Рішення

від 14.12.2022 по справі 951/483/22

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 рокуСправа № 951/483/22 Провадження №2/951/185/2022

Козівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Братків І. І.

за участю секретаря судового засідання Скавінської Г. І.,

представника позивача адвоката Трачук З. І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Козова Тернопільської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Козівська селищна рада про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення,

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції сторін.

У серпні 2022 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, у якому просить усунути ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права власності домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , шляхом припинення права ОСОБА_1 користування зазначеним домоволодінням та виселення його з вказаного домоволодіння шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 з житлового будинку адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . У цьому будинку зареєстрований відповідач, який є колишнім зятем. Їхні діти проживають зараз у Польщі. Між дітьми і їхнім батьком - відповідачем, у зв`язку із аморальною поведінкою останнього, склалися неприязні відносини, він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї. 3 відповідачем вони не є кровноспорідненими, не ведуть спільного господарства, не пов`язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов`язків, не мають спільного бюджету, тобто є повністю чужими людьми. Окрім того, відповідач чинить позивачу, як власнику домоволодіння, перешкоди у користуванні ним. Між нею і відповідачем постійно виникають сварки та непорозуміння, що негативно впливає на стан мого здоров`я та здоровий клімат проживання у будинку. Такі взаємовідносини склалися через неадекватну аморальну поведінку відповідача, який постійно зловживає алкоголем та в стані алкогольного сп`яніння вчиняє сварки і скандали, приводить сумнівних осіб до помешкання.

Всі її дії щодо добровільного зняття з реєстрації місця проживання відповідача позитивного результату не надали. Відповідач має де жити, оскільки в його батьків також є будинок у селі, у якому вони проживають самі.

Своїми діями відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні особистим майном, не проводить оплату за комунальні послуги та за користування її будинком. Всі комунальні послуги оплачує онука ОСОБА_3 онлайн за кошти позивача, оскільки самостійно оплачувати вона не має фізичної змоги.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Трачук З. І. позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, додатково пояснили, що шлюб між відповідачем та її дочкою вже майже два роки як розірвано. Останнім часом відповідач зловживає алкоголем та в стані алкогольного сп`яніння вчиняє сварки. Таким чином, подальше проживання в одному будинку з відповідачем загрожує психічному та фізичному здоров`ю позивача, чим створює перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном, тому просить задовольнити позов відповідно до обраного способу захисту.

Відповідач правом подання письмового відзиву на позов не скористався. У судовому засіданні просив в позові відмовити. Вказав, що вже давно не живе у відповідному домоволодінні, проте всі зазначені у позові обставини вважає наклепом.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Козівська селищна рада у судове засідання не прибула. Подала заяву від 17.10.2022, відповідно до якої вказала, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення. Представник третьої особи у судове засідання не прибув, клопотань про відкладення не подав. Його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 30.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження).

Ухвалою підготовчого засідання від 05.10.2022 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у справі з Будилівської сільської ради на Козівську селищну раду.

Ухвалою підготовчого засідання від 03.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 27.11.2022 судове засідання відкладалося.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.05.2021, зареєстрованого в реєстрі за №305 ОСОБА_2 є власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно довідки №68 від 05.04.2022, виданої Козівською селищною радою, склад осіб, зареєстрованих за адресою АДРЕСА_1 такий: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

Відповідно до Акта №140 на предмет встановлення факту не проживання гр. ОСОБА_6 в АДРЕСА_2 , складеного житлово-побутовою комісією селищної ради та затвердженого Козівським селищним головою, гр. ОСОБА_6 , 1978 року народження, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , але за даною адресою не проживає (а.с. 9).

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 11.12.2019 розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрований 31.08.2002 року у Будилівській сільській раді Козівського району Тернопільської області, актовий запис №4.

Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 05.07.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. 00 коп.

Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 04.03.2020 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 (триста сорок) грн.

Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 01.04.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю в позивача перешкод у користуванні належним їй на праві приватної власності домоволодіння через зареєстроване місце проживання у ньому ОСОБА_1 , який зловживає алкоголем та в стані алкогольного сп`яніння вчиняє сварки і скандали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Згідно положень частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 319 цього ж Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно положень частин другої ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має право передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинене нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 Цивільного кодексу України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира. (ст. ст. 379, 382 Цивільного кодексу України).

Права власника житлового будинку квартири визначені у ст. 383 Цивільного кодексу України та ст.150 Житлового кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Як роз`яснено у п.33 та п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року за №5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (ст. 76-81 Цивільного процесуального кодексу України), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Згідно з встановленим ст.13 ЦПК України принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексах випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 3 ст.12 та частиною 1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 157 ЖК України членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Частиною 4 ст. 156 ЖК України визначено, що до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, відповідно до якої до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

За нормою статті 156 Житлового кодексу УРСР надано право членам сім`ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, право користуватися цим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їхньому вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Якщо немає угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування житловим приміщенням плата, за користування житловим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Правовою нормою ч. 1 ст. 116 ЖК України закріплено, що членів сім`ї власника квартири може бути виселено у разі якщо вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття, роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

У Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства ( статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України). Отже у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин виникнення, зміни чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Мотивована оцінка наведеного учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач є власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , у якій зареєстрований відповідач, який чинить їй перешкоди у користуванні і розпорядженні житлом, позивач зверталася до правоохоронних органів за захистом свого порушеного права, що підтверджується відповідними постановами суду, які відповідачем не оскаржувалися і набрали законної сили, відповідач вже не є членом сім`ї позивача, сторони не пов`язанні між собою спільним побутом, не ведуть спільного господарства/ Участі в утриманні будинку відповідач не бере, усі комунальні послуги позивач сплачує одноособово. Тому суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 , як власнику, перешкод у користуванні та розпорядженні домоволодінням за адресою АДРЕСА_1 , підлягає задоволенню.

При цьому, суд критично відноситься до висунутих відповідачем заперечень щодо відсутності у нього іншого житла та порушення його права та користування домоволодінням, оскільки така позиція відповідача суперечить нормам чинного законодавства, яке визначає пріоритетним право власника на користування та розпорядження своїм майном та його правового захисту у спосіб визначений позивачем, туму сам факт перебування відповідача на реєстраційному обліку не дає підстави для користування житловим приміщенням поза волею власника квартири без встановлення сервітуту.

Виходячи з положень ст. 15, 16, 386, 391 Цивільного кодексу України гарантовано власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.

У відповідності до положень норм статей 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, позивач визначив спосіб для відновлення порушених прав шляхом виселення відповідача з домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , яке належить позивачу на праві приватної власності, посилаючись на норми матеріального права, а саме положення ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 383, 386, 391, 396 Цивільного кодексу України, та ст. 116 Житлового кодексу, мотивуючи свою позицію тим, що відповідач перешкоджає позивачу розпоряджатись та користуватися власністю, порушує правила співжиття і робить неможливим для інших проживання з ним в одному будинку.

У п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.85 №2 судам роз`яснено, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК УРСР осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ тощо.

При вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК України, мають враховуватися порушення правил співжиття у сфері даних житлових відносин, а не такі правопорушення, що допущені відповідачем в інших правовідносинах та не мають відношення до користування сторонами жилим приміщенням. А суди не встановили, чи стосуються допущені відповідачем порушення правил співжиття (заподіяння особі тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості) саме житлових відносин, чи мали ці порушення відношення до користування спірним жилим приміщенням. (Висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 25.04.2018 у справі № 295/16994/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 р. по справі № 679/1657/18 зроблено висновок, що систематичність порушення правил співжиття визначається виходячи з кількісного показника протягом необмеженого проміжку часу.

У судовому засіданні також установлено, що ОСОБА_1 , проживаючи у домоволодінні, створює неможливі умови для проживання, постійно вчиняє сварки, порушує правила співжиття, про що свідчать численні звернення позивача до відділу поліції з приводу неправомірних дій відповідача та постанови суду. Заходи запобігання та громадського впливу виявилися безрезультатними. Розмови та вмовляння не дають позитивних результатів. Відповідач постійно провокує конфлікти, ображає нецензурними словами, його поведінка негативно впливає на якість життя позивача та інших членів сім`ї.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову в частині виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення.

В частині позовних вимог, щодо зняття відповідача з реєстрації місця проживання, суд вважає за необхідним відмовити в задоволенні таких вимог.

Так, згідно ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєструє осіб та знімає з реєстрації відповідний огран реєстрації.

Згідно ч.1 ст. 7 цього ж Закону - зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином відповідний орган реєстрації на підставі рішення суду про виселення зобов`язаний зняти особу з реєстрації місця проживання.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд справи в сумі 992,40 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 16, 356, 358, 365 Цивільного кодексу України, ст.ст.116, 156, 157, 150 Житлового кодексу України, ст. 2, 4, 5, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України ,суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя сторона, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Козівська селищна рада про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення - задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права власності домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .

Виселити ОСОБА_1 із будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

У задоволенні позовних вимог в частинні зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду в тридцятиденний термін з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , дані паспорта серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП, дані паспорта - невідомі.

Третя особа: Козівська селищна рада Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Грушевського, 31, смт. Козова Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04525573.

Суддя Ірина БРАТКІВ

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 21.12.2022