Рішення

від 26.10.2007 по справі 16/5062

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/5062

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ    

"26" жовтня 2007 р.                                                            Справа №  16/5062

Господарський суд Черкаської області в складі судді Спаських Н.М.,  при секретарі судового засідання  Волна С.В.,  за участю представників сторін:

позивача –не з'явився,

відповідача –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" до Приватного підприємства "Канів річпорт" про  визнання договору дійсним та зобов"язання виконувати договрі на майбутнє, -

ВСТАНОВИВ:

          Подано позов про визнання дійсним договору управління майном № 73/01-09 укладеного між сторонами 01 вересня 2007 року та про зобов'язання виконувати його у майбутньому з підстав того, що договір сторонами почав виконуватися, але відповідач в порушення досягнутої домовленості ухилився від посвідчення договору нотаріально.

          Сторони просять розгляд справи провести без участі своїх представників.           

          Відповідач позов визнав у повному об'ємі, про що надав суду відзив на позов.

          Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представників обох сторін, що не порушує  вимоги чинного ГПК України.

          Встановивши на підставі поданих суду доказів обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового  задоволення.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень.

        У відповідності до статуту позивача ( а.с. 35), Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту і зв'язку України та підпорядковується Укрморрічфлоту.

          Розпорядженням КМУ від 25 січня 2006 року № 29-р ( з частковим скасуванням його положень) до сфери управління Мінтрансзв"язку було передано державне майно, яке не ввійшло до статутних фондів  річкових портів та акціонерної судноплавної компанії  "Укррічфлот" згідно переліку.  

          В даному переліку є розділ по ВАТ "Черкаський річковий порт" і згідно переліку під інвентарними номерами 47 та 33 передано причальну набережну та берегове укріплення, які розташовані в м. Канів, Черкаської області.

Наказом Мінтрансзв"язку № 86 від 31.01.2006 року було створено комісію по передачі вищевказаного  державного майна  до сфери управління Мівнтрансзв"язку, наказано оформити акти пприймання-передачі та п. 3 наказу закріплено на праві господарського відання за Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" державне майно, яке передано до сфери управління Мінтрансзв"язку та не ввійшло до статутних фондів річкових портів та акціонерної судноплавної  компанії "Укррічфлот".

Цим же наказом (пункт 4)  позивачу по справі наказано прийняти вказане майно собі на баланс та забезпечити його ефективне використання.

Актом приймання-передачі державного майна ( а.с. 19) до сфери управління Мінтрансзв"язку прийнято 22 одиниці майна, які відповідають Розпорядженню КМУ від 25 січня 2006 року № 29-р, в т.ч. і причальну набережну та берегове укріплення ( пункти 21,22 в переліку до акту).

Згідно розділу 4 статуту підприємства-позивача,  майно підприємства є державною власністю і належить йому на підставі господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном , закріпленим за ним в порядку, встановленому Органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та статуту підприємства.

01 вересня 2007 року між сторонами по справі було укладено договір управління майном № 73/01-09, згідно якого позивач передав відповідачу державне майно в управління ( причальну набережну та берегоукріплення інвентарні номер 47 та 33) на певний строк ( два роки) та за плату.

          Даний договір, як договір управління майном,  відповідає ст. 1029 ЦК України, згідно якої  за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

          У відповідності до ст. 1035 ЦК України, істотними умовами договору управління майном є перелік майна, що передається в управління та розмір і форма плати за управління майном.

           Ці істотні умови у спірному договорів сторонами узгоджені в повній мірі ( розділи 1 та 2).

        Згідно ст. 1031 ЦК України договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

          У відповідності до п. 4.1. договору, строк дії цього договору складає 2 роки. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрація здійснюється відповідачем по справі протягом 1 місяця з дати підписання договору.

          З листа Мінтрансзв"зку від 08.08.2007 року вбачається, що міністерство не заперечує проти укладення спірного договору ( а.с. 31).

          В справі мається копія акту приймання-передачі державного майна, складений сторонами на підставі спірного договору ( а.с. 30).

          Також відповідачем суду надано копію виписки з рахунку про сплату за управління майном 3 872,60 грн. 02.10.2007 року ( а.с. 48).

          На звернення до відповідача про нотаріальне посвідчення договору відповідач повідомив, що без витягу на право власності  БТІ на передане в управління майно, нотаріальне посвідчення не є можливим.

          З роз'яснення Міністерства юстиції України від 15.06.2006 року ( а.с. 33) вбачається,  що згідно ст. 181 ЦК України передані в управління об'єкти за спірним договором можна вважати нерухомим майном, але право власності на гідротехнічні споруди, до яких відноситься причальна набережна та берегоукріплення, не підлягає реєстрації в органах БТІ.

          Таким чином, у позивача виникли проблеми з нотаріальним посвідченням договору та набуття ним чинності, що і призвело до виникнення спору в суді.

       У відповідності до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Проти задоволення позову представник відповідача не заперечив, про що надав відзив на позов.

Суд вважає, що наявними у справі доказами позивач довів правову підставу своїх позовних вимог, а тому позов в частині визнання договору дійсним підлягає до повного задоволення.

Позивач також просить зобов'язати сторони договору управління майном № 73/01-09 від 01.09.2007 року виконувати його умови на майбутнє у повному обсязі зобов'язань.

Дана вимога до задоволення не підлягає, оскільки згідно ст. 1 ГПК України зацікавлені особи мають право звернутися до суду за захистом порушеного права. Захист права наперед чинним законодавством не передбачений.

          Сторони зобов'язані виконувати прийняті на себе зобов'язання за спірним договором в силу положень ст. 526 ЦК України, якою визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).  

Таким чином, вимоги позивача про визнання договору дійсним підлягають до повного задоволення, а  решті вимог позивачу слід відмовити повністю.

На підставі ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 42,50 грн. на відшкодування державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85  ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дійсним з дати підписання укладений між Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" та Приватним підприємством "Канів річпорт" договір управління майном № 73/01-09 від 01 вересня 2007 року, копія якого є невід'ємною частиною даного рішення.

Стягнути з Приватного підприємства "Канів річпорт", ідентифікаційний код 35121103, Черкаська область. м. Канів, вул. 206-ї дивізії, 1А на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" , ідентифікаційний код 33404067, м. Київ,  вул. Електриків. 14 -- 42,50 грн. на відшкодування державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя                                                                                          Н.М. Спаських