Рішення

від 20.12.2022 по справі 927/760/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/760/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАТЕКС"

вул. М.Бойчука, 18-а, м.Київ, 01103

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО СВАРОГ"

вул. Кільцева, 5, м. Чернігів, 14007

e-mail: npo.svarog@gmail.com

про стягнення 2 305 309,69 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Турій А.І.

від відповідача: не прибув

Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАТЕКС» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО СВАРОГ» про стягнення 2 305 309,69 грн, з яких:1 835 425,20 грн основного боргу, 426 570,64 грн пені, 43 313,85 грн трьох відсотків річних.

Заявлений позов обґрунтований порушенням відповідачем умов Договору поставки №018-17 від 10.01.2017 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.10.2022, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг процесуальний документ засобами поштового зв`язку сторонам у справі не направлявся. Сторони були повідомлені про дату, час та місце судового засідання шляхом направлення ухвали суду від 26.09.2022 на електронні адреси сторін.

14.10.2022 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 400 000,00 грн основного боргу.

Клопотання обґрунтоване тим, що 23.09.2022 та 04.10.2022 між сторонами та ТОВ «Транс Лайн Груп» укладено трьохсторонні договори про переведення боргу, за якими третя особа взяла на себе зобов`язання відповідача сплатити борг у сумі 150 000,00 грн та 250 000,00 грн за договором поставки №018-17 від 10.01.2017. Платіжними дорученнями від 23.09.2022 та 04.10.2022 погашено борг відповідача перед позивачем в сумі 400 000,00 грн.

25.10.2022 суд постановив протокольно ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.11.2022, про що повідомив представника позивача під розписку, відповідача ухвалою від 25.10.2022.

Ухвалу суду від 25.10.2022 отримано відповідачем 31.10.2022 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1400054684292).

У судовому засіданні 24.11.2022 представник позивача повідомив суд про те, що 21.11.2022 на адресу суду направлено заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.12.2022, про що повідомив представника позивача під розписку, відповідача ухвалою від 24.11.2022.

Ухвала суду від 24.11.2022 повернута відділенням зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

25.10.2022 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, пені та річних у зв`язку з тим, що відповідно до договорів про переведення боргу № 230922/Р від 23.09.2022, № 041022/Р від 04.10.2022, № 261022/Р від 26.10.2022, укладених між позивачем, відповідачем та ТОВ "ТРАНС ЛАЙН ГРУП", останній сплатив ТОВ "РЕАТЕКС" борг у розмірі 550 000,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 1 285 425,20 грн боргу, 275 973,86 грн пені, 27 087,23 грн 3% річних.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Проаналізувавши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд приймає зменшення позивачем розміру позовних вимог на 550 000,00 грн основного боргу, 150 596,78 грн пені та 16 226,62 грн 3% річних, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, та заяву подано з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка задоволена судом, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 1 285 425,20 грн боргу, 275 973,86 грн пені, 27 087,23 грн 3% річних.

У зв`язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог і прийняттям судом зменшення, клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення 400 000,00 грн залишено судом без розгляду.

На підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом у судовому засіданні 20.12.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Реатекс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НПО СВАРОГ» (Покупець) було укладено Договір поставки № 018-17 від 10.01.2017 (далі - Договір) (а.с.20-25).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити пігменти, діоксид титану та іншу хімічну продукцію (в подальшому «Товар») в асортименті, кількості та по цінам, які викладені в Додатках до цього Договору, що являються його невід`ємними частинами.

Поставка Товару проводиться окремими партіями згідно наданих Покупцем і узгоджених Постачальником заявок на поставку Товару (п.2.1. Договору).

Про узгодження поставки або її відхилення Постачальник повідомляє Покупця шляхом виставлення рахунку-фактури із зазначенням найменування, кількості та ціни Товару на момент виставлення рахунку-фактури. Рахунок-фактура є дійсним протягом 2 днів з моменту виставлення (п.2.4. Договору).

Якщо інше не буде додатково узгоджено сторонами в Додатках, поставка Товару має бути виконана в строк, який не перевищує 2 (двох) робочих днів з моменту (дати) підтвердження Покупцем відвантаження Товару даної партії. Покупець зобов`язаний будь-якому разі прийняти та оплатити Товар, який був ним погоджений в Додатках до цього Договору (п.2.8. Договору).

Датою поставки вважається дата передачі Товару по накладних на Товар (п.2.9. Договору).

Згідно з п. 4.2. Договору Покупець зобов`язаний провести оплату поставленого Товару протягом 30 календарних днів після дати поставки Товару (п.2.9. цього Договору).

Оплата поставленого Товару проводиться Покупцем шляхом безготівкового переводу грошових засобів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.4.3. Договору).

Відповідно до п. 8.4., 8.5., 8.8. Договору у випадку порушення строку оплати Товару Покупець, на вимогу Постачальника, зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період, за який виплачується пеня) від суми заборгованості Товару за кожен день прострочення. Також Покупець на вимогу Постачальника у випадку несвоєчасної оплати Товару зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням трьох відсотків річних від суми заборгованості. Строк, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України до сторін не застосовується.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2017, але в будь-якому разі до проведення повних взаєморозрахунків між сторонами. Якщо жодна з сторін за 10 днів до закінчення строку дії Договору не сповістить іншу сторону у письмовій формі про розірвання Договору, то дія Договору кожен раз автоматично продовжується на наступний календарний рік. Дія Договору може продовжуватись необмежену кількість раз.

На виконання умов Договору позивачем у період з 31.08.2021 по 05.01.2022 поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 850 217,30 грн на підставі:

- видаткових накладних № 3877 від 31.08.2021 на суму 215 523,00 грн, № 3969 від 02.09.2021 на суму 200 499,90 грн, № 3992 від 03.09.2021 на суму 7 286,70 грн, № 4078 від 09.09.2021 на суму 38 822,40 грн, № 4304 від 22.09.2021 на суму 60 661,20 грн, № 4543 від 01.10.2021 на суму 85 124,40 грн, № 4816 від 21.10.2021 на суму 106 460,70 грн, № 4939 від 01.11.2021 на суму 271 944,00 грн, № 5116 від 08.11.2021 на суму 203 346,00 грн, № 5121 від 08.11.2021 на суму 203 346,00 грн, № 5202 від 11.11.2021 на суму 13 200,00 грн, № 5317 від 19.11.2021 на суму 156 835,20 грн, № 5600 від 08.12.2021 на суму 140 196,00 грн, № 5630 від 10.12.2021 на суму 104 805,00 грн, № 11 від 05.01.2022 на суму 42 166,80 грн;

- товарно-транспортних накладних № Р3877 від 31.08.2021, № Р3969 від 02.09.2021, № Р4078 від 09.09.2021, № Р4304 від 22.09.2021, № Р4543 від 01.10.2021, № Р4816 від 21.10.2021, № Р4939 від 01.11.2021, № Р5116 від 08.11.2021, № Р5121 від 08.11.2021, № Р5202 від 11.11.2021, № Р5317 від 19.11.2021, № Р5600 від 08.12.2021, № Р5630 від 10.12.2021;

- довіреностей № 270, № 277, № 283, № 295, № 350, № 385, № 407, № 425, № 425, № 437, № 450, № 470, № 475, № 3 (а.с.26-68).

Заперечень щодо факту отримання товару від відповідача до суду не надійшло.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, сплативши позивачу лише 14 792,10 грн, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за 30.08.2021 - 31.08.2022 та Випискою банку з особового рахунку позивача за 05.01.2022 (а.с.71-73).

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 21.06.2022, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару станом на 21.06.2022 становила 1 835 425,20 грн (а.с.69).

Відповідач листом від 31.01.2022 підтвердив свої зобов`язання зі сплати боргу позивачу в сумі 1 835 425,20 грн (а.с.70).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Реатекс» (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» (Новий боржник) укладено договори про переведення боргу № 230922/Р від 23.09.2022, № 041022/Р від 04.10.2022, № 261022/Р від 26.10.2022 (далі - Договори про переведення боргу)(а.с.110-115), згідно з п.1.1. яких Первісний боржник передає, а Новий боржник бере на себе зобов`язання перед Кредитором щодо сплати боргу в розмірі 150 00,00 грн, 150 000,00 грн та 250 000,00 грн відповідно, що виник за Договором поставки №018-17 від 10.01.2017, укладеним між Кредитором та Первісним боржником.

Новий боржник приймає на себе та виконує зобов`язання Первісного боржника перед Кредитором у розмірі 150 000,00 грн, 150 000,00 грн та 250 000,00 грн відповідно, яке зазначене у п 1.1. даних Договорів (п.2.1. Договорів про переведення боргу).

Кредитор зменшує дебіторську заборгованість Первісного боржника за Договором поставки №018-17 від 10.01.2017 на суму 150 000,00 грн, 150 000,00 грн та 250 000,00 грн відповідно (п.2.2. Договорів про переведення боргу).

У Первісного боржника виникає зобов`язання перед Новим боржником в сумі 150 000,00 грн, 150 000,00 грн та 250 000,00 грн відповідно (п.2.3. Договорів про переведення боргу).

Відповідно до п. 3.1., 3.2., 3.3. Договорів про переведення боргу Новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання Первісного боржника і сплатити Кредитору борг в сумі 150 000,00 грн, 150 000,00 грн та 250 000,00 грн відповідно.

Зобов`язання Нового боржника, зазначене у п. 3.1. цих Договорів виконується наступним шляхом: Новий боржник оплачує Кредитору на його поточний рахунок, вказаний в цьому Договорі, 150 000,00 грн, 150 000,00 грн та 250 000,00 грн відповідно, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня набрання чинності Договорами.

Зобов`язання Первісного боржника перед Новим боржником, зазначене у п.2.3. цих Договорів, виконується шляхом зарахування зустрічної вимоги Первісного боржника до Нового боржника в 150 000,00 грн, 150 000,00 грн та 250 000,00 грн відповідно.

На виконання Договорів про переведення боргу ТОВ "ТРАНС ЛАЙН ГРУП" сплатив ТОВ "РЕАТЕКС" 550 000,00 грн згідно з платіжними дорученнями № 374 від 23.09.2022 на суму 150 000,00 грн, № 550 від 26.10.2022 на суму 150 000,00 грн та №408 від 04.10.2022 на суму 250 000,00 грн (а.с.117-119).

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 26.10.2022, підписаним позивачем та відповідачем та скріпленим печатками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару за Договором поставки №018-17 від 10.01.2017 станом на 26.10.2022 становить 1 285 425,20 грн (а.с.116).

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині повної оплати за поставлений товар, позивач просить стягнути з відповідача, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, 1 285 425,20 грн боргу, 275 973,86 грн пені, 27 087,23 грн 3% річних.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зі змісту укладеного між сторонами договору поставки №018-17 від 10.01.2017 вбачається, що цей договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (ч.1,2 ст.538 Цивільного кодексу України).

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 1 850 217,30 грн за Договором поставки №018-17 від 10.01.2017, а тому відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання розрахуватись за отриманий товар.

Відповідач свої зобов`язання за Договором поставки №018-17 від 10.01.2017 щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, своєчасно та у повному розмірі за поставлений позивачем товар не розрахувався.

Матеріалами справи підтверджено сплату відповідачем лише 14 792,10 грн (оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за 30.08.2021 - 31.08.2022, випискою банку з особового рахунку позивача за 05.01.2022), а також сплату ТОВ "ТРАНС ЛАЙН ГРУП" позивачу 550 000,00 грн на виконання Договорів про переведення боргу № 230922/Р від 23.09.2022, № 041022/Р від 04.10.2022, № 261022/Р від 26.10.2022, укладених між позивачем, відповідачем та ТОВ «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» (платіжні доручення № 374 від 23.09.2022, № 550 від 26.10.2022 та №408 від 04.10.2022).

За таких обставин, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар за Договором становить 1 285 425,20 грн.

З огляду на наведені обставини та представлені докази, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 1 285 425,20 грн суми основного боргу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За порушення умов Договору позивач просить суд стягнути з відповідача 27 087,23 грн 3%річних та 275 973,86 грн пені за період з 22.11.2021 по 06.09.2022.

Як вже зазначалось вище, у п. 8.4., 8.5., 8.8. Договору сторони визначили, що у випадку порушення строку оплати Товару Покупець, на вимогу Постачальника, зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період, за який виплачується пеня) від суми заборгованості Товару за кожен день прострочення. Також Покупець на вимогу Постачальника у випадку несвоєчасної оплати Товару зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням трьох відсотків річних від суми заборгованості. Строк, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України до сторін не застосовується.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та пені, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за Договором, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 087,23 грн 3% річних та 275 973,86 грн пені за період з 22.11.2021 по 06.09.2022 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати отриманого товару, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної та повної оплати товару, є порушенням норм чинного законодавства.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 23 827,30 грн.

Керуючись ст. 46, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО СВАРОГ" (вул. Кільцева, 5, м. Чернігів, 14007; код ЄДРПОУ 34924848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАТЕКС» (вул. М. Бойчука, 18-а, м. Київ, 01103; код ЄДРПОУ 23383707) 1 285 425,20 грн боргу, 275 973,86 грн пені, 27 087,23 грн 3% річних та 23 827,30 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2022.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор