілу електроенергії у Чернігівській області - АТ «Чернігівобленерго».

Згідно з листом № 43.1/6468/01 від 04.10.2022 АТ «Чернігівобленерго» обсяг електричної енергії, розподілений споживачеві - Комунальній установі "Чернігівський обласний центр соціальної адаптації" Чернігівської обласної ради склав 23 215,00 кВт/год:

ЕІС код червень липень серпень вересень жовтень листопад грудень

точки обліку 2021 2021 2021 2021 2021 2021 2021

62Z0849404429350 4033 2551 2531 1999 2446 3014 3004

62Z6150825945506 280 349 272 319 587 1153 677

Постачальником електричної енергії для споживача в період з 01 червня по 31 грудня 2021 року було Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» .

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату №926 від 31.07.2021, №1062 від 31.08.2021, №1156 від 30.09.2021, №1394 від 31.10.2021, №1490 від 30.11.2021, № 1715 від 31.12.2021.

Рахунки на оплату та акти приймання-передачі електричної енергії разом з претензією вих.№249 від 05.10.2022 були направлені позивачем відповідачу засобами поштового зв`язку 05.10.2022 (а.с. 59-64).

Відповідач у визначені Договором строки за поставлену позивачем електричну енергію не розрахувався, заборгованість відповідача перед позивачем становить 64 429,28 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 64 429,28 грн заборгованості.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (надалі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору укладеного між сторонами, позивач поставив відповідачу на протязі червня - грудня 2021 року електроенергію в обсязі 23 215,00 кВт/год на загальну суму 64 429,28 грн.

Відповідач за поставлену електроенергію не розрахувався.

Факт отримання відповідачем електричної енергії в обсязі 23 215,00 кВт/год. підтверджується листом № 43.1/6468/01 від 04.10.2022 Оператора системи розподілу електроенергії у Чернігівській області - АТ «Чернігівобленерго».

Сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену електроенергію на протязі червня - грудня 2021 року становить 64 429,28 грн, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 64 429,28 грн правомірною та обґрунтованою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У частинах 3 - 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 11 250,00 грн.

На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу позивач додав до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги №02, укладений 21.07.2021 між ТОВ "Промгаз Сіті" (Клієнт) та Адвокатським бюро "Ільченко та Партнери" (Адвокатське бюро); додаткову угоду № 62 від 15.09.2022 до договору; акт приймання-передачі послуг № 62 від 11.11.2022.

Як свідчать матеріали справи, 21.07.2021 між ТОВ "Промгаз Сіті" (Клієнт) та Адвокатським бюро "Ільченко та Партнери" (Адвокатське бюро) укладено договір про надання правничої допомоги №02.

Згідно з п. 1.1. договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди № 62 від 15.09.2022 до договору Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу Клієнту у господарському провадженні у справі по стягненню з Комунальної установи "Чернігівський обласний центр соціальної адаптації" Чернігівської обласної ради на користь Клієнта заборгованості та штрафних санкцій згідно договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 18.06.2021.

Згідно з п. п. 2.5., 2.6. Додаткової угоди № 62 від 15.09.2022 до договору факт надання правової допомоги підтверджується Актом про прийняття-передачу послуг правничої допомоги. Клієнт сплачує гонорар протягом 90 днів з моменту підписання Акту про прийняття-передачу послуг правничої допомоги.

11.11.2022 між ТОВ "Промгаз Сіті" та Адвокатським бюро "Ільченко та Партнери" підписано Акт приймання-передачі послуг № 62, відповідно до якого Адвокатським бюро "Ільченко та Партнери" надано, а ТОВ "Промгаз Сіті" прийнято послуги з надання правничої допомоги у господарському спорі про стягнення з Комунальної установи "Чернігівський обласний центр соціальної адаптації" Чернігівської обласної ради заборгованості за поставлену електричну енергію на суму 11 250,00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/455/19.

Часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права (п. 4.16. постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19).

З огляду на викладене, дослідивши зміст наданих доказів в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи конкретні обставини справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також критерієм розумності, суд дійшов висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Так, суд виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку зі стягненням заборгованості і спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час для підготовки позовної заяви та формування додатків до позовної заяви; подана позовна заява є типовою і шаблонною, зважаючи на однакові умови договору та значну кількість подібних спорів, що перебувають на розгляді у судах, предметом яких так само є стягнення заборгованості зі споживачів на користь ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ».

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що обґрунтованою та домірною є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунальної установи "Чернігівський обласний центр соціальної адаптації" Чернігівської обласної ради (вул. Садова, буд.1, с. Левоньки, Чернігівський район, Чернігівська область, 15517; код ЄДРПОУ 43409920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" (вул. Сагайдачного Петра, буд.25Б, офіс 203, м. Київ, 04070; код ЄДРПОУ 41559270) 64 429,28 грн заборгованості, 7000,00 грн витрат на правничу допомогу та 2481,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор