Постанова

від 15.12.2022 по справі 521/8499/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1620/22

Справа № 521/8499/19

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 5

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» - Андрусишиної Ірини Дмитрівни на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 червня 2020 року в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ІСАГІС» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним договору іпотеки, треті особи КП «Агенція державної реєстрації, реєстратор Сосніна Ганна Валеріївна», приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Т.А., ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ «ІСАГІС» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним договору іпотеки, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 46469614 від 15.04.2019 року Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації, реєстратор Сосніна Ганна Валеріївна, за яким ТОВ «ІСАГІС» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , укладений 10.05.2019 року між ТОВ «ІСАГІС» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. (т.1, а.с 1-25).

04 червня 2020 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси (головуючий-суддя Михайлюк О.А.) позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 46469614 від 15.04.2019 Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації, реєстратор Сосніна Ганна Валеріївна, (ЄДРПОУ 42107749), за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» (ЄДРПОУ 38915140) набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , укладений 10.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» (ЄДРПОУ 38915140) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. (т.2, а.с 24 -26).

24 липня 2020 року представник ТОВ «ІСАГІС» - Андрусишина І.Д. направила засобами Укрпошти експрес апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 червня 2020 року. Апелянт вважає, що вказане рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт пояснює, для забезпечення умов виконання кредитного договору, яким банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 5000 доларів США на строк 48 місяців, з процентною ставкою за користування кредитом 13, 5 % річних на строк до 06 серпня 2010 року. Апелянт вказує на те, що жодних дій зі сторони позивача не вчинялося, не було надано відповіді на повідомлення-вимогу, не сплачено заборгованість, більше того, із ТОВ «ІСАГІС» ніхто не зв`язувався та жодних пояснень не надавав, тому і було задоволено їх вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Тому апелянт вважає, що реєстрація права власності за ТОВ «ІСАГІС» на вказану житлову квартиру проведена з дотриманням усіх вимог законодавства та є цілком законною і правомірною. Крім того, апелянт пояснює, укладаючи Іпотечний договір, ТОВ «ІСАГІС» виступало власником квартири, дане право підтверджували наявні документи та офіційна реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказана реєстрація ніким не скасована, є чинною, а тому, ТОВ «ІСАГІС» могло розпоряджатись квартирою на свій розсуд, в тому числі і передавати квартиру в іпотеку. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував, що в ст. 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, не визначено як саме повинно бути сформульоване таке застереження, та чи повинно воно чітко визначати згоду іпотекодавця саме на передачу майна у власність іпотекодержателя. Також суд не врахував, що встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, мораторій не передбачає витрати кредиторам права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов`язань з договором. Апелянт звертає увагу, що дані обставини є позачерговими, адже саме за їх наявності є можливим застосування норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Апелянт просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 червня 2020 року, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (т. 2, а.с. 31-41).

03.08.2020 апеляційну скаргу було залишено без руху (т. 2, а.с. 44-46).

12.08.2020 до апеляційного суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом з квитанцією про сплату судового збору (т. 2, а.с. 52-55).

13.08.2020 було відкрито провадження в справі (т. 2, а.с. 56-58).

08.07.2021 провадження в справі було зупинено до залучення до участі в справі правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2, а.с. 107-108).

22.11.2021 провадження в справі було поновлено (т. 2, а.с. 109-110, 120-121). 24.12.2021 ухвалою Одеського апеляційного суду в Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса були витребувані відомості щодо відкриття спадкової справи до майна ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та дані щодо спадкоємців (т. 2, а.с. 125-126).

25.01.2022 від Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса надійшов лист, яким остання повідомила про перенаправлення ухвали про витребування доказів до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Міглазової Ю.О. (т. 2, а.с. 140).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.02.2022 в приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Міглазової Ю.О. була витребувана копія спадкової справи до майна ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2, а.с. 147-148).

04.07.2022 від приватного нотаріуса Міглазової Ю.О. надійшла копія спадкової справи до майна ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2, а.с. 152-198).

Протокольною ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.09.2022 до участі в справі були залучені правонаступники ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 221-222).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник апелянта - ОСОБА_5 просила задовольнити апеляційну скаргу. Інші учасники про час, місце, дату та порядок проведення судового засідання повідомлені належним, клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення запеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та звернення стягнення в цілому. Більше того, обов`язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним тільки в разі, коли така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання такої вимоги (постанова ВП ВС від 18.12.2018, справа № 755/11816/16).

За обставинами даної справи відбулося примусове стягнення спірного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався, відповідне застереження у іпотечному договорі також відсутнє - відсутній документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, що є обов`язковою умовою для набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки та реєстрації такого права відповідно до вищевказаних норм законодавства.

Тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, звертає увагу на таке.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2006 між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1-125/ПС-08/06, відповідно якого банк надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кредит у розмірі 5000 доларів США, строком з 07 серпня 2006 року по 06 серпня 2010 року зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами, а відповідач зобов`язався сплачувати мінімальні платежі, встановлені договором (т. 1, а.с. 94-99).

07.08.2006 між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір згідно якого предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві приватної власності іпотекодавцю (т. 1, а.с. 15-16).

30.06.2010 між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, «Укрпромбанк» передає (відступає) «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком, внаслідок чого «Дельта Банк» замінює «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі «Укрпромбанком» «Дельта Банку» прав вимоги до боржників. «Дельта Банку» переходить (відступається) право вимагати (замість «Укрпромбанку») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 1-125/ПС-08/06 від 04.08.2006 року.

15.02.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ІСАПС» був укладений договір № 1164/К купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого ТОВ «ІСАПС» набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором, договором іпотеки та договором поруки від 07.08.2006 (т. 1, а.с. 102-104, 105).

15.02.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ІСАПС» був укладений договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 07.08.2006, укладеним з ОСОБА_1 (т. 1, а.с 106-107).

В матеріалах справи міститься повідомлення вимога про сплату заборгованості за кредитним договором від 07.08.2006 від ТОВ «ІСАПС» до ОСОБА_1 , датована 26.03.2019 (т. 1, а.с. 110-111).

Як свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі іпотечного договору від 07.08.2006 серія та номер 2756, повідомлення від 04.04.2019, договору купівлі-продажу майнових прав від 15.02.2019 серія та номер 1164 К, договору відступлення права вимоги від 15.02.2019, серія та номер 85, повідомлення-вимога б/н державний реєстратор комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Сосніна Ганна Валеріївна прийняла рішення про державну реєстрацію права власності індексний номер 46469614 від 15.04.2019 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» (т. 1, а.с. 20-22).

10.05.2019 між ТОВ «ІСАГІС» та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за умовами якого остання передала грошові кошти в сумі 450 500 грн (т. 1, а.с. 116-117).

10.05.2019 в якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором між ТОВ «ІСАГІС» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки серія та номер 615, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., за умовами якого позичальник передач квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 118-125).

Оцінка апеляційного суду

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1ст.33ЗУ «Проіпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. За ч. 4 цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно доч.1ст.35ЗУ «Проіпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі ст. 36 ЗУ «Проіпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Стаття 37 цього ж Закону передбачає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

За обставинами даної справи, відповідно до п. 4.2. Договору іпотеки від 07.08.2006 у випадку порушення іпотекодавцем (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю (та позичальнику) письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк з моменту попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.3. звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4. цього Договору.

Згідно з п. 4.4 у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п. 4.1. цього Договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів, зокрема, шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов`язання. Цей Іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателем або на предмет іпотеки.

Отже, оскільки Договором іпотеки прямо передбачене право іпотекодержателя зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки у випадку порушення позичальником основного зобов`язання та Договір іпотеки безпосередньо є підставою для державної реєстрації права власності, іпотекодержатель мав право зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки з дотриманням порядку, встановленого законом. Наведене спростовує висновки суду першої інстанції щодо відсутності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та відсутності відповідного іпотечного застереження у Договорі іпотеки. Оскільки відповідні доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційний суд змінює оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині мотивування.

Разом з тим, як правильно встановив суд першої інстанції, іпотекодержатель зареєстрував право власності на предмет іпотеки з порушенням порядку, встановленому законом.

Зокрема,як буловище зазначено,відповідно доч.1ст.35ЗУ «Проіпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення аналогічного змісту містить п. 4.2 Договору іпотеки від 07.08.2006.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення з вимогою про усунення порушень зобов`язань з виконання кредитного договору ОСОБА_1 датоване 26.03.2019 (т. 1, а.с. 110-111). Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрація проведена на підставі повідомлення від 04.04.2019. Рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 було прийнято 15.04.2019, тобто іпотекодержателем не був дотриманий тридцяти денний строк на виконання позичальником його зобов`язання. Докази на спростування вказаних обставин в матеріалах справи не містяться та учасниками провадження до суду не подавались.

Крім того, звертаючись до суду з позов ОСОБА_1 посилався на те, що квартира була зареєстрована за іпотекодержателем без його згоди всупереч положенням ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Так, відповідно до пункту 1 вказаного Закону протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України; «Про іпотеку»; якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

За обставинами даної справи квартира АДРЕСА_1 відповідає вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Доказів наявності в позивача іншого майна в приватній власності на момент державної реєстрації права власності на квартиру за іпотекодержателем матеріали справи не містять та сторонами в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції не подавались. Будь-яких підтверджень щодо наявності згоди іпотекодавця на реєстрацію права власності за іпотекодержателем матеріали справи не містять, також. ОСОБА_1 з 20.09.2004 та по момент смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2, а.с. 20, 22). Інформація щодо іншого місця проживання/реєстрації відсутня, інші особи за вказаною адресою зареєстровані не були.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а висновку про те, що на спірні правовідносини стосовно можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому врегулюванні на підставі окремого договору або наявного застереження у договором іпотеки поширюється дія підпункту 1 пункту 1 статті першої Закону N 1304-VII. Аналогічний висновок Великої палати Верховного Суду викладений у постанові від 19.05.2020 по справі №644/3116/18, згідно якого Закону України«Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону N1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон N1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду погодилась із з висновком суду апеляційної інстанції про те, що квартира, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону N 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем як забезпечення виконання умов кредитного договору укладеного в іноземній валюті. Отже, у реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за іпотекодержателем».

Вказані висновки також містяться в постановах КЦС ВС від 31.09.2021 в справі № 127/15802/15, від 30.06.2022 в справі № 638/17318/17, від 02.05.2022 в справі № 754/716/19, від 30.06.2021 в справі № 193/724/19.

Отже, інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи. При цьому, апеляційний суд вважає за потрібне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія А, №303-А, параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження однак не спростували правильних висновків суду першої інстанції по суті спору, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу та змінює оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції в частині мотивування.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.367,368,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» - Андрусишиної Ірини Дмитрівни задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 червня 2020 року змінити в частині мотивування (доповнити). В іншій частині залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

Повний текст цієї постанови складений 20 грудня 2022 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк