Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 686/20335/20
провадження № 61-18629св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Хмельницька міська рада,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Хмельницької міської ради та ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницької міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про відшкодування матеріальної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 19 грудня 1995 року Управління архітектури та містобудування видало його батькові -
ОСОБА_1 архітектурно-планувальне завдання № 360 на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 та цього ж дня затверджено план відведення земельної ділянки площею 600 кв. м для передачі її під забудову та у користування. 22 серпня 1996 року виконавчий комітет Хмельницької міської ради народних депутатів постановив рішення № 1102 про приватизацію земельних ділянок, згідно із яким, розглянувши матеріали надані відділом земельних ресурсів, відповідно до Декрету Кабінету міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок»
від 26 грудня 1992 року № 16-92, було передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , розміром 0,06 га.
Позивач вказував, що договором дарування від 05 грудня 1996 року батько подарував йому вищезазначену земельну ділянку, однак у 2016 році на цій земельній ділянці житлово-будівельним кооперативом «Гагаріно» (далі - ЖБК «Гагаріно») було розпочате незаконне будівництво багатоповерхового будинку і, як ОСОБА_1 стало відомо, право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 було переоформлено на ЖБК «Гагаріно» ОСОБА_2 , який придбав її у ОСОБА_3 . Вказував, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 , що передана у власність рішенням 39-ї сесії Хмельницької міської ради № 38 від 25 червня 2014 року ОСОБА_3 накладалася на його земельну ділянку.
І рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 29 листопада 2018 року (справа № 686/9638/16), що набрало законної сили 13 лютого 2019 року, визнано нечинним рішення 39-ї сесії Хмельницької міської ради № 38 від 25 червня 2014 року у частині затвердження землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3
ОСОБА_1 посилався на те, що він не може використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням, адже відповідно до висновку судового експерта здійснити будівництво одноквартирного житлового будинку та господарських будівель і споруд з дотриманням вимог державних будівельних норм на земельній ділянці по АДРЕСА_1 є неможливим. Отже, внаслідок прийняття відповідачем незаконного рішення він не може використовувати за призначенням земельну ділянку.
Оскільки право позивача на володіння та розпоряджання своєю земельною ділянкою фактично відновлене бути не може, тому ОСОБА_1 просив суд стягнути з Хмельницької міської ради 763 457,33 грн майнової шкоди, завданої йому неправомірним рішенням органу місцевого самоврядування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 18 травня 2021 року у складі судді Продана Б. Г. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при визнанні незаконним та скасуванні рішення суд не встановив наявність вини Хмельницької міської ради у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення, оскільки саме з вини державного реєстратора державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» не було внесено дані до автоматизованої бази даних.
Таким чином, суд вважав, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту своїх прав, оскільки вина Хмельницької міської ради у накладенні на його земельну ділянку іншої земельної ділянки не встановлена, підстави для відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 763 457,33 грн відсутні. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:008:0066, державний акт на право власності не скасовано, а тому позивач не позбавлений права усувати перешкоди в користуванні своєю власністю.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 18 травня 2021 року скасовано та постановлено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_1 296 795,20 грн матеріальної шкоди. У решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що враховуючи факт визнання судовим рішенням незаконності рішення 39-ої сесії Хмельницької міської ради № 38 від 25 червня 2014 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність
ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 кадастровий номер 6810100000:01:008:0570, яким порушено права ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки (справа № 686/9638/16); факт накладення земельної ділянки по АДРЕСА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0247 га і неможливість використання земельної ділянки саме зазначеної площі (наявність огорожі), чим завдано позивачу майнової шкоди, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено наявність: шкоди; протиправної поведінки заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.
Визначаючи розмір матеріальної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із висновку експертизи щодо ринкової вартості земельної ділянки
(720 960,00 грн) та площі накладення земельної ділянки (247 кв. м) та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 296 795,20 грн матеріальної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їхні доводи
У листопаді 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку Хмельницька міська рада подала касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права (статей 1166, 1167, 1173 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі № 591/5118/14-ц, від 12 листопада 2020 року у справі № 127/12338/19, від 760/19227/18 (пункти 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Хмельницька міська рада у касаційній сказі зазначає, що вона не була наділена повноваженнями щодо внесення записів до бази даних Державного реєстру земель, у зв`язку із чим відсутня вина міської ради щодо невнесення кадастрового номера земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_1 , до бази даних Державного реєстру земель, як одна з обов`язкових складових деліктного зобов`язання. Враховуючи відсутність підстав для відмови у наданні дозволу Хмельницькою міського радою 30 квітня 2014 року було прийнято рішення № 24 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки но АДРЕСА_2 площею 1000 кв. м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). На момент прийняття зазначеного рішення Хмельницькій міській раді не було відомо, а також у Хмельницькій міській раді була відсутня інформація про накладення земельних ділянок по
АДРЕСА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
У грудні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року, у якій просить змінити оскаржуване судове рішення, задовольнивши позов у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що визначивши розмір матеріальної шкоди пропорційно площі накладення на земельну ділянку позивача площі накладення іншої земельної ділянки, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до висновку експерта на земельній ділянці по
АДРЕСА_1 неможливо здійснити будівництво одноквартирного житлового будинку та господарських будівель і споруд з дотриманням вимог державних будівельних норм, тобто, внаслідок прийняття відповідачем незаконного рішення, ОСОБА_1 не може використовувати за призначенням належне йому майно.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Хмельницької міської ради у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У грудні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про відшкодування матеріальної шкоди призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшов відзив Хмельницької міської ради на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду
від 29 листопада 2018 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22 серпня 1996 року № 1102 земельна ділянка площею
600 кв. м по АДРЕСА_1 передана ОСОБА_1 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Хмельницької міської ради.
05 грудня 1996 року ОСОБА_4 подарував цю земельну ділянку ОСОБА_1 .
Дані про земельну ділянку були внесені в базу даних автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру 22 березня 2005 року з присвоєнням кадастрового номера 6810100000:01:008:0066.
Кадастровий номер не був внесений до автоматизованої бази даних з невідомих причин.
Рішенням № 38 тридцять дев`ятої сесії Хмельницької міської ради
від 25 червня 2014 року передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1000 кв. м по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6810100000:01:008:0570.
Виділена ОСОБА_3 земельна ділянка накладалася за координатами поворотних точок кутів зовнішніх меж на земельну ділянку, надану у власність ОСОБА_4 у 1996 році.
28 листопада 2014 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу виділену йому земельну ділянку відчужив ОСОБА_2
03 грудня 2014 року право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 кадастровий номер 6810100000:01:008:0570 зареєстровано за ЖБК «Гагаріно».
Відповідно до статуту ОСББ «Гагаріно», затвердженого установчими зборами співвласників (протокол № 1 від 01 березня 2017 року) ОСББ є правонаступником ЖБК «Гагаріно».
На земельній ділянці по АДРЕСА_2 розташований п`ятиповерховий багатоквартирний житловий будинок.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 29 листопада 2018 року, у залишеній без змін частині постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року (справа №686/9638/16), яка є преюдиційною для розгляду цієї справи встановлено, що рішення 39-ї сесії Хмельницької міської ради № 38 від 25 червня
2014 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6810100000:01:008:0570 не відповідає закону і порушує права власника земельної ділянки
ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку експерта № 39/20 від 23 грудня 2020 року ринкова вартість земельної ділянки, площею 600 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , станом на дату проведення експертизи становить 720 960,00 грн, без ПДВ (а. с. 51-62).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги Хмельницької міської ради та ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
У силу статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.
Згідно зі статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно із частиною третьою статі 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, із запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У силу частини 1 статі 74 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Відповідно до частини 1 статі 77 Закону України «Про місцеве самоврядування» шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.
За правилами частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Фактичною підставою для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачене законом. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В зазначеній нормі міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов`язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).
У пункті 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня
1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Аналогічний правовий висновок також міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2018 року у справі
№ 759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 203/2378/14-ц та
від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої
статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 зазначав, що він є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 розміром 600 кв. м, проте на його земельну ділянку накладається інша земельна ділянка по АДРЕСА_2 і площа накладення згідно з висновком експерта, становить 247 кв. м. Тому позивач вважав, що йому рішенням 39-ї сесії Хмельницької міської ради № 38
від 25 червня 2014 року, яким було передано у власність
ОСОБА_3 земельну ділянку розміром 1000 кв. м по
АДРЕСА_2 завдано майнову шкоду у розмірі 763 457, 33 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційний суд у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 686/9638/16) зазначав, що визнаючи нечинним рішення 39-ої сесії Хмельницької міської ради № 38 від 25 червня 2014 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 кадастровий номер 6810100000:01:008:0570, суд першої інстанції фактично виходив із того, що виникнення права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 пов`язане з обов`язковим прийняттям рішення Хмельницькою міською радою про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу її у власність. В силу наведених вище норм міська рада є уповноваженим суб`єктом у сфері землеустрою і при прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність особі зобов`язана була перевірити можливість передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 у запитуваному розмірі, межах та місці розташування. Земельна ділянка у розмірі та конфігурації з урахуванням координат та встановлених меж не могла бути передана ОСОБА_3 , оскільки накладалася на земельну ділянку ОСОБА_4 , а тому висновок суду у частині прийняття міською радою рішення всупереч вимогам законодавства, яке порушує права ОСОБА_4 та наявність підстав для визнання його нечинним є правильним. І отримавши державний акт на землю, що посвідчує право власності на неї, ОСОБА_4 мав право беззаперечно розраховувати на дотримання уповноваженим органом (посадовою особою) встановленого законом порядку реєстрації права власності на неї та вчинення усіх необхідних дій для цього, у тому числі внесення відповідних відомостей до автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру. Альтернативи правомірності дій уповноваженого органу (посадової особи) в силу закону бути не може.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що враховуючи факт визнання судовим рішенням незаконності рішення 39-ої сесії Хмельницької міської ради № 38 від 25 червня 2014 року у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 по
АДРЕСА_2 кадастровий номер 6810100000:01:008:0570, яким порушено права ОСОБА_4 , як власника земельної ділянки; факт накладення земельної ділянки по АДРЕСА_2 на земельну ділянку по
АДРЕСА_1 площею 0,0247 га і неможливість використання земельної ділянки саме зазначеної площі (наявність огорожі), чим завдано позивачу майнової шкоди, позивачем доведено наявність шкоди; протиправної поведінки заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.
Суд апеляційної інстанції правильно врахував висновок експерта № 39/20 від 23 грудня 2020 року, відповідно до якого ринкова вартість земельної ділянки, площею 600 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , станом на дату проведення експертизи становить 720 960,00 грн, та стягнув із Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 296 795, 20 грн (720 960 грн (ринкова вартість земельної ділянки)/ 600 кв. м (площа земельної ділянки, що перебуває у власності позивача) х 247 кв. м (площа накладення земельної ділянки по
АДРЕСА_2 на земельну ділянку позивача по АДРЕСА_1 )).
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що постанову апеляційного суду ухвалено з порушенням норм процесуального права з посиланням на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді оскаржуваного рішення. Фактично аргументи касаційної скарги про те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили всі обставини у справі, зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за змістом статті 400 ЦПК України такі дії виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.
Доводи касаційної скарги Хмельницької міської ради про відсутність її вини, як заподіювача позивачу шкоди, спростовуються встановленими у справі
№ 686/9638/16 обставинами.
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися.
Проаналізувавши зміст постанови суду апеляційної інстанцій з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційним судом ухвалено рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявниками у касаційних скаргах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Хмельницької міської ради та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 30.11.2022 |
Оприлюднено | 21.12.2022 |
Номер документу | 107963152 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Хопта Сергій Федорович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні