Рішення

від 20.12.2022 по справі 904/3668/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2022м. ДніпроСправа № 904/3668/22Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 904/3668/22

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича лабораторія"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від б/д за вих. № б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича лабораторія" (далі - відповідач) про стягнення 70.995,52 грн, з яких: 55.053,42 грн основної заборгованості, 7.300,42 грн пені, 1.407,32 трьох процентів річних, 7,234,36 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Фактичною підставою позовних вимог визначено договір про постачання теплової енергії від 15.01.2007 № 040513.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3668/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022.

Ухвалою від 31.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Господарський суд зазначає, що з довідки про доставку електронного листа, сформованого в програмі Діловодство спеціалізованого суду, вбачається, що ухвала від 31.10.2022 доставлена до електронної скриньки laboratoria29@gmail.com /яка позивачем вказана у позовній заяві як електронна пошта відповідача/ 31.10.2022. Водночас суд бере до уваги, що відповідач вимоги про надіслання копій прийнятих судових рішень на його електронну адресу не заявляв, а підтвердження того, що вказана електронна пошта є офіційною електронною адресою відповідача матеріали справи не містять (відомості про офіційну електронну пошту відповідача відсутні і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), тому вказаний спосіб повідомлення відповідача про судове провадження судом оцінюється як додатковий.

Так, як убачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СВЕРДЛОВА, будинок 29, за трек-номером 4908901353057.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 26.11.2022 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Так, суд встановив, що ухвала від 31.10.2022 вважається врученою відповідачу 26.11.2022 (день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження).

Відповідачу(ам) в ухвалі від 31.10.2022 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 12.12.2022, (з урахуванням того, що п`ятнадцятиденний строк припав на неділю - 11.12.2022, строк подачі відзиву є таким, що настав у перший за ним робочий день, що відповідає положеннями ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Станом на 20.12.2022 відзив не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу відзиву, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Таким чином об`єктивних обставин, що не залежали від волевиявлення відповідача, та які могли б вплинути на пропуск встановленого процесуального строку на подачу відзиву, не вбачається.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості і нараховані на неї пеня, проценти річні та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; надання послуг; наявність/відсутність доказів часткової/повної оплати послуг; наявність/відсутність заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 15.01.2007 між Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» (далі - енергопостачальна компанія) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) був укладений договір № 0405513 про постачання теплової енергії (далі - договір).

Між позивачем (далі - позивач, нова теплопостачальна організація, енергопостачальна організація) та відповідачем 15.10.2016 була підписана додаткова угода до договору № 0405513 від 15.01.2007 (далі - додаткова угода).

Предмет додаткової угоди визначений у п. 1.1, а саме у зв`язку із зміною у структурі Енергопостачальної організації, що пов`язана із передачею основних засобів, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 № 28/12 «Про надання дозволу на передачу з балансу КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» на баланс КП «Теплоенерго» об`єктів і мереж теплопостачання», наказу КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» від 05.09.2016 № 320 «Про передачу об`єктів і мереж теплопостачання на баланс КП «Теплоенерго», актів приймання-передачі об`єктів, статей 512-514, 520-521, 631 ЦК України, сторони домовилися внести такі зміни до основного договору:

« 1.1.1 У порядку та на умовах визначених цією Угодою, Енергопостачальна організація передає Новій Енергопостачальній організації, а Нова Енергопостачальна організація набуває прав і обов`язків, належних Енергопостачальній організації за основним договором, укладеним із Споживачем і стає Стороною за основним договором.

1.1.2 У зв`язку із передачею об`єктів і мереж теплопостачання на баланс Новій Енергопостачальній організації та надання ним послуг теплопостачання Споживачу, останній приймає на себе зобов`язання по виконанню основного договору.».

Умовами пунктів 1.1.4, 1.1.5 додаткової угоди передбачено перехід прав, зобов`язань та відповідальності за основним договором до нової енергопостачальної організації в тому обсязі, в якому вони належали енергопостачальній організації до набрання чинності цією угодою, та до споживача перед новою енергопостачальною організацією в тому обсязі, в якому вони належали споживачу до набрання чинності цією угодою.

Згідно із ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач, як правонаступник Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі», взяв на себе зобов`язання сторони - енергопостачальної організації - за договором № 0405513 від 15.01.2007.

За договором № 0405513 від 15.01.2007 енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що згідно правил користування тепловою енергією споживач зобов`язання встановити прилади обліку-теплової енергії.

Згідно з п. 5.2 договору облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах розрахунковим способом на опалення по вулиці Свердлова, будинок 29.

Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором установлюються Дніпропетровською міською радою народних депутатів (п. 6.1 договором).

Відповідно до п. 11.1 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.01.2010. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 11.4 договору).

На виконання умов договору, позивач у період з листопада 2020 року по березень 2022 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 55.053,42 грн, що підтверджується підписаними позивачем в односторонньому порядку актом № 040513 від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 7.919,92 грн (арк. 31, том 1), актом № 040513 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 6.742,27 грн (арк. 32, том 1), актом № 040513 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 9.419,75 грн (арк. 33, том 1), актом № 040513 від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 9.544,29 грн (арк. 34, том 1), актом № 040513 від 30.11.2022 за листопад 2021 року на суму 9.050,29 грн (арк. 35, том 1), актом № 040513 від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму - 1.645,73 грн (арк. 36, том 1), актом № 040513 від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 3.327,46 грн (арк. 37, том 1), актом № 040513 від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 3.262,21 грн (арк. 38, том 1), актом № 040513 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 3.820,21 грн (арк. 39, том 1), актом № 040513 від 31.12.2022 за грудень 2020 року на суму 2.201,91 грн (арк. 40, том 1), актом № 040513 від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 1.410,84 грн (арк. 41, том 1).

Порядок розрахунку споживання згідно приладу обліку підтверджується довідкою № 92 від 29.08.2022 (арк. 64-66, том 1).

Також на адресу відповідача були виставлені рахунки на оплату № 040513 від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 7.919,92 грн (арк. 42, том 1), актом № 040513 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 6.742,27 грн (арк. 43, том 1), актом № 040513 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 9.419,75 грн (арк. 44, том 1), актом № 040513 від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 9.544,29 грн (арк. 45, том 1), актом № 040513 від 30.11.2022 за листопад 2021 року на суму 9.050,29 грн (арк. 46, том 1), актом № 040513 від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму -1.645,73 грн (арк. 47, том 1), актом № 040513 від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 3.327,46 грн (арк. 48, том 1), актом № 040513 від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 3.262,21 грн (арк. 49, том 1), актом № 040513 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 3.820,21 грн (арк. 50, том 1), актом № 040513 від 31.12.2022 за грудень 2020 року на суму 2.201,91 грн (арк. 51, том 1), актом № 040513 від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 1.410,84 грн (арк. 52, том 1).

Споживач зобов`язаний не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з вказанням періоду, за який він сплачує (п. 7.3 договору).

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (п. 7.4 договору).

Позивач виконав обов`язок щодо направлення рахунків відповідачу шляхом їх надіслання на електронну пошту останнього (арк. 53- 60, том 1).

Так, строк оплати теплової енергії поставленої у період з листопада 2020 року до березня 2022 року є таким, що настав.

Доказів оплати теплової енергії поставленої у період з листопада 2020 року до березня 2022 року на загальну суму 55.053,42 грн матеріали справи не містять.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

пеню за загальний період прострочення з 16.12.2020 до 14.09.2022 на загальну суму 7.300,42 грн.

три проценти річних за загальний період прострочення з 16.12.2020 до 14.09.2022 на загальну суму 1.407,32 грн.

інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2021 року до травня 2022 року на загальну суму 7.234,36 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 55.053,42 грн основної заборгованості, 7.300,42 грн пені, 1.407,32 трьох процентів річних, 7,234,36 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки теплової енергії.

Двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору теплопостачальна організація-продавця бере на себе обов`язок поставити відповідачу теплову енергію, в свою чергу відповідач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

На виконання умов договору, позивач у період з листопада 2021 року по березень 2022 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 55.053,42 грн, що підтверджується підписаними позивачем в односторонньому порядку актом № 040513 від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 7.919,92 грн (арк. 31, том 1), актом № 040513 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 6.742,27 грн (арк. 32, том 1), актом № 040513 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 9.419,75 грн (арк. 33, том 1), актом № 040513 від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 9.544,29 грн (арк. 34, том 1), актом № 040513 від 30.11.2022 за листопад 2021 року на суму 9.050,29 грн (арк. 35, том 1), актом № 040513 від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму -1.645,73 грн (арк. 36, том 1), актом № 040513 від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 3.327,46 грн (арк. 37, том 1), актом № 040513 від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 3.262,21 грн (арк. 38, том 1), актом № 040513 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 3.820,21 грн (арк. 39, том 1), актом № 040513 від 31.12.2022 за грудень 2020 року на суму 2.201,91 грн (арк. 40, том 1), актом № 040513 від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 1.410,84 грн (арк. 41, том 1).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Приписами частини шостої статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

В силу п. 7.4 договору строк оплати теплової енергії поставленої у період з листопада 2020 року до березня 2022 року є таким, що настав.

Доказів оплати теплової енергії поставленої у період з листопада 2020 року до березня 2022 року на загальну суму 55.053,42 грн матеріали справи не містять.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Таким чином, заявлені до стягнення 55.053,42 грн основної заборгованості визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2.3 договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.12.2020 до 14.09.2022 на загальну суму 7.300,42 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказані зміни набули чинності 02.04.2020.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З урахуванням викладеного, оскільки настання прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару відбулось після набрання чинності Законом України № 540-IX від 30.03.2020 та на момент набрання чинності вказаним Законом визначений ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк для нарахування пені за порушення зобов`язання не сплив, суд доходить висновку, що дія даного Закону розповсюджується на спірні правовідносини і нарахування пені на заборгованість з оплати товару в сумі 7.300,42 грн має тривати більше шести місяців, а відтак позивачем правомірно була нарахована до стягнення з відповідача пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 16.12.2020 до 14.09.2022.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 16.12.2020 до 14.09.2022 на загальну суму 1.407,32 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2021 року до травня 2022 року на загальну суму 7.234,36 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав, вимогу не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ЛАБОРАТОРІЯ» (Україна, 49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СВЕРДЛОВА, будинок 29; ідентифікаційний код 24985578) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТЕПЛОЕНЕРГО» ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Україна, 49081, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ СЛОБОЖАНСЬКИЙ, будинок 29, офіс 504; ідентифікаційний код 32688148) 55.053,42 грн (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятдесят три грн 42 к.) основної заборгованості, 7.300,42 грн (сім тисяч триста грн 42 к.) пені, 1.407,32 грн (одну тисячу чотириста сім грн 32 к.) трьох процентів річних, 7.234,36 грн (сім тисяч двісті тридцять чотири грн 36 к.) інфляційних втрат, 2.481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн 00 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк