Рішення
від 22.11.2022 по справі 752/3422/20
ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/3422/20

Провадження № 2/752/1074/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 листопада 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет»</a>, треті особи: публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання іпотеки припиненою,-

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом ТОВ «Факторингова компанія «Паритет», треті особи: ПАТ «Український Бізнес Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання іпотеки припиненою.

Позовна заява мотивована тим, що 15.02.2008 року між ОСОБА_2 та АБ «Український Бізнес Банк» був укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку нежитлові приміщеннями загальною площею 126,2 м2 з № 1 до № 12 групи приміщень № 22 в літ. А, за адресою: АДРЕСА_1 , на забезпечення виконання усіх зобов`язань, що виникли у неї з кредитного договору від 15.02.2008 року № 7/Ф.

08.12.2014 року між ТОВ «Велес-Д» і ПАТ «Український Бізнес Банк» був укладений договір факторингу № 2, за умовами якого ПАТ «Український Бізнес Банк» відступило ТОВ «Велес-Д» право вимоги за договором іпотеки від 15.02.2008 року.

Водночас рішенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ «Український Бізнес Банк» від 30.11.2015 року зазначений договір факторингу було визнано нікчемним.

09.02.2015 року № 8 за заявою ТОВ «Велес-Д» про повне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 15.02.2008 року № 7/Ф та всіма додатковими угодами до нього приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. було вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку та запис про обтяження з об`єкта нерухомого майна, яке було предметом іпотеки.

10.02.2015 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужила нежитлові приміщення загальною площею 126,2 м2 з № 1 до № 12 групи приміщень № 22 в літ. А, за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4

19.04.2017 року вона і ОСОБА_3 на підставі договору-купівлі продажу придбали у ОСОБА_4 зазначені нежитлові приміщення у рівних частинах по 1/2 частині кожен. На момент укладання договору купівлі-продажу від 19.04.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів щодо обтяження нерухомого майна не було.

Вказала, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 153273137 від 21.01.2019 року дізналась, що 29.11.2018 року державний реєстратор КП «Світоч» Урупа А.Ф. скасував запис від 10.02.2015 року та вніс запис про іпотеку на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року у справі № 910/32311/15, якою визнано недійсними Договір факторингу № 2, укладений 08.12.2014 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ТОВ «Велес-Д» та Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (посвідченим 15.02.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2563), який 08.12.2014 року укладений між ПАТ «Український Бізнес Банк» й ТОВ «Велес-Д», додав іпотекодержателя - ПАТ «Український Бізнес Банк», який 29.11.2018 року після державної реєстрації договору про відступлення права вимоги між ПАТ «Український Бізнес Банк» і ТОВ «ФК «Паритет» замінено на іпотекодержателя ТОВ «ФК «Паритет».

15.01.2019 року вона отримала від ТОВ «ФК «Паритет» повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнав її боржником по кредитному договору із сумою заборгованості в розмірі 5151483,93 грн. й повідомив про майбутнє виселення.

Вважала, що оскільки основні зобов`язання за кредитним договором виконані в повному обсязі, а державний реєстратор провів державну реєстрацію іпотеки всупереч Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на їх обтяжень», оскільки подані заявником документи суперечили відомостям, що містились в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, просила визнати припиненим договір іпотеки від 15.02.2008 року, який укладений між АТ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_2 й посвідчений ПН КМНО Морозовою С.В., реєстровий номер 2563, у зв`язку із припиненням основного зобов`язання.

Ухвалою від 19.02.2020 року відкрито провадження у справі (т. 1 а.с. 55-57).

Ухвалою від 31.03.2020 року справу прийнято до провадження суддею Хоменко В.С. та призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 228-229).

Ухвалою від 27.01.2021 року підготовче провадження закрито та призначено судовий розгляд справи (т. 4 а.с. 62).

03.11.2021 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено ОСОБА_3 (т. 4 а.с. 150-151).

ТОВ «ФК «Паритет» подало відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечило, просило відмовити у його задоволенні за його безпідставністю та недоведеністю. Вказало, що основне зобов`язання за кредитним договором від 15.02.2008 року № 7/Ф не виконано, тому відсутні підстави для припинення іпотеки (т. 1 а.с. 88).

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Головко О.І. обґрунтування та вимоги позову підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, оскільки права позивача порушені як власника майна.

Відповідач та треті особи, які повідомлялись про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Заслухавши представника позивача, котрий не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності учасників процесу, які не з`явились, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15.02.2008 року між ОСОБА_2 та АБ «Український Бізнес Банк» було укладено кредитний договір № 7/Ф, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 3 131 000,00 грн. на строк до 15.02.2018 року, зі сплатою відсотку за користування кредитними коштами у розмірі 20,00% річних.

В забезпечення виконання умов кредитного договору 15.02.2008 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно умов якого остання забезпечила предметом іпотеки своє зобов`язання за виконання нею, як боржником усіх зобов`язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору № 7/Ф від 15.02.2008 року, передавши в іпотеку нежилі приміщення загальною площею 126,2 м2 з № 1 до № 12 групи приміщень № 22 в літ. А, за адресою: АДРЕСА_1 .

08.12.2014 року між ТОВ «Велес-Д» та ПАТ «Український Бізнес Банк» було укладено Договір факторингу № 2, відповідно до якого ПАТ «Український Бізнес Банк» відступило ТОВ «Велес-Д» право вимоги за договором іпотеки (посвідченим 15.02.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2563), який посвідчений 08.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 6642.

10.02.2015 року приватним нотаріусом Морозовою С.В. перенесено запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек до новоствореного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та рішенням № 19213604 від 10.02.2015 року, припинено чинність запису про іпотеку (номер запису 8669276), а також перенесено запис про обтяження від 10.02.2015 року та рішенням № 19213604 від 10.02.2015 року припинено його чинність.

Як встановлено судом, рішення про припинення іпотеки було прийнято приватним нотаріусом Морозовою С.В. та внесено запис про припинення обтяження на підставі заяви Іпотекодержателя ТОВ «Велес-Д» від 09.02.2015 року № 8 в зв`язку з повним погашенням заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 7/Ф від 15.02.2008 року та усіх додаткових угод до нього.

10.02.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 126,2 м2 з № 1 до № 12 групи приміщень № 22 в літ. А, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український Бізнес Банк» № 4 від 30.11.2015 року було визнано нікчемним Договір факторингу № 2.

14.11.2016 року постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/32311/15 від 14.11.2016 року визнано недійсним Договір факторингу № 2 від 08.12.2014 року та Договір про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки від 08.12.2014 року, які укладені між ТОВ «Велес-Д» та ПАТ «Український Бізнес Банк».

19.04.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, за умовами якого продавець передає у власність (продає) нежилі приміщення загальною площею 126,2 м2 з № 1 до № 12 групи приміщень № 22 в літ. А, за адресою: АДРЕСА_1 , у цілому покупцям у рівних частках по 1/2 частці кожному.

Відповідно до п. 1.3 продавець гарантує, що відчужувані нежилі приміщення не перебувають під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь - якими фізичними або юридичними особами, державними органами та державою, а також не є предметом обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

На момент продажу приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо обтяження нерухомого майна були відсутні.

29.11.2018 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Паритет» укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, передбачених Договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Банку до позичальника, зазначеного у Додатку № 1до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржника, спадкоємців Боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржника або які зобов`язані виконати обов`язки Боржника, за кредитним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього, згідно реєстру у Додатку № 1до цього Договору.

Згідно Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги від 29.11.2018 року було відступлено права вимоги за кредитним договором № 7/Ф від 15.02.2008 року (позичальник ОСОБА_2 ).

29.11.2018 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Паритет» укладено Договір про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки нежилих приміщень, посвідчений 15.02.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В..

Відповідно до відомостей з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №153273137 від 21.01.2019 року вбачається, що 29.11.2018 року державним реєстратором Урупою А.Ф. скасовано запис від 10.02.2015 року про припинення іпотеки та внесено запис про іпотеку на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року у справі №910/32311/15, а також додано іпотекодержателя: ПАТ «Український Бізнес Банк», якого 29.11.2018 року після державної реєстрації договору про відступлення права вимоги між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ТОВ «ФК «Паритет» від 29.11.2018 року - змінено на іпотекодержателя: ПАТ «ФК «Паритет».

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Частиною 1 ст. 593 ЦК України передбачено, що з припиненням основного зобов`язання, забезпеченого заставою, припиняється і право застави.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно абз. 3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3, абз. 2, 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку»).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (ст. 599 ЦК України).

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання.

При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом виконанням основного зобов`язання.

Звертаючись до суду, позивач як на підставу своїх вимог посилалась на те, що зобов`язання за кредитним договором № 7/ф від 15.02.2008 року виконано, про що свідчить заява ТОВ «Велес-Д» від 09.02.2015 року № 8 про повне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 15.02.2008 року № 7/Ф та всіма додатковими угодами до нього.

В той же час, відповідач вказане заперечив.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року № 174, чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція), приймання готівки є касовою операцією.

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу IV Інструкції до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема, квитанція, що формується платіжними пристроями, та документи для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі, установлені відповідною платіжною системою.

Банк (філія, відділення) здійснює приймання від клієнта готівки національної валюти через операційну касу за такими прибутковими касовими документами, зокрема, за заявою на переказ готівки від фізичних осіб - на рахунки банку (філії, відділення), у тому числі на погашення кредиту (пункт 2.2 глави 2 розділу IV Інструкції).

Банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ (пункт 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції).

Квитанцій про оплату ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять. Так само як платіжних доручень на перерахування коштів.

В той же час лист ТОВ «Велес-Д» від 09.02.2015 року № 8 про повне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 15.02.2008 року № 7/Ф та всіма додатковими угодами до нього без підтверджуючих платіжних документів не може бути беззаперечним доказом погашення заборгованості.

Й до того ж, як встановлено в ході розгляду справи 14.11.2016 року постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/32311/15 від 14.11.2016 року визнано недійсним Договір факторингу № 2 від 08.12.2014 року та Договір про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки від 08.12.2014 року, які укладені між ТОВ «Велес-Д» та ПАТ «Український Бізнес Банк».

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

При цьому суд виходить з того, що доказування не може ґрунтуватися виключно на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, а обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання названого принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Доведення обставин, що ОСОБА_2 сплатила заборгованість за кредитним договором № 7/Ф від 15.02.2008 року має істотне значення у даній справі.

Разом з тим, докази в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України в матеріалах справи з даного приводу не містяться. Квитанції банку на підтвердження внесення ОСОБА_2 готівки у відповідній платіжній системі, чи платіжних доручень на перерахування грошових коштів останньою, в матеріалах справи відсутні.

Отже, судом не встановлено, що ОСОБА_2 належним чином виконала свої зобов`язання за кредитним договором.

Виходячи з вищезазначеного, та враховуючи те, що іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання, у суду відсутні підстави для висновку про те, що забезпечувальне зобов`язання припинилося.

Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.03.2021 року у справі № 686/4303/18 (провадження № 61-2882св19) вказано, що: «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що «Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду про те, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору...»; «Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком про те, що припинення обов`язку за договором тісно пов`язане з припиненням самого договору. Щодо посилань на статті997, 1008, 1044 ЦК України, якими передбачено право припинення відповідних договорів, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. За змістом частин другої - шостої статті 997 ЦК України цією статтею передбачені випадки односторонньої відмови від договору страхування страхувальником або страховиком. Така відмова здійснюється шляхом вчинення одностороннього правочину управленою стороною, а не за рішенням суду. Отже, зазначена стаття не встановлює способів захисту. Статтею 1008 ЦК України передбачені випадки припинення договору доручення внаслідок таких юридичних фактів: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Зазначена стаття не встановлює випадків припинення договору за рішенням суду, а тому і не встановлює способів захисту. Статтею 1044 ЦК України також не встановлено випадків припинення договору управління майном за рішенням суду, отже, не встановлено способів захисту. Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений».

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Звертаючись до суду, позивач просила визнати припиненим договір іпотеки від 15.02.2008 року, який укладений між АТ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_2 й посвідчений ПН КМНО Морозовою С.В., реєстровий номер 2563, стороною якого вона не є, у зв`язку із припиненням основного зобов`язання ще у 2015 році шляхом його виконання боржником.

За таких обставин позовна вимога про визнання іпотечного договору припиненим не підлягає задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим.

Посилання позивача на те, що державним реєстратором було проведено державну реєстрацію іпотеки всупереч Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на їх обтяжень» в даному випадку судом до уваги не приймається з огляду на те, що вказане не входить до предмету доказування у даній справі.

До того ж, відомості з державного реєстру речових прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовану презумпцію права такої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, дії державного реєстратора КП «Світоч» Урупа А.Ф. є предметом окремого судового провадження у справі № 752/1351/19, за наслідками розгляду якої за даними ЄДРСР вбачається, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26.05.2020 року і постанову Київського апеляційного суду від 17.02.2021 року скасовано і та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» м. Києва Урупи А.Ф., треті особи: ПАТ «Український Бізнес Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» Білої І. В., ТОВ «Факторингова компанія «Паритет», про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.

Також, як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не заперечено сторонами, на момент розгляду даної справи за даними з Державного реєстру речових прав на нерухомість спірні нежитлові приміщення зареєстровані за ОСОБА_2 .

За таких обставин суд надходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд критично оцінює посилання сторони позивача, викладені у додаткових поясненнях, на постанову ВСУ від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20, оскільки остання не може бути застосована до спірних правовідносин, адже, предметом позову у даній справі є визнання припиненим договору іпотеки через припинення основного зобов`язання, а не неправомірність дій державного реєстратора як підстава для припинення договору іпотеки.

Інші доводи позивача не спростовують викладених висновків суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Питання судових витрат слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 141, 197-198, 200, 206, 259, 263-265, 352, 351 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет»</a>, треті особи: публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання іпотеки припиненою - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко

Дата ухвалення рішення22.11.2022
Оприлюднено22.12.2022

Судовий реєстр по справі —752/3422/20

Ухвала від 27.04.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Немировська Олена Віленівна

Постанова від 27.04.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Немировська Олена Віленівна

Ухвала від 10.04.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Немировська Олена Віленівна

Ухвала від 20.03.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Немировська Олена Віленівна

Ухвала від 28.02.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Немировська Олена Віленівна

Ухвала від 27.02.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Немировська Олена Віленівна

Ухвала від 07.02.2023

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Шевченко Т. М.

Ухвала від 17.01.2023

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Кордюкова Ж. І.

Ухвала від 16.01.2023

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Кордюкова Ж. І.

Ухвала від 22.11.2022

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Хоменко В. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні