Рішення

від 21.12.2022 по справі 910/7162/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2022Справа № 910/7162/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Нобіс" (Україна, 03058, м. Київ, вул. Голего Миколи, буд. 5, Н/П 134; ідентифікаційний код: 40282150)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У." (Україна, 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 15-А; ідентифікаційний код: 34431547)

про стягнення 57 704,78 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна Нобіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У." (далі - відповідач) про стягнення 57 704,78 грн, з яких 44 000,00 грн заборгованості, 1 588,22 грн пені, 10 431,30 грн інфляційних втрат та 1 685,26 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 1219/30-Експл про надання послуг від 01.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

22.08.2022 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 22.08.2022 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" за № 01-37/37278/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

13.09.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він вказує на оплату наданих послуг на загальну суму 44 000,00 грн, що є підставою для закриття провадження у справі. В частині стягнення пені відповідач посилається на сплив строку позовної давності, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

16.12.2022 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У." (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна Нобіс" (виконавець) було укладено Договір № 1219/30-Експл про надання послуг (далі - Договір) , відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати замовнику послуги з технічного нагляду за експлуатацією газоспоживаючого та теплотехнічного обладнання замовника, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати надані послуги.

У п. 3.2 Договору визначено розмір щомісячної плати за послуги виконавця, який становить 22 000,00 грн.

Згідно з п. 3.3 Договору оплата наданих послуг здійснюється на підставі підписаного сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) протягом 10 календарних днів з дати підписання Акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

За недотримання строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 5.4 Договору).

Порядок здавання-приймання наданих послуг (виконаних робіт) визначено у п. 6.1 Договору.

Так, виконавець направляє замовнику два примірники Акта прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) із зазначенням обсягу наданих послуг. Такий акт складається на підставі даних книги (журналу) реєстрації викликів.

Замовник протягом п`яти робочих днів з дня отримання від виконавця Акта прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), за умов відсутності заперечень щодо обсягу та якості надання послуг, приймає послуги у виконавця та підписує наданий останнім Акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) і направляє виконавцю один підписаний примірник Акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписано та скріплено печатками Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 105 від 31.03.2021 на суму 22 000,00 грн та № 136 від 30.04.2021 на суму 22 000,00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивач направив відповідачеві претензію № 1 (вих. № 25/10 від 25.10.2021), у якій вимагав сплатити заборгованість в розмірі 658 000,00 грн, яка складається у тому числі з прострочених грошових зобов`язань за Договором.

Доказів вручення зазначеної претензії відповідачу, як і доказів її розгляду останнім матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що відповідач не розрахувався з ним за надані послуги, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь 44 000,00 грн заборгованості, 1 588,22 грн пені, 10 431,30 грн інфляційних втрат та 1 685,26 грн 3 % річних.

Водночас, в матеріалах справи наявні платіжні доручення № 8591 від 07.05.2021 на суму 22 000,00 грн та № 9973 від 02.09.2022 на суму 22 000,00 грн, у призначеннях яких міститься посилання на оплату послуг згідно з Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 105 від 31.03.2021 та № 136 від 30.04.2021.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем у березні та квітні 2021 року надавались відповідачу послуги з технічного нагляду за експлуатацією газоспоживаючого та теплотехнічного обладнання загальною вартістю 44 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 105 від 31.03.2021 на суму 22 000,00 грн та № 136 від 30.04.2021 на суму 22 000,00 грн.

Вищезазначені Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає вказані акти як належні докази на підтвердження надання позивачем обумовлених сторонами послуг та їх прийняття відповідачем.

Докази на підтвердження того, що послуги не були прийняті відповідачем, або прийняті ним із зауваженнями в матеріалах справи відсутні.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у п. 3.3 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача щодо оплати послуг мало бути виконано протягом 10 календарних днів з дати підписання відповідного Акту здачі-приймання робіт (надання послуг).

За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відтак граничним днем для оплати за послуги, надані відповідно до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 105 від 31.03.2021 було 12.04.2021 (перший робочий день після 10.04.2021), відповідно до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 136 від 30.04.2021 - 11.05.2021 (перший робочий день після 10.05.2021).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 07.05.2021, тобто в межах встановленого у Договорі строку, відповідач сплатив позивачу 22 000,00 грн за послуги, надані відповідно до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 136 від 30.04.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 8591 від 07.05.2021.

Крім того, після відкриття провадження у цій справі відповідачем було сплачено позивачу 22 000,00 грн за послуги, надані відповідно до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 105 від 31.03.2021.

Згідно з частинами 1, 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю предмета спору, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг у розмірі 22 000,00 грн, наданих відповідно до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 105 від 31.03.2021.

Водночас, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 22 000,00 грн з оплати послуг, наданих відповідно до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 136 від 30.04.2021, які, втім, були своєчасно оплачені відповідачем, то предмет спору в цій частині був відсутній на момент відкриття провадження у справі, що має наслідком відмову в задоволенні позову в частині стягнення цих коштів.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 588,22 грн пені, 10 431,30 грн інфляційних втрат та 1 685,26 грн 3 % річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 5.4 Договору сторони визначили, що за недотримання строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки несвоєчасне виконання зобов`язання відповідачем за Договором з оплати послуг у розмірі 22 000,00 грн, наданих відповідно до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 105 від 31.03.2021, підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 5.4 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків визнається судом обґрунтованою.

Заявляючи про сплив строку позовної давності для цієї вимоги відповідач залишає поза увагою положення пункту 11 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року установлено на всій території України карантин. Дію карантину було неодноразово продовжено:

- з 22 травня до 31 липня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500;

- з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236;

- з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 23 лютого 2022 року № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Тобто строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені на час дії карантину. Відтак доводи відповідача про те, що вимога про стягнення пені знаходиться поза межами строку позовної давності не ґрунтуються на нормах закону.

Аналогічна правова позиція щодо визначення перебігу строку позовної давності відповідно до положень 256, 258, 549 та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України викладена Верховним Судом у постановах від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що наведений у ньому розмір пені за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг, наданих відповідно до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 105 від 31.03.2021, не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

У стягненні з відповідача пені в іншій частині слід відмовити, з огляду на встановлену судом відсутність порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати послуг у розмірі 22 000,00 грн, наданих відповідно до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 105 від 31.03.2021, є арифметично вірними, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

У стягненні з відповідача 3% річних та інфляційних втрат в іншій частині слід відмовити, з огляду на встановлену судом відсутність порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 22 000,00 грн, в іншій частині судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 673,86 грн пені, 869,75 грн 3% річних та 5 310,58 грн інфляційних втрат.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129, ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 240,58 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 1 240,42 грн залишається за позивачем.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги № 06-ю від 22.10.2021, Додаткової угоди № 1 від 03.08.2022 до Договору про надання правової допомоги № 06-ю від 22.10.2021, звіту адвоката Мариніч І.Г. № 5 від 16.11.2022 та платіжної інструкції № 3994 від 29.11.2022 на суму 50 000,00 грн.

Дослідивши наведені докази, суд встановив, що гонорар адвоката сторони визначили у фіксованому розмірі для кожної справи.

Так, у п. 3.1.1 Договору про надання правової допомоги № 06-ю від 22.10.2021, в редакції Додаткової угоди № 1 від 03.08.2022, визначено, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату за представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва гонорар в розмірі, зокрема за участь у справі по Договору № 1219/30-Експл про надання послуг від 01.11.2020 - 10 000,00 грн.

Згідно з п. 2.5 Договору про надання правової допомоги № 06-ю від 22.10.2021 на підтвердження надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається звіт про надані послуги.

Як вбачається зі звіту адвоката Мариніч І.Г. № 5 від 16.11.2022, адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, втім, клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката не подав.

Оцінивши у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Водночас суд зауважує, що згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що позов підлягає частковому задоволенню, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачеві в сумі 5000,31 грн.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/7162/22 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У." заборгованості в розмірі 22 000,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У." (Україна, 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 15-А; ідентифікаційний код: 34431547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Нобіс" (Україна, 03058, м. Київ, вул. Голего Миколи, буд. 5, Н/П 134; ідентифікаційний код: 40282150) пеню в розмірі 673 (шістсот сімдесят три) грн 86 коп., 3% річних в розмірі 869 (вісімсот шістдесят дев`ять) грн 75 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 310 (п`ять тисяч триста десять) грн 58 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 58 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 31 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 240,42 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 999,69 грн покласти на позивача.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.12.2022

Суддя О.В. Нечай