Повістка

від 08.12.2022 по справі 5015/4934/11

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2022 р. Справа №5015/4934/11

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.,

при секретарі судового засідання Костерева О.А.

розглянув заяву ТзОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про відшкодування судових витрат

за результатами розгляду апеляційної скарги Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління МЮ №92407 від 12.08.2022

на додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.06.2022 (повний текст складено 04.07.2022 суддя Мазовіта А.Б.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ

на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), м. Київ

у справі № 5015/4934/11

за позовом Фізичної особи-підприємця Грищенко Олександра Миколайовича, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич-Агро», с. Переволочна

про стягнення 15594,48 грн

представники сторін не з`явились

Додатковою ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.06.2022 у справі № 5015/4934/11 з Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» стягнуто 8900 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

Не погодившись з вказаною додатковою ухвалою, Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України (далі Дарницький ВДВС) подав до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського Львівської області від 27.06.2022 у даній справі та зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу на 90%.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.06.2022 у справі № 5015/4934/11.

29 листопада 2022 від позивача на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу після закриття апеляційного провадження у справі № 5015/4934/11. У вказаній заяві представник позивача просить суд стягнути з Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління МЮ на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» судові витрати на професійну правову допомогу, понесені позивачем у зв`язку із апеляційним оскарженням додаткової ухвали Господарського суду Львівської області від 27.06.2022 у справі № 515/49/34/11 в розмірі 10250 грн. В обґрунтування та на підтвердження понесених товариством судових витрат представник позивача долучив до заяви договір №16-09-2022/4 про надання адвокатських послуг від 16.09.2022; акт прийому-передачі документів від 16.09.2022; акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг від 21.11.2022 на суму 10250 грн., в якому наведений перелік наданих послуг та зазначено кількість затраченого часу для надання таких та, відповідно, вартість наданих послуг.

З огляду на приписи ст. 244 ГПК України, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2022 заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про відшкодування судових втрат призначено до розгляду в судовому зсіданні на 08.12.2022 в режимі відеокоференції з представником заявника з використанням власних технічних засобів; органу ДВС та боржнику запропоновано подати суду пояснення (заперечення) на вказану заяву про відшкодування судових витрат.

6 грудня 2022 на електронну адресу Західного апеляційного господарського суду від Дарницького відділу ДВС у м. Києві надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку із поданням ним касаційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 у справі № 5015/4934/11. З огляду на те, що дане клопотання документально не підтверджене, судова колегія відмовила в задоволенні такого.

Цього ж дня, Дарницьким ВДВС було подано заяву про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, в якій зазначає, в Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстровано 2142 судових рішення, де стороною є ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», за участю відділів Державної виконавчої служби, також зазначає, що основним видом діяльності ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», зокрема, є надання послуг у сфері права. Водночас, товариство, як стягувач, навмисно перешкоджає виконанню судового рішення для подальшого звернення до суду зі скаргами на дії державних виконавців, задля отримання доходу від компенсації витрат на правову допомогу, таким чином зловживаючи своїми процесуальними правами. Дарнийький ВДВС, звертає увагу суду на те, що Верховним Судом у справі № 911/2737/17 встановлено, що подібна практика стягнення ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» з відділів ДВС витрат на професійну правову допомогу, у зв`язку із задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців, набула системного характеру. Разом з тим, відділ ДВС зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додаткового способу отримання доходу. З огляду на наведене, просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» витрат на професійну правову допомогу на 90 %.

В дане судове засідання сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомленні про час та місце розгляду заяви про відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

Зважаючи на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, колегія суддів на підставі ч. 4 ст. 244 ГПК України вважає, що судове засідання з приводу прийняття додаткової постанови у даній справі можливо провести без участі представників сторін.

Розглянувши заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сукупності із заявою Дарницького відділу ДВС у м. Києві про зменшення розміру витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаної заяви, виходячи з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до вказаних положень, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у відзиві на апеляційну скаргу Дарницького ВДВС на додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.06.2022 у даній справі повідомило суд про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу.

Слід зазначити, що розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця регулюється спеціальною нормою процесуального закону, а саме, статтею 344 Господарського процесуального кодексу України.

Так, статтею 344 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як було вказано вище, після ухвалення судового рішення 17.11.2022 р. за результатами розгляду поданої апеляційної скарги Дарницького ВДВС, від представника ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла заява від 22.11.2022, в якій заявник просив суд стягнути з Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) 10250 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем (стягувачем) надано суду: договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 16-09-2022/4 від 16.09.2022 р., який укладений між ТзОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та адвокатом Грищенком О.М.; акт прийому-передачі документів від 16.09.2022, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 21.11.2022 р.

В акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 21.11.2022 р., представником стягувача зазначено про наступні виконані роботи та надані послуги, а саме:

- зустріч із Замовником з метою з`ясування обставин справи №5015/4934/11 в призмі існування та відкриття апеляційного провадження у справі № 5015/4934/11 за апеляційною скаргою Дарницького ВДВС у місті к4иєві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) на додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.06.2022 у справі № 0515/4934/11;

- ознайомлення зі змістом додаткової ухвали Господарського суду Львівської області від 27.06.2022 у справі № 5015/4934/11;

- ознайомлення зі змістом та сутністю апеляційної скарги Дарницького ВДВС на додаткову ухвалу у справі № 5015/4934/11;

- надання консультацій в межах справи № 5015/4934/11 в призмі існування та допущення Дарницьким ВДВС порушення прав та інтересів замовника у виконавчому провадженні № 46194492;

- здійснення аналізу та дослідження переданих матеріалів (документів), що стосуються спору у справі № 5015/4934/11;

- здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишенням без змін судової практики різними судовими інстанціями в межах справи № 5015/4934/11;

- процесуально-правовий супровід, належне процесуальне розроблення, підготовка тексту відзиву/заперечення на апеляційну скаргу Дарницького ВДВС у справі № 5105/4934/11;

- участь у судових засіданнях, котрі відбулись 03.11.2022 та 17.11.2022;

- організація, процесуально - правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту процесуального документа, наповнення його правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань вимог замовника в межах справи № 50154934/11, що знайшли своє відображення у поданому замовником клопотанні про закриття апеляційного провадження у даній справ за апеляційною скаргою Дарницького ВДВС на додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.06.2022.

На підставі п. 3.1. та 3.8 договору № 16-09-2022/4 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 16.09.2022, сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги/роботи складає 950 грн., вартість участі в одному судовому засіданні 1800 грн.

Відтак, загальна вартість вказаних послуг склала 10250,00 грн.

Як вбачається із акту здачі-приймання виконаних робіт від 22.11.2022 замовник, на підставі пункту 3.2. договору №16-09-2022/4 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 16.09.2022, 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт, визначених у пункті 2 відповідно до даного акту, зобов`язується сплатити протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами розгляду судом справи №5015/4934/11 за апеляційною скаргою Дарницького ВДВС на додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.06.2022 у даній справі № 5015/4934/11 до 17.12.2022.

Отже, такі витрати будуть понесені позивачем, що узгоджується з нормами 129 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначені докази щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подані суду в межах строків, визначених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також - критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розглядаючи вказане питання, судом враховано, що консультації з клієнтом мають організаційний характер, є складовими підготовки заяви по суті та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги, як окрема послуга, яка підлягає окремій оплаті, відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 04.05.2022 у справі № 944/10402/20. Водночас, здійснення пошуку, ознайомлення та аналіз судової практики (правової позиції), на думку суду, є складовими однієї послуги, а саме підготовки відзиву на апеляційну скаргу Дарницького ВДВС.

Крім того, суд зауважив, що з Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" неодноразово зверталось зі скаргами на дії державних та приватних виконавців у різних справах, в т.ч. і в даній справі та нормативно-правове обґрунтування скарг не змінювалось, як і не змінювався представник товариства - адвокат Грищенко О.М.

Суд має право під час вирішення питання про розподіл судових витрат з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, суд враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 згаданої постанови).

Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про розподіл судових витрат та додані до неї документи, зокрема, поданий позивачем акт про надані послуги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є явно завищеним, оскільки становить 10250 грн., при цьому, з матеріалів справи вбачається, що адвокат-заявник неодноразово надає адвокатські послуги позивачу, тобто, був раніше обізнаний і з правовою ситуацією у даному провадженні і з судовою практикою. З огляду на наведе, судова колегія приходить до висновку про те, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у цьому випадку, має бути зменшений на 50% до 5125 грн., у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задоволити частково.

Аналогічних висновків щодо необхідності зменшення витрат на правову допомогу дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 911/2737/17, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/3105/17, Південно-Західний апеляційний господарський суд у постанові від 29.03.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 25.03.2021 у справі № 911/4670/13, Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 14.01.2021 у справі № 904/4058/19.

На підставі наведеного, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Дарницький ВДВС у місті у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу слід задоволити частково, стягнути з Дарницького Відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 5125,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» суд відмовляє.

Керуючись ст. 126, 129, 244 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про відшкодування судових витрат задоволити частково.

Стягнути з Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ), м. Київ, вул. К. Заслонова, буд. 16 (ідентифікаційний код 34968768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (м. Київ, пр. Ак. Глушкова, буд. 40, оф. 315 (ідентифікаційний код 38039872) витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 5125,00 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Порядок оскарження постанови визначено статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.12.2022.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік